Рішення

від 14.01.2014 по справі 910/15751/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15751/13 14.01.14

за позовом: Компанії «Стутса Інвестментс Лімітет», Кіпр, код НЕ 219713

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08», Черкаська область, с.Тимошівка, ЄДРПОУ 35579199

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3», м.Київ, ЄДРПОУ 35331017

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного підприємства «КЛТ Холдінгс 2», м.Київ, ЄДРПОУ 35333035

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС АГРОХОЛДИНГ», м.Київ, ЄДРПОУ 38621316

про витребування корпоративних прав з чужого незаконного володіння та визнання недійсними змін до установчих документів

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08», Черкаська область, с.Тимошівка, ЄДРПОУ 35579199

до відповідача: Компанії «Стутса Інвестментс Лімітет», Кіпр, код НЕ 219713

про визнання права власності на частку в статутному капіталі

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Клімушєв Є.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: не з'явився

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 30.10.2013р. оголошувалась перерва до 20.11.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Компанія «Стутса Інвестментс Лімітет», Кіпр звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08», Черкаська область, с.Тимошівка про:

- витребування з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08» частки в розмірі 100% прав у статутному фонді Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» на користь Компанії «Стутса Інвестментс Лімітед»;

- визнання недійсними змін, що внесені до установчих документів Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» після 21.01.2011р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення від 27.06.2013р. Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України по справі АС№43у/2013, яким було розірвано договір купівлі продажу корпоративних прав Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» між Компанією «Стутса Інвестментс Лімітет» та Приватним підприємством «КЛТ Холдінгс 2», а також визнано за позивачем право власності на продані корпоративні права.

Ухвалою від 11.09.2013р. господарського суду м.Києва до спільного розгляду з первісним позовом було прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08», Черкаська область, с.Тимошівка до Компанії «Стутса Інвестментс Лімітет», Кіпр про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос-08» права власності на 100% у статутному капіталі Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3».

В обґрунтування своїх вимог за зустрічним позовом відповідач посилається на наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08» права власності на корпоративні права Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3», які були набуті на підставі правомірного відплатного договору та які відповідач не визнає.

Ухвалою від 16.08.2013р. господарського суду міста Києва до участі у розгляді справи було залучено Приватне підприємство «КЛТ Девелопмент 3» в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, та Приватне підприємство «КЛТ Холдінгс 2» в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Третя особа 1 в поясненнях вих.№8-09/13 від 23.09.2013р. підтвердила наявність у відповідача права власності на корпоративні права Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3».

Третя особа 2 в поясненнях вих.№25 від 23.09.2013р. проти задоволення первісного позову заперечила, посилаючись на наявність права власності на спірні корпоративні права у Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08».

Ухвалою від 11.09.2013р. господарського суду міста Києва до участі у розгляді справи в якості третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес Агрохолдинг».

Третя особа 3 в поясненнях вих.№3-99/13 від 23.09.2013р. проти задоволення первісного позову заперечила, посилаючись на правомірність відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес Агрохолдинг» спірних корпоративних прав на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08».

В судове засідання 14.01.2013р. представник відповідача та третіх осіб 1, 2, 3 не з'явився.

Разом з цим, згідно з позицією Пленуму Вищого господарського суду України, викладеною у п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Враховуючи, що у попередньому судовому засіданні представник відповідача та третіх осіб 1, 2, 3 був присутнім, що відображено у протоколі судового засідання від 11.12.2013р., господарський суд вважає встановленим факт належного повідомлення вказаних учасників судового процесу про дату, час та місце розгляду справи.

Наразі, з огляду на неявку відповідача та третіх осіб 1, 2, 3 в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні положення визначені також приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Незважаючи на те, що відповідач та треті особи 1, 2, 3 в процесі розгляду справи 14.01.2013р. не скористались правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Наразі, судом враховано, що у попередніх судових засіданнях представником відповідача та третіх осіб 1, 2, 3 було висловлено свою правову позицію по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до договору від 03.02.2009р. купівлі-продажу корпоративних прав позивачем, Компанією «Стутса Інвестментс Лімітет», було придбано у Бондаренка Сергія Олександровича 100% корпоративних прав Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3».

Згодом, Компанією «Стутса Інвестментс Лімітед» було відчужено 100% корпоративних прав Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» на користь Приватного підприємства «КЛТ Холдингс 2» за договором купівлі-продажу корпоративних прав від 21.02.2011р. Державну реєстрацію змін до установчих документів товариства проведено 25.02.2011р.

15.03.2013р. договір купівлі-продажу 100% корпоративних прав Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» укладено між Приватним підприємством «КЛТ Холдингс 2» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес Агрохолдинг».

В п.1.3 статуту Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» в редакції, що була зареєстрована 19.03.2013р., власником (засновником) третьої особи 1 значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес Агрохолдинг».

Пізніше, згідно з протоколом №8-07/13 від 08.07.2013р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Агрохолдинг» третьою особою 3 було вирішено продати 100% корпоративних прав Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» на користь відповідача.

08.07.2013р. загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08» було вирішено купити 100% корпоративних прав Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» у Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Агрохолдинг», про що складено протокол №3-07/13 від 08.07.2013р. загальних зборів.

За таких обставин, 08.07.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес Агрохолдинг» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос-08» (покупець) укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3», що складають 100% статутного капіталу підприємства.

17.07.2013р. державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3», якими визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос-08» власником вказаної юридичної особи.

Разом з цим, за твердженням позивача, на підставі рішення від 27.06.2013р. Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України по справі АС№43у/2013 власником спірних корпоративних прав є Компанія «Стутса Інвестментс Лімітед», проте не відповідач, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним первісним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість первісного позову та наявність підстав для задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного.

За приписами ч.ч.1-4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Правом власності згідно з ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

За змістом ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ст.328 вказаного Кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.387 Цивільного кодексу України, на які позивач посилається при нормативному обґрунтуванні своїх первісних позовних вимог, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. По суті, це вимога власника, який не володіє майном, повернути майно в натурі. Підставою віндикаційного позову за змістом ст.387 Цивільного кодексу України є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, обставини вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача як наслідок незаконного заволодіння майном).

При цьому, у речово-правових відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову лише, якщо встановлено факт незаконного заволодіння іншою особою майном, без відповідної правової підстави.

Разом з цим, господарським судом при дослідженні обставин справи не було встановлено факту незаконного вибуття майна з володіння позивача поза його волею та заволодіння відповідачем спірним майном без відповідної правової підстави.

Навпроти, як зазначалось судом раніше, корпоративні права Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» були відчужені позивачем третій особі 2 шляхом укладення Компанією «Стутса Інвестментс Лімітет» договору від 21.02.2011р. купівлі-продажу корпоративних прав.

В подальшому, рішенням від 27.06.2013р. Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України по справі АС№43у/2013 договір від 21.02.2011р. купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» між Компанією «Стутса Інвестментс Лімітет» та Приватним підприємством «КЛТ Холдінгс 2» було розірвано та визнано право власності на корпоративні права Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» за позивачем.

При цьому, Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України зазначено, що статтею 653 Цивільного кодексу України регламентовано, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Проте, незважаючи на вказане положення закону та відсутність інших умов в договорі, а виходячи з несправедливого порушення співвідношення майнових інтересів позивача, суд визнав право власності на спірні корпоративні права за Компанією «Стутса Інвестментс Лімітет».

Однак, на момент розірвання договору від 21.02.2011р. спірні корпоративні права вже були перепродані. На момент прийняття рішення від 27.06.2013р. Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України право власності на спірні корпоративні права належало Товариству з обмеженою відповідальністю «Велес Агрохолдинг» на підставі договору від 15.03.2013р., укладеного з Приватним підприємством «КЛТ Холдінгс 2».

В подальшому, за договором від 08.07.2013р. купівлі-продажу корпоративних прав, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес Агрохолдинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос-08», майно було відчужено на користь відповідача.

Наразі, доводи позивача про неправомірність заволодіння відповідачем спірним майном з посиланнями на рішення від 27.06.2013р. Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України господарським судом до уваги не приймаються, оскільки на момент вчинення вказаного правочину від 08.07.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес Агрохолдинг» було єдиним власником Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та положеннями статуту вказаної юридичної особи. Починаючи з 17.07.2013р., зареєстрованим власником Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» є відповідач.

При цьому, господарський суд виходить з того, що згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по-батькові або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ч.1 ст.18 вказаного Закону України, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного кодексу України зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.

Приймаючи до уваги, що станом на 08.07.2013р. єдиним власником Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та положеннями статуту вказаної юридичної особи була третя особа 3, господарський суд дійшов висновку про достовірність зареєстрованих відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес Агрохолдинг» як єдиного власника Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3». Як наслідок, такі відомості були чинними для відповідача в момент придбання спірних корпоративних прав.

Викладене свідчить, що відповідач набув спірне майно на відповідній правовій підставі, якою є договір від 08.07.2013р. купівлі-продажу корпоративних прав між Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес Агрохолдинг» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос-08» (покупець). Доказів визнання недійсним договору від 08.07.2013р., як і попередніх договорів купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3», матеріали справи не містять. Вказані правочини є чинними, обов'язковими для сторін та такими, що підлягають виконанню.

Згідно зі ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, з обставин справи вбачається, що позивач за своєю волею відчужив спірні корпоративні права за відплатним договором, а відповідач набув такі майнові права внаслідок вчинення череди наступних договорів, які недійсними не визнавались та є правомірними в силу презумпції правомірності правочинів.

При цьому, господарським судом враховано, що договір від 21.02.2011р. купівлі-продажу корпоративних прав між Компанією «Стутса Інвестментс Лімітет» та Приватним підприємством «КЛТ Холдінгс 2» було саме розірвано, проте не визнано недійсним.

Судом зазначається, що визначені законом наслідки визнання договору недійсним та його розірвання є різними.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В свою чергу, за приписами ч.ч.2, 4, 6 ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Тобто, сам факт розірвання договору підтверджує існування зобов'язань між сторонами за його чинності, а також свідчить про наявність правових підстав для вчинення дій (у тому числі, передачі грошових коштів або іншого майна) при виконанні такого правочину.

Відповідно, майно, що передане на виконання договору, який було в подальшому розірвано, не є таким, що незаконно вибуло з володіння власника поза його волею.

Навпроти, матеріалами справи підтверджується, що дії позивача щодо передачі спірних корпоративних прав третій особі 2 відповідали його волі й намірам та ґрунтувались на правомірності правочину.

Зокрема, судом враховано зміст нотаріально посвідченої заяви від 21.02.2011р. Компанії «Стутса Інвестментс Лімітет», яка адресована Приватному підприємству «КЛТ Девелопмент 3», Шевченківській районній в м.Києві державній адміністрації та всім, кого це стосується, в якій позивачем заявлено про відступлення та передачу корпоративних прав на Приватне підприємство «КЛТ Девелопмент 3» у власність Приватного підприємства «КЛТ Холдінгс 2» та у зв'язку з цим про вихід зі складу засновників підприємства.

Також судом прийнято до уваги зміст підписаного позивачем договору від 21.02.2011р. купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент».

Отже, судом встановлено, що позивачем було з власної волі відчужено спірні корпоративні права за відплатним договором, користуючись своїм правом власника на розпорядження таким майном. Відповідач, в свою чергу, отримав спірні майнові права в результаті вчинення іншими учасниками господарських відносин декількох почергових відплатних правочинів, докази неправомірності яких в матеріалах справи відсутні.

На теперішній час, виходячи з обставин справи, позивач має намір повернути добровільно продане майно з володіння особи, яка не є стороною розірваного договору, шляхом ініціювання даного судового процесу.

Однак, судом не береться до уваги посилання Компанії «Стутса Інвестментс Лімітет» на рішення від 27.06.2013р. Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України по справі АС№43у/2013, яким визнано за позивачем право власності на продані корпоративні права Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3».

При цьому, господарський суд виходить з того, що наділення арбітражним судом позивача правом власності не є безумовною підставою для задоволення віндикаційного позову за відсутності інших визначених законом умов, за наявності яких можливе витребування спірного майна з законного володіння іншої особи. Наразі, як вказувалось вище, судом не встановлено незаконного заволодіння відповідачем корпоративними правами Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3», що за приписами ст.387 Цивільного кодексу України викликає наявність правових підстав для витребування майна.

Доводи позивача про афілійованість відповідача з третіми особами 2, 3 господарським судом до уваги не приймаються та не досліджуються, оскільки вказані обставини не входять до предмету доказування у даній справі та не спростовують викладених вище висновків суду.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене вище, з огляду на недоведення позивачем фактів неправомірного вибуття спірного майна з його володіння та незаконного заволодіння відповідачем таким майном, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для витребування 100% корпоративних прав Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» з володіння відповідача в порядку ст.387 Цивільного кодексу України.

Позовна вимога Компанії «Стутса Інвестментс Лімітет» про визнання недійсними змін, що внесені до установчих документів Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» після 21.01.2011р., також не підлягає задоволенню, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Як зазначалось, згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по-батькові або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

В обґрунтування розглядуваної позовної вимоги позивач посилається на ст.31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», за змістом якої у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей про постановлення судових рішень щодо скасування рішення засновників Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів вказаної юридичної особи, які були внесені після 21.01.2011р.

Посилання позивача на рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України також є необґрунтованими, оскільки вказане рішення прийнято лише 27.06.2013р., а вимогу заявлено щодо змін до установчих документів, які вносились, починаючи 21.01.2011р.

Підстав для визнання недійсними змін, що внесені після 27.06.2013р. також не вбачається, враховуючи викладені вище висновки суду про правомірність відчуження третьою особою 3 спірних корпоративних прав відповідачу за договором купівлі-продажу від 08.07.2013р. та, як наслідок, наявність корпоративних прав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Агрохолдинг» у відповідні періоди часу, що відповідно до приписів законодавства обумовлювало наявність у вказаної особи правомочностей на управління юридичною особою - Приватним підприємством «КЛТ Девелопмент 3».

За таких обставин, первісний позов Компанії «Стутса Інвестментс Лімітет», Кіпр до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08», Черкаська область, с.Тимошівка про витребування з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08» частки в розмірі 100% прав у статутному фонді Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» на користь Компанії «Стутса Інвестментс Лімітед» та визнання недійсними змін, що внесені до установчих документів Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» після 21.01.2011р., є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Одночасно, з приводу вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08» за зустрічним позовом господарський суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно.

Тобто, визнання права власності здійснюється господарським судом за наявності існуючого (яке виникло згідно з приписами законодавства) права власності на майно в межах спору власника з іншою особою про право на це майно.

При цьому, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі. Судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів. Момент виникнення права не залежить від набрання рішенням суду законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

У даному випадку до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення наявного у позивача права, на захист якого подано позов, або утвердження за собою права, яке належить позивачу, тобто такі дії, що свідчать про порушення або оспорювання існуючого права.

Як вказувалось судом, 08.07.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес Агрохолдинг» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос-08» (покупець) укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3», що складають 100% статутного капіталу підприємства.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, господарський суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи 3 та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з купівлі-продажу корпоративних прав.

17.07.2013р. державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3», якими визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос-08» власником вказаної юридичної особи.

Отже, судом встановлено наявність у відповідача права власності на 100% корпоративних прав Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3», яке виникло на відповідній правовій підставі.

