Рішення

від 06.02.2014 по справі 913/2176/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

06 лютого 2014 року Справа № 913/2176/13

Провадження № 6/913/2176/13

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ

до відповідача Малого багатопрофільного приватного підприємства "ВОДОЛЕЙ", м.Первомайськ Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, м. Первомайськ Луганської області

про звернення стягнення на заставлене майно

Суд у складі колегії суддів :

Василенко Т.А. (головуючий),

Старкова Г.М., Лісовицький Є.А.

Секретар судового засідання Гаращук В.М.

У засіданні брали участь :

від позивача - Мусійченко Д.Л., дов. № 3312-О від 01.10.2012;

від відповіадча - засновник ОСОБА_2, згідно статуту від 22.03.1993,

паспорт серії НОМЕР_1;

від 3-ї особи - ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 04.01.1998.

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ : позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення на заставлене майно відповідача на підставі договору застави від 14.08.2003 в рахунок погашення заборгованості за договором про відновлювальну кредитну лінію № 1189-В від 12.08.2003 в сумі 1 036 333, 54 євро, що за курсом НБУ складає 11 077 409 грн. 00 коп., а саме: цілісний майновий комплекс за номером 28 (двадцять вісім) по вулиці Партизан у місті Первомайську Луганської області загальною площею - 1142,8 м. кв., а також обладнання згідно опису № 1, який є невід'ємною частиною договору застави, що належить МБПП "ВОДОЛЕЙ" (місто Первомайськ Луганської області, вул. Червоних Партизан, буд. 28, код 20151600).

Представником позивача за супровідним листом від 06.02.2013 надані витребувані судом докази, а також уточнена позовна заява, за якою позивач фактично виключив з переліку майна, на яке слід звернути стягнення, земельну ділянку площею 0, 482 га, на якій розташований цілісний майновий комплекс, оскільки вказана земельна ділянка не є власністю відповідача. Також за вказаною заявою позивачем наведений повний перелік майна, на яке слід звернути стягнення.

Подані позивачем документи прийняті судом до відома та долучені до матеріалів справи.

Відповідач в особі засновника - ОСОБА_2, та 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, за відзивами на позовну заяву (арк. справи 48-61), поясненнями від 27.08.2013 (арк. справи 96-100), доповненнями до відзиву від 13.09.2013 і від 15.12.2013 (арк. справи 110-119, 196-201), промовою від 07.11.2013 (арк. справи 167-175) проти позову заперечують та, зокрема, зазначають наступне.

12 серпня 2003 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі Луганської філії та ОСОБА_2 був укладений договір про відновлювальну кредитну лінію № 1189-В, згідно умов якого банк погодився надати позичальнику кредит, в сумі 35 000 євро на строк 24 місяці, із сплатою 20 % річних.

На підставі заяви позивача про вчинення виконавчого напису, нотаріусом 27.10.2004 року вчинений виконавчий напис № 1538, який пред'явлений позивачем на виконання до Відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції Луганської області.

05.11.2004 року відкрито виконавче провадження про звернення стягнення на предмет застави та 07.12.2004 року здійснені виконавчі дії з опису та арешту майна та обладнання цілісного майнового комплексу МБПП «Водолей».

Згідно з відомостями, викладеними в постанові про відкриття виконавчого провадження від 05.11.2004 року, сума боргу, яка була нарахована позивачем за договором про поновлювальну кредитну лінію № 1189-В на дату вчинення виконавчого напису № 1538 (27.10.2004 року) складає 323 499, 53 грн., та включає суму основного боргу по кредитному договору (42 990, 00 євро), нарахованих на той момент процентів та пені.

Згідно з пунктом 4 договору застави майнового комплексу від 14.08.2003 року заставна вартість майна (цілісного майнового комплексу МБПП «Водолей») складає 423 725, 00 грн. Балансова вартість майна згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 1141871 від 01.08.2003 року становить 479 000, 00 грн. Згідно зі звітом про експертну оцінку майна, зробленого кооперативом «Правовед» 14.08.2003 року вартість майна становить 479 645, 00 грн.

Так, на думку відповідача і третьої особи, позивач всупереч положенням діючого законодавства, яке визначає порядок реалізації заставного майна, та всупереч звичаям ділового обороту протягом восьми з половиною років (починаючи з 05.11.2004 року) затягував здійснення дій необхідних для реалізації заставного майна, що сприяло збільшенню заборгованості по кредитному договору, що ним нараховувалась.

Всі документи на право власності на предмет застави знаходились і знаходяться у позивача.

Відповідно до пункту 2.1. договору № 1189-В позичальник зобов'язався провести остаточне погашення суми основного боргу по відновлювальній кредитній лінії до 12 серпня 2005 року.

Статтею 266 Цивільного кодексу України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Виходячи з вищенаведеного, перебіг строку позовної давності стосовно основної вимоги та додаткових вимог, які випливають з договору про відновлювальну кредитну лінію № 1189-В сплив 12 серпня 2008 року.

Протягом перебігу строку позовної давності позивач в порядку позовного провадження до ОСОБА_2 (боржника - по основному зобов'язанню) не звертався. Ухвалою Первомайського міського суду Луганської області від 30.01.2007 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 19.06.2007 року, в прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором № 1189-В від 12.08.2003 року, ЗАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання позивач також не пред'явив вимог до МБПП «Водолей» як до поручителя.

