Постанова

від 04.04.2014 по справі 908/4044/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.04.2014 року справа №908/4044/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А. суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін: від позивача: Семенов М.В. дов. від 05.12.2013 року від відповідача:Не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2014 року у справі№ 908/4044/13 (суддя Науменко А.О.) за позовомПриватного малого підприємства Фірми "Глава", м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод", м. Запоріжжя про стягнення 227 079 грн. 52 коп. В С Т А Н О В И В:

Приватне мале підприємство фірма "Глава", м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод", м. Запоріжжя про стягнення боргу у сумі 193200 грн., якій виник у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором поставки № 110458 від 11.08.2011 р., пені у сумі 7675,67 грн., 3% річних у сумі 19643,05 грн., інфляційних втрат у сумі 6560,80 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 4541,59 грн. та судові витрати на адвокатську допомогу у розмірі 5000 грн.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 29.01.2014 року у справі № 908/4044/13 позовні вимоги в частині стягнення боргу у сумі 193200 грн. задовольнив у повному обсязі, визнавши їх обґрунтованими та доведеними матеріалами справи;

позов в частині стягнення 3% річних у сумі 19 643грн.05коп. задовольнив частково у сумі 19 470грн.70коп.;

позов в частині стягнення інфляційних втрат за період грудень 2011 року - жовтень 2013 року у сумі 6 560грн.80коп. господарський суд залишив без задоволення, виходячи з того, що дефляція за період який не було включено позивачем при розрахунку, поглинула той індекс інфляції, якій заявлено позивачем за період грудень 2011 року - жовтень 2013 року;

у задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 7675,67 грн. господарський суд відмовив у зв'язку із спливом строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем;

позов в частині стягнення витрат на адвокатську допомогу у розмірі 5000 грн. господарським судом задоволений у сумі 4682грн.74коп., виходячи з приписів ст.49 ГПК України щодо розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство "Запорізький електровозоремонтний завод", м. Запоріжжя, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2014 року у справі № 908/4044/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник скарги вважає, що рішення господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню згідно із ст.104 ГПК України, так як мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими та зазначає, що у зв'язку з відсутністю акту приймання-передачі товару, який би відповідав умовам договору, строк виконання грошових зобов'язань щодо оплати товару за видаткової накладною від 06.09.2011 року № РН-0000048 на суму 403 200грн. за договором не настав.

На думку заявника скарги господарським судом не надано оцінки факту того, що відповідно до п.5.7 договору, постачальник не мав права поставляти товар за договором без письмової заявки на постачання товару від замовника, тоді як постачання здійснювалось на підставі усної домовленості.

Крім того, заявник скарги вважає недоведеними наданими документами факт надання адвокатських послуг у заявленій до стягнення сумі.

Представник заявника скарги у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, приймаючи до уваги, що неявка представників сторін без поважних причин не являється підставою для відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника заявника скарги за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Представник позивача у судовому засіданні повідомив, що вважає рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2014 року у справі № 908/4044/13 законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Представником позивача заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи копії авансового звіту, дане клопотання судовою колегією задоволено.

Відповідно до статей 4-4,81-1Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, враховуючи наступне.

Між ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» (замовник) та ПМП «Глава» (постачальник) 11.08.2011 року укладено договір поставки № 110458, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався у 2011 р. поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені в специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору. Найменування (номенклатура, асортимент) товарів: відповідно до специфікації(ій) - додатку(ів) до цього договору. Кількість товарів: відповідно до специфікації(ій)-додатку(ів) до цього договору (п. п. 1.1, 1.2 договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна (сума, загальна вартість) цього договору становить 739 200,00 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 20%: 123200,00грн.00коп. Ціна за одиницю товару зазначається у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору.

Відповідно до специфікації № 1 до договору поставки № 110458 від 11.08.2011 р., ціна за одиницю товару без ПДВ складає 28000 грн., а саме: зубчасте колесо 8ТН.224.037 повинно бути поставлено в кількості 11 шт. в сумі 308000 грн. без ПДВ; зубчасте колесо 8ТН.224.038 повинно бути поставлено також в кількості 11 шт. в сумі 308000 грн. Всього на суму 739200 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 4.2. договору замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 60 банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. В актах приймання-передачі товару сторони за цим договором повинні зазначити найменування, асортимент, кількість та ціну товарів, номер та дату договору, номер та дату заявки на постачання товару, дату отримання постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за договором, у разі якщо акт приймання - передачі товару не скріплений печатками сторін за договором, він вважається не підписаний.

Строк поставки товарів: товар повинен бути поставлений не пізніше 20 днів від дня отримання постачальником письмової заявки замовника на постачання товару. У день отримання постачальником письмової заявки на постачання товару від замовника, постачальник зобов'язаний направити замовнику факсом та поштою (у т.ч. кур'єром) письмове повідомлення про отримання заявки на постачання товару, в якому постачальник зазначає дату отримання письмової заявки на постачання товару, дату і номер заявки на постачання товару та готовність виконання заявки (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору місце та умови поставки товарів: товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на склад замовника на умовах DDP (згідно ІНКОТЕРМС 2000): Україна, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2.

Представник замовника при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, розписатися за отримання товару у видатковій накладній та видати представнику постачальника довіреність на отримання їм даної партії товару. Товар постачається партіями відповідно до письмових заявок замовника (п.п. 5.3, 5.4 договору).

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 року, але у будь - якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

На виконання умов договору позивач за видатковими накладними № РН-0000047 від 02.09.2011 р. на суму 336000 грн., № РН-0000048 від 06.09.2011 р. на суму 403200 грн. року поставив відповідачеві товар на суму 739200 грн.

Про факт отримання відповідачем товару свідчать підписані та скріпленими печатками сторін видаткові накладні № РН-0000047 від 02.09.2011 р., № РН-0000048 від 06.09.2011 р. та акти приймання-передачі товару від 02.09.2011 р. та від 06.09.2011 р. (а.с. 18, 19, 21, 22).

Позивачем для оплати поставленого відповідачеві товару виписані рахунки-фактури № СФ- 00010 від 02.09.2011 року, рахунки-фактури № СФ- 000011 від 06.09.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач оплатив відповідачеві вартість товару поставленого за видатковою накладною № РН-0000047 від 02.09.2011 року на суму 33 6000 грн., про що свідчать банківські виписки (а.с. 99-115).

Товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0000048 від 06.09.2011 року на суму 403200 грн., відповідач оплатив частково, а саме: 06.08.2012 р. в сумі 10000 грн. та 19.03.2013 р. в сумі 200000 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 117, 118).

Товару, поставлений відповідачеві за видатковою накладною № РН-0000048 від 06.09.2011 р. у сумі 193 200 грн. не оплачений.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар, тобто строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений ст.692 ЦК України і не може ставитись у залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою, в порядку частини другою статті 530 ЦК України.

Враховуючи те, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, а відповідачем не надано доказів оплати поставленого товару у повному обсязі на суму 193 200 грн., слід визнати правильним висновок господарського суду про наявність заборгованості у сумі 193 200 грн. по оплаті товару, поставленого за умовами договору поставки від 11.08.2011року № 110458.

Позивачем пред'явлено до стягнення 3% річних у сумі 19643,05грн., які нараховані за період з 30.11.2011 року по 04.12.2013 року.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Колегія суддів погоджується із зробленим позивачем розрахунком 3% річних у сумі 19470,70грн. і вважає, що господарський суд обґрунтовано задовольнив позов в цій частині.

Позивачем пред'явлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 6560грн.80коп., які нараховані з грудня 2011р. по жовтень 2013 р.

Колегія суддів вважає правильним висновок господарського суду про те, що дефляція за період який не було включено позивачем при розрахунку, поглинула той індекс інфляції, що було заявлено позивачем за період грудень 2011 року - жовтень 2013 року, і тому вважає, що господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 6560грн.80коп.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 7675,67 грн., нараховану за період 30.11.2011 р. по 29.05.2012 р.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 7.2.1 договору сторонами передбачено, що замовник за даним договором несе відповідальність у разі порушення строків оплати отриманого товару, а саме - сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки.

Приймаючи до уваги, що строк оплати по накладній 06.09.2011 р. № РН-0000048 настав 28.11.2011 року, слід визнати, що з 29.11.2012 року у відповідача виникло прострочення зобов'язання, а у позивача - право вимагати у відповідача виконання свого зобов'язання та сплати штрафної санкції за порушення умов договору.

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом п.1 частини 2 статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік, тобто строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Проаналізувавши матеріали справи, слід визнати, що перебіг позовної давності почався з 29.11.2011 року, тобто з дня коли особа могла довідатися про порушення свого права.

Оскільки вимогу про стягнення пені пред'явлено 11.12.2013 року з пропущенням строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 7675 грн. 67 коп. визнаються судовою колегією такими, що не підлягають задоволенню, про що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку.

Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення витрат на оплату послуг адвоката у сумі 4 682грн. 74коп., виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру".

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

При цьому, відшкодуванню витрат на послуги адвоката підлягають лише фактичні витрати, тобто витрати, здійснені на дату прийняття судового рішення, які повинні підтверджуватися розрахунковими документами про перерахування коштів, видатковим касовим ордером, при наявності документального підтвердження витрат, зокрема угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді, тощо.

Позивачем в обґрунтування своїх вимог про стягнення витрат з оплати послуг адвоката у сумі 5000грн. надані копії свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю № 471, № 476, копія договору про надання юридичних послуг від 05.12.2013 року, в якому сторонами узгоджений гонорар у розмірі 5000грн.

Дослідивши надані позивачем документи, колегія суддів вважає позовні вимоги в частині стягнення витрат з оплати послуг адвоката доведеними належними документами, погоджується із висновком господарського суду про задоволення позову в цій частині у сумі 4682грн.74коп., виходячи з приписів ст.49 ГПК України щодо розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а доводи заявника скарги щодо безпідставного задоволення позовних вимог в цій частині недоведеними.

Решта доводів скаржника, викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення господарським судом норм процесуального права та матеріального права скаржником суду апеляційної інстанції не наведено.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2014 року у справі № 908/4044/13 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений при зверненні з апеляційною скаргою покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2014 року у справі № 908/4044/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надруковано 5 прим:

1 - позивачу;

2 - відповідачу;

3 - до справи;

4 - гос. суду; 5 - ДАГС