Постанова

від 16.01.2014 по справі 816/5451/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 р. Справа № 816/5451/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

представника позивача Бендик Я.

представника відповідача Прокопчука О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Колективного підприємства "Контакт Plus", Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 р. по справі № 816/5451/13-а

за позовом Колективного підприємства "Контакт Plus"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

10 вересня 2013 року позивач, Колективне підприємство "Контакт-Plus", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10 жовтня 2013 року /том ІІ, а.с. 1-2/, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 серпня 2013 року:

- №0005381602/247 у частині збільшення грошового зобов'язання у сумі 850156,25 грн, у тому числі 680125,00 грн за основним платежем та 170031,25 грн за штрафними (фінансовими санкціями);

- №0005391602/248, у частині збільшення грошового зобов'язання у сумі 28225,00 грн, у тому числі 22580,00 грн за основним платежем та 5645,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошових зобов'язань за платежами з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.13 року позовні вимоги Колективного підприємства " Контакт-Plus" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 22 серпня 2013 року №0005331602/247 у частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 39005,00 грн, у тому числі 31204,00 грн за основним платежем 7301,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 22 серпня 2013 року №0005391602/243 у частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 23225,00 грн, у тому числі 22530,00 грн за основним платежем 5645,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову у вказаній частині та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову у вказаній частині та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Колективне підприємство "Контакт-Plus" зареєстроване як юридична особа 01 квітня 1996 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, код ЄДРПОУ 23816595, про що видане свідоцтво серії А00 №127657, копія якого наявна у матеріалах справи /том І, а.с. 13/.

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 23 червня 2004 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва №23705498 серії НБ №117885 /том І, а.с. 14/.

В період з 04 липня 2013 року по 24 липня 2013 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Колективного підприємства "Контакт-Plus" (код ЄДРПОУ 23816595) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 31 серпня 2013 року №5/16-31-16-02-08/23816595 /том І, а.с. 32-82/, у якому зафіксовано, крім іншого, порушення:

- підпункту 11.2.1. пункту 11.2 статті 11, пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.8 статті 138, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, у результаті чого КП "Контакт Plus" занижено податок на прибуток всього в сумі 697835,00 грн, у тому числі: за 3 квартал 2010 року в сумі 31063,00 грн, за 4 квартал 2010 року в сумі 141,00 грн, за 3 квартал 2011 року в сумі 17710,00 грн, за 1 квартал 2012 року на суму 648921 грн;

- підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.l пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого КП "Контакт Plus" занижено податок на додану вартість за серпень 2010 року на суму 22580,00 грн.

Відповідно висновків акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що відповідно до наданих оборотно-сальдових відомостей за 2010-2012 роки у підприємства станом на 31 грудня 2012 року рахується кредиторська заборгованість по рахунку 621 "Короткострокові векселі" видані в національній валюті" на загальну суму 3090101,80 грн /том І, а.с. 38-41/.

Також, на думку відповідача, КП "Контакт Plus" завищено валові витрати у результаті подвійного віднесення до їх складу сум витрат по операціям з перерахування попередньої оплати за товари (роботи, послуги) та по їх оприбуткуванню /том І, а.с. 45/.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року встановлено його завищення за серпень 2010 року на суму 22580,00 грн по взаємовідносинам з ТОВ "Восток Інвест Метал", оскільки контрагент позивача не задекларував податкові зобов'язання, відсутній за місцезнаходженням та анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість /том І, а.с. 66/.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 22 серпня 2013 року №0005391602/248, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 28272,50 грн, у тому числі 22618,00 грн за основним платежем, 5654,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 112/; №0005381602/247, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 867866,25 грн, у тому числі 697835,00 грн за основним платежем, 170031,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 110/.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями від 22 серпня 2013 року №0005381602/247 у частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 39005,00 грн, у тому числі 31204,00 грн за основним платежем, 7801,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №0005391602/248 у частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 28225,00 грн, у тому числі 22580,00 грн за основним платежем, 5645,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню у вказаних частинах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з пунктом 78.4. статті 78 цього ж Кодексу про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Наказом начальника Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 03 липня 2013 року №122 "Про проведення виїзної позапланової документальної перевірки КП "Контакт-Plus" призначено проведення виїзної позапланової документальної перевірки КП "Контакт-Plus" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року /том І, а.с. 175/.

Відповідно до абзацу 2 пункту 78.4. статті 78 Податкового кодексу України, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 78.5. статті 78 зазначеного Кодексу встановлено, що допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Так, пунктом 81.1. статті 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Судом першої інстанції встановлено, не заперечується позивачем та підтверджено залученими до матеріалів справи копіями направлень на перевірку від 04 липня 2013 року №659, №660, №661, виданих на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу від 03 липня 2013 року №122, що посадовій особі позивача пред'явлено направлення та вручено під розписку копію наказу від 03 липня 2013 року №122 /том І, а.с. 232/. Таким чином, позивача було повідомлено про призначення виїзної позапланової перевірки 04 липня 2013 року.

Наказом начальника Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 16 липня 2013 року №171 "Про продовження термінів проведення виїзної позапланової документальної перевірки КП "Контакт-Plus" продовжено термін проведення виїзної позапланової документальної перевірки КП "Контакт-Plus" строком на 5 робочих днів з 18 липня 2013 року /том І, а.с. 231/.

Судом першої інстанції встановлено, не заперечується позивачем та підтверджено залученою до матеріалів справи копією направлення на перевірку від 17 липня 2013 року №735, виданого на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу від 16 липня 2013 року №171, що посадовій особі позивача пред'явлено направлення та вручено під розписку копію наказу від 16 липня 2013 року №171 /том І, а.с. 233/. Таким чином, позивача було повідомлено про продовження терміну виїзної позапланової перевірки 18 липня 2013 року.

Оскільки, позивач допустив посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки, колегія суддів приходить до висновку, що, в силу приписів статті 81 Податкового кодексу України, сумнівів у позивача стосовно легітимності перевірки у КП "Контакт-Plus" не було.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що перевірка підприємства позивача проведена на підставі та у межах повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно пункту 86.1. статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За результатами перевірки складено Акт від 31 серпня 2013 року №5/16-31-16-02-08/23816595 /том І, а.с. 32-82/.

Абзацом 2 пункту 86.1. статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Відповідно до пункту 86.3. статті 86 Податкового кодексу України Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Судом першої інстанції встановлено, що акт перевірки від 31 серпня 2013 року №5/16-31-16-02-08/23816595 /том І, а.с. 32-82/ підписано посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, надіслано платнику податків та зареєстровано в органі державної податкової служби.

Доводи позивача про відсутність під час проведення перевірки головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Кременчуцької ОДПІ Компанієць О.І. /том І, а.с. 165/ колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно наявної у матеріалах справи копії направлення на перевірку від 17 липня 2013 року №735, виданого із зазначенням посадової особи, що здійснює перевірку, а саме Компанієць І.О., судом встановлено, що посадовій особі КП "Контакт-Plus" Савенко П.П. пред'явлено зазначене направлення та вручено під розписку копію наказу від 16 липня 2013 року №171 /том І, а.с. 233/.

Зважаючи на те, що направлення на перевірку від 17 липня 2013 року №735 містить підпис уповноваженої особи позивача та містить інформацію, що Савенку П.П. пред'явлено службове посвідчення особи направленої на перевірку, суд приходить до висновку, що позивач переконався у дійсності направлення Компанієць О.І. для проведення перевірки та службового посвідчення Компанієць О.І.

Отже, твердження позивача про відсутність під час проведення перевірки головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Кременчуцької ОДПІ Компанієць О.І. не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи /том І, а.с. 233/.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що посадові особи відповідача під час проведення перевірки та складання Акту перевірки діяли на підставі та у межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, протиправності у їх діях судом не встановлено. Незгода позивача із встановленими під час проведення перевірки порушеннями не може слугувати підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2013 року №0005391602/248, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього Закону, право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

Підпунктом 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 зазначеного Закону встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону України "Про податок на додану вартість", для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Колегією суддів встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Господарські відносини позивача (Покупець) з ТОВ "Восток Інвест Метал" (Продавець) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з поставки кабелю.

Письмовий договір не укладався.

За наслідками господарської операції з ТОВ "Восток Інвест Метал" позивачу виписано наступні документи:

- рахунок-фактуру від 14 червня 2010 року №СФ-0000999 на загальну суму 135479,99 грн, у тому числі ПДВ 22580,00 грн /том І, а.с. 145/;

- податкову накладну від 14 червня 2010 року №1069 на загальну суму 135479,99 грн, у тому числі ПДВ 22580,00 грн /том І, а.с. 147/;

- видаткову накладну від 30 липня 2010 року №РН-1212 на загальну суму 135479,99 грн, у тому числі ПДВ 22580,00 грн /том І, а.с. 149/;

- товарно-транспортну накладну від 30 липня 2010 року №352981 /том І, а.с. 146/.

Висновок щодо заниження податку на додану вартість за серпень 2010 року вмотивований тим, що ТОВ "Восток Інвест Метал" не сплатив відповідні суми до Державного бюджету України.

На думку податкового органу, КП "Контакт Plus" віднесло до податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з непідтвердженням сплати податку на додану вартість по ланцюгу постачання, тобто суми податку не відображені у податкових зобов'язаннях контрагента ТОВ "Восток Інвест Метал".

Судом першої інстанції встановлено, що акт перевірки не містить доводів, які б свідчили про заперечення відповідачем факту отримання позивачем товарів і послуг, а також їх оплату, включаючи ПДВ. Крім того, фактичність господарських операцій позивача та сплата ним ПДВ підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що ДПІ не має змоги встановити фактичну сплату ПДВ до бюджету контрагентом позивача, тобто відповідачем встановлено ненадходження цього податку не від позивача, а в результаті порушень, допущених іншим платником податків.

Однак, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Зазначені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 29 жовтня 2010 року у справі № 21-14а10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Згідно із частиною першою статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, колегія суддів вважає, що така підстава для висновку ДПІ про відсутність у позивача права на податковий кредит, як невстановлення сплати ПДВ його постачальниками, суперечить приписам Закону України "Про податок на додану вартість", нормами якого регулювались спірні правовідносини на час їх виникнення.

Так, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як встановлено підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З матеріалів справи вбачається, що на час проведення перевірки позивач мав оформлену відповідно до наведених вимог законодавства податкову накладну.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи представника відповідача щодо порушення позивачем Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379, оскільки податкова накладна видана 14 червня 2010 року, тобто за 14 місяців до набрання чинності Порядком, на який посилається відповідач.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що податкова накладна від 14 червня 2010 року №1069 оформлена належним чином та є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Отже, у ході судового розгляду справи підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту по операції з контрагентом ТОВ "Восток Інвест Метал" у сумі 22580,00 грн, а тому, застосування до КП "Контакт Plus" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5645,00 грн є також неправомірним.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 22 серпня 2013 року №0005391602/248 у частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 28225,00 грн., у тому числі 22580,00 грн. за основним платежем, 5645,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2013 року №0005381602/247, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач здійснив безпідставне нарахування грошових зобов'язань позивача на підставі помилкових висновків про заниження податку на прибуток за 3 квартал 2010 року в сумі 31063 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 141 грн. (пункт 3.1.4, сторінка 22 Акту перевірки), з огляду на наступне.

Висновки контролюючого органу та твердження апеляційної скарги базуються виключно на припущенні про те, що суми по оприбуткованим в 2-му кварталі 2010 року товарам були начебто повторно включені до витрат підприємства в 3-му та 4-му кварталах 2010 року. Це припущення безпідставно мотивовано лише тим, що актом планової документальної перевірки за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року не встановлено заниження валових витрат КП «Контакт-Рlus», у тому числі за 1-й та 2-й квартали 2010 року.

Між тим, посилання на вказаний акт перевірки як на підставу тверджень про включення сум на придбання товарів до складу валових витрат в II кварталі 2010 році є нічим іншим, як припущенням, оскільки акт перевірки не є первинним документом. Крім того, той факт, що обставини заниження валових витрат не відображені в акті перевірки, жодним чином не підтверджують віднесення вартості товарів до валових витрат, оскільки заниження валових витрат не призводить до збільшення та донарахування податку на прибуток підприємства.

Водночас, суд задовольняючи позов в цій частині цілком аргументовано послався на прийняту податковим органом звітність КП «Контакт-Рlus» з податку на прибуток, з якої цілком очевидним є невнесення дебіторської заборгованості (попередньої оплати) за II квартал 2010 року до валових витрат підприємства.

При складання звітності та формуванні валових витрат за 1 квартал 2010 р., 2 квартал 2010 р., суми попередніх оплат, які рахувалися на 01.07.2010 року по рахунку 3711 «Розрахунки за виданими авансами» на загальну суму 124814 грн. без ПДВ, не були включені до складу валових витрат, тому не потребували подальшого коригування, а були віднесені на витрати по факту поставки матеріалів (робіт, послуг) в таких періодах: 3 квартал 2010 р. в сумі 124249 грн.; 4 квартал 2010 року в сумі 565 грн. (всього 124814 грн.).

Пунктом 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено: До складу валових витрат включаються: суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Доказами того, що суми попередніх оплат не були включені до складу валових витрат по факту внесення попередньої оплати, є декларація з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року , а саме в рядках цієї декларації, де повинні бути відображені дані суми доходів та витрат: рядок 01.1 (дохід від продажу товарів (робіт, послуг)) задекларована сума 528131 грн., а в рядку 04.1 (витрати на придбання товарів (робіт, послуг)) задекларовано всього за 1 півріччя 2010 р. сума 87466 грн., яка є суттєво меншою ніж 124814 грн. (про цю суму витрат йдеться в Акті перевірки). Цей факт є беззаперечним доказом неможливості повторного включення валових витрат в сумі 124814 грн.

Крім того, судом першої інстанції було надано вірну правову оцінку декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року, з якої вбачається, що витрати на придбання товарів (робіт, послуг), рядок 04.1 та інші витрати (рядок 04.13) складають 80429,00 грн. Водночас, згідно декларації з податку на прибуток за 1-ше півріччя 2010 року, витрати на придбання товарів (робіт, послуг), рядок 04.1 та інші витрати (рядок 04.13) складають 105175,00 грн.

З огляду на те, що декларація з податку на прибуток підприємств складається наростаючим підсумком, сума валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) та інші витрати, які були сформовані підприємством у II кварталі, складає 24746,00 грн., в той час як сума дебіторської заборгованості (як передплата за товар) у 2-му кварталі, склала 118941,00 грн. без ПДВ.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені вище попередні оплати у сумі 142729,00 грн. (з ПДВ) не включались до складу валових витрат у II кварталі 2010 року та не потребували коригування, а були включені до складу валових витрат по факту поставки товарів І після 01.07.2010 року.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 22 серпня 2013 року № 0005381602/247 в частині збільшення грошового зобов'язання КП "Контакт-Plus" за платежем: «податок на прибуток приватних підприємств, 11021000)» в сумі 811 151,00 грн., у тому числі 648921,00 грн. за основним платежем, 162230,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході проведення перевірки позивача було встановлено заниження останнім скоригованого валового доходу та дoxoдy, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року в сумі 3090102,00 грн (1 квартал 2012 року).

Так, представниками сторін не заперечується, що відповідно до наданих оборотно-сальдових відомостей за 2010-2012 роки у підприємства станом на 31 грудня 2012 року рахується кредиторська заборгованість по рахунку 621 "Короткострокові векселі" видані в національній валюті" на загальну суму 3090101,80 грн.

Позивачем до матеріалів справи залучено копії актів приймання-передачі векселів, зі змісту яких судом встановлено наступне.

Згідно Акту від 24 березня 2009 року №24-03-03-Б /том І, а.с. 119/ КП "Контакт-Plus" передало, а КПБФ "Приватбуд" прийняло прості векселі з наступними реквізитами:

- серії АА1125174, векселедавець КП "Контакт-Plus", сума векселю 200000,00 грн, дата складання векселя 24 березня 2009 року, строк платежу за пред'явленням /том І, а.с. 131/;

- серії АА1125173, векселедавець КП "Контакт-Plus", сума векселю 251857,00 грн, дата складання векселя 24 березня 2009 року, строк платежу за пред'явленням /том І, а.с. 130/;

- серії АА1125172, векселедавець КП "Контакт-Plus", сума векселю 237991,12 грн, дата складання векселя 24 березня 2009 року, строк платежу за пред'явленням /том І, а.с. 130/.

Всього передано 3 простих векселі, загальна номінальна вартість 689848,20 грн.

Згідно Акту від 24 березня 2009 року №24-03-03-Б /том І, а.с. 120/ КП "Контакт-Plus" передало, а ТОВ "Бест Оіл" прийняло прості векселі з наступними реквізитами:

- серії АА1125171, векселедавець КП "Контакт-Plus", сума векселю 275000,00 грн, дата складання векселя 24 березня 2009 року, строк платежу за пред'явленням /том І, а.с. 121/;

- серії АА1125170, векселедавець КП "Контакт-Plus", сума векселю 275000,00 грн, дата складання векселя 24 березня 2009 року, строк платежу за пред'явленням /том І, а.с. 122/;

- серії АА1125169, векселедавець КП "Контакт-Plus", сума векселю 270200,00 грн, дата складання векселя 24 березня 2009 року, строк платежу за пред'явленням /том І, а.с. 123/;

- серії АА1125163, векселедавець КП "Контакт-Plus", сума векселю 250000,00 грн, дата складання векселя 24 березня 2009 року, строк платежу за пред'явленням /том І, а.с. 124/;

- серії АА1125164, векселедавець КП "Контакт-Plus", сума векселю 280100,00 грн, дата складання векселя 24 березня 2009 року, строк платежу за пред'явленням /том І, а.с. 125/;

- серії АА1125165, векселедавець КП "Контакт-Plus", сума векселю 273000,00 грн, дата складання векселя 24 березня 2009 року, строк платежу за пред'явленням /том І, а.с. 126/;

- серії АА1125166, векселедавець КП "Контакт-Plus", сума векселю 269933,60 грн, дата складання векселя 24 березня 2009 року, строк платежу за пред'явленням /том І, а.с. 127/;

- серії АА1125167, векселедавець КП "Контакт-Plus", сума векселю 256700,00 грн, дата складання векселя 24 березня 2009 року, строк платежу за пред'явленням /том І, а.с. 128/;

- серії АА1125168, векселедавець КП "Контакт-Plus", сума векселю 250000,00 грн, дата складання векселя 24 березня 2009 року, строк платежу за пред'явленням /том І, а.с. 129/.

Всього передано 9 простих векселів , загальна номінальна вартість 2400253,60 грн.

Згідно частини першої статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" встановлено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів та фінансових казначейських векселів.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно зі статтею 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі /далі - Уніфікований закон/, який було запроваджено Женевською конвенцією 1930 року, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема, це стосується положення щодо строку платежу, позовної давності.

Статтею 33 Уніфікованого закону закріплено переказний вексель може бути виданий з таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату. Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними.

Статтею 34 Уніфікованого закону визначено, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

У статті 70 Уніфікованого закону зазначено, що позовні вимоги, які випливають з переказного векселя проти акцептанта, погашаються після закінчення трьох років із дня терміну платежу.

Оскільки, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються і переказних векселів, зважаючи на те, що строки сплати за векселями від 24 березня 2009 року /том І, а.с. 121-131/ визначено "за пред'явленням", вони можуть бути пред'явлені до сплати починаючи з наступного дня після їх видачі.

Тобто, строк позовної давності за вимогами, що випливають з простого векселя, спливає після закінчення трьох років від дати його видачі.

У відповідності зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що у зв'язку із закінченням терміну позовної давності (25 березня 2012 року) по простим векселям від 24 березня 2009 року серії АА1125163, АА1125164, АА1125165, АА1125166, АА1125167, АА1125168, АА1125169, АА1125170, АА1125171, АА1125172, АА1125173, АА1125174 позивач зобов'язаний був включити до інших доходів як суму безповоротної фінансової допомоги у І кварталі 2012 року суму в розмірі 3 090 101,80 грн, оскільки відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті, інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Позивач зазначає, що ним 26 березня 2009 року внесено зміни до векселів від 24 березня 2009 року серії АА1125163, АА1125164, АА1125165, АА1125166, АА1125167, АА1125168, АА1125169, АА1125170, АА1125171, АА1125172, АА1125173, АА1125174 шляхом внесення на кожному з них запису "не може бути пред'явлений до платежу раніше 24 березня 2014 року".

Порядок внесення змін до векселя врегульовано статтею 13 Закону України "Про обіг векселів в Україні" (у редакції, що діяла станом на 26 березня 2009 року).

Так, зазначеною статтею передбачено, що зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до цього Закону.

Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів "відповідно до змін" із зазначенням дати внесення змін та підписанням згідно з вимогами цього Закону.

Так, відповідно до матеріалів справи, 24 березня 2009 року КП «Контакт-Рlus» передало підприємству КПБФ «Приватбуд» та ТОВ «Бест Оіл» прості векселі на загальну суму 3090102,00 грн.

26 березня 2009 року векселедавець та держателі векселів, у відповідності до ст. 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі і статті 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні», змінили строк пред'явлення векселів до платежу.

При цьому, на кожному примірнику векселя було закреслено старий реквізит «за пред'явленням» та зроблено напис такого змісту: «не може бути пред'явлений до платежу раніше 24.03.2014 року». На зворотному боці векселів їх держателі - ТОВ «Бест Оіл» та КПБФ «Приватбуд» - зробили написи: «відповідно до змін» із зазначенням дати внесення змін 26.03.2009 р. та підписали їх згідно з вимогами Закону.

Зроблені векселедавцем та векселедержателями зміни 26 березня 2009 року повністю узгоджувались із приписами статті 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, якою передбачено: Переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Оскільки остаточний термін платежу за всіма векселями на даний час становить 24.03.2015 року (один рік після 24.03.2014 року), то кредиторська заборгованість, яка рахується на бухгалтерському рахунку підприємства і складає 3 090 102 грн., не є простроченою, а тому дана заборгованість не повинна включатися до складу доходів за підсумками звітного податкового періоду.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, позивач не мав жодних правових підстав для включення суми кредиторської заборгованості 3 090 102,00 грн. до валових доходів підприємства у визначеному періоді.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не перевіривши первинні документи, використовуючи в якості доказу сумнівні висновки акту податкової перевірки, всупереч вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при прийнятті постанови не застосував норми статті 135 Податкового кодексу України.

Дійсність векселя та його вексельна сила випливають зі змісту самого векселя, тобто обов'язкової наявності всіх реквізитів векселя, та не ставиться в залежність від бухгалтерського обліку векселедавця, зокрема від того, на якому саме з рахунків обліковується відповідна заборгованість підприємства.

Наведений висновок постає із приписів законів, якими врегульовані питання емісії та обігу векселів.

Такої позиції дотримувався і Вищий адміністративний суд України у постанові по справі від 28 квітня 2011 року № 2-30/11557-2007А (№ К-54882/09) за позовом Приватного підприємства «Нафтакомплекс» до державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про визнання нечинним акта та податкового повідомлення-рішення.

Частиною 1 статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Таким чином, виходячи зі змісту виданих КП «Контакт-Рlus» векселів, зі змісту законів. якими врегульовано обіг векселів, позивач на даний час має безумовні грошові зобов'язанні перед ТОВ «Бест Оіл» та КПБФ «Приватбуд» (після перереєстрації - ТОВ «ПБФ «Приватбуд») на загальну суму 3 090 102 грн., строк виконання яких на даний час не настав, а строк позовної давності навіть не розпочався.

А відтак, виходячи із приписів закону та зі змісту векселів, у позивача не було жодних підстав для віднесення вказаної суми до валових доходів підприємства.

Таким чином, виходячи із приписів статті 256 Цивільного кодексу України, статті 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, ТОВ «Бест Оіл» та ТОВ «ПБФ «Приватбуд» не втрачають можливості і на даний час звертатися до суду з вимогою про захист своїх цивільних прав або інтересів, що випливають із вексельних правовідносин із позивачем, а відтак, позивач не отримував у звітному періоді безповоротної фінансової допомоги у розумінні наведених вище приписів Податкового кодексу.

Крім того, всупереч вимог статті 161 КАС України, суд першої інстанції не прийняв до уваги і те, що підприємство не отримувало безповоротної фінансової допомоги у перевіряємому періоді, про що зазначено у Додатку № 2 до Акту перевірки від 31.07.2013 р. № 5/16-31-16-02-08/23816595. Цим додатком є Довідка про загальну інформацію щодо колективного підприємства «Контакт-Рlus» та результати його діяльності за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 р. Так, в пункті 15 зазначеної Довідки зазначено, що «Перевіркою не встановлено отримання КП «Контакт-Рlus», код за ЄДРПОУ23816595 поворотної (безповоротної) Фінансової допомоги».

Так, на час видачі векселів 24.03.2009 року та внесення змін 26.03.2009 року одним із векселедержателів була Колективна промислово-будівельна фірма «Приватбуд», про що свідчить напис на векселях. Як вбачається із акту приймання-передачі векселів від 24.03.2009 року, директором КПБФ «Приватбуд» був ОСОБА_8 Однак, на даний час, після реорганізації в 2011 році, зазначене підприємство має назву Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватбуд», та іншого керівника. Про внесення змін до векселів саме 26.03.2009 року свідчить наявність на зворотному боці векселів печатки вказаного підприємства до його реорганізації, а саме печатки саме Колективної промислово-будівельної фірми «Приватбуд»;

Судом першої інстанції не було взято до уваги та не надано жодної оцінки доказу, який мається в матеріалах справи - Реєстру виданих векселів, який був заведений на КП «Контакт-Рlus» внаслідок видачі ним векселів в порядку, передбаченому статтею 10 Закону України «Про обіг векселів в Україні» та Оборотно-сальдовій відомості КП «Контакт-Рlus» за 9 місяців 2013 року, копія якої також мається в матеріалах справи, з якої вбачається вже на 01 січня 2013 року (тобто вже на час проведення перевірки) кредиторська заборгованість в сумі 3 090 101,80 грн. обліковувалась на рахунку 511 «Довгострокові векселі».

Через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову з прийняттям у цій частині нової постанови про задоволенні позову.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Постанова суду першої інстанції від 15.10.13 року не відповідає вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню з підстав, визначених п.1, п.2, п.3, ч.1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, п.п. 1,3,4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Колективного підприємства "Контакт Plus" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2013р. по справі № 816/5451/13-а скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Прийняти в цій частині позовних вимог нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги КП «Контакт-Рlus» у вказаній частині.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 22 серпня 2013 року № 0005381602/247 в частині збільшення грошового зобов'язання КП «Контакт-Рlus» за платежем: «податок на прибуток приватних підприємств, 11021000)» в сумі 811 151,00 грн., у тому числі 648921,00 грн. за основним платежем, 162230,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С. Судді (підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М.

Повний текст постанови виготовлений 21.01.2014 р.