Рішення
від 04.02.2014 по справі 30/55-а-21/87-50/761
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/55-А-21/87-50/761 04.02.14

За позовом заступника Генерального прокурора України -прокурора АР Крим в інтересах держави в особі:

1) Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по екології та природним ресурсам

2) Кабінету Міністрів України

до 1) Ради Міністрів Автономної Республіки Крим

2) приватного акціонерного товариства "Санаторій Карасан"

3) Алуштинського міського управління земельних ресурсів

Треті особи: 1) Партенітська селищна рада

2) Маломаяцька сільська рада

про визнання недійсною постанови Ради Міністрів АРК № 432 від 12.08.2003; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки ВВВ № 439257439264 від 03.03.2004 реєстр № 712; визнання недійсним державного акту серії КМ № 103463 на право власності на земельну ділянку від 22.03.2004

Головуючий суддя Головатюк Л.Д.

Суддя Ковтун С.А.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

Від прокуратури Лядецька Л.В. - прокурор відділу прокуратури м. Києва (посвідчення)

Від позивача 1 не з'явились

Від позивача 2 Заінковський Д.А. (№91-22/6 від 08.01.14)

Від відповідача 1 Тихончук С.Г.(дов. від 18.06.2012)

Від відповідача 2 Каратнюк Т.Г. (дов. від 14.01.14)

Від відповідача 3 не з'явились

Від третьої особи 1 не з'явились

Від третьої особи 2 не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У червні 2005 року прокурор Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по екології та природним ресурсам, Кабінету Міністрів України з позовом до Ради Міністрів Автономної Республіки Крим і ЗАТ "Санаторій Карасан", на землі якого згідно з охоронним зобов'язанням Міністерства екології та природних ресурсів України від 17 травня 2002 року ОПСП №007 розташований парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва, що відповідно до постанови Державного комітету з природних ресурсів У PCP від 30 серпня 1990 року № 18 та Закону України від 16 червня 1992 року № 2456-ХІІ "Про природно-заповідний фонд України" належить до зазначеного фонду, про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки ВВВ № 439257439246 від 3 березня 2004 року реєстр 712 та державного акту на право власності на землю.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор послався на те, що відповідно до ст. 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності. Статтею 62 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на даний орган покладено державний контроль за дотриманням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Згідно п. "г" ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність належать землі під об'єктами природно-заповідного фонду; історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом. Однак, всупереч вимогам закону Радою Міністрів Автономної Республіки Крим укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки із ЗАТ "Санаторій "Карасан", яким передано землі державної власності під об'єктом природно-заповідного фонду в приватну власність.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції прокурор уточнив заявлені вимоги та просив: визнати недійсною постанову Ради Міністрів АРК № 432 від 12 серпня 2003 року "Про продаж земельної ділянки ЗАТ "Санаторій Карасан"; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки ВВВ № 439257439264 від 3 березня 2004 року реєстр № 712, укладений між Радою Міністрів Автономної Республіки Крим та ЗАТ "Санаторій Карасан" у частині надання ЗАТ "Санаторій "Карасан" земельної ділянки площею 20,5892 га.; визнати недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку від 22 березня 2004 року серії KM №103463, виданий Алуштинським управлінням земельних ресурсів ЗАТ "Санаторій Карасан", на земельну ділянку площею 20,5892 га., розташовану між базою відпочинку Айвазовське Партенітської селищної ради і санаторієм "Утьос" Маломаяцької сільської ради м. Алушта АР Крим, та зареєстрований Алуштинським міським управлінням земельних ' ресурсів у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею; договір оренди № З

Рішенням господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2008 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсною постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 432 від 12 серпня 2003 року "Про продаж земельної ділянки ЗАТ "Санаторій Карасан" припинено, а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2009 року змінено резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 червня 2009 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2009 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 13.10.2009 касаційне подання Генерального прокурора України та касаційну скаргу Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по екології та природним ресурсам задоволено. Постанову Вищого господарського суду України від 30.06.2009, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2009 та рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2008 у справі № 30/55-А-21/87 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Згідно з резолюцією керівництва господарського суду м. Києва справу № 30/55-А-21/87 передано судді Головатюку Л.Д. на новий розгляд, який ухвалою від 24.11.2009 прийняв справу № 30/55-А-21/87 до свого провадження, присвоїв їй номер "30/55-А-21/87-50/761" та призначив до розгляду на 11.12.2009.

Представники позивача-1, відповідачів та третіх осіб в судове засідання 11.12.2009 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання прибули представники прокуратури та позивача-2 та дали пояснення по справі. Представник позивача-2 подав клопотання про продовження строку розгляду справи на більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи було відкладено на 13.01.2010.

13.01.2010 в судове засідання прибули представники прокуратури, позивача-2 та відповідача-2 і дали пояснення по справі.

Представники позивача-1, відповідача-1, відповідача-3 та третіх осіб в судове засідання не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник відповідача-2 подав клопотання про зупинення провадження по справі.

Представники прокуратури та позивача-2 зазначили про неможливість розгляду справи за відсутності позивача-1 та всіх відповідачів, у зв"язку з чим суд відклав розгляд справи на 10.02.2010 .

В судове засідання 10.02.2010 прибули представники прокуратури, позивача 2, відповідача- 1 та відповідача-2 та дали пояснення по справі. Представник відповідача-2 заявив клопотання про зупинення провадження у справі № 30/55-А-21/87 за позовом Прокурора Автономної Республіки Крим до Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, ЗАТ „Санаторій Карасан" про визнання недійсною постанови Ради Міністрів АРК № 432 від 12.08.2003; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки ВВВ № 439257439264 від 03.03.2004 реєстр № 712; визнання недійсним державного акту серії КМ № 103463 на право власності на земельну ділянку від 22.03.2004, у зв'язку з тим, що господарський суд АРК розглядає справу № 2-23/621-2009 за позовом ОСОБА_6 до ЗАТ „Санаторій „Карасан" та Ради Міністрів АР Крим про визнання недійсними рішень та договору купівлі-продажу земельної ділянки, предметом розгляду якої є дійсність рішень Загальних зборів акціонерів ЗАТ „Санаторій Карасан", оформлених протоколами №№ 12 та 14 від 01.07.2003 та 23.12.2003. Вказаними рішеннями Загальні збори акціонерів ЗАТ „Санаторій Карасан" надали згоду Голові правління Шулекину М.П. на підписання договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення ВВВ № 439261439264 від 03.03.2004 реєстраційний № 712 та на виділення коштів на сплату за ціни відповідної ділянки. Відповідно до умов цього Договору, зазначені рішення Загальних зборів акціонерів ЗАТ „Санаторій Карасан" є підставами для його укладання. Крім того, вони визначають правомочність осіб, щодо укладання договору.

Позивач-2 вважає, що результати розгляду справи № 2-23/621-2009 можуть вплинути на предмет розгляду справи № 30/55-А-21/87.

Відповідно до ч.1 статті 79 ГПК України Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Ухвалою суду від 10.02.2010 провадження по справі № 30/55-А-21/87 за позовом Прокурора Автономної Республіки Крим до Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, ЗАТ „Санаторій Карасан" та Алуштинського міського управління земельних ресурсів про визнання недійсною постанови Ради Міністрів АРК № 432 від 12.08.2003; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки ВВВ № 439257439264 від 03.03.2004 реєстр № 712; визнання недійсним державного акту серії КМ № 103463 на право власності на земельну ділянку від 22.03.2004 зупинено до вирішення справи № 2-23/621-2009 за позовом ОСОБА_6 до ЗАТ "Санаторій Карасан" та Ради Міністрів Автономної Республіки Крим про визнання недійсними рішень та договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка перебуває у провадженні господарського суду Автономної Республіки Крим.

01.11.2013 до господарського суду м. Києва надійшло клопотання начальника управління прокуратури АР Крим про поновлення провадження у даній справі, у зв"язку з тим, що обставин, що зумовили зупинення провадження по днаій справі усунуті.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усуненя обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою суду від 05.11.2013 провадження у справі № 30/55-А-21/87-50/761 поновлено, призначено справу до розгляду на 19.11.2013.

19.11.2013 в судове засідання прибули представники прокуратури, позивача-2 та відповідача-1 і дали пояснення по справі.

Представники позивача-1, відповідача-2, відповідача-3 та третіх осіб в судове засідання не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про розгляд справи № 30/55-А-21/87-50/761 колегіально у складі трьох суддів, оскільки дана справа відноситься до категорії складних, має особливу важливість, а також враховуючи склад учасників процесу.

Розпорядженням від 19.11.2013 Голова господарського суду м. Києва Князьков В.В. розпорядився розглянути справу № 30/55-А-21/87-50/761 за позовом заступника Генерального прокурора України - прокурора АР Крим в інтересах держави в особі: 1) Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по екології та природним ресурсам та 2) Кабінету Міністрів України до 1) Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, 2) закритого акціонерного товариства "Санаторій Карасан" та 3) Алуштинського міського управління земельних ресурсів, треті особи: 1) Партенітська селищна рада та 2) Маломаяцька сільська рада про визнання недійсною постанови Ради Міністрів АРК № 432 від 12.08.2003; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки ВВВ № 439257439264 від 03.03.2004 реєстр № 712; визнання недійсним державного акту серії КМ № 103463 на право власності на земельну ділянку від 22.03.2004 колегіально у складі трьох суддів: головуючий суддя: Головатюк Л.Д., суддя Ковтун С.А., суддя Чеберяк П.П.

Розгляд справи призначено на 10.12.2013.

В судове засідання 10.12.2013 з'явились представники прокуратури, позивача 2, відповідача 1 надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.

Представники позивача 1, відповідача 2, відповідача 3 та треті особи в судове засідання 10.12.2013 не з'явились, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином. Розгляд справи призначено на 23.12.2013.

В судове засідання 23.12.2013 з'явились представники прокуратури, позивача 2, відповідача 1 надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.

Представники позивача 1, відповідача 2, відповідача 3 та треті особи в судове засідання 10.12.2013 не з'явились, причин неявки суд не повідомили, хлча про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Представник відповідача 2 ЗАТ "Санаторій Карасан" через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів задовольнила дане клопотання. Розгляд справи призначено на 16.01.2014.

В судове засідання 16.01.2014 з'явились представники прокуратури, позивача 2, відповідача 1, відповідача 2 надали пояснення по справі та подали додаткові докази по справі.

16.01.2014 в судове засідання не з'явились представники позивача 1, відповідача 3, третіх осіб, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та розгляд справи були повідомленні належним чином.

В судовому засіданні 16.01.2014 представник Кабінету Міністрів України подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Колегія суддів задовольнила дане клопотання. Розгляд справи призначено на 04.02.2014.

В судове засідання 04.02.2014 з'явились представники прокуратури, позивача 2, відповідача 1, відповідача 2 надали пояснення по справі та подали додаткові докази по справі.

Представники позивача 1, відповідача 3, третіх осіб в судове засідання не з'явились причин неявки суд не повідомили, хоча про час та розгляд справи були повідомленні належним чином.

Представники прокуратури та позивача-2 заявлені позовні вимоги відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 12.09.2008 підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні у зв"язку з тим, що продаж земельної ділянки державної власності на якій розташований об'єкт природно-заповідного фонду - парк-пам'ятник садово-паркового мистецтва у приватну власність не суперечить п. "г" ч.4 ст. 84 ЗК України, оскільки ст. ст. 45, 49 ЗК України визначено, що землі природно-заповідного фонду, оздоровчого і призначення можуть перебувати, крім державної, також у комунальній та приватній власності, та за ст. 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним сп особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб, визначених ЗК України, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень, а ст. 150 ЗК України не може бути застосовано до спірних правовідносин.

04.02.2014 судом винесено ухвалу про заміну закритого акціонерного товариства "Санаторій Карасан" його правонаступником - приватним акціонерним товариством "Санаторій Карасан".

В судовому засіданні 04.02.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивачів та відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2003 Радою Міністрів Автономної республіки Крим прийнято Постанову № 432 «Про продаж земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Санаторій Карасан», відповідно до якої було винесене рішення про продаж ЗАТ «Санаторій Карасан» земельної ділянки загальною площею 214 133 кв.м. оздоровчого призначення.

