Рішення

від 22.01.2014 по справі 910/13888/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13888/13 22.01.14 р.

За позовом Приватної організації «Організація колективного управління авторськими і

суміжними правами» в інтересах Приватного підприємства «Світова музика»

до Приватного підприємства «РЕКСАЛ-ГРУП»

про виплату компенсації в зв'язку із порушенням майнових прав суб'єкта

авторського права в сумі 68 820,00 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

при секретарі судового засідання Левітасі Я.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача: Молчанов П.В. за довіреністю № б/н від 13.05.2013 р.;

від відповідача: Молчанов А.Г. за довіреністю № 3 від 01.04.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» в інтересах Приватного підприємства «Світова музика» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «РЕКСАЛ-ГРУП» про виплату компенсації в зв'язку із порушенням майнових прав суб'єкта авторського права в сумі 68 820,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2013 р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.08.2013 р.

06.08.2013 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 06.08.2013 р. оголошувалась перерва до 20.08.2013 р.

В судовому засіданні 20.08.2013 р. представником позивача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою суду від 20.08.2013 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.

В судовому засіданні 20.08.2013 р. оголошувалась перерва до 18.09.2013 р.

18.09.2013 р. від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 18.09.2013 р. у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному справу передано для розгляду судді Лиськову М.О.

Ухвалою від 18.09.2013 р. суддею Лиськовим М.О. прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 17.10.2013 р.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 23.09.2013 р. у зв'язку з виходом з лікарняного справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою від 23.09.2013 р. суддею Зеленіною Н.І. справу прийнято до провадження.

В судовому засіданні 17.10.2013 р. оголошувалась перерва до 13.11.2013 р.

18.10.2013 р. від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 13.11.2013 р. представником відповідача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою суду від 13.11.2013 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.

В судовому засіданні 13.11.2013 р. оголошувалась перерва до 27.11.2013 р.

15.11.2013 р. від відповідача надійшли клопотання про витребування доказів та письмові пояснення по справі.

27.11.2013 р. від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача.

В судовому засіданні 27.11.2013 р. оголошувалась перерва до 09.12.2013 р.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 09.12.2013 р. у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному справу передано для розгляду судді Лиськову М.О.

Ухвалою від 09.12.2013 р. суддею Лиськовим М.О. прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 25.12.2013 р.

10.12.2013 р. від відповідача надійшли пояснення по справі.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 17.12.2013 р. у зв'язку з виходом з лікарняного справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою від 17.12.2013 р. суддею Зеленіною Н.І. справу прийнято до провадження.

25.12.2013 р. від позивача надійшли пояснення по справі.

В судовому засіданні 25.12.2013 р. оголошувалась перерва до 22.01.2014 р.

22.01.2014 р. від позивача надійшли письмові пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні 22.01.2014 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

В судовому засіданні 22.01.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

01.01.2011 р. між ООО «Олл Мьюзик Паблишинг» (ліцензіар) та ПП «Світова музика» (ліцензіат) було укладено Договір № 1706/09 на передачу в управління майнових прав на об'єкти авторських прав.

Відповідно до п. 1.1. Договору, ліцензіар передає ліцензіату на території України виключні права на управління майновими авторськими правами на усі твори, що відносяться до каталогу «Олл Мьюзик Паблишинг», що є частиною цього Договору, права на використання якого на території України належить ліцензіару на території країн СНД, а саме: право використовувати, а також дозволяти або забороняти використання творів такими способами: публічного мовлення; публічного використання; публічного показу, прокату, тощо; поширення шляхом продажу або іншого відчуження через будь-які види зв'язку, включаючи мобільний та Інтернет; відтворення і розповсюдження шляхом продажу або іншого відчуження творів в механічному записі на будь-яких видах носіїв; використання творів у складі програм телебачення.

Пунктами 1.4., 1.5. Договору передбачено, що з метою забезпечення прав ліцензіара ліцензіат може укладати договори про взаємне представництво інтересів з іншими підприємствами та організаціями на території України та отримувати від них винагороди на користь ліцензіара за види використання прав, вказаних у даному Договорі. За попередньою згодою ліцензіара ліцензіат має право укладати договори, що передбачають надання прав на видачу дозволів та збір винагороди за використання творів з каталогу.

Згідно з п. 2.4. Договору, ліцензіат зобов'язується, зокрема, укладати на території України договори з юридичними і фізичними особами - користувачами каталогу способами, вказаними в пункті 1.1., і видавати дозволи на використання зазначених у Договорі об'єктів авторських прав обумовленими в пункті 1.1 способами, збирати та своєчасно сплачувати ліцензіару винагороду.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що права за цим Договором передаються на термін його дії, а саме: з моменту підписання до 31.12.2011 р. За взаємною згодою сторін дію цього Договору може бути продовжено, про що складається окрема пропозиція.

01.01.2012 р. між ООО «Олл Мьюзик Паблишинг» та ПП «Світова музика» було укладено Додаток № 2 до Договору № 1706/09 від 01.01.2011 р., за яким сторони домовились продовжити строк дії Договору до 31.12.2013 р.

У додатку № 1-С до Договору № 1706/09 від 01.01.2011 р. вказано перелік композицій, права на які передаються в управління, а саме твори під назвою «It's my life» (автори: Bon Jovi, Sambora&Sandberg), «Mission impossible theme» (автор: Lalo Schifrin), «Girl» (автори: McCartney/Lennon).

01.01.2013 р. між Приватним підприємством «Світова музика» (видавник) та Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» (організація) було укладено договір про передачу в управління майнових прав на об'єкти авторських прав № 01/01-13 (надалі - Договір від 01.01.2013 р.).

За умовами Договору від 01.01.2013 р., видавник передає Організації в управління на колективній основі невиключні майнові права на твори згідно із каталогом, а саме право дозволяти або забороняти від імені видавника використання творів користувачами, а також збирати винагороду за їх використання (пункт 1.1. Договору від 01.01.2013 р.)

Організація здійснює управління майновими правами на об'єкти авторських прав видавника і збирання винагороди за виконання творів такими засобами: публічне виконання, тобто виконання як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв та процесів у місцях здійснення господарської діяльності (підприємства громадського харчування, підприємства торгівлі та галузі послуг, спортивні та розважальні центри, тощо), а також на гастрольних засадах (концертах) та інших масових заходах (пункт 1.2. Договору від 01.01.2013 р.).

Пунктом 3.2. Договору від 01.01.2013 р. сторони встановили обов'язки Організації укладати договори з Користувачами, відповідно до яких збирати винагороду за використання творів; здійснювати розподіл та виплату зібраної винагороди за використання творів з каталогу в порядку, відповідно до даного Договору, законодавства України, Статуту та правил Організації.

З моменту підписання Договору від 01.01.2013 р. видавник набуває статус члена організації і користується усіма правами, що передбачені статутом організації, в тому числі щодо участі в управлінні організацією (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 Договору від 01.01.2013 р.).

Пунктом 8.1. Договору від 01.01.2013 р. передбачено, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.05.2014 р. За згодою сторін дію даного договору може бути продовжено, про що складається додаткова угода.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; зазначені вище договори є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 440 ЦК України та ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права», майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до п. 5 статті 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права», автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

За приписами статей 31, 32, 33 Закону, використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ст. 50 Закону, порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права», публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону, організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 р. № 18/2011.

Організацією було зафіксовано публічне виконання творів «It's my life» (автори: Bon Jovi, Sambora&Sandberg), «Mission impossible theme» (автор: Lalo Schifrin), «Girl» (автори: McCartney/Lennon) у приміщенні кафе «Бель-Вю», яке знаходиться по вул. Саксаганського, 7 у мі. Києві, про що було складено Акт перевірки № 08/04/13 від 08.04.2013 р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що Організацією належними та допустимими доказами доведено його право на звернення до господарського суду з позовом, направленим на захист виключних майнових авторських прав ПП «Світова музика» на музичні твори «It's my life» (автори: Bon Jovi, Sambora&Sandberg), «Mission impossible theme» (автор: Lalo Schifrin), «Girl» (автори: McCartney/Lennon).

При цьому, відповідачем не було надано доказів на підтвердження наявності у нього будь-яких угод щодо використання зазначених творів, а отже, таке використання відбулось відповідачем з порушенням вимог Закону України «Про авторське право та суміжні права» та без сплати відповідної авторської винагороди.

Суд відхиляє заперечення відповідача з підстав їх необґрунтованості та невідповідності фактичним обставинам справи.

Як вбачається з позовної заяви, Організацією заявлено вимогу про стягнення з відповідача 68 820,00 грн. компенсації (по 10 мінімальних заробітних плат на кожного з авторів музики та слів).

Пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) передбачено право суб'єкта авторського права подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Таким чином, стягнення компенсації є альтернативним видом відповідальності.

Пунктом "г" частини другої статті 52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При цьому, чинне законодавство не містить приписів щодо безпосереднього причинного зв'язку між фактом завдання збитків та їх розміром і розміром можливої компенсації.

Так, приписи Цивільного кодексу України та Закону не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України викладена, зокрема, в оглядовому листі № 01-06/417/2012 від 04.04.2012 р.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» встановлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1 147 гривень, з 1 грудня - 1 218 гривень.

Таким чином, беручи до уваги зазначену позицію Вищого господарського суду України та обставини порушення відповідачем виключних майнових авторських прав, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, суд вважає обґрунтованим стягнення компенсації у розмірі 12 180,00 грн., тобто у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за вищевказане порушення.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12 180,00 грн. обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «РЕКСАЛ-ГРУП» (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 1; код ЄДРПОУ 32252891) на поточний рахунок Приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (код ЄДРПОУ 37396151; п/р 26001010052453 в АТ «Укрексімбанк» м. Києва, МФО 322313) на користь приватного підприємства «Світова музика» (02222, м. Київ, вул. Сабурова, 16, кв. 119; код ЄДРПОУ 36463790) 12 180 (дванадцять тисяч сто вісімнадцять) грн. компенсації за порушення майнових авторських прав та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 27.01.2014 р.

Суддя Н.І. Зеленіна