Постанова

від 05.02.2014 по справі 910/14188/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. Справа№ 910/14188/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Ємельяненко К.О., (за довіреністю б/д, №077/11);

від третьої особи: Таран Н.А. - довіреність №541 від 25.12.2013;

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2013

у справі №910/14188/13 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Державного підприємства "Українська правова інформація"

до Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд державного майна України

про стягнення 67 812,45 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 у справі №910/14188/13, повний текст якого складено 18.11.2013, позов задоволено частково, а саме, стягнуто з Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад на користь Державного підприємства "Українська правова інформація": основний борг у сумі 56 549,51 грн., пеня у сумі 3 319,59 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. В частині стягнення з Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад грошових коштів у сумі 7 943,35 грн. - провадження у справі припинено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем, всупереч умов укладених договорів №110/12 від 30.12.2011 та №110/13 від 02.01.2013 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, не було здійснено оплату за утримання приміщення та надання комунальних послуг на суму 56 549,51 грн., враховуючи часткову оплату відповідачем заборгованості.

Також, за прострочення відповідачем оплати за надані послуги, судом було присуджено до стягнення з відповідача, на підставі п. 5.2. договорів №110/12 та 110/13 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, пеню, у розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання, в сумі 3 319, 59 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва частково і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково без суми нарахування пені.

Апеляційна скарга мотивована тим, що: судом не було взято до уваги те, що Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад - не є прибутковою організацією, не є органом влади, що здійснює регулюючі чи контролюючі функції, а є всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування, що покликане захищати права своїх членів та ефективнішого здійснення органами місцевого самоврядування своїх функцій, основним джерелом формування бюджету якого є членські внески. Також судом не було прийнято до уваги те, що відповідач - Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад пропонувала позивачеві - Державне підприємство "Українська правова інформація" розстрочити основну суму боргу через підписання мирової угоди, а також перегляду зменшення позовних вимог на суму пені.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад по справі № 910/14188/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/14188/13 було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2013 апеляційну скаргу Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад на рішення господарського суду міста Києва № 910/14188/13 від 11.11.2013 - повернуто скаржнику без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

23.12.2013 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2013 по справі № 910/14188/13, в якій позивач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва частково і прийняти нове, яким позов задовольнити частково.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 апеляційну скаргу Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад по справі № 910/14188/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013, для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/14188/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 поновлено строк на апеляційне оскарження та прийнято до провадження апеляційну скаргу, порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 05.02.2014.

В судове засідання 05.02.2014 позивач своїх представників не направив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.02.2014 підтримав апеляційну скаргу, просив рішення господарського суду міста Києва частково і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково без суми нарахування пені.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 11.03.2010 між третьою особою - Фондом державного майна України, як орендодавцем, та відповідачем - Всеукраїнською асоціацією сільських та селищних рад, як орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №110 про платне користування нежитловими приміщеннями робочою площею 191,5 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73, другий поверх (реєстровий номер - 06539024.1 ХЦБВРЛ004).

Пунктом 5.10 вказаного договору сторони передбачили, що відповідач зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

11.03.2010 було підписано акт приймання-передавання вказаного нерухомого майна.

02.09.2010 між Фондом державного майна України та Всеукраїнською асоціацією сільських та селищних рад укладено додатковий договір №361 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №110 від 11.03.2010, відповідно до якого балансоутримувачем вказаного нерухомого майна визначено позивача - Державне підприємство "Українська правова інформація", яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України.

30.12.2011, згідно з п. 5.10. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №110 від 11.03.2010, між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено договір №110/12 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг.

02.01.2013, на підставі п.5.10. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №110 від 11.03.2010, між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено договір №110/13 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг.

Відповідно до договорів №110/12 від 30.12.2011 та №110/13 від 02.01.2013 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, відповідач прийняв на себе обов'язок оплачувати відшкодування витрат за утримання вказаного нежилого приміщення, а позивач зі свого боку зобов'язався забезпечити надання вказаних послуг (п.1.1.); термін дії договору визначений до 31.12.2012, а в частині виконання розрахунків до повного виконання зобов'язань (п.3.2.); за надані послуги відповідач повинен відшкодовувати грошові суми відповідно до виставлених позивачем рахунків, що передбачено п. 2.1. договору. Згідно з п. 2.3 договору розрахунки повинні проводитися за надані послуги не пізніше ніж до 10 числа місяця, що настає за розрахунком на підставі підписаних актів здавання - прийняття наданих послуг та виставлених рахунків.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладені договори є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України) і відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. За своєю правовою природою між сторонами укладені договори надання послуг. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийомки наданих послуг, а тому в розумінні вимог статей 638, 639, 901, 903 Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. В силу загальної норми передбаченої у статті 599 Цивільного кодексу України та спеціальної нормі визначеної у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №110 від 11.03.2010 та договорів №110/12 від 30.12.2011 та №110/13 від 02.01.2013 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, позивач виставив відповідачу рахунки з оплати відшкодування витрат за утримання вказаного нежилого приміщення, на суму 64 492, 86 грн., однак за вказаними рахунками відповідачем було погашено заборгованість лише частково, у сумі 7 943,35 грн., після порушення провадження у справі, відповідно до довідки ПАТ «УкрСиббанк» від 25.10.2013. Відповідачем було визнано наявну суму заборгованості в розмірі 56 549,51 грн. за період з жовтня 2012 року по червень 2013 року.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що позивачем у справі доведено відповідними доказами невиконання з боку відповідача свого договірного обов'язку щодо сплати наданих послуг, в т. ч. прострочення здійснення такої оплати.

Відповідачем, в свою чергу, не доведено факт виконання, або неможливості виконання такого зобов'язання, а тому беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 56 549,51 грн. за період з жовтня 2012 року по червень 2013 року є обґрунтованими, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з огляду на те, що вимоги в частині стягнення 7 943,35 грн. підлягають припиненню з огляду на відсутність предмету спору, відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 56 549,51 грн., враховуючи часткову оплату відповідачем заборгованості.

Рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується.

Крім суми основного боргу, судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача пеню за прострочення виконання зобов'язання, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання, в сумі 3 319, 59 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з п. 5.2. Договорів оренди №110/12 та 110/13 відповідач несе відповідальність за несвоєчасні розрахунки з позивачем за надані послуги і оплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад - не є прибутковою організацією, не є органом влади, що здійснює регулюючі чи контролюючі функції, а є всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування, що покликане захищати права своїх членів та ефективнішого здійснення органами місцевого самоврядування своїх функцій, основним джерелом формування бюджету якого є членські внески. Крім того відповідач наголошує на тому, що судом не було враховано те, що відповідач пропонував позивачеві розстрочити основну суму боргу через підписання мирової угоди, а також перегляду зменшення позовних вимог на суму пені.

Щодо вищевказаних доводів відповідача, відносно зменшення розмір належних до сплати штрафних санкцій а також щодо розстрочки в погашенні заборгованості суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", встановлено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання а також майновий стан сторін, дійшла висновку, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, а отже підстави для прийняти нового рішення, без нарахування пені - відсутні.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила, що при перерахунку пені судом першої інстанції не було враховано п. 5.2. договорів, яким передбачена відповідальність за несвоєчасні розрахунки з позивачем за надані послуги і пеня в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання, та безпідставно стягнуто з відповідача на користь позивач пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, здійснивши перерахунок пені в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 1 659, 80 грн., а тому рішення в суду в частині стягнення пені підлягає зміні.

В зв'язку зі зменшенням розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про зміну рішення і в частині розподілу між сторонами судових витрат, який з урахуванням приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає розподілу пропорційно задоволеним вимогам, зокрема розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача становить 1 687,30 грн.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, зокрема, щодо визначення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповдіача, що призвело до прийняття в цій частині неправильного рішення, а тому, відповідно до приписів ст. 104 ГПК України, рішення господарського суду м. Києва від 11.11.2013 у справі № 910/14188/13 підлягає зміні в частині розміру суми пені, що підлягає стягненню з відповідача, та в частині розподілу судових витрат.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача - Державне підприємство "Українська правова інформація".

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2013 у справі №910/14188/13 - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 11.11.2013 у справі № 910/14188/13 змінити в частині розміру суми пені та судових витрат, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:

« 1. Позовні вимоги Державного підприємства "Українська правова інформація" до Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад задовольнити частково.

2. Стягнути з Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад (адр. місцезн: 01001, м. Київ, Музейний провулок, буд. 12, факт. адр.: 04053, м. Київ, вул. Артема, 73, код ЄДРПОУ 36756993, р/р 2600830078570 в ГУ Ощадбанку по Києву та Київській обл., МФО 322669) на користь Державного підприємства "Українська правова інформація" (адр. місц.: 01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13; факт. адреса: 01601, м. Київ, пров. Рильський, 8-А, р/р 26005276399000 в АТ "УкрСиббанк" в м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 35811817, ІПН 35811826550) грошові кошти: основний борг у сумі 56 549,51 грн. (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот сорок дев'ять гривень 51 копійка), пеня у сумі 1 659, 80 грн. (одна тисяча шістсот п'ятдесят дев'ять гривень 80 копійок), витрати по сплаті судового збору в сумі 1 687, 30 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят сім гривень 30 копійок)».

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.»

4. Стягнути з Державного підприємства "Українська правова інформація" (адр. місц.: 01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13; факт. адреса: 01601, м. Київ, пров. Рильський, 8-А, р/р 26005276399000 в АТ "УкрСиббанк" в м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 35811817, ІПН 35811826550) на користь Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад (адр. місцезн: 01001, м. Київ, Музейний провулок, буд. 12, факт. адр.: 04053, м. Київ, вул. Артема, 73, код ЄДРПОУ 36756993, р/р 2600830078570 в ГУ Ощадбанку по Києву та Київській обл., МФО 322669) - 860,25 грн (вісімсот шістдесят гривень 25 копійок) судових витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Матеріали справи №910/14188/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран