Ухвала

від 05.02.2014 по справі 801/9924/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/9924/13-а

05.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 28.11.13 у справі № 801/9924/13-а

за позовом Приватного підприємства "Регіонкомунпроект" (вул. Батуріна, буд.2 кв.1,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.13 позовні вимоги Приватного підприємства "Регіонкомунпроект" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0000821504 від 27.03.2013 року про збільшення Приватному підприємству "Регіонкомунпроект" (ідентифікаційний код 36478833) суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 47212,50 грн. (у тому числі 37770,00 грн. за основним платежем та 9442,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0004361501 від 27.03.2013 року про збільшення Приватному підприємству "Регіонкомунпроект" (ідентифікаційний код 36478833) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 46747,25 грн. (у тому числі 43773,00 грн. за основним платежем та 2974,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Стягнуто на користь Приватного підприємства "Регіонкомунпроект" (ідентифікаційний код 36478833) судовий збір у розмірі 939,61 грн. (Дев'ятсот тридцять дев'ять гривень 61 копійка) з Державного бюджету України.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з Фірмою "Капітель Плюс" за липень 2011 року, КП "Альянс" за листопад 2010 року, грудень 2010 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, лютий 2012 року.

За результатами перевірки складений акт від 04.03.2013 року №1446/15.4/36478833 (далі - Акт) (т. 1 а.с. 23-34), яким виявлені порушення позивачем:

- пп. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, п.5.3.9 пп. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами і доповненнями, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.10.2010, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 43772 грн., у тому числі по періодах: 2010 рік - у сумі 8390 грн., 3 квартал 2011 року - у сумі 1696 грн., 4 квартал 2011 року - у сумі 30179 грн., 1 квартал 2012 року - у сумі 3507 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 37770 грн., у тому числі по періодах: листопад 2010 року у сумі 4280 грн., грудень 2010 року у сумі 2432 грн., липень 2011 року у сумі 1475 грн.. листопад 2011 року у сумі 1283 грн., грудень 2011 року у сумі 24960 грн., лютий 2012 року у сумі 3340 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000821504 від 27.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 47212,50 грн. (у тому числі 37770,00 грн. за основним платежем та 9442,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- №0004361501 від 27.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 46747,25 грн. (у тому числі 43773,00 грн. за основним платежем та 2974,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т. 1 а.с. 21,22).

З матеріалів справи вбачається, що 02.11.2010 року між позивачем та КП "Альянс" був укладений договір №1831 на виконання проектних робіт по об'єкту "Будівництво самопливного каналізаційного колектора по вул. Набережна, м. Судак" (т. 1 а.с. 43); ціна договору складає 25678,80 грн., у тому числі ПДВ 4279,80 грн.

На підтвердження виконання зазначеного вище договору позивачем до матеріалів справи долучені наступні документи:

- акт №1831 здачі-приймання робіт від 03.11.2010 року на суму 25678,80 грн., у тому числі ПДВ 4279,80 грн.

- виписка банку від 19.11.2010 року на суму 25678,80 грн. (т. 1 а.с. 45, 66).

- податкова накладна № 4449 від 03.11.2010 року на суму 25678,80 грн., в тому числі ПДВ 4279,80 грн. (т. 1 а.с. 44), зазначена податкова накладна включена позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за листопад 2010 року (т. 2 а.с. 46).

Сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за листопад 2010 року (т. 2 зв.бік а.с. 19).

14.12.2010 року позивач уклав договір з КП "Альянс" №2034 на виконання проектних робіт по об'єкту "Насосна станція технічної води, туристично-рекреаційного комплексу у смт. Виноградне, район озера "Магоби-2", Лівадійської селищної ради" (т. 1 а.с. 51); ціна договору складає 1590,80 грн., у тому числі ПДВ 2431,80 грн.

Зазначені роботи були отримані та сплачені у повному обсязі позивачем, що підтверджується актом №2034 здачі-приймання робіт від 20.12.2010 року на суму 14590,80 грн., в тому числі ПДВ 2431,80 грн. (т. 1 а.с. 62) та випискою банку від 14.12.2010 року на суму 14590,80 грн. (т. 1 а.с. 67).

За датою виникнення податкових зобов'язань КП "Альянс" склало податкову накладну №4652 від 14.12.2010 року на суму 14590,80 грн., у тому числі ПДВ 2431,80 грн. (т. 1 а.с. 61).

Зазначена податкова накладна включена позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за грудень 2010 року (т. 2 а.с. 50).

Сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за грудень 2010 року (т. 2 зв.бік а.с. 24).

Також, судом встановлено, що КП "Альянс" були проведені наступні роботи (надані наступні послуги) - збір вихідних даних за схемами оптимізації систем водопостачання міст АР Крим на суму 149760,00 грн., у тому числі ПДВ 24960,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №3618 від 14.12.2011 року (т. 1 а.с. 70).

Зазначені роботи були отримані та сплачені у повному обсязі позивачем, що підтверджується актом № б/н здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 149760,00 грн., у тому числі ПДВ 24960,00 грн. (т. 1 а.с. 69) та фіскальними чеками (т.1 а.с. 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 121, 123, 125, 127, 129, 131).

За датою виникнення податкових зобов'язань КП "Альянс" склало податкову накладну №112 від 14.12.2011 року на суму 149760,00 грн., в тому числі ПДВ 24960,00 грн. (т. 1 а.с. 68).

Зазначена податкова накладна включена позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за грудень 2011 року (т. 2 а.с. 61).

Сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за грудень 2011 року (т. 2 а.с. 39).

Окрім цього, позивачем були придбані у КП "Альянс" послуги, а саме: юридичний супровід поточної діяльності замовника на суму 7700,00 грн., у тому числі ПДВ 1283,33 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №3367 від 24.11.2011 року (т. 1 а.с. 73).

Зазначені послуги були отримані та сплачені у повному обсязі позивачем, що підтверджується актом № б/н здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 7700,00 грн., у тому числі ПДВ 1283,33 грн. (т. 1 а.с. 72), та фіскальним чеком №2663 від 05.12.2011 року на суму 7700,00 грн. (т. 1 а.с. 101).

За датою виникнення податкових зобов'язань КП "Альянс" склало податкову накладну №210 від 24.11.2011 року на суму 7700,00 грн., в тому числі ПДВ 1283,33 грн. (т. 1 а.с. 71).

Зазначена податкова накладна включена позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за листопад 2011 року (т. 2 а.с. 58).

Сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за листопад 2011 року (т. 2 зв.бік а.с. 34).

Також, позивачем були придбані у КП "Альянс" послуги, а саме: юридичний супровід поточної діяльності замовника на суму 20040,00 грн., у тому числі ПДВ 3340,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №249 від 29.02.2012 року (т. 1 а.с. 76).

Зазначені послуги були отримані та сплачені у повному обсязі позивачем, що підтверджується актом № б/н здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 20040,00 грн., у тому числі ПДВ 3340,00 грн. (т. 1 а.с. 75) та фіскальними чеками №3264 від 06.03.2012 року на суму 10000,00 грн.; №3265 від 07.03.2012 року на суму 10000,00 грн.; №3274 від 12.03.2012 року на суму 40,00 грн. (т.1 а.с. 133, 136, 138).

За датою виникнення податкових зобов'язань КП "Альянс" склало податкову накладну №б/н від 29.02.2012 року на суму 20040,00 грн. в тому числі ПДВ 3340,00 грн. (т. 1 а.с. 74).

Зазначена податкова накладна включена позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за лютий 2012 року (т. 2 а.с. 64).

Сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за лютий 2012 року (т. 2 зв.бік а.с. 44).

Судом також було встановлено, що позивачем були придбані у Фірми "Капітель плюс" юридичні послуги на суму 8850,00 грн., в тому числі ПДВ 1475,00 грн.

Зазначені послуги були отримані та сплачені у повному обсязі позивачем, що підтверджується актом №1002 здачі-прийняття робіт від 27.07.2011 року на суму 8850,00 грн., в тому числі ПДВ 1475,00 грн. (т. 1 а.с. 83) та фіскальним чеком №717 від 27.07.2011 року на суму 8850,00 грн. (т.1 а.с. 98).

За датою виникнення податкових зобов'язань Фірма "Капітель плюс" склала податкову накладну №142 від 27.07.2011 року на суму 8850,00 грн., в тому числі ПДВ 1475,00 грн. (т. 1 а.с. 82).

Зазначена податкова накладна включена позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за липень 2011 року (т. 2 а.с. 56).

Сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за липень 2011 року (т. 2 зв.бік а.с. 31).

Придбані у КП "Альянс" проектні роботи за договором №1831 від 02.11.2010 року були використані позивачем у власній господарській діяльності, на виконання умов договору №22/-7-10 від 19.08.2010 року на виконання проектних робіт, укладеного з Відділом капітального будівництва Судакської міської ради (Замовник), згідно з яким позивач (Підрядник) приймає на себе обов'язок на виконання проектних робіт по об'єкту "Будівництво самопливного каналізаційного колектора по вул. Набережна, м. Судак" (т. 1 а.с. 84-86).

Придбані у КП "Альянс" проектні роботи за договором №2034 від 14.12.2010 року були використані позивачем у власній господарській діяльності, на виконання умов договору №22/11-10 від 02.12.2010 року на виконання проектних робіт, укладеного з ТОВ "Апекс-Юг" (Замовник), згідно з яким позивач (Підрядник) приймає на себе обов'язок на виконання проектних робіт по робочому проекту "Насосна станція технічної води, туристично-рекреаційного комплексу у смт. Виноградне, район озера "Магоби-2", Лівадійської селищної ради" (т. 1 а.с. 91-92).

Стосовно придбання позивачем юридичних послуг у КП "Альянс" та Фірми "Капітель плюс" слід зазначити наступне.

Необхідність придбання позивачем юридичних послуг обумовлена відсутністю в штатному розкладі позивача посади юриста та потребою у кваліфікованій юридичній допомозі, а саме: консультування, аналізу та підготовки низки договорів.

Використання позивачем вказаних послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с. 77, 78, 81).

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкових повідомлень - рішень, судова колегія зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

На спірні правовідносини розповсюджувались норми законів, а саме: Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року , Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР , які були чинні на момент прийняття відповідачем податкового повідомлення рішення, а також норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011

Так, згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334,не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Приписами п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.п.8.7.1. п.8.7. ст.8 Закону №334, платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Вищезазначене узгоджується з нормами Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на прибуток підприємств з 01.04.2011 року.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

П.138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168).

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3 Закон №168).

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.6 ст.1 Закону №168, податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

П.1.7. Закону №168 встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону № 168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 встановлені обов'язкові реквізити, які повинна містити податкова накладна.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Аналіз наведених норм, дає судовій колегії право на висновок, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, актами здачі-приймання, платіжними дорученнями, виписками з банку підтверджується отримання та сплата товару (послуг) у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Зокрема, колегія суддів звертає увагу, що згідно з даними Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html), станом на день розгляду справи названі вище контрагенти зареєстровані у якості юридичних осіб та не перебувають у процесі припинення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції, що наданими позивачем доказами підтверджується фактичне отримання позивачем робіт та послуг від Фірми "Капітель плюс" та КП "Альянс", їх оплата та подальше використання у господарській діяльності.

З урахуванням викладеного, господарські операції між позивачем та Фірмою "Капітель плюс" і КП "Альянс" були реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з чим висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток на суму 43772 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 37770 грн. є безпідставними та необґрунтованими.

Також, безпідставними є посилання відповідача на висновки Акту "Про неможливість проведення зустрічної звірки Фірми "Капітель плюс" №38/22/31095815 від 11.04.2012 року та Акту "Про неможливість проведення зустрічної звірки КП "Альянс" №3625/22/32468182 від 11.04.2012 року, в яких зазначено, що сумнівний податковий кредит, отриманий Фірмою "Капітель плюс" та КП "Альянс" від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарський діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, в порядку ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Посилання податкового органу на матеріали кримінальної справи (вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим у справі №123/3318/13-к від 10.04.2013 року відносно осіб, обвинувачених у вчиненні дій, кваліфікованих за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України як фіктивне підприємництво) не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки обставини відносно виконання спірних господарських операцій між позивачем та КП «Альянс» не досліджувалися у названому кримінальному провадженні. А відтак, встановлений у справі №123/3318/13-к факт фіктивного підприємництва, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість отриманої податкової вигоди, не може свідчити про безтоварність спірних господарських операцій.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 04.03.2013 року №1446/15.4/36478833 про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 27.03.2013 року №0000821504 та №0004361501.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.13 у справі № 801/9924/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва