Ухвала

від 15.05.2014 по справі 2а-10152/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 року м. Київ К/800/9798/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Винокуров К.С. , Пасічник С.С. , провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014р. у справі за позовом Приватного підприємства "Аутпост-1" до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання незаконними та скасування рішення та вимоги,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2011 року Приватне підприємство "Аутпост-1" звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова з вимогами про визнання незаконними та скасування рішення № 222 від 06.05.2011р. та вимоги № Ю-360 від 11.04.2011р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р. позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про сплату боргу № Ю-360 від 11.04.2011р. на суму 104 655,12 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про застосування фінансових санкцій № 222 від 06.05.2011р. в розмірі 129 191,99 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Аутпост-1» 6,80 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014р. апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р. по справі № 2а-10152/11/1370 залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач при проведенні перевірки неправильно визначив правову природу укладених Приватним підприємством «Аутпост-1» із фізичними особами цивільно-правових договорів про надання послуг, а також неправомірно донарахував фонд оплати праці та страхові внески на виплату винагород фізичним особам за цими договорами.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує на те, що судами невірно застосовано чинне законодавство щодо загальнообов'зкового державного пенсійного страхування.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 28.03.2011р. по 11.04.2011р. Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова проведено планову перевірку Приватного підприємства «Аутпост-1», про що складено Акт № 68 від 11.04.2011р. про результати планової перевірки з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 09.02.2008р. по 20.01.2011р. та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду України за період з 01.01.2007р. по 20.01.2011р. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 6 ч. 2 ст. 17, ч. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в результаті чого не сплачено страхових внесків всього в сумі 104 655,12 грн.

11.04.2011р. відповідачем виставлено вимогу про сплату боргу № Ю-360, згідно з якою заборгованість зі сплати страхових внесків станом на 20.01.2011р. становить 104 655,12 грн.

06.05.2011р. відповідачем прийнято Рішення № 222 про застосування фінансових санкцій за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, яким на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 129 191,99 грн.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначалося, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватись лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з п. 1 ст. 11 цього Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до п. 1 ст. 14 цього Закону страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідачем здійснено донарахування страхових внесків на винагороди за цивільно-правовими договорами про надання послуг фізичними особами, які не перебувають у штаті підприємства. Фізичні особи, з якими позивач укладав цивільно-правові угоди, надавали йому послуги, а не виконували роботи чи працювали на підставі трудової угоди (контракту), а тому приписи ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до вказаних правовідносин не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 зазначеного Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, які виконують роботи на підприємствах за договорами цивільно-правового характеру.

Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» основною умовою обов'язкового державного пенсійного страхування для громадян, які працюють на підприємстві за договорами цивільно-правового характеру, є виконання певних робіт.

Зазначеної позиції дотримується, зокрема, і Пенсійний фонд України, який у своєму листі № 11127/03-02 від 01.09.2006р. зазначив, що у разі, якщо суми винагород виплачуються особам за виконання робіт за договорами цивільно-правового характеру, внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування нараховуються та сплачуються на загальних підставах. В свою чергу, у разі, якщо суми винагород виплачуються особам за надання послуг за договорами цивільно-правового характеру, внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не нараховуються та не сплачуються.

Відповідно до роз'яснення, наданого Міністерством юстиції України № 19-46-163 від 16.05.2005р. до класифікації, яка склалась, згідно положень Цивільного кодексу України у правовому полі України для надання послуг або виконання робіт можливо застосовувати такі правові конструкції, як договір про надання послуг та договір підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що укладені підприємcтвом договори, які були предметом перевірки Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова, за своїм змістом та характером правовідносин і правовою природою були договорами про надання послуг, а тому сплачені за ними суми не є об'єктом оподаткування відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді

Винокуров К.С.

Пасічник С.С.