На виконання зазначеної постанови 03.03.2004 між ЗАТ «Санаторій Карасан»(далі відповідач-2) та Радою Міністрів АР Крим(далі відповідач-1) був укладений договір № ВВВ 439257439264 купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (далі за текстом Договір), відповідно до умов Договору відповідач-1 продав, а відповідач-2 оплатив та прийняв у власність земельну ділянку загальною площею 214133 кв.м. за 5574001,20 грн. відповідно до експертної грошової оцінки.

22.03.2004 ЗАТ «Санаторій Карасан» були видані державні акти на право власності на земельну ділянку - державний акт серія KM № 103463 на право власності на земельну ділянку ЗАТ «Санаторій Карасан» загальною площею 20,5892 га. для оздоровчого призначення, державний акт серія KM № 103462 на право власності на земельну ділянку ЗАТ «Санаторій Карасан» загальною площею 0,8241 га. для оздоровчого призначення.

Водночас, як видно із матеріалів справи, частина земельної ділянки площею 18 га, з проданих земель державної власності ЗАТ "Санаторій Карасан" за спірним договором, згідно з постановою Державного комітету УРСР по екології і раціональному природокористуванню від 30 серпня 1990 № 18 та охоронним зобов'язанням Міністерства екології та природних ресурсів України ОПСП № 007 від 17 травня 2002 року знаходиться під парком - пам'ятником садово-паркового мистецтва.

24.05.2005 Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, розглянувши протест Заступника Генерального прокурора України прокурора Автономної Республіки Крим від 19.05.2005 № 7/1-440 вих/05, винесла Постанову № 225 «Про протест прокурора на Постанову Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 12.08.2003 № 432 «Про продаж земельної ділянки закритому акціонерному товариству «Санаторій Карасан», якою Постанова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 432 від 12.08.2003 була відмінена.

Постановою Господарського суду міста Києва від 25.05.2006 у справі № 30/58-А Постанову Ради Міністрів АРК від 24.05.2005 № 225 визнано незаконною та скасовано.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокуратура посилається на п. "г" ч.4 ст.84 3емельного кодексу України, відповідно з якою до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі, у зв'язку з таким:

Згідно зі ст.84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають всі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Пунктом "г" ч.4 ст.84 3емельного кодексу України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об'єктами природно - заповідного фонду.

Постановою Державного комітету УРСР по екології і раціональному природокористуванню №18 від 30.08.1990 парк санаторію «Карасан» віднесено до державних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва республіканського значення.

Відповідно до ст. 3 Закону України №2456- XII «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992(з наступними змінами) парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва належать до природно-заповідного фонду України.

Визначення поняття природно-заповідного фонду дано у преамбулі та ст. 7 Закону №2456, а також у ст. 43 ЗК України, згідно яких цей фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Саме у зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

У ч. ч. 1, 2 ст. 37 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" зазначено, що парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є природоохоронними рекреаційними установами.

Відповідно до ст. 44 ЗК України парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва відносяться до земель природно-заповідного фонду.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, Закон України «Про природно-заповідний фонд України», є спеціальним законом відносно загального земельного законодавства. Цим Законом регулюються суспільні відносини щодо організації, охорони і використання природно-заповідного фонду. Вилучення земель природно-заповідного фонду регулюється ст. 150 ЗК України.

Відповідно до ст. 150 Земельного Кодексу України, до особливо цінних земель відносяться землі природно - заповідного фонду. Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, житла, об'єктів соціально - культурного призначення, нафтових і газових свердловин за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою У країни.

Таким чином, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим прийнявши постанову №432 про продаж ЗАТ "Санаторій Карасан" земельної ділянки загальною площею 21 4133 га вийшла за межі своїх повноважень.

Відповідно до ст.ст. 4, 7 Закону України "Про природно - заповідний фонд України", території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

На землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Однак, у порушення зазначених вимог закону ЗАТ "Санаторій Карасан" Радою Міністрів АР Крим надано 18 га земель, зі складу 214133 га, які згідно з охоронним зобов'язанням Міністерства екології та природних ресурсів України ОПСП № 007 від 17.05.2002 є парком - пам'ятником садово-паркового мистецтва та згідно Постанови Державного комітету з природних ресурсів УССР № 18 від 30.08.1990 і Закону України "Про природно - заповідний фонд України" є природно - заповідним фондом України.

При цьому, приймаючи таке рішення Рада Міністрів Автономної Республіки Крим керувалась Указом Президента України № 32/99 від 19.03.1999 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення", який встановив, що об'єктами купівлі - продажу відповідно до цього Указу є земельні ділянки, на яких знаходяться об'єкти нерухомого майна.

Крім того, дія вищевказаного Указу Президента України, як встановлено п. 3 Указу, не поширюється на земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності та не можуть бути передані у приватну власність.

Таким чином, дія Указу на підставі якого ЗАТ "Санаторій Карасан" передано земельну ділянку не поширюється на дані правовідносини, оскільки, згідно ст. 84 Земельного Кодексу України спірна земельна ділянка, яка є землею природно - заповідного фонду (особо цінними землями) не може бути передана у приватну власність.

В даному випадку порушені права органу і права Республіканського комітету АР Крим з екології та природних ресурсів, який здійснює, згідно ст. 62 Закону України "Про природно - заповідний фонд", державний контроль за здійсненням режиму територій та об'єктів природно - заповідного фонду.

Відповідно до ст..4 Закону України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» визначено, що нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим або їх положення, які суперечать Конституції Автономної Республіки Крим, не мають юридичної сили. Такі акти можуть бути оскаржені в суд особами, права та інтереси яких порушено, та визнані судом недійсними, якщо інше не встановлено законом України.

Суд також наголошує, що спірна земельна ділянка має статус земель загальнодержавного значення. За змістом ст. 84 ЗК України землі загальнодержавного значення використовуються для задоволення соціальних інтересів усього суспільства, для виконання загальнодержавних завдань, а не регіональних чи місцевих спільнот населення країни. Даний висновок базується також і на положеннях Закону України «Про охорону земель», постанови Верховної Ради України №188/98-ВР від 05.03.1998 «Про основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки», ст. 13 ЗК України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про охорону земель» основними принципами державної політики у сфері охорони земель є:

забезпечення охорони земель як основного національного багатства Українського народу;

пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;

відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про охорону земель;

нормування і планомірне обмеження впливу господарської діяльності на земельні ресурси;

поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони земель;

публічність у вирішенні питань охорони земель, використанні коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів на охорону земель.

Згідно з Розділом 2 постанови Верховної Ради України №188/98-ВР від 05.03.1998 «Про основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» Для досягнення цілей охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів передбачається вирішення таких завдань:

зменшення до мінімуму рівня радіаційного забруднення;

захист повітряного басейну від забруднення, насамперед у великих містах і промислових центрах;

захист і збереження земельних ресурсів від забруднення, виснаження і нераціонального використання;

збереження і розширення територій з природним станом ландшафту, посилення природоохоронної діяльності на заповідних і рекреаційних територіях;

підвищення стійкості та екологічних функцій лісів;

знешкодження, утилізація та захоронення промислових та побутових відходів;

запобігання забрудненню морських і внутрішніх вод, зменшення та припинення скиду забруднених стічних вод у водні об'єкти, захист підземних вод від забруднення;

збереження та відродження малих річок, здійснення управління водними ресурсами на основі басейнового принципу;

завершення створення державної системи моніторингу навколишнього природного середовища;

створення системи прогнозування, запобігання та оперативних дій у разі надзвичайних ситуацій природного і природно-техногенного походження;

забезпечення екологічного супроводу процесу конверсії військово-промислового комплексу;

здійснення заходів щодо екологічного контролю за діяльністю Збройних Сил України;

розробка механізмів реалізації схем природокористування;

впровадження дійових економічних складових впливу на систему природокористування;

створення системи екологічної освіти, виховання та інформування.

Статтею 13 Земельного Кодексу України встановлено, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить:

а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

б) реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель;

в) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом;

г) координація проведення земельної реформи;

ґ) розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель;

д) організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою;

е) встановлення порядку проведення моніторингу земель;

є) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

У відповідності до ч. 2 ст. 5 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.

