Рішення

від 29.01.2014 по справі 908/4044/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 34/121/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2014 Справа № 908/4044/13

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Малайдах К.С.

За участю представників: від позивача - Мазур О.С., довіреність від 05.12.2013 р.; від відповідача - Мальчев В.Є., довіреність № 8331 від 20.12.2013 р.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/4044/13

за позовом: Приватного малого підприємства Фірми «Глава» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, б. 42, кв. 132, скорочено ПМП Фірма «Глава»);

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, скорочено ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод»);

про стягнення суми.

Сутність спору:

Приватним малим підприємством Фірмою "Глава" заявлено позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення за договором поставки № 110458 від 11.08.2011 р. суми основного боргу у розмірі 193200 грн., пені у розмірі 7675,67 грн., 3% річних у розмірі 19643,05 грн., індекс інфляції у розмірі 6560,80 грн., а всього 227079,52 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 4541,59 грн. та судові витрати на адвокатську допомогу у розмірі 5000 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2013 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4044/13, якій присвоєно номер провадження 34/121/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 15.01.2014 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.01.2013 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 29.01.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору поставки № 110458 від 11.08.2011 р. позивач 06.09.2011 р. поставив відповідачу товар на підставі видаткової накладної № РН-0000048 на суму 403200 грн., який було оплачено відповідачем частково, а саме: 01.08.2012 р. на суму 10000 грн., 19.03.2013 р. на суму 200000 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за товар, що було поставлено згідно умов договору № 110458 від 11.08.2011 р. за видатковою накладною № РН-0000048 від 06.09.2011 р. складає 193200 грн. ПМП Фірмою «Глава» також нараховано 7675,67 грн. пені, 19643,05 грн. 3 % річних, 6560,80 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлений позов та просила його задовольнити.

15.01.2013 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від відповідача надійшла заява, в якій ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" зазначає, що на момент звернення позивача до суду по справі спливла позовна давність щодо вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату товару за видатковою накладною від 06.09.2011 р. № РН-0000048. Таким чином, відповідач просить застосувати позовну давність до вимог позивача про стягнення пені з відповідача по справі № 908/4044/13.

29.01.2014 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає наступне. Відповідно до п. 4.2. договору відповідач повинен здійснити оплату поставленого товару протягом 60 банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі та отримання відповідачем оригіналу рахунку на оплату. Таким чином, граничний строк виконання грошового зобов'язання щодо оплати отриманого товару настає за наявності наступних умов: 1) підписання актів приймання -передачі товару, які б відповідали умовам договору; 2) спливу строку - 60 банківських днів (з моменту підписання актів приймання - передачі та отримання оригіналів рахунків). Вимоги до актів приймання - передачі товару встановлені в договорі (п. 4.2.), а саме: «В актах приймання-передачі товару сторони за цим договором повинні зазначити найменування, асортимент, кількість та ціну товарів, номер та дату договору, номер та дату заявки на постачання товару, дату отримання постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання - передачі товару від 06.09.2011 р., який є в матеріалах справи, - не відповідає умовам договору, через те, що в ньому не відображені обов'язкові реквізити акту приймання - передачі товару, а саме не зазначено: «номер та дату заявки на постачання товару, дата отримання постачальником заявки на постачання товару» (п. 4.2 договору). За таким обставин, не можна визнати акти приймання - передачі товарів, які є в матеріалах справи, такими, що відповідають умовам договору. Таким чином, в зв'язку з відсутністю акта приймання - передачі товару, який би відповідав умовам договору, - строк виконання грошових зобов'язань щодо оплати товару за договором не настав. Відповідно до п. 5.7. договору, постачальник не має права поставити товар за договором без письмової заявки на постачання товару від замовника. Заявки в матеріалах справи відсутні, як відсутнє на них посилання у акті приймання-передачі товару. Крім того, відповідач зазначає, що в розрахунок інфляційних втрат мають включатися й періоди часу, в якому індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При здійсненні розрахунку індексу інфляції позивач не включав в розрахунок місяці, де індекс інфляції становив менше одиниці. Крім цього, на думку позивача, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару за видаткової накладною від 06.09.2011 р. № РН-0000048 починаючи з 30.11.2011р. Таким чином, на момент звернення позивача до суду по справі, спливла позовна давність щодо вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату товару за видаткової накладною від 06.09.2011 р. № РН-0000048. В зв'язку з викладеним, відповідач просить застосувати позовну давність до вимог позивача про стягнення пені з відповідача по справі № 908/4044/13.

Крім того, 29.01.2014 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» просить суд витребувати у позивача заявку на постачання товару, на підставі якої було здійснено постачання товару 06.09.2011 р.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, з підстав зазначених в відзиві на позовну заяву та підтримав клопотання про витребування доказів.

Судом клопотання відповідача про витребування доказів відхилено, у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.01.2014 р. позивача вже було зобов'язано надати письмові пояснення з приводу наявності (відсутності) заявок на постачання товару за договором поставки № 110458 від 11.08.2011 р. Крім того, в додаткових поясненнях до позовної заяви, які надійшли від позивача 28.01.2014 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області, ПМП Фірма «Глава» зазначає, що товар поставлявся відповідачу після усної заявки.

За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.08.2011 р. ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» (замовник) та ПМП «Глава» (постачальник) укладено договір поставки № 110458 (далі - договір).

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується у 2011 р. поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені в специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору. Найменування (номенклатура, асортимент) товарів: відповідно до специфікації(ій) - додатку(ів) до цього договору. Кількість товарів: відповідно до специфікації(ій)-додатку(ів) до цього договору (п. п. 1.1, 1.2 договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна (сума, загальна вартість) цього договору становить 739 200,00 (сімсот тридцять дев'ять тисяч двісті) грн. 00 коп. , у тому числі ПДВ 20%: 123 200,00 (сто двадцять три тисячі двісті) грн. 00 коп. Ціна за одиницю товару зазначається у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору.

Відповідно до специфікації № 1 до договору поставки № 110458 від 11.08.2011 р., ціна за одиницю товару без ПДВ складає 28000 грн., а саме: зубчасте колесо 8ТН.224.037 повинно бути поставлено в кількості 11 шт. в сумі 308000 грн. без ПДВ.; зубчасте колесо 8ТН.224.038 повинно бути поставлено також в кількості 11 шт. в сумі 308000 грн. Таким чином, всього має бути поставлено товару на суму 739200 грн. з ПДВ.

Згідно п. 4.2. договору, замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 60 (шестидесяти) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. В актах приймання-передачі товару сторони за цим договором повинні зазначити найменування, асортимент, кількість та ціну товарів, номер та дату договору, номер та дату заявки на постачання товару, дату отримання постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за договором, у разі якщо акт приймання - передачі товару не скріплений печатками сторін за договором, він вважається не підписаний.

Строк поставки товарів: товар повинен бути поставлений не пізніше 20 (двадцяти) днів від дня отримання постачальником письмової заявки замовника на постачання товару. У день отримання постачальником письмової заявки на постачання товару від замовника, постачальник зобов'язаний направити замовнику факсом та поштою (у т.ч. кур'єром) письмове повідомлення про отримання заявки на постачання товару, в якому постачальник зазначає дату отримання письмової заявки на постачання товару, дату і номер заявки на постачання товару та готовність виконання заявки (п. 5.1. договору).

Відповідно п. 5.2. договору, місце та умови поставки товарів: товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на склад замовника на умовах DDP (згідно ІНКОТЕРМС 2000): Україна, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2.

Представник замовника при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, розписатися за отримання товару у видатковій накладній та видати представнику постачальника довіреність на отримання їм даної партії товару. Товар постачається партіями відповідно до письмових заявок замовника (п.п. 5.3, 5.4 договору).

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 р., але у будь - якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до п. 4.2. договору, замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 60 банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

На виконання умов договору позивач 02.09.2011 р. та 06.09.2011 р. поставив відповідачу товар на загальну 739200 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними: № РН-0000047 від 02.09.2011 р. на суму 336000 грн., № РН-0000048 від 06.09.2011 р. на суму 403200 грн. та актами приймання-передачі товару від 02.09.2011 р. та від 06.09.2011 р. (а.с. 18, 19, 21, 22). Додатком до зазначених актів були оригінали рахунку-фактури № СФ- 00010 від 02.09.2011 р. та рахунку-фактури № СФ- 000011 від 06.09.2011 р., про що зазначено в самих актах.

Товар, який було поставлено ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» на підставі видаткової накладної № РН-0000047 від 02.09.2011 р. на суму 336000 грн., відповідач оплатив повністю, що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи (а.с. 99-115).

Товар, який було поставлено ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» на підставі видаткової накладної № РН-0000048 від 06.09.2011 р. на суму 403200 грн., відповідач оплатив частково, а саме: 06.08.2012 р. в сумі 10000 грн. та 19.03.2013 р. в сумі 200000 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи (а.с. 117, 118).

Таким чином, за відповідачем залишилась неоплачена заборгованість в сумі 193200 грн. за видатковою накладною № РН-0000048 від 06.09.2011 р., оплату якої прострочено з 29.11.2011 р.

Відповідно до п. 4.2 договору акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за договором, у разі якщо акт приймання - передачі товару не скріплений печатками сторін за договором, він вважається не підписаний.

Суд вважає за необхідне зазначити, що акти приймання - передачі товару від 02.09.2011 р. та від 06.09.2011 р. були підписані та скріплені печатками сторін, якими підтверджено, що постачальник передав, а замовник прийняв згідно договору № 110458 від 11.08.2011 р. товар, що вказаний в специфікації до договору, згідно видаткових накладних № РН-0000047 від 02.09.2011 р. та № РН-0000048 від 06.09.2011 р., всього на суму 739200 грн. Отже, зазначені акти приймання - передачі товару були погоджені сторонами.

Відповідач свої зобов'язання за договором поставки № 110458 від 11.08.2011 р. належним чином не виконав, оскільки за поставлену продукцію повністю не розрахувався, чим порушив умови п. 4.2 договору.

Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів повної оплати отриманого товару, вимога позивача про стягнення 193200 грн. основного боргу законна, обґрунтована, яка підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за період: з 30.11.2011 р. по 04.12.2013 р. 3% річних в сумі 19643,05 та інфляційні втрати за період: грудень 2011 р. - жовтень 2013 р. в сумі 6560,80 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3% річних та встановлено, що правильною сумою до стягнення за заявлений період є 19470,70 грн., оскільки суд при перерахунку 3 % річних враховував банківські виписки про часткову оплату відповідачем заборгованості за отриманий товар по договору № 110458 від 11.08.2011 р., вважаючи строком зарахування коштів на рахунок позивача дату зазначену на штампі банку, який свідчить про проведення банком розрахункової операції. Тому вимога позивача про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 19470,70 грн., в решті вимог про стягнення 3 % річних слід відмовити.

Що стосується втрат від індексу інфляції слід зазначити наступне.

Пунктом 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевіривши розрахунок позивача про стягнення 6560,80 грн. втрат від індексу інфляції, прийшов до висновку, що ПМП Фірма «Глава» при здійснені розрахунку не включало період часу, в якому індекс інфляції становив менше одиниці, тобто фактично була дефляція. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати слати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 12.04.11 р. у справі № 23/526).

Таким чином, суд перерахувавши заявлену позивачем суму втрат від індексу інфляції за період: з грудня 2011 р. по жовтень 2013 р., вирішив в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити, оскільки дефляція за період який не було включено позивачем при розрахунку, поглинула той індекс інфляції, що було заявлено позивачем за період: грудень 2011 р. - жовтень 2013 р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7675,67 грн. пені за період: 30.11.2011 р. по 29.05.2012 р.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що правильною сумою пені є 7679,41 грн.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.1. договору, яким передбачено, що замовник за даним договором несе наступну відповідальність: - у разі порушення строків оплати отриманого товару замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, враховуючи, що відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату товару за видатковою накладною від 06.09.2011 р. № РН-0000048, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частина 5 ст. 261 ЦК України передбачає, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктами 2.5, 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. До вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до п. п. 2.1., 3.2., 4.2., 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Таким чином, товар за видатковою накладною № РН-0000048 від 06.09.2011 р. було поставлено 06.09.2011 р., що підтверджується самою накладною та підписаним і скріпленим печатками сторін актом приймання - передачі товару від 06.09.2011 р., а відповідно до п. 4.2. договору, відповідач має здійснити оплату поставленого товару протягом 60 банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі товару та отримання відповідачем оригіналу рахунку на оплату товарів.

Отже, останнім днем розрахунку за товар, отриманий згідно видаткової накладної № РН-0000048 від 06.09.2011 р. був 28.11.2011 р. Позивач нараховує пеню за період: з 30.11.2011 р. по 29.05.2012 р. Тому позовна давність для стягнення штрафних санкцій за даною видатковою накладною сплинула.

На підставі вищевикладеного та заяви відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, суд вважає за необхідне в задоволенні вимоги позивача про стягнення пені відмовити.

Стосовно витрат на послуги адвоката.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст. 44 ГПК України до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в господарському суді, належать витрати з оплати судового збору, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи; витрати пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; витрати на оплату послуг перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

Підпунктом 6.3. пункту 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. (далі - постанова Пленуму ВГСУ № 7) передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

05.12.2013 р. ЧМП Фірмою "Глава" (замовник) та адвокатом Семеновим М.В. (виконавець 1), та адвокатом Мазур О.С. (виконавець 2) укладено договір про надання юридичних послуг.

Відповідно до п. 1.1. договору про надання юридичних послуг від 05.12.2013 р, замовник доручає, а виконавці приймають на себе обов'язок по виконанню замовнику послуг (робіт) юридичного характеру, а саме: підготовка позовної заяви до господарського суду Запорізької області з вимогами до АТ «ЗЕРЗ» про стягнення заборгованості та подальшим представництвом інтересів замовника в господарському суді Запорізької області.

Згідно п. 2.1 договору про надання юридичних послуг від 05.12.2013 р., за виконання робіт по даному договору замовник зобов'язався виплатити виконавцю гонорар в розмірі 5000 грн.

Позивачем надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 471 від 20.04.2004 р. на Семенова М.В. та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 746 від 16.04.2009 р. на Мазур О.С., а також квитанцію до прибуткового касового ордеру № 03 від 05.12.2013 р. на суму 5000 грн., що свідчить про наявність документального підтвердження таких витрат.

В п/п. 6.5. п. 6 постанови Пленуму ВГСУ № 7 зазначено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, з покладенням судових витрат на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи: 01056273) на користь Приватного малого підприємства Фірми «Глава» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, б. 42, кв. 132, ідентифікаційний код юридичної особи: 20482343) 193200 (сто дев'яносто три тисячі двісті) грн. основного боргу, 19470 (дев'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят) грн. 70 коп. 3 % річних, 4253 (чотири тисячі двісті п'ятдесят три) грн. 41 коп. судового збору, 4682 (чотири тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 74 коп. витрат на послуги адвоката.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.02.2014 р.

Суддя А.О. Науменко