Ухвала

від 05.02.2014 по справі 2а-10152/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року Справа № 4904/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Аутпост-1» до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання незаконними та скасування рішення № 222 від 06.05.2011 року та вимоги № Ю-360 від 11.04.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

З адміністративним позовом до Львівського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство «Аутпост-1» до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання незаконними та скасування рішення № 222 від 06.05.2011 року та вимоги № Ю-360 від 11.04.2011 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, є платником єдиного податку зі ставкою оподаткування 10%. Позивач вважає, що оскаржуване рішення та вимога про сплату боргу є безпідставними, суперечать нормам чинного законодавства України, зокрема, Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та Закону України «Про систему оподаткування» а тому просить їх скасувати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про сплату боргу № Ю-360 від 11.04.2011 року на суму 104 655,12 грн..Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про застосування фінансових санкцій № 222 від 06.05.2011 року в розмірі 129 191,99 грн.. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Аутпост-1» 6 (шість) грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

З висновками суду першої інстанції не погодився апелянт, котрий у апеляційній скарзі зазначає про порушення позивачем вимог п.1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та вимог Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено обов'язок працедавця, незалежно від того, на якій системі оподаткування він перебуває, нараховувати та сплачувати пенсійні внески з 01.01.2006 року в розмірі 31,8%, а з 01.01.2007 року в розмірі 33,2 % від суми витрат на оплату праці найманих працівників. З врахуванням наведеного, просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати постанову суду першої інстанції , а в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 28.03.2011 року по 11.04.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова проведено планову перевірку приватного підприємства «Аутпост-1», про що складено Акт № 68 від 11.04.2011 року про результати планової перевірки з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 09.02.2008 року по 20.01.2011 року та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду України за період з 01.01.2007 року по 20.01.2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 6 ч. 2 ст. 17, ч. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в результаті чого не сплачено страхових внесків всього в сумі 104 655,12 грн.. 11.04.2011 року відповідачем виставлено позивачу вимогу про сплату боргу № Ю-360, згідно якої заборгованість зі сплати страхових внесків станом на 20.01.2011 року становить 104 655,12 грн..

В подальшому, 06.05.2011 року відповідачем прийнято Рішення № 222 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, яким на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 129 191,99 грн..

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають мiж суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсiйного страхування. Дiя iнших нормативно-правових aктів на цi правовiдносини може поширюватись лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частинi, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осiб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, перелiк платникiв страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованостi за цими внесками.

Згідно з п. 1 ст. 11 цього ж Закону загальнообов'язковому державному пенсiйному страхуванню пiдлягають особи, якi працюють на пiдприємствах, в установах, органiзацiях, створених вiдповiдно до законодавства України, незалежно вiд форми власностi, виду діяльності та господарювання, у фiлiях, представництвах, вiддiленнях, в об'єднаннях громадян, у фiзичних осiб - суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi та iнших осiб (включаючи юридичних та фiзичних осiб - суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, якi обрали особливий спосiб оподаткування (фiксований податок, єдиний податок, фiксований сiльськогосподарський податок, придбали спецiальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на iнших умовах, передбачених законодавством або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до п. 1 ст. 14 цього ж Закону страхувальниками цих осiб є їх роботодавцi, якi вiдповiдно до частини 1 статтi 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язанi на пiдставі пункту 6 частини 2 статтi 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати i сплачувати в установленi строки та в повному обсязi cтpaxoвi внески.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем здійснено донарахування страхових внесків на винагороди за цивільно-правовими договорами про надання послуг фізичними особами, якi не перебувають у штаті підприємства. Зі змісту долучених до матеріалів справи копій угод про надання послуг, актів про надання послуг та з висновків, викладених в акті перевірки № 68 від 11.04.2011 року випливає, що фізичні особи, з якими позивач укладав цивільно-правові угоди, надавали йому послуги, а не виконували роботи чи працювали на підставі трудової угоди (контракту), а тому приписи ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до вказаних правовідносин не застосовуються.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції правильним та обґрунтованим, з врахуванням наступного.

За змістом статті 1 Закону № 1058-IV (в його редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 зазначеного Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, які виконують роботи на підприємствах за договорами цивільно-правового характеру.

Страхувальниками, згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-IV, є роботодавці, зокрема, підприємства, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Стаття 15 Закону № 1058-IV передбачає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною першою статті 19 Закону № 1058-IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються, зокрема, для роботодавця на виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пункту 1 частини восьмої розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV страхові внески, що перераховуються до солідарної системи сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і у порядку, визначених цим Законом та в розмірах, передбачених Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР) для відповідних платників збору.

Статтею 1 Закону № 400/97-ВР (в його редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, відповідно до пункту 1 статті першої цього Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи.

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають, зокрема, винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

Зі змісту пункту 1 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV та пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР вбачається, що основною умовою обов'язкового державного пенсійного страхування для громадян, які працюють на підприємстві за договорами цивільно-правового характеру, є виконання певних робіт.

Згідно із частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

При цьому, для того щоб правильно визначити правову конструкцію, яку слід застосовувати для врегулювання даних правовідносин, необхідно чітко розмежовувати поняття робіт та послуг.

Характерною ознакою послуг є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача. Предметом підрядних відносин може бути як створювана річ, так і обробка, переробка, ремонт вже існуючої речі.

Виходячи з вищевикладеного та дослідивши належним чином усі матеріали справи, колегія суддів вважає, що укладені підприємством договори, які були предметом перевірки Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова, за своїм змістом, характером правовідносин та правовою природою є договорами про надання послуг, а тому сплачені за ними суми не є об'єктом оподаткування відповідно до пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач при проведенні перевірки неправильно визначив правову природу укладених ПП «Аутпост-1» із фізичними особами цивільно-правових договорів про надання послуг, а також неправомірно донарахував фонд оплати праці та страхові внески на виплату винагород фізичним особам за цими договорами є об'єктивним та обґрунтованим.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року по справі № 2а-10152/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й.Коваль