Постанова

від 22.07.2014 по справі 910/15751/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р. Справа№ 910/15751/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Власова Ю.Л.

Тищенко О.В.

при секретарі судового засідання Пась М.П.

за участю представників:

від апелянта: не з'явився.

від відповідачів: Солов’янчик В.Д. за дов. №03/01 від 03.01.2014р.

від третьої особи 1: Солов’янчик В.Д. за дов. №03/01-14 від 20.01.2014р.

від третьої особи 2: Солов’янчик В.Д. за дов. №02/01-14 від 20.01.2014р.

від третьої особи 3: Солов’янчик В.Д. за дов. №5-09/13 від 20.01.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Компанії "Стутса Інвестментс Лімітед" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2014 у справі № 910/15751/13 (суддя Любченко М.О.)

за позовом: Компанії "Стутса Інвестментс Лімітет", Кіпр, код НЕ 219713

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08"

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3"

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного підприємства "КЛТ Холдінгс 2"

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС АГРОХОЛДИНГ"

про витребування корпоративних прав з чужого незаконного володіння та визнання недійсними змін до установчих документів

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08"

до відповідача: Компанії "Стутса Інвестментс Лімітет", Кіпр, код НЕ 219713

про визнання права власності на частку в статутному капіталі.

ВСТАНОВИВ:

Компанія "Стутса Інвестментс Лімітет", Кіпр звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08" про витребування з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08" частки в розмірі 100% прав у статутному фонді Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3" на користь Компанії "Стутса Інвестментс Лімітед"; визнання недійсними змін, що внесені до установчих документів Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3" після 21.01.2011.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2013 до спільного розгляду з первісним позовом було прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08" до Компанії "Стутса Інвестментс Лімітет", Кіпр про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос-08" права власності на 100% у статутному капіталі Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2014 у справі № 910/15751/13 (суддя Любченко М.О.) у задоволенні первісного позову відмовлено повнісю. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08" до Компанії "Стутса Інвестментс Лімітет", Кіпр про визнання права власності на частку в статутному капіталі задоволено, а саме: визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос-08" право власності на 100% у статутному капіталі Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3".

Не погодившись з вказаним рішенням, Компанія "Стутса Інвестментс Лімітед" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов Компанії "Стутса Інвестментс Лімітет", про витребування з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08» частку в розмірі 100% прав у статутному фонді Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» на користь Компанії "Стутса Інвестментс Лімітет" та про визнання недійсним усіх змін, внесених до установчих документів Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» після 21.02.2011, а у задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08» про визнання права власності на 100% у статутному капіталі Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на думку апелянта, рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 27.06.2013 по справі АС №43у/2013, яким було задоволено у повному обсязі позовні вимоги Компанії «Стутса Інвестментс Лімітед» до Приватного підприємства «КЛТ Холдінгс 2» про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства «КЛТ Девелопмент 3» від 21.02.2011 та про визнання за позивачем права власності на корпоративні права, і тому дане рішення є обов'язковим для виконання на території України. Також апелянт вважає, що він правомірно, на підставі ст. 387 ЦК України, звернувся до суду з віндикаційним позовом про витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідних підстав заволоділа ним, а тому позовні вимоги Компанії «Стутса Інвестментс Лімітед» мають бути задоволені.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю.

На підставі ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, згідно п.2.1. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012, розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 для розгляду апеляційної скарги Компанії «Стутса Інвестментс Лімітед» сформовано колегію суддів у складі: Шаптала Є.Ю. (головуючий), судді: Власов Ю.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014, апеляційну скаргу Компанії «Стутса Інвестментс Лімітед» прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 18.03.2014.

11.03.2014 представник відповідача подав до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, таким що прийняте у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга Компанії «Стутса Інвестментс Лімітед» безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014, у зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному, сформовано новий склад суду: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді: Власов Ю.Л., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 колегіє суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), судді: Власов Ю.Л., Самсін Р.І. справу № 910/15751/13 прийнято до свого провадження, розгляд скарги призначено на 29.04.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014, у зв'язку з перебуванням судді Самсіна Р.І. у відпустці, сформовано новий склад суду в справі № 910/15751/13: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді: Власов Ю.Л., Тищенко О.В..

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 колегіє суддів у складі: Гончаров С.А., судді: Власов Ю.Л., Тищенко О.В. справу № 910/15751/13 прийнято до свого провадження, розгляд скарги призначено на 04.06.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014, у зв'язку з поверненням судді Шаптали Є.Ю. з лікарняного, для розгляду справи № 910/15751/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Шаптала Є.Ю.; судді Власов Ю.Л., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014, справу № 910/15751/13 прийнято до провадження у визначеному складі суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 розгляд скарги відкладено до 18.06.2014, у зв'язку з нез'явлення представника апелянта в судове засідання.

12.06.2014 представники третіх осіб подали до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзиви на апеляційну скаргу, відповідно до яких вважають рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, таким що прийняте у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга Компанії «Стутса Інвестментс Лімітед» безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 18.06.2014 оголошено перерву до 22.07.2014.

В судове засідання 22.07.2014 апелянт свого представника не направив, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомлені.

Представник відповідача та третіх осіб в судовому засіданні 22.07.2014 заперечив проти доводів апеляційної скарги та просили суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2014 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника апелянта за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 03.02.2009 між Компанією "Стутса Інвестментс Лімітет", як покупцем, та ОСОБА_5, як продавцем було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3" в кількості 100%, за умовами якого покупець отримує від продавця повне право власності на корпоративні права, вільні від будь-яких застав та обтяжень.

21.02.2011 між Компанією "Стутса Інвестментс Лімітед", як продавцем, та Приватного підприємства "КЛТ Холдингс 2", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу 100% корпоративних прав Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3" за умовами якого покупець отримує від продавця повне право власності на корпоративні права, вільні від будь-яких застав та обтяжень. Державну реєстрацію змін до установчих документів товариства проведено 25.02.2011.

15.03.2013 між Приватним підприємством "КЛТ Холдингс 2", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес Агрохолдинг", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу 100% корпоративних прав Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3", за умовами якого покупець отримує від продавця повне право власності на корпоративні права, вільні від будь-яких застав та обтяжень.

В п.1.3 статуту Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3" в редакції, що була зареєстрована 19.03.2013, власником (засновником) третьої особи 1 значиться Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес Агрохолдинг".

Згідно з протоколом №8-07/13 від 08.07.2013 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Агрохолдинг" третьою особою 3 було вирішено продати 100% корпоративних прав Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-08».

Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08" від 08.07.2013 було вирішено купити 100% корпоративних прав Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3" у Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Агрохолдинг", про що складено протокол №3-07/13 від 08.07.2013 загальних зборів, у зв'язку з чим, 08.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес Агрохолдинг" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос-08" (покупець) укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3", що складають 100% статутного капіталу підприємства.

17.07.2013 державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3", якими визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос-08" власником вказаної юридичної особи.

Позивач вражає, що на підставі рішення від 27.06.2013 Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України по справі АС№43у/2013 власником спірних корпоративних прав є Компанія "Стутса Інвестментс Лімітед", а не відповідач, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом позовом.

За приписами ч.ч.1-4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Правом власності згідно з ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

За змістом ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ст.328 вказаного Кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.387 Цивільного кодексу України, на які позивач посилається при нормативному обґрунтуванні своїх первісних позовних вимог, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. По суті, це вимога власника, який не володіє майном, повернути майно в натурі. Підставою віндикаційного позову за змістом ст.387 Цивільного кодексу України є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, обставини вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача як наслідок незаконного заволодіння майном).

При цьому, у речово-правових відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову лише, якщо встановлено факт незаконного заволодіння іншою особою майном, без відповідної правової підстави.

Разом з тим, місцевим господарським судом, так і судом апеляційної інстанції, не встановлено факту незаконного вибуття майна з володіння позивача поза його волею та заволодіння відповідачем спірним майном без відповідної правової підстави.

Навпроти, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, корпоративні права Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3" були відчужені позивачем третій особі 2 шляхом укладення Компанією "Стутса Інвестментс Лімітет" договору від 21.02.2011 купівлі-продажу корпоративних прав.

В подальшому, рішенням від 27.06.2013 Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України по справі АС№43у/2013 договір від 21.02.2011 купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3" між Компанією "Стутса Інвестментс Лімітет" та Приватним підприємством "КЛТ Холдінгс 2" було розірвано та визнано право власності на корпоративні права Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3" за позивачем.

При цьому, Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України зазначено, що статтею 653 Цивільного кодексу України регламентовано, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Проте, незважаючи на вказане положення закону та відсутність інших умов в договорі, а виходячи з несправедливого порушення співвідношення майнових інтересів позивача, суд визнав право власності на спірні корпоративні права за Компанією "Стутса Інвестментс Лімітет".

Однак, на момент розірвання договору від 21.02.2011 спірні корпоративні права вже були перепродані. На момент прийняття рішення від 27.06.2013 Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України право власності на спірні корпоративні права належало Товариству з обмеженою відповідальністю "Велес Агрохолдинг" на підставі договору від 15.03.2013, укладеного з Приватним підприємством "КЛТ Холдінгс 2".

В подальшому, за договором від 08.07.2013 купівлі-продажу корпоративних прав, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес Агрохолдинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос-08", майно було відчужено на користь відповідача.

Доводи ж позивача про неправомірність заволодіння відповідачем спірним майном з посиланнями на рішення від 27.06.2013р. Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України господарським судом до уваги не приймались, оскільки на момент вчинення вказаного правочину від 08.07.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес Агрохолдинг" було єдиним власником Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3" згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та положеннями статуту вказаної юридичної особи. Починаючи з 17.07.2013, зареєстрованим власником Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3" є відповідач, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по-батькові або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ч.1 ст.18 вказаного Закону України, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного кодексу України зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.

Враховуючи приписи вищенаведених норм, приймаючи до уваги, що станом на 08.07.2013 єдиним власником Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3" згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та положеннями статуту вказаної юридичної особи була третя особа 3, суд першої інстанції дійшов висновку про достовірність зареєстрованих відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес Агрохолдинг" як єдиного власника Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3", з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Як наслідок, такі відомості були чинними для відповідача в момент придбання спірних корпоративних прав.

Таким чином, викладене свідчить, що відповідач набув спірне майно на відповідній правовій підставі, якою є договір від 08.07.2013 купівлі-продажу корпоративних прав між Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес Агрохолдинг" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос-08" (покупець). Доказів визнання недійсним договору від 08.07.2013, як і попередніх договорів купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3", матеріали справи не містять. Вказані правочини є чинними, обов'язковими для сторін та такими, що підлягають виконанню.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Проаналізувавши обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач за своєю волею відчужив спірні корпоративні права за відплатним договором, а відповідач набув такі майнові права внаслідок вчинення череди наступних договорів, які недійсними не визнавались та є правомірними в силу презумпції правомірності правочинів.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що договір від 21.02.2011 купівлі-продажу корпоративних прав між Компанією "Стутса Інвестментс Лімітет" та Приватним підприємством "КЛТ Холдінгс 2" було саме розірвано, проте не визнано недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У відповідності до приписів ч.ч.2, 4, 6 ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що сам факт розірвання договору підтверджує існування зобов'язань між сторонами за його чинності, а також свідчить про наявність правових підстав для вчинення дій (у тому числі, передачі грошових коштів або іншого майна) при виконанні такого правочину, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Також суд апеляційної інстанції, враховуючи вищевикладене, погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те, що майно, яке передане на виконання договору, який було в подальшому розірвано, не є таким, що незаконно вибуло з володіння власника поза його волею.