В свою чергу, згідно зі своєю правовою позицією позивач право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08» не визнає. Зокрема, оспорювання права власності відповідача з боку позивача підтверджується фактом подання розглядуваного позову Компанією «Стутса Інвестментс Лімітет».

При цьому, господарським судом не приймається до уваги посилання позивача на рішення від 27.06.2013р. Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України по справі АС№43у/2013, яким було визнано за Компанією «Стутса Інвестментс Лімітет» право власності на 100% корпоративних прав Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3», виходячи з того, що арбітражним судом вирішувався спір між обмеженим колом осіб з приводу відносин, які склались між ними, а саме спір між Компанією «Стутса Інвестментс Лімітет» та Приватним підприємством «КЛТ Холдінгс 2» з приводу укладеного між ними договору від 21.02.2011р. купівлі-продажу корпоративних прав.

В свою чергу, спір у даній справі виник з приводу інших правовідносин, які виникли між Компанією «Стутса Інвестментс Лімітет» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос-08» щодо права власності на корпоративні права. При цьому, відповідач набув спірні корпоративні права за договором від 08.07.2013р., тобто вже після винесення Міжнародним комерційним арбітражним судом рішення від 27.06.2013р. Судом також враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес Агрохолдинг», у якого відповідач придбав спірне майно, учасником судового процесу в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України не був, та питання щодо його права власності арбітражним судом не вирішувалось.

Отже, за висновками суду, рішення від 27.06.2013р. Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України не має преюдиційного значення для господарського суду при розгляді даного спору, враховуючи склад сторін у розглядуваній справі та відносини, що фактично склались між ними, у тому числі, вже після розгляду справи арбітражним судом.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з огляду на викладені вище висновки суду про відсутність підстав для витребування спірного майна у відповідача в порядку ст.387 Цивільного кодексу України, керуючись принципом непорушності права власності, яке набув відповідач, господарський суд дійшов висновку про необхідність захисту права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08» в судовому порядку.

За таких обставин, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08», Черкаська область, с.Тимошівка до Компанії «Стутса Інвестментс Лімітет», Кіпр про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос-08» права власності на 100% у статутному капіталі Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» підлягає задоволенню.

Клопотання вих.№4-05/13 від 09.09.2013р. позивача про зупинення провадження у справі до розгляду Шевченківським районним судом м.Києва справи про скасування рішення від 27.06.2013р. Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України по справі не підлягає задоволенню, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять докази закінчення вказаної судової справи до вирішення розглядуваного спору, зокрема, ухвалу від 17.10.2013р. Шевченківського районного суду м.Києва та ухвалу від 28.11.2013р. Апеляційного суду м.Києва.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за первісним позовом залишається за позивачем, а судовий збір за зустрічним позовом підлягає стягненню з Компанії «Стутса Інвестментс Лімітет» на користь відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Компанії «Стутса Інвестментс Лімітет», Кіпр до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08», Черкаська область, с.Тимошівка про витребування з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08» частки в розмірі 100% прав у статутному фонді Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» на користь Компанії «Стутса Інвестментс Лімітед» та визнання недійсними змін, що внесені до установчих документів Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» після 21.01.2011р.

Задовольнити зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08», Черкаська область, с.Тимошівка до Компанії «Стутса Інвестментс Лімітет», Кіпр про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос-08» права власності на 100% у статутному капіталі Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3».

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос-08», Черкаська область, с.Тимошівка право власності на 100% у статутному капіталі Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» (ЄДРПОУ 35331017).

Стягнути з Компанії «Стутса Інвестментс Лімітет» (Спироу Кипріаноу Авеню, 20, Чапо Централ, 3-й поверх, 1075, Нікосія, Кіпр, код НЕ 219713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08» (20815, Черкаська обл., Кам'янський район, с.Тимошівка, вул.Леніна, буд.53, ЄДРПОУ 35579199) судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 14.01.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 20.01.2014р.

Суддя М.О. Любченко