Ухвала

від 29.01.2014 по справі 817/2646/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Хаюк С.М.

УХВАЛА

іменем України

"29" січня 2014 р. Справа № 817/2646/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Хаюка С.М.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Охрімчук І.Г.,

при секретарі Кошиль О.Ю. ,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" вересня 2013 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Рівнеазот» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0003302342, № 0003312342, № 0003322342 від 15 липня 2013 року, мотивуючи тим , що висновки Акту перевірки є безпідставними, а оспорюванні податкові повідомлення - рішення такими, що прийняті всупереч чинному податковому законодавству. Господарські операції з контрагентами, взаємовідносини з якими стали предметом перевірки мали реальний характер, зобов'язання виконувались у відповідності до досягнутих домовленостей, а податкові повідомлення - рішення складені з порушенням ст. 42 Податкового кодексу України та Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236, оскільки такі рішення прийняті Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області, однак підписані особою й скріплено печаткою Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (іншою юридичною особою публічного права).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 3.09.2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0003302342, №0003312342 та №0003322342 від 15.07.2013.

Присуджено на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6882 грн.

Не погоджуючись з даною постановою податкова інспекція звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити .

Представники податкової інспекції підтримали апеляційну скаргу.

Представник товариства апеляційну скаргу не визнав.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено , що державною податковою інспекцією у місті Рівному проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «РІВНЕАЗОТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках ТОВ «Лондрі Трейд» (код ЄДРПОУ 33997501), ТОВ «Діапринт» (код 32282334), ТОВ «Компанія «Раритет» (код 24998523), ТОВ «Вергун» (код ЄДРПОУ 38260803), ТОВ «ТД Техенергоснаб» (код ЄДРПОУ 34407294), ТОВ «Дніпрозварка» (код ЄДРПОУ 30852549), ТОВ «Укргідроком» (код ЄДРПОУ 37131261), ТОВ - фірма «Синевір» (код ЄДРПОУ 22573179), ТОВ «Матадор» (код ЄДРПОУ 31820299), ТОВ «Компанія «Міст» (код ЄДРПОУ 30455449), ТОВ «Харчпромпостач» (код ЄДРПОУ 34391138), ТОВ «Укрпромізол» (код ЄДРПОУ 32685505), ТОВ «Енерготех» (код ЄДРПОУ 31184318), ТОВ «Азовспецтехнології» (код ЄДРПОУ 35410685), ТОВ «Дебант Україна» (код ЄДРПОУ 32438205), ПП «НВП «Інвестмаш» (код ЄДРПОУ 22774794), ТОВ «Рейдан Білд» (код ЄДРПОУ 35475370), ПП «Агро Успіх Плюс» (код ЄДРПОУ 36785029) за період з 01.01.2009 року по 30.04.2013 року, за результатами якої складено акт від 01.07.2013 року № 448/22-200/05607824, згідно висновків якого ПАТ "Рівнеазот" порушено п.5.1., пп.. 5.2.1., п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.06.1996р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та п.44.1 ст.44 розділу І, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу ІІІ Податкового кодексу України; п. 4.1, пп. 7.3.1 п.7.3, 7.4.5.пункту 7.4 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97 - ВР (із змінами та доповненнями) та п.185.1 ст.185, п.187.1, ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10, п.201.14, п.201.15 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України.

За наслідками розгляду Акту перевірки Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0003302342 від 15 липня 2013 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 692 738,00 грн., та нараховані штрафні санкції в розмірі 167 212,00 грн. внаслідок порушення підприємством п.5.1., пп.. 5.2.1., п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.06.1996р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та п.44.1 ст.44 розділу І, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу ІІІ Податкового кодексу України.

- № 0003322342 від 15 липня 2013 року, яким ПАТ «Рівнеазот» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 434 460,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 217 230,00 грн, внаслідок порушення ПАТ «Рівнеазот» п. 4.1, пп. 7.3.1 п.7.3, 7.4.5.пункту 7.4 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97 - ВР (із змінами та доповненнями) та п.185.1 ст.185, п.187.1, ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10, п.201.14, п.201.15 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України.

