Рішення

від 29.01.2014 по справі 910/18625/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18625/13 29.01.14

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ», м.Житомир, ЄДРПОУ 37546647

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ БІ Контактс», м.Київ, ЄДРПОУ 37024598

про стягнення 1 497 521,36 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Ткаченко Л.В. - по дов.

від відповідача: Садовець О.О. - по дов.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 18.10.2013р. оголошувалась перерва до 01.11.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ», м.Житомир звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ БІ Контактс», м.Київ про стягнення 1 497 521,36 грн., в тому числі, основного боргу в розмірі 1 011 328 грн. та збитків в сумі 486 193,36 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №3254 від 22.06.2010р. про надання аналітичних та консультаційних послуг, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві №275/13 від 16.10.2013р. та у поясненнях б/н від 29.11.2013р. проти задоволення позовних вимог представив заперечення, з огляду на прийняття та оплату позивачем наданих послуг без жодних зауважень. Вимог про відшкодування збитків відповідач також не підтримав, враховуючи їх безпідставність та необґрунтованість.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодксу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАТЕРИНА С.БАРАБАШ АЙ БІ КОНТАКТС» (найменування якого було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙ БІ Контактс» рішенням загальних зборів товариства, що оформлене протоколом №3 від 01.02.2011р.) (виконавець) та Закритим акціонерним товариством «Житомирські ласощі» (створене в результаті злиття Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстайл-ХХI», правонаступником всіх майнових та немайнових прав яких є Товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ») (замовник) було укладено договір №3254 про надання аналітичних та консультаційних послуг.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам договір є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.901-907 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.1.1 договору №3254 від 22.06.2010р. замовник замовляє, а виконавець надає відповідно до умов договору та додаткових угод до нього аналітичні та консультаційні послуги, які замовник зобов'язаний прийняти та оплатити.

Господарським судом також встановлено, що згідно з п.11.1 спірного правочину договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами. Строк дії договору не обмежений та може бути припинений на вимогу сторони договору у разі належного письмового попередження іншої сторони за 1 місяць.

При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які заяви сторін щодо припинення договору. Крім того, у судовому засіданні 29.01.2014р. сторонами факт дії спірного правочину станом на теперішній час не заперечувався.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №3254 від 22.06.2010р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання послуг.

За змістом ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Додатковими угодами №1 від 22.06.2010р., №2 від 17.08.2010р., №3 від 28.03.2011р., №4 від 28.03.2011р., укладеними на підставі договору №3254 від 22.06.2010р., у п.3.1 передбачено що вартість послуг становить відповідно 316 428 грн., 237 000 грн., 120 000 грн., 320 000 грн., додатковою угодою №5 від 28.03.2011р. передбачено розмір винагороди за місяць в сумі 59 550 грн.

У п.3.2 вказаних вище додаткових угод сторони погодили, що протягом трьох робочих днів з укладання угоди виконавець виставляє замовнику рахунок-фактуру, який містить суму грошових коштів у розмірі 50% від визначеної вартості послуг. Замовник зобов'язаний протягом 3 операційно-касових днів перерахувати суми грошових коштів, вказаних у рахунку-фактурі, на рахунок виконавця. Після надання звітів виконавець виставляє замовнику рахунок-фактуру, що містить суму грошових коштів, що залишилась до сплати, яку замовник зобов'язується оплатити протягом 3 днів.

Як встановлено судом, позивачем було здійснено попередню оплату послуг за спірним правочином, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення №294 від 25.01.2011р. на суму 19 550 грн., №295 від 28.01.2011р. на суму 10 000 грн., №302 від 31.01.2011р. на суму 30 000 грн., №1593 від 11.03.2011р. на суму 59 550 грн., №3122 від 21.09.2010р. на суму 28 500 грн., №3185 від 30 000 грн., №4199 від 28.09.2010р. на суму 30 000 грн., №4087 від 24.11.2010р. на суму 30 000 грн., №1188 від 26.04.2011р. на суму 60 000 грн., №988 від 20.04.2011р. на суму 10 000 грн., №945 від 19.04.2011р. на суму 19 550 грн., №1063 від 21.04.2011 на суму 20 000 грн., №1018 від 21.04.2011р. на суму 10 000 грн., що загалом складає 357 150 грн.

Як вже зазначалось, згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2.1 договору №3254 від 22.06.2010р. передбачено, що порядок надання послуг визначається шляхом укладання додаткової угоди.

Відповідно до п.1.2 укладеного між сторонами правочину під результатом наданих послуг сторони розуміють інформацію, передану замовником у вигляді комплексних аналітичних звітів у електронній та друкованій формі у кількості п'яти примірників, що передаються шляхом електронного та поштового зв'язку, та/або інші консультаційні дії виконавця за замовленням.

Термін виконання та вартість послуг визначаються договором та додатковими угодами до нього (п.1.4 договору №3254 від 22.06.2010р. про надання аналітичних та консультаційних послуг).

З метою визначення порядку надання послуг сторонами було укладено додаткові угоди до договору №3254 від 22.06.2010р., а саме:

- додаткову угоду №1 від 22.06.2010р., відповідно до п.п.1.1, 2.1 якої замовник доручив, а виконавець прийняв обов'язки щодо надання послуг з аналізу фінансової, юридичної та маркетингової інформації підприємства за 2007р., 2008р., 2009р. та перше півріччя 2010р., а також підготовки на основі вищезазначеного аналізу комплексного аналітичного звіту, який замовник зобов'язався оплатити на умовах договору та даної додаткової угоди. Виконавець здійснює підготовку звіту на підставі наданих замовником документів та отриманої іншим незабороненим шляхом інформації протягом одного місяця з 28.06.2010р. по 28.07.2010р.;

- додаткову угоду №2 від 17.08.2010р., зі змісту п.п.1.1, 2.1 якої вбачається, що виконавець зобов'язався надати замовнику послуги зі складання пакету звітності згідно МСФЗ Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі» за 2009р. та 6 місяців 2010р., що закінчуються 30.06.2010р. Підготовка звіту здійснюється на підставі наданих замовником документів та іншої інформації;

- додаткову угоду №3 від 28.03.2011р., якою передбачено надання послуг зі складання пакету звітності згідно МСФЗ підприємства за 6 місяців 2010р., що закінчуються 31.12.2010р.;

- додаткову угоду №4 від 28.03.2011р., з п.1.1 якої вбачається надання відповідачем послуг з аналізу фінансової, юридичної та маркетингової інформації підприємства за 2008р, 2009р. та 2010р., а також на підставі вказаного аналізу аналітичного звіту;

- додаткову угоду №5 від 28.03.2011р., за п.п.1.1, 2.1 якої відповідач прийняв на себе обов'язки з надання послуг щодо організації торговельного фінансування з іноземними постачальниками. Виконавець здійснює організацію торговельного фінансування шляхом проведення переговорів з іноземними постачальниками та розробки схем залучення коштів під гарантії експортних кредитних агентств.

За твердженнями позивача, всупереч умовам договору №3254 від 22.06.2010р., відповідач не виконав своїх зобов'язань по кожній додатковій угоді, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Проте, вказані твердження позивача суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, з огляду на таке.

Як зазначалось вище, п.п.1.2, 2.1, 5.1 укладеного між сторонами правочину передбачено, що під результатом наданих послуг сторони розуміють інформацію, передану замовником у вигляді комплексних аналітичних звітів у електронній та друкованій формі у кількості п'яти примірників, що передаються шляхом електронного та поштового зв'язку та/або інші консультаційні дії виконавця за замовленням. Термін виконання та вартість послуг визначаються договором та додатковими угодами. За надання послуг згідно цього договору виконавець отримує від замовника грошову винагороду у розмірах, обумовлених в додаткових угодах, на підставі виставленого рахунку-фактури.

З п.п.2.2, 2.3 спірного правочину вбачається, що сторони домовились про представлення акту наданих послуг на вимогу однієї з сторін. Замовник зобов'язується підписати та скріпити печаткою 2 екземпляри актів про надані послуги протягом 5 робочих днів з дня їх отримання від виконавця.

Всупереч своїм твердженням про невиконання відповідачем зобов'язань, позивач представив до матеріалів справи акти приймання - передачі наданих послуг за укладеними додатковими угодами, а саме:

- акт №15 від 27.08.2010р., відповідно до якого позивач прийняв послуги з підготовки аналітичного кредитного звіту, що складався з фінансового, юридичного та маркетингового аналізу фінансово-господарської діяльності Закритого акціонерного товариства «Житомирські Ласощі» за 2007р., 2008р., 2009р. та перше півріччя 2010р. згідно міжнародних стандартів фінансової звітності та норм міжнародного права;

- акт №19 від 23.09.2010р., за яким позивачем було прийнято аналітичні та консультаційні послуги з організації торговельного фінансування підприємства за серпень, у тому числі, з розробки моделі короткотермінового торговельного фінансування при проведенні операцій з іноземними постачальниками сировини, розробки моделі довготермінового торговельного фінансування при закупівлі основних засобів в іноземних країнах, підготовки реалізації системи кредитного страхування;

- акт №31 від 16.11.2010р., відповідно до якого замовник прийняв аналітичні та консультаційні послуги з підготовки пакету фінансової звітності Закритого акціонерного товариства «Житомирські Ласощі» згідно міжнародних стандартів фінансової звітності за 2009р. та перше півріччя 2010р.

- акт №1-24 від 09.03.2011р., згідно з яким позивачем було прийнято аналітичні та консультаційні послуги з організації торговельного фінансування підприємства за лютий, у тому числі, розробки моделей короткотермінового торговельного фінансування при проведенні операцій з іноземними постачальниками сировини, розробки моделей довготермінового торговельного фінансування при закупівлі засобів в іноземних країнах, підготовки реалізації системи кредитного страхування.

- акт №1-25 від 18.05.2011р., за яким позивачем було прийнято аналітичні та консультаційні послуги з організації торговельного фінансування підприємства за лютий, у тому числі, розробки моделей короткотермінового торговельного фінансування при проведенні операцій з іноземними постачальниками сировини, розробки моделей довготермінового торговельного фінансування при закупівлі засобів в іноземних країнах, підготовки реалізації системи кредитного страхування.

Перелічені вище акти підписані представниками сторін без зауважень та заперечень.

При цьому, суд зазначає, що наведені акти за своєю формою відповідають вимогам до первинних документів, а саме містять найменування підприємств, від імені яких складений документ, назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), особистий чи електронний підпис (п.2.4 Наказу №88 від 24.05.1995р. Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що представлені до матеріалів справи акти приймання-передачі є належними доказами виконання відповідачем свого обов'язку з надання послуг за спірним правочином. Вказаної позиції дотримується також і Вищий господарський суд України у постанові від 26.06.2013р. по справі №2-11/3889-2011.

Крім того, у судовому засіданні 29.01.2014р. представник позивача наголосив про відсутність зауважень щодо якості та обсягу наданих послуг під час підписання актів прийому-передачі представниками Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі».

Господарський суд також зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів оспорювання позивачем змісту актів приймання-передачі послуг за договором №3254 від 22.06.2010р. та звернень позивача до відповідача з будь-якими претензіями щодо виконання умов спірного правочину в період надання відповідних послуг за додатковими угодами.

Стосовно тверджень позивача про ненадання послуг за додатковою угодою №5 від 28.03.2011р., з огляду на відсутність письмового звіту по останній, господарський суд зазначає, що наведена додаткова угода передбачає організацію торговельного фінансування шляхом проведення переговорів з іноземними постачальниками, тощо. Обов'язку відповідача скласти звіт за результатами надання вказаних послуг додаткова угода №5 від 28.03.2011р. не містить.

З відзиву №275/13 від 16.10.2013р. вбачається, що результатом наданих за додатковою угодою №5 від 28.03.2011р. послуг є укладання в 2011р. договору між Товариством з додатковою відповідальністю «ЖЛ» та міжнародним банком Rabobank. У судовому засіданні 29.01.2014р. позивач не заперечив факту укладання наведеного вище договору.

За твердженнями відповідача, які з боку позивача не були спростовані, послуги які надавались на підставі додаткових угод №3 від 28.03.2011р., №4 від 28.03.2011р., №5 від 28.03.2011р., є нерозривно пов'язаними, оскільки складання пакету звітності замовника згідно МСФЗ є невід'ємною частиною проекту із залучення довгострокового експортного фінансування для закупки виробничої лінії.

Також, окрім наведеного вище, на підтвердження виконання послуг за договором №3254 від 22.06.2010р. та додатковими угодами №1 від 22.06.2010р., №2 від 17.08.2010р., №3 від 28.03.2011р., №4 від 28.03.2011р., №5 від 28.03.2011р. відповідачем до матеріалів справи представлено проект довгострокового фінансування під поставку обладнання, засвідчений переклад витягу з аналітичного звіту, витяг з аналітичного звіту про фінансовий аналіз за формою МСФЗ, витяг з маркетингового дослідження, схеми торговельного фінансування, звіт про завершення проекту, аналітичний кредитний звіт. Складання вказаних звітів саме на виконання договору №3254 від 22.06.2010р. та додаткових угод №1 від 22.06.2010р., №2 від 17.08.2010р., №3 від 28.03.2011р., №4 від 28.03.2011р., №5 від 28.03.2011р. позивачем не заперечувалось.

Наразі, посилання позивача на юридичну довідку без номеру і дати з питань обігу простих векселів, як на доказ неналежного виконання відповідачем умов договору, не приймаються господарським судом до уваги, враховуючи наступне.

Твердження позивача про складання вказаної довідки на виконання додаткової угоди №5 від 28.03.2011р., за висновками суду, є безпідставним оскільки предметом вказаної угоди є послуги з організації торговельного фінансування з іноземними постачальниками, які здійснювались шляхом проведення переговорів з іноземними постачальниками та розробкою схем залучення коштів під гарантії експортних кредитних агентств (п.п1.1., 2.1 додаткової угоди №5 від 28.03.2011р.). Надання будь-яких консультаційних послуг вказаною додатковою угодою не передбачено.

Відповідно до письмових пояснень №359 від 28.01.2014р. Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» та відзиву №275/13 від 16.10.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ БІ Контактс» між сторонами не укладалось інших додаткових угод до спірного правочину, крім тих, які містяться у матеріалах справи, а саме додаткових угод №1 від 22.06.2010р., №2 від 17.08.2010р., №3 від 28.03.2011р., №4 від 28.03.2011р., №5 від 28.03.2011р.

Вказаний факт було підтверджено представниками сторін під час розгляду справи 29.01.2014р.

Крім того, слід зазначити, що надана до матеріалів справи позивачем юридична довідка з питання обігу простих векселів, не свідчить про надання її саме відповідачем, оскільки жодним з представників Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ БІ Контактс» вона не підписана та не скріплена печаткою товариства. Надання вказаної довідки представником відповідача на виконання договору №3254 від 22.06.2010р. заперечується.

Слід також наголосити, що твердження позивача про те, що вказана довідка є результатом надання послуг за договором №3254 від 22.06.2010р. суперечить заявам Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» про невиконання відповідачем умов вказаного договору. Наразі, у вказаній довідці відсутні будь-які посилання на укладений між сторонами правочин та укладені на підставі нього додаткові угоди.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу доказами не доведено факту неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙ БИ Контактс» своїх зобов'язань за договором №3254 від 22.06.2010р. про надання аналітичних та консультаційних послуг.

Згідно з п.2.6 договору №3254 від 22.06.2010р. замовник зобов'язався оплачувати надані виконавцем послуги відповідно до умов договору та додаткових угод.

У п.3.2 додаткових угод №1 від 22.06.2010р., №2 від 17.08.2010р., №3 від 28.03.2011р., №4 від 28.03.2011р., №5 від 28.03.2011р. сторони погодили, що протягом трьох робочих днів з укладання угоди виконавець виставляє замовнику рахунок-фактуру, який містить суму грошових коштів у розмірі 50% від визначеної вартості послуг. Замовник зобов'язаний протягом 3 операційно-касових днів перерахувати суми грошових коштів вказаних у рахунку фактурі на рахунок виконавця. Після надання звітів виконавець виставляє замовнику рахунок фактуру, що містить суму грошових коштів, що залишилась до сплати, яку замовник зобов'язується оплатити протягом 3 днів.