В ч. 1 п. "є" ст. 39 цього Закону передбачено, що природні ресурси ь межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду відносяться до загальнодержавного значення.

Ч. ч. 1, 2 ст. 61 зазначеного Закону встановлено, що ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об'єкти, які мають особлив^ екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об'єктом природно-заповідного фонду України.

До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово- паркового мистецтва, заповідні урочища.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 3 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" до природно-заповідного фонду України належать:

природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферщ заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин є чинним, зокрема, коли зміст правочину не суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2).

В даному випадку судом встановлено, що в порушення вимог закону ЗАТ "Санаторій Карасан" Радою Міністрів АР Крим за відсутності передбачених Конституцією і Законами України повноважень надано 18 га земель, зі складу 214133 га, які згідно з охоронним зобов'язанням Міністерства екології та природних ресурсів України ОПСП № 007 від 17.05.2002 є парком - пам'ятником садово-паркового мистецтва та згідно Постанови Державного комітету з природних ресурсів УССР № 18 від 30.08.1990 і Закону України "Про природно - заповідний фонд України" є природно - заповідним фондом України. Зазначене є підставою для визнання недійсною постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим № 432 від 12.08.2003 «Про продаж земельної ділянки закритому акціонерному товариству «Санаторій Карасан».

Відтак, всі правочини укладені на виконання постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим № 432 від 12.08.2003 «Про продаж земельної ділянки закритому акціонерному товариству «Санаторій Карасан» підлягають визнанню недійсними, оскільки укладені на виконання недійсної постанови та суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені прокуратурою та позивачами вимоги(у відповідності до учточнень від 12.09.2008) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача-2 в дохід Державного бюджету України стягується судовий збір згідно розмірів, що існували на момент звернення прокуратури з даним позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсною постанову Ради міністрів Автономної Республіки Крим № 432 від 12.08.2003 «Про продаж земельної ділянки закритому акціонерному товариству «Санаторій Карасан».

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки ВВВ № 439257439264 від 03.03.2004 реєстр № 712 укладений між Радою міністрів Автономної Республіки Крим та ЗАТ «Санаторій Карасан» у частині надання ЗАТ «Санаторій Карасан» земельної ділянки площею 20, 5892 га ( 205 892 кв. м);

3. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 22.03.2004 серії KM № 103463, виданий Алуштинським Управлінням земельних ресурсів закритому акціонерному товариству «Санаторій Карасан» на земельну ділянку площею 20,5892 га, розташовану між б/в Айвазовське Партенітської селищної ради і санаторієм «Утьос» Маломаяцької сільської ради, м. Алушта, АР Крим, Україна та зареєстровану Алуштінським міським управлінням земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 3, підписаний Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим та начальником Алуштинського управління земельних ресурсів;

4. Зобов'язати ПАТ «Санаторій Карасан» повернути земельну ділянку площею 20,5892 га, розташовану між б/в Айвазовське Партенітської селищної ради і санаторієм «Утьос» Маломаяцької сільської ради, м. Алушта, АР Крим, Україна до держави в особі Кабінету Міністрів України;

5. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Санаторій Карасан»(98542, АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Васильченко 10, код ЄДРПОУ 02650682) в дохід Державного бюджету України 340(триста сорок) грн. 00 коп. судового збору.

6. Видати накази.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

8. Копію рішення розіслати сторонам.

Головуючий суддя Головатюк Л.Д.

Суддя Ковтун С.А.

Суддя Чеберяк П.П.

Дата підписання повного тексту рішення - 10.02.2014

Дата ухвалення рішення04.02.2014
Оприлюднено11.02.2014

Судовий реєстр по справі —30/55-а-21/87-50/761

Постанова від 10.09.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Гончаров С.А.

Ухвала від 16.07.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Гончаров С.А.

Ухвала від 23.06.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Шаптала Є.Ю.

Ухвала від 12.03.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Гончаров С.А.

Рішення від 04.02.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головатюк Л.Д.

Ухвала від 16.01.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головатюк Л.Д.

Ухвала від 19.11.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головатюк Л.Д.

Ухвала від 05.11.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головатюк Л.Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні