Ухвала

від 23.01.2014 по справі 530/1543/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1543/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/379/14 Головуючий у 1-й інстанції Водолага А. В.

Доповідач Бондаревська С. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Буленка О.О. , Омельченко Л.М.,

при секретарі Порохні А.А.

за участі представника позивачів - ОСОБА_1

представника відповідача - Дрогало О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу

за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваекопродукт-2"

на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваекопродукт-2", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Рстраційної служби Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області про розірвання договорів оренди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ОСОБА_3 та інші вищевказані особи звернулися до суду з позовами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваекопродукт-2» про розірвання договорів оренди землі. В обґрунтування своїх вимог вказували, що у 2009-2010 роках, без зазначення дати укладення договору, вони кожен окремо уклали з ТОВ «Полтаваекопродукт-2» договори оренди земельних ділянок строком на 5 років і передали у користування відповідачу належні їм згідно державних актів на право приватної власності на землю земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району та Зіньківської міської ради Полтавської області. Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе обов»язків за умовами укладених ними договорів оренди, не здійснення останнім заходів щодо охорони землі, просили їх вимоги задовольнити.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 та інших 40 позивачів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваекопродукт-2" про розірвання договорів оренди землі - задоволено.

Розірвано договори оренди земельних ділянок, укладених між ОСОБА_3, іншими вищезазначеними 40 позивачами та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваекопродукт-2". Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням місцевого суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване ним судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

На апеляційну скаргу ТОВ "Полтаваекопродукт-2" своє заперечення надав представник позивачів - ОСОБА_45, в якому не погоджуючись з доводами відповідача, просив апеляційну скаргу - відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що відповідно до державних актів на право приватної власності на землю, всі позивачі є власниками земельних ділянок. Між ТОВ "Полтаваекопродукт-2" та позивачами на протязі 2009-2010 років укладено договори оренди земельних ділянок строком на п»ять років, дані договори зареєстровані у Державному реєстрі земель Зінківським районним відділом Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України.

З досліджених договорів оренди та правовстановлювальних документів, що посвідчують право власності орендодавців на земельні ділянки вбачається, що земельні ділянки входять до складу земельного масиву переданого в колективну власність колективного сільськогосподарського підприємства імені Енгельса Зіньківського району Полтавської області та розпайованого в процесі реформування аграрного сектору у відповідності до вимог Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720/95 від 8 серпня 1995 року. Пунктом 18 договорів оренди землі встановлено, що передача земельних ділянок в оренду здійснюється без розроблення проекту відведення земельних ділянок. Згідно актів приймання-передачі земельних ділянок, які є додатком до договорів оренди землі, слідує що передача земельних ділянок здійснена без розроблення проекту відведення, тобто земельні ділянки позивачів передані у складі єдиного земельного масиву, що використовується ТОВ «Полтаваекопродукт-2» на території Зіньківської міської ради Полтавської області та Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Згідно п. 9 кожного із договорів оренди землі, укладених з позивачами, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за згодою сторін у будь-якій формі (грошовій, натуральній, відробітковій), частка та строки сплати якої зазначаються в окремій угоді, яка щорічно до початку чергового року оренди укладається між орендодавцем і орендарем і є додатком до цього Договору.

Підставою для обов'язкової виплати орендної плати в натуральній або відробітковій формі є письмове звернення орендодавця.

Наказом № 20-а від 04.01.2011 року по ТОВ «Полтаваекопродукт -2» на 2011 рік встановлено орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 1171 грн.30 коп. за один земельний пай з урахуванням податкових платежів. За наказом № 68-а від 16.11.2011 року по ТОВ «Полтаваекопродукт -2», в зв'язку з високим урожаєм зернових культур, орендодавцям в четвертому кварталі 2011 року донараховано орендну плату по 246 грн. за один земельний пай.

Наказом № 30 від 03.01.2012 року по ТОВ «Полтаваекопродукт -2», встановлено на 2012 рік розмір орендної плати для орендодавців за земельні паї від нормативної грошової оцінки землі по ТОВ «Полтаваекопродукт -2» у наступному порядку - 2948 грн. 49 коп. за один земельний пай з урахуванням податкових платежів.

Наказом №23 від 02 січня 2013 року по ТОВ «Полтаваекопродукт-2» визначено розмір орендної плати на 2013 рік у розмірі 4113,60 грн. за один земельний пай.

Місцевим судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що додаткові угоди, передбачені п. 9 договорів оренди землі Товариством з обмеженою відповідаль-ністю «Полтаваекопродукт - 2» не укладались, тим самим, у порушення передбачених договорами оренди землі зобов'язань, орендарем не було погоджено строки, порядок та форми виплати орендної плати, таким чином орендна плата належно не сплачувалась, оскільки, у порушення п. 9 укладених договорів, орендна плата сплачувалась орендодавцям у натуральній формі за відсутності їх письмової згоди щодо цього.

З урахуванням встановленого, вірним є висновок суду, що позивачі фактично були позбавлені права знати розмір орендної плати за земельні ділянки, форму оплати та строки її виплати, оскільки відповідачем в односторонньому порядку фактично було змінено порядок видачі орендної плати, що в свою чергу позбавило орендодавців того, на що вони розраховували при укладенні договорів, та що згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання договорів за рішенням суду.

Пунктом 26 договорів оренди землі на орендовані земельні ділянки встановлено обмеження: «умови додержання природоохоронних вимог та виконання визначених робіт» , ці обмеження трансформовано у обов"язки орендаря, визначені п.31 договорів оренди землі «дотримуватися режиму природоохоронного використання земель».

Відповідно до ст. ст. 33-1, 35 Закону України «Про охорону земель» нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськосподарських регіонах встановлюються для досягнення високих і стабільних урожаїв та запобіганню виснаженню грунтів внаслідок ґрунтовтоми.

Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів;забезпечувати захист земель від виснаження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року №164 «Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах» встановлені такі допустимі нормативи періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі, для зернобобових культур (крім люпину) не менше ніж через три роки. У структурі посівних площ зернові та зернобобові культури мають становити 25-95%, соняшник 5-9% для лісостепового регіону.

З поданих відповідачем копій статистичної звітності форма 4-сг посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2011 року зернові та зернобобові культури складали 82,98 % посівних площ, соняшника 17.02%; під урожай 2012 року зернові та зернобобові культури складали 90,09 % посівних площ, соняшника 11.02%; під урожай 2013 року - зернові та зернобобові культури складали 87,03 % посівних площ, соняшника 12.97%.

Зі змісту довідки №393 від 23 серпня 2013 р. про ротацію сільськогосподарських культур по ТОВ «Полтаваекопродукт-2», на полях першої польової сівозміни №№1,7 соя вирощувалася у 2010, 2011, 2012 роках, №2 -соя вирощувалася у 2011 та 2012 роках, №№4,8 - соя вирощувалася у 2012 2013 роках, №№7-1, 1 кс, соя вирощувалася у 2011 та 2013 роках; на полях другої польової сівозміни №8 соя вирощувалася у 2010 та 2013 роках, №9 соя вирощувалася у 2010 та 2013 роках; на полях третьої сівозміни №№1, 5 соя вирощувалася у 2010 та 2011 роках, №4 соя вирощувалася у 2010 та 2012 роках, №№3,6 7,8 соя вирощувалася у 2012 та 2013 роках, №9 соя вирощувалася протягом 2010-2013 років посаіль; №10 соя вирощувалася протягом 2011-2013 років піряд; на полях відділку №4 Першотравневої сільської ради №1 соя вирощувалася у 2012 та 2013 років, №2 соя вирощувалася у 2010, 2011 роках та 2013 році, №3 соя вирощувалася у 2010 та 2012 роках, №№4,5,6,8 соя вирощувалася протягом 2010-2012 років підряд, №№7,9,10 соя вирощувалася протягом 2010-2013 років поспіль; на полях четвертої сівозміни №№1,2,3,4 соя вирощувалася протягом 2010 2012 років поспіль, №№6,7,8,9 соя вирощувалася протягом 2010-2013 років підряд. Із даної довідки також слідує, що у 2011 році питома вага культури соняшника до посівних площ відповідача склала 14,8 відсотки, а саме 785 га з 5313 га., при нормативі 5-9 відсотків у структурі посівних площ для технічної культури - соняшника.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про охорону земель» складовою нормативів в галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів є оптимальне співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах.

Пунктом ґ) частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, ст. ст. 35, 36 Закону України «Про охорону земель» землекористувачі зобов'язані підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар зобов"язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі. Статтею 32 цього Закону договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Встановивши малоефективне використання землі внаслідок порушення відповідачем науково-обгрунтованої системи землеробства, недотримання періодичності сівозміни сільськогосподарських культур, недостатнього внесення мінеральних та відсутності внесення органічних добрив, великої насиченості сівозміни соєю, суд першої інстанції, з урахуванням наведених вище вимог закону, дійшов правильного висновку щодо порушення ТОВ «Полтаваекопродукт-2» визначених сторонами в п.п. 28, 31 умов договорів оренди землі стосовно збереження родючості грунтів та нявності, таким чином, обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивачів щодо розірвання укладених ними з відповідачем договорів оренди.

На підставі вищенаведеного, а також виходячи з положень ст. 41 Конституції України, ст. 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно яких кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, колегія суддів не знаходить правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.

Керуючись ст. ст. 303 , 307 , 308 , 314 , 315 ЦПК України , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваекопродукт-2" - відхилити.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: