Постанова

від 04.02.2014 по справі 904/4249/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року Справа № 904/4249/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В., суддів:Глос О.І., Мачульського Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Серпень-9" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. у справі№904/4249/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТОВ "Гастроном" доТОВ "Серпень-9" простягнення 101 935,44грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2013р. у справі №904/4249/13 (суддя Рудовська І.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. (судді: Крутовських В.І., Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.), позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Серпень-9" на користь ТОВ "Гастроном" 101935,44грн. неустойки, 2038,71грн. судового збору.

У касаційній скарзі ТОВ "Серпень-9" просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2013р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. у справі №904/4249/13 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Гастроном" до ТОВ "Серпень-9" про стягнення 101935,44грн., посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 764, 785, ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, оскільки господарськими судами було надано неправильну оцінку наявним у справі доказам, які свідчать про невиконання позивачем умов договору оренди №212 від 25.12.2012р. щодо передачі відповідачу об'єкта оренди за актом приймання-передачі, у зв'язку з чим фактичне користування приміщенням на підставі вказаного договору не почалося.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

25.06.2012р. ТОВ "Гастроном" (орендодавець) і ТОВ "Серпень-9" (орендар) уклали договір №112 оренди нерухомого майна, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає орендарю в тимчасове користування за плату на визначений термін нежитлове приміщення першого поверху для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 1.3 договору об'єктом оренди є нежитлове приміщення, яке знаходиться в будинку, розташованому за адресою: пр. Кірова, 100, м. Дніпропетровськ.

Згідно з п. 1.4 договору об'єкт оренди складається з торгової площі, розташованої на 1 поверсі будинку, загальною площею 200кв.м.

Відповідно до п.2.1 договору об'єкт оренди передається орендарю для виставкової зали - демонстрації меблів.

Згідно з п. 3.1 договору об'єкт оренди повинен бути переданий орендодавцем і прийнятий орендарем за актом прийому-передачі (додаток №1 до даного договору), який є невід'ємною частиною і в якому сторони зазначають площу, склад і технічний стан об'єкта оренди.

Відповідно до п.4.1 договору строк договору обчислюється з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкта оренди і складає 6 місяців.

Згідно з п. 5.1 договору загальна сума орендної плати за місяць користування об'єктом оренди площею 200кв.м. складає 20000грн. в тому числі ПДВ 20%. Оплата здійснюється в національній валюті України.

Відповідно до п. 5.2 договору орендна плата нараховується з дня підписання сторонами акта прийому-передачі об'єкта оренди, сплачується до 5-го числа за поточний місяць згідно виставленого рахунку, перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 7.1 договору орендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п. 8.1 договору після закінчення строку дії даного договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди за актом прийому-передачі на протязі 5 днів.

До настання строку, вказаного в п. 8.1 даного договору, орендар зобов'язаний звільнити об'єкт оренди від свого майна і підготувати його до передачі орендодавцю (п. 8.2 договору).

Відповідно до п.9.1 договору орендар несе наступну відповідальність за даним договором:

- у випадку несвоєчасної сплати платежів, передбачених даним договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу;

- у випадку погіршення стану об'єкта оренди, що сталося за вини орендаря, чи нанесення орендодавцю інших втрат, пов'язаних з неправильною експлуатацією, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю збитки, включаючи штрафи, накладені органами влади, наглядовими і контролюючими органами;

- у випадку порушення строків повернення об'єкта оренди, незалежно від підстав припинення договірних відносин орендар сплачує орендодавцю штраф в розмірі 1,5% від суми місячної плати, зазначеної в п. 5.1 даного договору за кожний день прострочення.

Згідно з п. 9.2 договору орендодавець несе наступну відповідальність:

- у випадку порушення строків передачі орендатору об'єкта оренди, зазначеного в даному договорі, орендодавець сплачує орендарю штраф в розмірі 0,5% від суми місячної орендної плати, зазначеної в п. 5.1 даного договору, за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 11.1 договору даний договір набирає чинності з 01.07.2012р. і діє до 31.12.2012р. Договір пролонгації не підлягає.

За актом прийому-передачі від 01.07.2012р. об'єкт оренди було передано відповідачу в оренду (а.с. 41).

До закінчення строку дії договору №112 оренди нерухомого майна від 25.06.2012р., а саме 25.12.2012р. ТОВ "Гастроном" (орендодавець) і ТОВ "Серпень-9" (орендар) уклали договір №212 оренди нерухомого майна, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає орендарю в тимчасове користування за плату на визначений термін нежитлове приміщення першого поверху для здійснення господарської діяльності (а.с. 11-13).

Відповідно до п. 1.3 договору об'єктом оренди є те ж саме нежитлове приміщення, яке знаходиться в будинку, розташованому за адресою: пр. Кірова, 100, м. Дніпропетровськ.

Відповідно до п. 11.1 договору даний договір вступає в силу з 01.01.2013р. і діє до 28.02.2013р. Договір пролонгації не підлягає.

Умови договорів оренди нерухомого майна №212 від 25.12.2012р. та №112 від 25.06.2012р. є ідентичними та відрізняються лише тим, що мають різні строки дії та обсяг відповідальності, передбаченої пунктами 9.1, 9.2 договорів.

Договори підписані сторонами без зауважень і скріплені печатками позивача і відповідача.

Після закінчення строку дії договору оренди №112 від 25.06.2012р. об'єкт оренди відповідачем не був повернутий позивачу за актом приймання-передачі і залишався у відповідача на момент набрання чинності договором оренди №212 від 25.12.2012р., у зв'язку з чим акт приймання-передачі об'єкта в оренду вдруге не складався.

Позивач листом-попередженням, надісланим на адресу відповідача 27.03.2013р., повідомив відповідача про те, що термін дії договору №212 від 25.12.2012р. закінчився 28.02.2013р. та запропонував добровільно до 01.04.2013р. сплатити орендну плату та звільнити приміщення. Однак, відповідач не надав відповіді на лист та не повернув майно позивачу.

У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого майна після закінчення 28.02.2013р. строку дії договору №212 оренди нерухомого майна від 25.12.2012р., ТОВ "Гастроном" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Серпень-9" про стягнення з останнього неустойки у розмірі подвійної орендної плати в сумі 101 935,44грн. за період з 01.03.2013р. по 17.05.2013р. на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що матеріалами справи підтверджено факт користування відповідачем приміщенням у період з січня по лютий 2013р. за договором оренди №212 від 25.12.2012р. та факт невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повернення орендованого майна орендодавцю після закінчення строку дії вказаного договору, що є підставою для стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за період прострочення згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову законними і обґрунтованими з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягннення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі подвійної орендної плати в сумі 101 935,44грн. за період з 01.03.2013р. по 17.05.2013р. на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Правові наслідки невиконання обов'язку орендаря щодо повернення орендованого майна орендодавцю в разі припинення дії договору визначені частиною другою статті 785 ЦК України, відповідно до якої, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Господарськими судами встановлено, матеріалами справи підтверджено і сторонами не заперечується, що 01.07.2012р. об'єкт оренди було передано відповідачу згідно з договором №112 оренди нерухомого майна від 25.06.2012р. за актом прийому-передачі від 01.07.2012р.

Господарськими судами також встановлено і матеріалами справи підтверджено, що до закінчення строку дії договору оренди №112 від 25.06.2012р. (який згідно з п. 11.1 договору пролонгації не підлягав), між сторонами було укладено новий договір оренди №212 від 25.12.2012р., за умовами якого позивач передає відповідачу в тимчасове користування за плату те ж саме приміщення; новий договір набирає чинності з 01.01.2013р., діє до 28.02.2013р. і пролонгації не підлягає (п. 11.1 договору).

Як встановлено господарськими судами, підтверджено матеріалами справи і не заперечується відповідачем, після закінчення терміну дії договору оренди №212 від 25.12.2012р. (після 28.02.2013р.) відповідач продовжував користуватися орендованим майном і в порушення вимог п. 8.1 договору та ст. 785 Цивільного кодексу України не повернув об'єкт оренди позивачу за актом приймання-передачі.

З огляду на викладене, висновки господарських судів про наявність підстав для стягнення з відповідача передбаченої ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойки відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи.

Доводи відповідача про те, що позовні вимоги обґрунтовано умовами договору №212 від 25.12.2012р., який не розпочав свою дію у зв'язку з непередачею об'єкта оренди відповідачу за актом приймання-передачі, цілком обґрунтовано не було взято до уваги господарськими судами, оскільки: по-перше, господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено факт припинення 31.12.2012р. договору оренди №112 від 25.06.2012р. у зв'язку з закінчення строку, на який його було укладено, і укладенням нового договору оренди того ж самого майна від 25.12.2012р. №212, який набрав чинності з 01.01.2013р. і діяв до 28.02.2013р.; по-друге, як встановлено господарськими судами і підтверджено матеріалами справи, відповідачем в порушення вимог п. 8.1 договору №112 від 25.06.2012р. орендоване майно не було повернуто позивачу за актом приймання-передачі після закінчення строку дії вказаного договору і залишалося у відповідача, у зв'язку з чим у складанні акту приймання-передачі вказаного майна в оренду не було необхідності; по-третє, факт користування приміщенням саме на підставі договору оренди №212 від 25.12.2012р. підтверджено матеріалами справи, зокрема, банківськими виписками, згідно з якими відповідач у платіжних документах на сплату орендних платежів за січень-лютий 2013р. у графі "призначення платежу" зазначав "оренда приміщень за січень-лютий 2013р. згідно договору №212 від 25.12.2012р. "; по-четверте, господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач листом - попередженням, надісланим відповідачу поштою 27.03.2013р., повідомив останнього про закінчення 28.02.2013р. терміну дії договору №212 від 25.12.2012р. і необхідність звільнити у зв'язку з наведеним приміщення.

Доводи касаційної скарги про неповідомлення відповідача належним чином про час та місце засідання господарського суду апеляційної інстанції спростовуються матеріалами справи, які свідчать про вручення 26.11.2013р. відповідачу рекомендованого відправлення Дніпропетровського апеляційного господарського суду (а.с. 190).

Інші доводи касаційної скарги, які фактично зводяться до необхідності здійснення касаційною інстанцією переоцінки наявних у справі доказів, яким вже було надано оцінку господарськими судами першої та апеляційної інстанції, не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними ті обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. у справі №904/4249/13 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Серпень-9" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. у справі №904/4249/13 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. у справі №904/4249/13 - без змін.

Головуючий С. Бакуліна

Судді: О. Глос

Г. Мачульський