Рішення

від 05.02.2014 по справі 914/4444/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2014 р. Справа № 914/4444/13

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Західбудсервіс", с. Конопниця, до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Будпласт", м. Городок, про: стягнення коштів. Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:Тищук Л.К. - довіреність від 12.11.2013 р., відповідача:Кожушко Л.В. - довіреність від 20.12.2013 р. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Західбудсервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будпласт" про стягнення коштів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.11.2013 року провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, справу призначено до судового розгляду на 18.12.2013 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.12.2013 р. повернуто без розгляду уточнення позовних вимог (вх. №54390/13 від 18.12.2013 р.) у зв'язку з неподанням до неї доказів її надіслання відповідачеві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору купівлі-продажу №213-К від 19.09.2011 р. не оплатив у повному обсязі вартості поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 56.050,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 4.203,74 грн. пені, 1.648,80 грн. - 3% річних.

Позивачем в судове засідання 15.01.2014 р. подано уточнення позовних вимог. Згідно з цією заявою просить стягнути з відповідача 56.050,00 грн. основного боргу, 4.215,26 грн. пені, 843,05 грн. - 3% річних. Суд розцінює подану заяву як таку, що спрямована на збільшення суми пені та зменшення 3% річних. У зв'язку із уточненням позовних вимог суд враховує наступне. Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Суд враховує положення пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому зазначено, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відповідач у поданому відзиві визнав існування перед позивачем 56.050,00 грн. основного боргу за умовами виконання договору №213-К від 19.09.2011 р. Проте заперечив щодо стягнення пені у зв'язку з пропущенням позовної давності та припиненням дії договору №213-К від 19.09.2011 р. Зазначив, що оскільки договір припинив свою дію 31.12.2012 року, відсутні правові підстави для нарахування пені. Крім того, заперечив проти стягнення 3% річних у зв'язку з відсутністю обґрунтованого розрахунку цієї суми (не вказано за який період здійснено нарахування), а також проти стягнення витрат на оплату послуг адвоката (в судові засідання з'являвся не адвокат, витрати на оплату послуг адвоката здійснені після порушення провадження у справі, не надано угоди про надання послуг щодо ведення справи в суді). Повідомив, що заборгованість за умовами виконання договору №143-К від 30.07.2013 р. була погашена.

У доповнені до відзиву зазначив, що вимога позивач про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката не обґрунтована належними доказами. Крім того, просить первинну заяву про застосування позовної давності, викладену у відзиві ТзОВ "Будпласт" від 17.12.2013 р. не вважати заявою про сплив позовної давності у даному господарському процесі. За таких обставин, суд не бере до уваги заяви відповідача про застосування позовної давності.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №213-К від 19.09.2011 р. (надалі - Договір). За умовами цього договору продавець (позивач у справі) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач у справі) зобов'язується прийняти товар на умовах цього договору партіями у кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях (додатках), які є невід'ємною частиною даного договору, та оплатити його в термін, зазначений у даному договорі.

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №143-К від 30.07.2013 р. (надалі - Договір №143-К). За умовами цього договору продавець (позивач у справі) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач у справі) зобов'язується прийняти товар на умовах цього договору партіями у кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях (додатках), які є невід'ємною частиною даного договору, та оплатити його в термін, зазначений у рахунках чи в порядку, передбаченому цим договром.

На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару, про що свідчать: видаткова накладна №1/3110 від 31.10.2012 р. на суму 13.275,00 грн. та довіреність №185 від 29.10.2012 р., видаткова накладна №4/3010 від 30.10.2012 р. на суму 73.750,00 грн. та довіреність від 29.10.2012 р.

Як убачається із матеріалів справи, підтверджено відповідачем, заборгованість за умовами виконання Договору становить 56.050,00 грн. Інших обставин судом не встановлено та сторонами не доведено.

Сторонами підписано акт звірки розрахунків за період з січня 2011 року - жовтень 2013 року. Згідно з цим актом заборгованість відповідача перед позивачем становить 56.050,00 грн.

Відповідачем не спростовано факту заборгованості перед позивачем, доказів погашення боргу у сумі 56.050,00 грн. суду не надано.

Між позивачем та адвокатським об'єднанням "Юридична фірма "Гринчук Мазур та партнери" виникли правовідносини з приводу надання правової допомоги. Статус адвоката ОСОБА_4 підтверджено свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, виданим 30.10.2007 р. Долучено також ордер про надання правової допомоги серія ЛВ №033342 від 17.12.2013 р. Як убачається із акту здачі-приймання наданих послуг від 12.12.2013 р. вартість надання правової допомоги становить 3.000,00 грн. На підтвердження оплати послуг адвоката надано платіжне доручення №5189 від 13.12.2013 р. на суму 3.000,00 грн.

При ухваленні рішення суд керувався таким.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі Договору купівлі-продажу в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 5.5.1 Договору передбачено, що покупець проводить оплату товару протягом 25 банківських днів з дати отримання товару. Датою отримання товару вважається дата підписання накладної представником покупця.

За таких обставин, оскільки у відповідача виник обов'язок з оплати вартості поставленого йому товару, вимоги позивача про стягнення 56.050,00 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Суд, провівши перерахунок 3% річних, дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині частково, у сумі 809,23 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 42775 05.12.2012 - 05.06.2013 183 3 % 643.38 13275 06.12.2012 - 06.05.2013 152 3 % 165.85 Разом: 809,23 В частині вимог позивача про стягнення пені суд виходив із такого. Відповідно до пункту 7.2 Договору за протермінування оплати за поставлений товар покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день протермінування. Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими.

Суд відхиляє також заперечення відповідача в частині відсутності підстав для нарахування пені, оскільки Договір припинив свою дію 31.12.2012 р. Позиція відповідача є хибною в силу наступних положень. Відповідно до частини четвертої статті 631 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті Господарського кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

В силу статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України). Таким чином сам факт закінчення строку дії договору не є підставою для звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. Оскільки сторонами погоджено у пункті 7.2 Договору нарахування пені за прострочення оплати вартості поставленого товару, відповідач порушив грошове зобов'язання, тому підставними є вимоги позивача про стягнення пені. Додатково суд наголошує, що поняття зобов'язання та договору не є тотожними, а тому сплив строку дії договору не означає припинення зобов'язання.

Суд, провівши перерахунок пені, дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині частково, у сумі 4.203,75 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 42775 05.12.2012 - 05.06.2013 183 7.5000 % 0.041 %* 3208.12 13275 06.12.2012 - 06.06.2013 183 7.5000 % 0.041 %* 995.63 Разом: 4.203,75 Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача частково, судовий збір потрібно покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача про безпідставність відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до пункту 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. З наведеного вбачається, що договір про надання правової може стороною не подаватись у разі долучення до справи належно оформленої довіреності. До матеріалів справи долучено довіреність від 12.11.2013 р., видану товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Західбудсервіс" Шимборській О.А., ОСОБА_4 та Тищук Л.К. Представником позивача долучено й інші зазначені необхідні документи. Таким чином, суд вбачає правові підстави для задоволення вимог про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у сумі, пропорційній розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будпласт" (адреса: вулиця Шевченка, будинок 19, місто Городок, Городоцький район, Львівська область, 81500; ідентифікаційний код 33195693 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Західбудсервіс" (адреса: вулиця Шептицького, будинок 22, село Конопниця Пустомитівський район, Львівська область, 81111; ідентифікаційний код 23953458 ) 56.050,00 грн. основного боргу, 4.203,75 грн. пені, 809,23 грн. - 3% річних, 1.719,30 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору, 2.997,90 грн. відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 10.02.2014 р.

Суддя Рим Т.Я.