Постанова

від 30.01.2014 по справі 826/20486/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2014 року 9:25 № 826/20486/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготрансбуд» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерготрансбуд» (далі - ТОВ «Енерготрансбуд») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.12.2013 №0005512220, №0005522220, №0005532220.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій здійснених між позивачем і ТОВ «Індепендет Груп» та на те, що позивачу було не відомо про смерть директора вказаного товариства, а тому він не несе відповідальності за надану йому недостовірну інформацію. Також представник позивача зазначив, що відповідач протиправно застосував до нього штрафні санкції за несвоєчасну подачу податкової звітності, оскільки така звітність подана у строки, встановлені чинним законодавством. З огляду на зазначене, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на інформацію, яка свідчить про те, що директор ТОВ «Індепендет Груп» станом на дату складання та підписання первинних документів помер, а отже такі документи підписані не уповноваженими особами та не мають юридичної сили. Також посилався на подання позивачем податкової звітності з порушенням строку її подання, за що до позивача було правомірно застосовано штрафні санкції.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідач на підставі наказу № 859 від 05.11.2013 згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України здійснив документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Енерготрансбуд» (код ЄДРПОУ 32489092) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах ТОВ «Індепендет груп» (код ЄДРПОУ 36050449) за період з 01.01.2012 по 30.09.2013.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 26.11.2013 № 1807/26-53-22-01-21-32489092 (далі - акт № 1807/26-53-22-01-21-32489092), згідно висновків якого, відповідач встановив порушення ТОВ «Енерготрансбуд» вимог пункту 49.2, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно подано податкову звітність з податку на прибуток; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 13 748,00 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.4, 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 13093,00 грн.

На підставі акту перевірки № 1807/26-53-22-01-21-32489092 відповідач виніс наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- від 13.12.2013 № 0005512220, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 17 185,00 грн., з яких 13 748,00 грн. - основний платіж, 3 437,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 13.12.2013 № 0005522220, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16 366,00 грн., з яких 13 093,00 грн. - основний платіж, 3 273,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 13.12.2013 № 0005532220, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 170,00 грн., з яких 170,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Щодо позовних вимог визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.12.2013 №0005512220, №0005522220, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що в періоді, який перевірявся податковим органом, між ТОВ «Енерготрансбуд» (Замовник) та ТОВ «Індепендет Груп» (Виконавець) укладено Договір про надання послуг № 04/13-2012 від 19.04.2012 (далі - Договір № 04/13-2012), предметом якого є здійснення Виконавцем комплексу дій з отримання на ім'я Замовника сертифікатів відповідності або протоколів випробувань від спеціалізованих та акредитованих лабораторій або інших органів, уповноважених на підготовку та видачу відповідної документації по сертифікації товарів народного споживання.

Як вбачається з копій банківських виписок, позивач перерахував на банківський рахунок ТОВ «Індепендет Груп» грошові кошти на загальну суму 78 560,00 грн.

Представник позивача надав до матеріалів справи копії первинних документів, складених від імені ТОВ «Індепендет Груп», а саме: рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (послуг) та податкових накладних. Згідно вказаних первинних документів загальна сума господарських операцій за Договором № 04/13-2012 складає 78 560,00 грн.

Суд встановив, що на підставі первинних документів щодо господарських відносин з ТОВ «Індепендет Груп» позивач включив до складу валових витрат суму у розмірі 65 466,00 грн. та на підставі виданих даним контрагентом податкових накладних, включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 13 093,33 грн.

В обґрунтування реальності отримання послуг щодо отримання сертифікатів відповідності від ТОВ «Індепендет Груп», представив позивача надав до матеріалів справи копії наступних сертифікатів відповідності:

- №UA1.177.0189158-12 на електричне устаткування: комплектні розподільчі пристрої напругою до 40,5 кВ, серій ММЕ, ММС, RMU; комплектні трансформаторні підстанції, типів МВК, РВК;

- №UA1.177.0210930-12 на підстанції трансформаторні комплектні потужністю від 1,25 до 1600 кВА на напругу 27,5 кВ змінного однофазного, трифазного струму частотою 50Гц;

- №UA1.177.0210917-12 на трансформатори масляні двообмоткові однофазні ОМ(м), ОМЖ (м), ОМЖГ(м) трифазні ТМ(м), ТМГ(м), ТМЖ(м), ТМЖГ(м) потужністю від 1,25 до 10кВ А, від 25 до 1000 кВ А клас напруги 6, 10, 24,5 кв.

Представник позивача зазначив, що продукція, на яку отримувались зазначені сертифікати відповідності була реалізована, на підтвердження чого надав суду копії первинних документів (а.с. 178-250 Т. І, а.с. 1-94 Т. ІІ). Суд, керуючись вимогами частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, не надає правову оцінку даним первинним документам, оскільки факт виготовлення, придбання, продажу продукції, щодо якої були отримані сертифікати №UA1.177.0189158-12, №UA1.177.0210930-12, №UA1.177.0210917-12, не є предметом розгляду даної адміністративної справи.

На підтвердження реальності господарської операції щодо надання ТОВ «Індепендет Груп» позивачу послуг сертифікації, представник позивача посилався на листування електронною поштою із особою на ім'я ОСОБА_4, яка, згідно пояснень позивача, є менеджером ТОВ «Індепендет Груп». До матеріалів справи представник позивача надав роздруківки такого листування (а.с.141-146).

В судовому засіданні в якості свідків було допитано ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є заступниками директора ТОВ «Енерготрансбуд». Свідки пояснили, що компанію ТОВ «Індепендет Груп» знайшли через Інтернет. Особисто директора ОСОБА_3 вони не бачили, а спілкування з питання сертифікації продукції здійснювали з менеджером ТОВ «Індепендет Груп» ОСОБА_4. Листування відбувалось переважно електронною поштою, іноді засобами поштового зв'язку, деякі документи працівники позивача відвозили до офісу ТОВ «Індепендет Груп», інколи до них приїздила сама ОСОБА_4.

Відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на відсутність реального характеру господарських операцій, здійснених між ТОВ «Енерготрансбуд» та ТОВ «Індепендет Груп». Такого висновку відповідач дійшов у зв'язку із надходженням інформації про те, що директор ТОВ «Індепендет Груп» помер до виникнення спірних правовідносин з позивачем, що свідчить про відсутність його волевиявлення при укладання Договору № 04/13-2012 та підписанні інших первинних документів.

Представник відповідача зазначив, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Індепендет Груп» здійснюється поза межами правового поля, а правочини, укладені між ТОВ «Індепендет Груп» та ТОВ «Енерготрансбуд» є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення реальних правових наслідків. Зазначив, що первинні документи, складені в ході здійснення господарських операцій між позивачем і вказаним контрагентом не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, оскільки складені та підписані не уповноваженими особами.

Як вбачається з листа відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Головного управління юстиції у Запорізькій області листа від 26.07.2013 №16634/04/2-89 смерть громадянина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована 05.01.2012, про що складено відповідний актовий запис про смерть №98 від 05.01.2012. Дата смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 100 Т. ІІ).

Тобто, зазначена особа після 01.01.2012 фізично не могла підписувати будь-які документи від імені ТОВ «Індепендет Груп», а отже, враховуючи, що всі первинні документи, надані позивачем як доказ реальності господарських операцій з даним контрагентом, підписані від імені ОСОБА_3 та не містять відміток про підписання їх іншою уповноваженою особою - всі підписи проставлені на первинних документах після цієї дати, не можуть вважатися такими, що проставлені керівником цього товариства, тобто, проставлені (підписи) невідомими особами за відсутності відповідних повноважень.

Таким чином, первинні документи за операціями з ТОВ «Індепендет Груп», які складені після 01.01.2012 на адресу позивача за підписом ОСОБА_3, фактично керівником цього підприємства або іншою уповноваженою особою цього товариства не підписувались, а отже не можуть вважатися юридично значимими документами (такими, що мають юридичну силу) для цілей формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат та, відповідно, не створюють будь-яких правових наслідків для цілей формування податкового кредиту та валових витрат позивачем, тобто спірні суми податкового кредиту та валових витрат не підтверджені належним чином.

Суд зазначає, що факт отримання позивачем сертифікатів №UA1.177.0189158-12, №UA1.177.0210930-12 та №UA1.177.0210917-12 не є беззаперечним доказом того, що послуги з їх отримання були надані саме ТОВ «Індепендет Груп». Надані позивачем роздруківки електронного листування з особою на ім'я ОСОБА_4 не є доказом того, що зазначений контрагент надав позивачу послуги сертифікації продукції, адже доказів того, що особа, з якою спілкувався позивач є працівником ТОВ «Індепендет Груп» суду не надано.

Статтею 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 202 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі , правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

Однак, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 фізично не міг здійснювати господарську діяльність від імені ТОВ «Індепендет Груп» та є очевидним факт відсутності його волевиявлення при складанні первинних документів від імені даного товариства після 01.01.2012.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 стватті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

Враховуючи, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки-фактури, та Договір № 04/13-2012, які є єдиними доказами реального надання послуг та виконання робіт ТОВ «Індепендет Груп», підписані невідомою особою від імені померлого на момент писання директора ОСОБА_3, то вказані первинні документи були оформлені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не приймаються до уваги як докази реального виконання спірних господарських операцій.

Виписані від імені ОСОБА_3 податкові накладні також не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які засвідчують факт надання послуг, а тому віднесення відображеної в ній суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту є безпідставним.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем суду надано не було.

Аналогічна правова позиція викладена у судових рішеннях Вищого адміністративного суду України від 11.12.2012 №К/9991/47073/11, від 24.01.2013 №К-37522/10, від 06.06.2013 №К-30848/10, від 19.06.2013 №К/9991/16688/11, від 14.03.2012 №2а-7029/11/2670, від 03.10.2012 №К-12109/10, 18.10.2012 №К-32102/10, від 11.12.2012 №К/29605/10, 22.10.2013 №2а-16372/12/2670, від 24.01.2013 №К-39847/10.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13.12.2013 №0005512220, №0005522220 ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення в частині оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень.

Щодо позовної вимоги визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2013 №0005532220, суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки податкова декларація з податку на прибуток за 2012 рік була подана позивачем 11.02.2013.

Відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Енерготрансбуд» несвоєчасно подало до ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві ,чим порушило положення пункту 49.2, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

У відповідності до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно з підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя)

У 2013 році сороковий календарний день припав на суботу 09.02.2013.

Пунктом 49.20 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Таким чином, з урахуванням положень пункту 49.20 статті 49 Податкового кодексу України, останній день для подання податкової декларації з податку на прибуток у 2013 році є 11.02.2013. Саме в цей день позивач подав податкову декларацію з податку на прибуток за 2012 рік, про що відповідач зазначив в акті перевірки.

Отже, суд дійшов висновку, податкова декларація з податку на прибуток за 2012 рік була подана позивачем у встановлені законодавством строки, а підстави для застосування штрафних санкцій на підставі статті 120 Податкового кодексу України у відповідача були відсутні.

З огляду на зазначене, податкове повідомлення-рішення від 13.12.2013 №0005532220 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Вирішуючи питання судового збору, суд враховує наступне.

Позивач звернувся до суду 25.12.2013, що підтверджується вхідним штампом канцелярії суду.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» з 01.01.2013 встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1147 гривень.

Ставки сплати судового збору встановлено частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки сума майнових вимог, з якими позивач звернувся до суду, складає 33721,00 грн., то сума судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 674,42 грн.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжного доручення № 511 від 23.12.2013 позивач сплатив судовий збір у розмірі 172,06 грн.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи, а саме задоволення позовних вимог на суму 170,00 грн. та відмову у позовних вимогах на суму 33 551,00 грн., а також вищезазначені правові норми, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору у розмірі 3,40 грн., а з позивача на користь Державного бюджету підлягає стягненню решта суми судового збору в розмірі 502,36 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 97, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготрансбуд» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2013 №0005532220.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготрансбуд» (код ЄДРПОУ 32489092) за рахунок Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготрансбуд» (код ЄДРПОУ 32489092) решту суми судового збору у розмірі 502,36 грн. (п'ятсот дві гривні 36 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський