Рішення

від 06.02.2014 по справі 914/4619/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2014 р. Справа № 914/4619/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Бобаку Т.О. , розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) Спільне українсько-казахське підприємство «Епіцентр», м. Київ,

до відповідача Приватного підприємства (надалі - ПП) «Максимум К», м. Броди,

про стягнення 166006,27 грн.

За участю представників:

від позивача: Буряк І.С. - представник,

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: ТзОВ Спільне українсько-казахське підприємство «Епіцентр», м. Київ, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ПП «Максимум К», м. Броди, 125753,76 грн. заборгованості, 36101,59 грн. пені, 742,67 грн. інфляційних, 3408,25 грн. трьох процентів річних. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов Договору № 156/Е від 30.08.2012 р., № 116/Е від 07.02.2012 р. на поставку товарів, а також нормами ст.ст. 216, 230, 231, 234, 246-271 ГК України, ст.ст. 549, 550, 612, 625, 712 ЦК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач вимог ухвал суду від 11.12.2013 р. та 16.01.2014 р. не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом. Вказане підтверджується повідомленням про вручення 13.12.2013 р. відповідачу рекомендованого поштового відправлення суду та клопотаннями останнього про відкладення розгляду справи. Клопотання відповідача від 05.02.2014 р. про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки розгляд справи ухвалою суду від 16.01.2014 р. уже раз відкладався, у тому числі й у зв'язку з неможливістю відповідача забезпечити явку свого представника. Крім цього, хвороба директора чи його відрядження не позбавляють відповідача можливості надіслати на адресу суду поштою докази, які спростовують позовні вимоги або свідчать про добровільну сплату заборгованості, чи забезпечити у судове засідання явку особи, яка на час відсутності директора виконує на підприємстві його повноваження.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі суду від 16.01.2014 р.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим до виконання сторонами. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між сторонами у справі 30 серпня 2011 р. та 7 лютого 2012 р. укладено Договори № 156/Е та № 116/Е відповідно. Згідно з умовами пунктів 1 цих договорів позивач зобов'язувався постачати та передавати у власність відповідачу, а відповідач зобов'язувався приймати та своєчасно оплачувати товар. Сторони погодили, що оплата за товар здійснюється протягом тридцяти календарних днів з дати, вказаної у накладних на поставку кожної окремої партії товару (пункти 5.1. Договорів). Як вбачається з долучених позивачем до позовної заяви копій накладних, податкових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, виданих відповідачем, банківських виписок, накладних на повернення товару, на підставі згаданих договорів позивач, починаючи з 04.07.2011 р. по 16.08.2012 р., поставив відповідачу продукцію загальною вартістю 352694,59 грн. При цьому на отримання продукції по накладній № 4527 відповідачем у подальшому було видано відповідну довіреність № 25 від 03 липня 2012 р., у якій зазначено номер та дату накладної, на отримання матеріальних цінностей, по якій видається довіреність. Відповідач за вказану продукцію розрахувався частково, сплативши протягом лютого - листопада 2013 р. 93813,17 грн. Крім цього, відповідач повернув, а позивач прийняв по накладних на повернення товару продукцію вартістю 133127,65 грн. за період з 19.02.2013 р. по 08.11.2013 р. У матеріалах справи відсутні та відповідачем на вимоги ухвал суду не подані докази сплати ПП «Максимум К» решти 125753,77 грн. вартості поставленої продукції, чи докази повернення продукції на вказану суму позивачу, або ж докази, які б спростовували позовні вимоги в цій частині. За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 125753,76 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 3408,25 грн. трьох процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання згідно з розрахунком позивача з 01.01.2013 р. по 07.08.2013 р. підлягають задоволенню. Судом встановлено, що станом на 01.01.2013 р. сукупна сума заборгованості відповідача перед позивачем, з урахуванням усіх поставок, які мали місце до цього часу, усіх оплат згідно з їхнім цільовим призначенням та повернень товару, не становила 290881,42 грн. Однак, три проценти річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати поставленої продукції за кожною окремою наявною у матеріалах справи накладною, з урахуванням проведених оплат та повернення товару, за зазначений період перевищує заявлені позивачем до стягнення 3408,25 грн. Проте суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних за період з 01.01.2013 р. по 07.08.2013 р. підлягають задоволенню частково, в сумі 226,35 грн., оскільки позивачем допущено арифметичні помилки при обчисленні інфляційних, невірно визначено суми заборгованостей, які існували станом на 01.01.2013 р., а відтак і на усі подальші дати.

Позовні вимоги в частині стягнення на підставі ст. 549 ЦК України та п. 5.3. Договору № 116/Е від 7 лютого 2012 р. пені за період прострочення оплати продукції з 01.01.2013 р. по 31.06.2013 р. підлягають задоволенню частково, в сумі 5459,92 грн. При цьому суд виходить з того, що позивачем неправильно визначено розмір заборгованості відповідача станом на 01.01.2013 р. та на усі подальші дати, пеню розраховано без урахування вимог ч. 6 ст. 232 ГК України за періоди часу, які перевищують шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано по кожній окремій накладній, а також з порушенням норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» щодо розміру пені, яка сплачується підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1 . Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Максимум К» (80600, Львівська область, м. Броди, вул. Залізнична, буд. 40а, ідентифікаційний код 35263466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-казахське підприємство «Епіцентр» (01023, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 15, ідентифікаційний номер 21651440) 125753,76 грн. заборгованості, 3408,25 грн. трьох процентів річних, 226,35 грн. інфляційних, 5459,92 грн. пені та 2696,97 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 11.02.2014 р.

Суддя Бортник О.Ю.