Навпроти, матеріалами справи підтверджується, що дії позивача щодо передачі спірних корпоративних прав третій особі 2 відповідали його волі й намірам та ґрунтувались на правомірності правочину.

Зокрема, судом першої інстанції правомірно враховано зміст нотаріально посвідченої заяви від 21.02.2011р. Компанії "Стутса Інвестментс Лімітет", яка адресована Приватному підприємству "КЛТ Девелопмент 3", Шевченківській районній в м.Києві державній адміністрації та всім, кого це стосується, в якій позивачем заявлено про відступлення та передачу корпоративних прав на Приватне підприємство "КЛТ Девелопмент 3" у власність Приватного підприємства "КЛТ Холдінгс 2" та у зв'язку з цим про вихід зі складу засновників підприємства.

Також судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги зміст підписаного позивачем договору від 21.02.2011р. купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент".

Отже, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем було з власної волі відчужено спірні корпоративні права за відплатним договором, користуючись своїм правом власника на розпорядження таким майном. Відповідач, в свою чергу, отримав спірні майнові права в результаті вчинення іншими учасниками господарських відносин декількох почергових відплатних правочинів, докази неправомірності яких в матеріалах справи відсутні.

На теперішній час, як вбачається з матеріалів справи, апелянт має намір повернути добровільно продане майно з володіння особи, яка не є стороною розірваного договору, шляхом ініціювання даного судового процесу.

Так, суд першої інстанції при прийнятті спірного рішення, правомірно не взяв до уваги посилання Компанії "Стутса Інвестментс Лімітет" на рішення від 27.06.2013 Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України по справі АС№43у/2013, яким визнано за позивачем право власності на продані корпоративні права Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3".

Колегія суддів апеляційної інстанції, погоджується з висновками місцевого господарського суду, щодо того, що наділення арбітражним судом позивача правом власності не є безумовною підставою для задоволення віндикаційного позову за відсутності інших визначених законом умов, за наявності яких можливе витребування спірного майна з законного володіння іншої особи. Наразі, як вказувалось вище, судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, не встановлено незаконного заволодіння відповідачем корпоративними правами Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3", що за приписами ст.387 Цивільного кодексу України викликає наявність правових підстав для витребування майна.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2014, місцевим господарським судом до уваги не приймались та не досліджувались доводи позивача про афілійованість відповідача з третіми особами 2, 3, оскільки вказані обставини не входять до предмету доказування у даній справі та не спростовують викладених вище висновків суду, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене вище, з огляду на недоведення позивачем фактів неправомірного вибуття спірного майна з його володіння та незаконного заволодіння відповідачем таким майном, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для витребування 100% корпоративних прав Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3" з володіння відповідача в порядку ст.387 Цивільного кодексу України.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що позовна вимога Компанії "Стутса Інвестментс Лімітет" про визнання недійсними змін, що внесені до установчих документів Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3" після 21.01.2011р., також не підлягає задоволенню, приймаючи до уваги наступне.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Як зазначалось, згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по-батькові або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

В обґрунтування даної позовної вимоги, позивач посилався на ст.31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", за змістом якої у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Як встановлено судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції, в матеріалах відсутні відомості про постановлення судових рішень щодо скасування рішення засновників Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3" про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів вказаної юридичної особи, які були внесені після 21.01.2011.

Посилання позивача на рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України також є необґрунтованими, оскільки вказане рішення прийнято лише 27.06.2013, а вимогу заявлено щодо змін до установчих документів, які вносились, починаючи 21.01.2011.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання недійсними змін, що внесені після 27.06.2013, з урахуванням викладених вище висновків суду про правомірність відчуження третьою особою 3 спірних корпоративних прав відповідачу за договором купівлі-продажу від 08.07.2013р. та, як наслідок, наявність корпоративних прав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Агрохолдинг" у відповідні періоди часу, що відповідно до приписів законодавства обумовлювало наявність у вказаної особи правомочностей на управління юридичною особою - Приватним підприємством "КЛТ Девелопмент 3".