На виконання умов договору відповідачем було виставлено рахунки-фактури на загальну суму 576 400 грн., а саме: №АК-305 від 17.08.2010р. на суму 59 250 грн., №АК-303 від 17.08.2010р. на суму 118 500 грн., №Ф-501 від 21.01.2011р. на суму 59 550 грн., №Ф-511 від 21.02.2011р. на суму 59 550 грн., №АК-411 від 04.04.2011р. на суму 59 550 грн., №АК-412 від 04.04.2010р. на суму 60 000 грн., №АК-120-10 від 04.04.2010р. на суму 160 000 грн., копії яких надано до матеріалів справи.

Наразі судом встановлено, що в рахунок оплати послуг за договором №3254 від 22.06.2010р. після прийняття послуг позивачем було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ БІ Контактс» грошові кошти на загальну суму 654 178 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1114 від 22.04.2011р. на суму 60 000 грн., №1129 від 22.04.2011р. на суму 50 000 грн., №1145 від 22.04.2011р. на суму 50 000 грн., №1208 від 22.06.2010р. на суму 158 214 грн., №1771 від 20.07.2010р. на суму 158 214 грн., №2857 від 13.09.2010р. на суму 59 250 грн., №4728 від 01.11.2010р. на суму 30 000 грн., №868 від 25.11.2010р. на суму 30 000 грн., №5528 від 13.12.2010р. на суму 20 000 грн., №1448 від 23.12.2010р. на суму 20 500 грн., №1269 від 14.12.2010р. на суму 18 000 грн.

Зважаючи на наведе вище, суд зауважує, що посилання позивача на ненадання відповідачем на виконання умов договору звітів, як результатів наданих послуг, ставиться у протиріччя з діями заявника, оскільки рахунки-фактури, на підставі яких було здійснено оплату, за умовами п.3.2 спірного правочину виставлялись після надання звітів та відповідно до платіжних доручень були оплачені.

Слід також зазначити, що оскільки відповідно до умов договору позивач повинен був оплатити вже надані послуги, здійснення оплати за наведеними вище платіжними дорученнями фактично свідчить про прийняття послуг та відсутність заперечень з приводу їх якості та кількості.

За таких обставин, господарський суд зазначає, що здійснення не тільки попередньої оплати за спірним правочином, а і перерахування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ БІ Контактс» грошових коштів, що залишились до сплати після підписання актів приймання-передачі, фактично свідчить про прийняття Товариством з додатковою відповідальністю «ЖЛ» виконання послуг за договором №3254 від 22.06.2010р. та укладеними на підставі цього правочину додатковими угодами.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Як вже зазначалось, в обґрунтування позовних вимог про стягнення грошових коштів в сумі 1 011 328 грн. позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №3254 від 22.06.2010р.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зі ст.611 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

З п.9.1 договору №3254 від 22.06.2010р. вбачається, що у випадку порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним законодавством.

Укладені на підставі спірного правочину, додаткові угоди не містять жодних правових наслідків порушення однією з сторін своїх зобов'язань.

Таким чином, судом встановлено, що сторонами при укладанні спірного правочину не передбачено можливості повернення виконаного за договором (сплачених грошових коштів) у разі порушення виконавцем умов договору.

Враховуючи викладене вище, господарський суд зазначає, що чинним законодавством та укладеним між сторонами договором не передбачено права сторони, на думку якої, контрагентом було неналежним чином виконано свої зобов'язання, вимагати повернення грошових коштів, сплачених на виконання правочину.

Крім того, суд неодноразово зазначав, що матеріалами справи не підтверджуються твердження Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» стосовно невиконання або виконання з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙ БІ Контактс» умов, визначених договором №3254 від 22.06.2010р. та додатковими угодами до нього.

Слід також зазначити, що суд неодноразово зобов'язував позивача надати докази та обґрунтування своїх позовних вимог, про що свідчать ухвали господарського суду від 20.11.2013р., від 04.12.2013р. та від 30.12.2013р. Проте, як вже зазначалось, вимоги суду у повному обсязі виконані не були.

При цьому, у судових засіданнях 20.11.2013р., 04.12.2013р., 29.01.2014р. представником позивача також не було надано мотивованих та обґрунтованих пояснень по суті спору, що могли б свідчити про фактичну зміну обставин справи.

За таких обставин, з огляду на все вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» про стягнення з відповідача боргу за невиконання умов договору в сумі 1 011 328 грн. не підлягають задоволенню.

Керуючись принципами здійснення судочинства у господарських судах України, суд також дійшов висновку щодо безпідставності вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ БІ Контактс» збитків в розмірі 486 193,36 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За приписами ч.1 ст.906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаних статей, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків».

Як на підставу позовних вимог про відшкодування збитків, позивач посилається на неналежне забезпечення відповідачем у 2012р. процесу отримання контрагентом (компанією «GFE Global Finance & Engineering AG») позивача за міжнародним контрактом кредиту, в результаті чого нерезидент не зміг вчасно отримати кредит на виготовлення обладнання, а позивач не зміг здійснити його доставку на Україну. Вказані послуги, як зазначив позивач, надавались на виконання додаткової угоди №5 від 28.03.2011р.

Однак, з відзиву №275/13 від 16.10.2013р. вбачається, що забезпечення укладання будь-яких угод у 2012р. позивачем не замовлялось, будь-яких додаткових угод на надання таких послуг сторонами не підписувалось, рахунки на оплату вказаних послуг не виставлялись та будь-які докази їх оплати відсутні. Як вже зазначалось, у матеріалах справи містяться акти, які свідчать про прийняття послуг за всіма додатковими угодами до договору без жодних зауважень щодо їх якості.

Позивачем будь-яких доказів надання послуг з організації кредитування контрагента Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ», а саме компанії «GFE Global Finance & Engineering AG», на виконання саме спірного правочину не надано.

Таким чином, за висновками суду, позивачем факт неправомірної поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ БІ Контактс» у порядку, визначеному ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України, доведено не було.

Крім того, обґрунтовуючи розмір понесених збитків, позивач посилається на нарахування Державною податковою інспекцією у м.Житомир пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. На підтвердження вказаного факту позивачем до матеріалів справи представлено податкове повідомлення-рішення №0000322203 від 27.05.2013р. та платіжні доручення на загальну суму 426 293,36 грн., а саме платіжні доручення: №4375 від 28.05.2013р. на суму 46 193,36 грн., №4407 від 29.05.2013р. на суму 46 700 грн., №4451 від 30.05.2013р. на суму 46 700 грн., №4511 від 31.05.2013р. на суму 46 100 грн., №5029 від 14.06.2013р. на суму 5000 грн., №5686 від 03.07.2013р. на суму 45 000 грн., №2535 від 18.07.2013р. на суму 20 000 грн., №6262 від 16.07.2013р. на суму 20 000 грн., №2813 від 01.09.2013р. на суму 50 000 грн., №8055 від 02.09.2013р. на суму 50 000 грн., №9328 від 02.10.2013р. на суму 50 000 грн.

Проте, вказані платіжні доручення не приймаються судом, як належний доказ сплати пені, нарахованої Державною податковою інспекцією у м.Житомир, оскільки на них відсутні підписи та печатки з боку банку, які б фактично свідчили про проведення операції з перерахування грошових коштів та їх загальна сума фактично менша, ніж заявлена до стягнення позивачем.

Ухвалами господарського суду від 20.11.2013р., від 04.12.2013р. та від 30.12.2013р. позивача було зобов'язано надати пояснення щодо відсутності на вказаних вище платіжних дорученнях підписів та печатки з боку банківської установи, однак, належних доказів перерахування коштів до державного бюджету надано не було.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Наразі, жодних клопотань про відкладення розгляду справи з метою надати нові докази в наступному судовому засіданні позивачем заявлено не було.

За висновками суду, відсутність протиправної поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ БІ Контактс» та недоведення позивачем факту завдання Товариству з додатковою відповідальністю «ЖЛ» збитків виключає наявність причинного зв'язку між поведінкою та збитками, а також вини відповідача.

Таким чином, господарським судом встановлено відсутність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини боржника, а отже і відсутність підстав для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ БІ Контактс» про стягнення 1 497 521,36 грн., в тому числі, основного боргу в розмірі 1 011 328 грн. та збитків в сумі 486 193,36 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ», м.Житомир до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ БІ Контактс», м.Київ про стягнення 1 497 521,36 грн., в тому числі, основного боргу в розмірі 1 011 328 грн. та збитків в сумі 486 193,36 грн. - залишити без задоволення.

У судовому засіданні 29.01.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 03.01.2014р.

Суддя М.О. Любченко