- № 0003312342 від 15 липня 2013 року, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 450037,00 грн., та нараховані штрафні санкції в розмірі 184 763,25 грн. в зв'язку з допущеними порушеннями п. 4.1, пп. 7.3.1 п.7.3, пп.7.4.5. пункту 7.4 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97 - ВР (із змінами та доповненнями) та п.185.1 ст.185, п.187.1, ст.187 п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10, п.201.14, п.201.15 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки ПАТ "Рівнеазот" подало заперечення до Державної податкової інспекції у м.Рівне №3513 від 4.07.2013 року, які були залишені податковою інспекцією без задоволення , про що повідомлено позивача листом №16393/17-16-22-01 від 11.07.2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що витрати по взаємовідносинах з контрагентами, які були охоплені перевіркою, сформовані у відповідності з діючим податковим законодавством на підставі первинних бухгалтерських документів, складених під час виконання господарських зобов'язань. Відповідачем безпідставно зменшено витрати ПАТ «Рівнеазот» в ІІ кварталі 2011 року на суму 276 970,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Лондрі Трейд», так як у вказаний період Позивач не відносив до витрат згадану суму, адже і взаємовідносин у вказаному періоді з ТОВ «Лондрі Трейд» не існувало.

Враховуючи розмір задекларованого Позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємства за 2012 рік в разі зменшення витрат підприємству в розмірах визначених актом перевірки це не вплинуло б на обов'язок Позивача сплачувати відповідний податок, так як об'єкт оподаткування матиме і при зменшенні від'ємне значення.

Визначена форма додатку 8 не передбачає конкретизації (опису) відповідних розрахункових документів чи документів, що підтверджують отримання товарів/послуг, а навпаки зобов'язує платника податку при подачі відповідної заяви з підтверджуючими документами вказувати лише кількість аркушів (додатків). Додаток 8 до декларації з ПДВ за листопад 2012 року прийнятий Відповідачем. Твердження Відповідача щодо безпідставно сформованого податкового кредиту листопада 2012 року суму ПДВ в розмірі 66480,13 грн. на підставі поданого додатку 8 до декларації «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації за листопад 2012року є не обгрунтованими.

Правочини вчинені ПАТ «Рівнеазот» не відносяться до таких, що порушують публічний порядок, а отже не можуть бути визнані нікчемними у відповідності до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України. Вироків суду, що набрали законної сили та в яких встановлено вину посадових осіб ПАТ «Рівнеазот» чи його контрагентів в намірі порушити публічний порядок Відповідачем не надано.

Твердження відповідача про відсутність у контрагентів необхідних трудових та матеріальних ресурсів для ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для висновку про безтоварність господарських операцій та підставою для збільшення податкового зобов'язання. Законодавство не ставить право платника податку на включення сум до податкового кредиту (збільшення валових витрат) в залежність від господарських та виробничих можливостей своїх постачальників, від належного виконання всіма учасниками ланцюга постачання своїх податкових зобов'язань.

Оцінюючи таку позицію суду першої інстанції, колегія судів виходить з наступного.

У відповідності з п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Підставою для висновків щодо завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заниження податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств у відповідних розмірах стала інформація стосовно «дефектів» контрагентів, тобто певні відомості щодо їх діяльності, з якими орган податкової служби пов'язує можливість зняття підприємству податкового кредиту.

До таких підстав орган державної податкової служби відніс зокрема, відсутність інформації про наявні основні фонди на підприємстві, відсутність відомостей про виробничо - технічну базу, склад працівників, виробничі потужності контрагентів, що в свою чергу свідчить про безтоварність операцій та фіктивність угод, укладених ПАТ «Рівнеазот» з контрагентами.

В той же час, приймаючи оспорювані податкові повідомлення - рішення № 0003302342, № 0003312342, № 0003322342 від 15 липня 2013 року на підставі акту перевірки від 01.07.2013 № 448/22-200/05607824 Відповідач не врахував первинних - бухгалтерських документів, наданих Позивачем під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки.

Жодне з положень Податкового кодексу України не пов"язує право підприємства , як платника податку на додану вартість , на формування податкового податкового кредиту та витрат , в залежність від неналежного виконання постачальниками(продавцями) своїх податкових зобов"язань та сплати ним відповідних сум ПДВ та податку на прибуток до державного бюджету. Відповідальність підприємства , як платника податку , настає лише у разі не підтвердження податковими накладними на момент його перевірки органом державної податкової служби суми податку, попередньо включеного до складу податкового кредиту(п.198.6 ст.198 ПКУ) та відсутності первинних документів , на підставі яких формуються витрати (п.138.2 ст.138 ПКУ).

Таким висновком працівниками податкового органу зроблено спробу перекласти на платника відповідальність за порушення , що були допущені (чи могли бути допущені) постачальниками чи продавцями товарів (робіт, послуг), що суперечить приписам ст.67 Конституції України відповідно до яких відповідальність є персональною і не може бути покладена будь-яким чином , в тому числі і за рішенням податкового органу , на іншого платника податку.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.6. ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.п. 138.8.5. п. 138.8. ст. 138 ПК України, до складу загальновиробничих витрат включаються:

а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій);

д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень;

е) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, робітників та працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

є) витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства;

ж) суми витрат, пов'язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу, встановленим вимогам відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності";

з) суми витрат, пов'язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, понесених з моменту зарахування таких свердловин до експлуатаційного фонду, а також інших витрат, пов'язаних з придбанням/виготовленням основних засобів, які підлягають амортизації згідно із статтею 148 цього Кодексу);

и) інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів із складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природного убутку згідно із затвердженими центральними органами виконавчої влади та погодженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, нормативами.

Пунктом 138.2. ст. 132 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пп.5.2.1, п.5.2 ст.5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Зі змісту п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону вбачається, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Лондрі Трейд» (код ЄДРПОУ 33997501), ТОВ «Діапринт» (код 32282334), ТОВ «Компанія «Раритет» (код 24998523), ТОВ «Вергун» (код ЄДРПОУ 38260803), ТОВ «ТД Техенергоснаб» (код ЄДРПОУ 34407294), ТОВ «Дніпрозварка» (код ЄДРПОУ 30852549), ТОВ «Укргідроком» (код ЄДРПОУ 37131261), ТОВ - фірма «Синевір» (код ЄДРПОУ 22573179), ТОВ «Матадор» (код ЄДРПОУ 31820299), ТОВ «Компанія «Міст» (код ЄДРПОУ 30455449), ТОВ «Харчпромпостач» (код ЄДРПОУ 34391138), ТОВ «Укрпромізол» (код ЄДРПОУ 32685505), ТОВ «Енерготех» (код ЄДРПОУ 31184318), ТОВ «Азовспецтехнології» (код ЄДРПОУ 35410685), ТОВ «Дебант Україна» (код ЄДРПОУ 32438205), ПП «НВП «Інвестмаш» (код ЄДРПОУ 22774794), ТОВ «Рейдан Білд» (код ЄДРПОУ 35475370), ПП «Агро Успіх Плюс» сформовані у відповідності з діючим податковим законодавством на підставі первинних бухгалтерських документів, складених під час виконання господарських зобов'язань.

Із матеріалів справи вбачається , що під час проведення перевірки працівникам ДПІ були надані всі первинні бухгалтерські документи (акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення) на підставі яких Позивачем сформовані витрати по вказаним вище контрагентам та зведена таблиця даних податкової звітності, наданої представником позивача та які відображають господарські відносини з контрагентами, розкривають суть операцій, реальність їх виконання. Цей факт не заперечується в акті документальної перевірки працівниками ДПІ. При цьому в акті перевіряючими не зроблено зауважень стосовно відсутності можливості встановити , від кого надійшов товар, по якій ціні і т.д.(т.2 а.с.24 - т.7 а.с. 127; т.7 а.с180 - т.8 а.с.182; т.14 а.с.58-69).

Крім того, з наданих доказів вбачається, що Відповідачем безпідставно зменшено витрати ПАТ «Рівнеазот» в ІІ кварталі 2011 року на суму 276 970,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Лондрі Трейд», так як у вказаний період Позивач не відносив до витрат згадану суму, адже і взаємовідносин у вказаному періоді з ТОВ «Лондрі Трейд» не існувало.

Водночас, сума витрат в розмірі 276 970,00 грн. зменшено контролюючим органом і в ІІ кварталі 2012 року. Саме в ІІ кварталі 2012 року Позивач збільшив витрати на суму 276 970,00 грн. на підставі видаткової накладної № 158 від 11.04.2012 року, платіжних доручень № 4084 від 10.04..2012 року та № 1762 від 14.02.2012 року. Тобто, зменшення витрат Позивачу в ІІ кварталі 2012 року є помилковим.

Податковим повідомленням - рішенням № 0003302342 від 15 липня 2013 року Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 692 738,00 грн., та нараховані штрафні санкції в розмірі 167 212,00 грн.

Згідно розрахунку фінансових санкцій по податку на прибуток за порушення податкового законодавства по результатам перевірки ПАТ «Рівнеазот» здійсненим посадовими особами Відповідача, що проводили перевірку, сума податку на прибуток в розмірі 692 738,00 грн. нарахована Позивачу за період 2010 р. - 2012 р.

З наданої Позивачем копії декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік вбачається, що об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності становить: - 278 375566 грн.

За наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування з відповідного податку Відповідач безпідставно здійснив нарахування податкових зобов'язань Позивачу, адже в разі зменшення витрат підприємству на суму з якої розраховані зобов'язання 692 738,00 грн. відповідне від'ємне значення об'єкту оподаткування підлягало зменшенню.

В будь-якому випадку, враховуючи розмір задекларованого Позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємства за 2012 рік в разі зменшення витрат підприємству в розмірах визначених актом перевірки це не вплинуло б на обов'язок Позивача сплачувати відповідний податок, так як об'єкт оподаткування матиме і при зменшенні від'ємне значення.

Пунктом 14.1.181 статті 14 ПК України, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 200 Податкового кодексу України встановлено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Аналогічні норми щодо порядку, підстав формування податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування викладені в п. 7.4. - 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем зменшено суму податкового кредиту в розмірі 86 850,86 грн. по операціям ПАТ «Рівнеазот» з ПП «Агро Успіх Плюс» в травні 2011 року на суму 49 165,00 грн., лютому 2012 року на суму 873,00 грн., березні 2012 року на суму 500,42 грн., травні 2012 року на суму 500,00 грн., червні 2012 року на суму 12376,44 грн., липні 2012 року на суму 13260,00 грн., та з ТОВ «Матадор» в грудні 2012 року на суму 4500,00 грн.

Такі дії Відповідача є протиправними, оскільки у вказані періоди підприємство не відносило до складу податкового кредиту суми ПДВ наведені вище, так як операції ПАТ «Рівнеазот» з ПП «Агро Успіх Плюс» та ТОВ «Матадор» не дають права на формування податкового кредиту ПАТ «Рівнеазот», оскільки підприємство Позивача у вказаних правовідносинах є продавцем.

Платником на запит ДПІ та при проведені перевірки були надані первинні документи , що підтверджують взаєморозрахунки з покупцем: платіжні доручення, видаткові накладні, податкові накладні.

Зі змісту ст. 198 ПК України вбачається, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів (послуг), тобто у покупця.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не обгрунтованість тверджень Відповідача щодо безпідставно сформованого податкового кредиту листопада 2012 року суму ПДВ в розмірі 66480,13 грн. на підставі поданого додатку 8 до декларації «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації за листопад 2012р.

ПАТ «Рівнеазот» в грудні 2012 року подано декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року разом з додатком 8 до декларації «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) в якому відображені контрагенти та відповідні податкові накладні виписані ними проте не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. (т.14 а.с.35)

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

ПАТ «Рівнеазот» дотрималось згаданих вище норм, формуючи податковий кредит на підставі податкових накладних не зареєстрованих Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз норм Податкового кодексу України, свідчить про те , що заява зі скаргою на постачальника повинна подаватися з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник податку включив суму ПДВ до складу податкового кредиту. Отже, доводи Відповідача про втрату права формування податкового кредиту Позивачем в зв'язку із неподанням заяви із скаргою на постачальника у період виписки податкової накладної не ґрунтується на нормах чинного податкового законодавства.

Посилання Відповідача в акті перевірки щодо неподання Позивачем до додатку 8 декларації з ПДВ за листопад 2012 року копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, колегія суддів вважає безпідставними , так як надані в судове засідання копії таких документів підтверджують їх наявність у позивача.

Правила заповнення декларації з податку на додану вартість, її невід'ємних додатків, уточнюючих розрахунків визначені Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України, від 25.11.2011 за № 1492.

Відповідно до п. 21. згаданого Порядку, у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.

У встановленій формі додатку 8 до декларації з ПДВ є окрема графа: «До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, на ___ арк.» Отже, визначена форма додатку 8 не передбачає конкретизації (опису) відповідних розрахункових документів чи документів, що підтверджують отримання товарів/послуг, а навпаки зобов'язує платника податку при подачі відповідної заяви з підтверджуючими документами вказувати лише кількість аркушів (додатків). Додаток 8 до декларації з ПДВ за листопад 2012 року прийнятий Відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Міністерством фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи (на паперових і машиннозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Письмові докази (первинні бухгалтерські документи) складені у відповідності до вимог вищенаведених нормативно - правових актів, містять всі обов"язкові реквізити, що передбачені для їх оформлення, що не заперечується працівниками ДПІ в акті перевірки.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому колегія суддів зазначає, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. До них, зокрема відносяться: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, правочини, вчинені ПАТ «Рівнеазот», не відноситься до таких, що порушують публічний порядок, а отже не можуть бути визнані нікчемними у відповідності до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України. Вироків суду, що набрали законної сили та в яких встановлено вину посадових осіб ПАТ «Рівнеазот» чи його контрагентів в намірі порушити публічний порядок Відповідачем не надано.