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що первісний позов Компанії "Стутса Інвестментс Лімітет", Кіпр до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08", Черкаська область, с.Тимошівка про витребування з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08" частки в розмірі 100% прав у статутному фонді Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3" на користь Компанії "Стутса Інвестментс Лімітед" та визнання недійсними змін, що внесені до установчих документів Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3" після 21.01.2011р., є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08" за зустрічним позовом колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Згідно з ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а тому виходячи зі змісту даної правової норми право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно.

Виходячи зі змісту даної правової норми право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно.

Тобто, визнання права власності здійснюється господарським судом за наявності існуючого (яке виникло згідно з приписами законодавства) права власності на майно в межах спору власника з іншою особою про право на це майно.

При цьому, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі. Судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів. Момент виникнення права не залежить від набрання рішенням суду законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

У даному випадку до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення наявного у позивача права, на захист якого подано позов, або утвердження за собою права, яке належить позивачу, тобто такі дії, що свідчать про порушення або оспорювання існуючого права.

Як зазначалося судом раніше, 08.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес Агрохолдинг" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос-08" (покупець) укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3", що складають 100% статутного капіталу підприємства.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи 3 та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з купівлі-продажу корпоративних прав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.07.2013 державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3", якими визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос-08" власником вказаної юридичної особи.

Таким чином , судом першої інстанції встановлено наявність у відповідача права власності на 100% корпоративних прав Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3", яке виникло на відповідній правовій підставі, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

В свою чергу, згідно зі своєю правовою позицією позивач право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08" не визнає. Зокрема, оспорювання права власності відповідача з боку позивача підтверджується фактом подання розглядуваного позову Компанією "Стутса Інвестментс Лімітет".

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, виходячи з того, що арбітражним судом вирішувався спір між обмеженим колом осіб з приводу відносин, які склались між ними, а саме спір між Компанією "Стутса Інвестментс Лімітет" та Приватним підприємством "КЛТ Холдінгс 2" з приводу укладеного між ними договору від 21.02.2011р. купівлі-продажу корпоративних прав, вважає, що судом першої інстанції правомірно не взято до уваги посилання позивача на рішення від 27.06.2013р. Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України по справі АС№43у/2013, яким було визнано за Компанією "Стутса Інвестментс Лімітет" право власності на 100% корпоративних прав Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3".

В свою чергу, спір у даній справі виник з приводу інших правовідносин, які виникли між Компанією "Стутса Інвестментс Лімітет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос-08" щодо права власності на корпоративні права. При цьому, відповідач набув спірні корпоративні права за договором від 08.07.2013, тобто вже після винесення Міжнародним комерційним арбітражним судом рішення від 27.06.2013.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес Агрохолдинг", у якого відповідач придбав спірне майно, учасником судового процесу в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України не був, та питання щодо його права власності арбітражним судом не вирішувалось.

Отже, рішення від 27.06.2013 Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України не має преюдиційного значення для господарського суду при розгляді даного спору, враховуючи склад сторін у розглядуваній справі та відносини, що фактично склались між ними, у тому числі, вже після розгляду справи арбітражним судом.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з огляду на викладені вище висновки суду про відсутність підстав для витребування спірного майна у відповідача в порядку ст.387 Цивільного кодексу України, керуючись принципом непорушності права власності, яке набув відповідач, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність захисту права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08" в судовому порядку.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08", Черкаська область, с.Тимошівка до Компанії "Стутса Інвестментс Лімітет", Кіпр про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос-08" права власності на 100% у статутному капіталі Приватного підприємства "КЛТ Девелопмент 3".

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що доводи Компанії "Стутса Інвестментс Лімітет", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2014 в справі № 910/15751/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Компанії "Стутса Інвестментс Лімітет" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2014 у справі № 910/15751/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2014 у справі № 910/15751/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/15751/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді Ю.Л. Власов

О.В. Тищенко