Крім того колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що твердження органу державної податкової служби про безтоварність господарських операцій у зв'язку з відсутністю у контрагента необхідних трудових та матеріальних ресурсів для ведення господарської діяльності, здійснення взаємовідносин лише з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків, не можуть бути підставою для висновку про безтоварність господарських операцій та підставою для збільшення податкового зобов'язання. Законодавство не ставить право платника податку на включення сум до податкового кредиту (збільшення валових витрат) в залежність від господарських та виробничих можливостей своїх постачальників, від належного виконання всіма учасниками ланцюга постачання своїх податкових зобов'язань.

Платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Тобто, недобросовісність діяльності контрагента не впливає на показники податкової звітності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що 18 червня 2013 року ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС звернулося до Позивача із запитом викладеному в листі № 14810/22-210 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «Лондрі Трейд» (код ЄДРПОУ 33997501), ТОВ «Діапринт» (код 32282334), ТОВ «Компанія «Раритет» (код 24998523), ТОВ «Вергун» (код ЄДРПОУ 38260803), ТОВ «ТД Техенергоснаб» (код ЄДРПОУ 34407294), ТОВ «Дніпрозварка» (код ЄДРПОУ 30852549), ТОВ «Укргідроком» (код ЄДРПОУ 37131261), ТОВ - фірма «Синевір» (код ЄДРПОУ 22573179), ТОВ «Матадор» (код ЄДРПОУ 31820299), ТОВ «Компанія «Міст» (код ЄДРПОУ 30455449), ТОВ «Харчпромпостач» (код ЄДРПОУ 34391138), ТОВ «Укрпромізол» (код ЄДРПОУ 32685505), ТОВ «Енерготех» (код ЄДРПОУ 31184318), ТОВ «Азовспецтехнології» (код ЄДРПОУ 35410685), ТОВ «Дебант Україна» (код ЄДРПОУ 32438205), ПП «НВП «Інвестмаш» (код ЄДРПОУ 22774794), ТОВ «Рейдан Білд» (код ЄДРПОУ 35475370), ПП «Агро Успіх Плюс». Вказаний запит підписаний першим заступником Голови комісії з проведення реорганізації Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, першим заступником начальника ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби - Чуєм В.В.

Водночас, п. 85.8. ст. 85 Податкового кодексу України встановлено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Зі змісту п. 2 наказу ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 14 червня 2013 року № 594 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Рівнеазот» вбачається, що проведення перевірки доручено головному державному податковому ревізору - інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового контролю, інспектору податкової служби І рангу Симонцю Володимиру Володимировичу, головному державному податковому ревізору - інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового контролю, інспектору податкової служби І рангу Коїшу Олександру Вікторовичу. Вступною частиною акту перевірки підтверджується, що саме Симонець В.В. та Коїш О.В. проводили перевірку ПАТ «Рівнеазот». Чуй В.В. не належить до кола осіб, що здійснювали позапланову виїзну перевірку ПАТ «Рівнеазот».

Разом з тим, відповідно до п. 85.6. ст. 85 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідач не надав актів про відмову платника податків надати копії документів із зазначенням переліку документів, які запропоновано подати.

Податковим кодексом України не передбачено застосування фінансової, адміністративної або кримінальної відповідальності у разі , якщо платник податків або інші суб"єкти інформаційних відносин не нададуть пояснення та документальні підтвердження на запит органу ДПС.Наслідком не надання відповіді на такий запит у відповідності до п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПКУ може бути лише проведення позапланової документальної перевірки.

Матеріалами справи стверджується, що під час проведення позапланової перевірки працівникам ДПІ були надані всі документи, що відображають господарські відносини з контрагентами, розкривають суть операцій, реальність їх виконання. Факт надання документів про проведені перевірки не заперечується і працівниками ДПІ. В той же час вони лише стверджують , що не було надано пояснень та документальних підтверджень щодо здійснення операцій з контрагентами на їх запити, що на думку колегія суддів не може слугувати підставою для висновків щодо завищення податкового кредиту та витрат платника.

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, так як відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень, а позивач належними та допустимими доказами підтвердив обставини, на яких гуртуються його позовні вимоги.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову судом першої інстанції винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" вересня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М.Хаюк

судді: І.Ф.Бондарчук

І.Г. Охрімчук

Повний текст виготовлено 03.02.2014 року

З оригіналом згідно: суддя

Повний текст cудового рішення виготовлено "03" лютого 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" м.Рівне-17,33017

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул.Відінська,8,м.Рівне,33023