Виходячи з наведеного вище, відповідач просить відмовити в задоволенні позову та згідно заяви від 13.09.2013 просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Позивач з вказаними доводами не погодився та надав відповідні заперечення (арк. справи 131-132).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

30.04.2009 року загальними зборами акціонерів ЗАТ КБ «ПриватБанк» було прийнято рішення про зміну типу Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та 17.07.2009 проведено відповідну реєстрацію змін.

Відповідно до договору № 1189-В від 12.08.2003, укладеного між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, останній отримав кредит у загальному розмірі 42 990, 00 євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20 % річних з кінцевим терміном повернення 15.08.2005.

Позичальником - ОСОБА_2, умови кредитного договору не дотримувалися, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитом в сумі 42 983 євро, заборгованість за відсотками в сумі 148 210, 39 євро (за період з 27.08.2003 по 06.06.2013), пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором щодо сплати процентів в сумі 845 140, 14 євро (за період з 25.07.2004 по 06.06.2013) (пояснення від 09.12.2013, арк. справи 187-191).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та МБПП «Водолій» 14.08.2003 року було укладено договір застави нерухомого майна (реєстраційний № 1356). За вказаним договором відповідач надав в заставу належний йому на праві приватної власності цілісний майновий комплекс загальною площею 1142,8 м.кв., розташований за адресою - м. Первомайськ Луганської області, вул. Червоних Партизан, буд. 28.

Оскільки заборгованість за кредитним договором погашена не була, позивач направив відповідачу та 3-й особі листи-вимоги від 11.06.2013 про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором, які останніми були отримані, але залишені без задоволення.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору та п. 1 договору застави передбачений термін повернення кредитного ліміту у вигляді поновленої кредитної лінії до 12.08.2005 року.

При укладанні договору сторонами було передбачено, що кредитний договір діє з моменту його укладення до повного виконання. Позичальник кредит не погасив та не виконав зобов'язання за договором. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оскільки умови кредитного договору не виконані, вказані договірні відносини між сторонами тривають, у зв'язку з чим строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентам не можна визнавати пропущеним.

На думку позивача строк позовної давності був перерваний наступним:

- видачею виконавчого напису нотаріуса - 05.11.2004 державним виконавцем відкрито виконавче провадження та боржнику - МБПП «Водолей», наданий строк для добровільного виконання, але у визначений строк виконавчий напис в добровільному порядку не виконано;

- ухвалою Первомайського міського суду Луганської області від 30.01.2007;

- ухвалою апеляційного суду Луганської області від 19.06.2012;

- частковою сплатою заборгованості за кредитним договором в сумі 6,99 євро (69 грн. 12 коп.), яка надійшла на рахунок 09.07.2012.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку вимоги щодо погашення заборгованості в сумі 1 036 333, 54 євро за кредитним договором № 1189-В від 12.08.2003 не виконані, борг не погашений, позивач відповідно до положень ст. ст. 19, 20 Закону України «Про заставу» ст. ст. 590, 1050, 1054 ЦК України звернувся до суду із даним позовом, за яким просить звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідач та 3-я особа проти позову заперечують з підстав вказаних вище та наведених у відзивах та поясненнях.

Оцінивши матеріали справи суд прийшов до наступного.

12.08.2003 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» - позивач у справі) та ОСОБА_2 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 1189-В (надалі - договір).

Згідно п. 1.1 договору банк надає позичальнику кредитну лінію в сумі 35 000, 00 євро на строк 24 місяці зі сплатою відсотків за користування кредитом із розрахунку 20 % річних.

Відновлювальна лінія надається для придбання товарів продуктової та промислової груп.

Згідно п. 2.1 договору строк повернення кредиту - до 12 серпня 2005 року.

Згідно п. 2.3 позичальник сплачує відсотки щомісячно до 25 числа кожного місяця. Кінцеве погашення відсотків здійснюється не пізніше погашення основного боргу.

Відповідно до п. 2.6 у випадку несвоєчасного погашення боргу за кредитом сплачуються відсотки в розмірі 40 % річних від суми залишку несплаченої заборгованості. На залишок заборгованості за простроченою сумою відсотки нараховуються з дня виникнення простроченої заборгованості.

Згідно п. 2.7 договору встановлено, що у випадку порушення строків сплати відсотків позичальник сплачує пеню в сумі 0,5 % за кожен день прострочення від суми несплаченої заборгованості.

Згідно п. 6.1 договору позичальник самостійно розраховує розмір відсотків. При цьому проценти нараховуються на суму залишку заборгованості, сплаті підлягають проценти за кожен день користування кредитними коштами.

10.10.2003 між сторонами підписано додаткову угоду до договору, внаслідок чого було збільшено розмір відновлювальної кредитної лінії до 40 960, 00 євро.

Додатковою угодою від 21.10.2003 збільшено розмір кредиту до 42 990, 00 євро.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 14.08.2003 між банком та МПП «Водолей» було укладено договір поруки, за яким поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії № 1189-В від 12.08.2003.

Також з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем було укладено договір застави майнового комплексу від 14.08.2003 (реєстраційний номер 1356) та вказаний договір засвідчено нотаріально.

Згідно п. 1 договору застави встановлено, що цей договір забезпечує виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № 1189-В з:

- повернення кредитного ліміту в сумі 35 000, 00 євро;

- сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 20 %;

- сплати відсотків в розмірі 40 % за порушення зобов'язань по погашенню кредиту;

- пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитною лінією в розмірі 0,5% від суми залишку непогашеного боргу за відсотками.

При цьому, доказів внесення змін до договору застави сторонами не надано.

Згідно п. 2 договору застави встановлено, що в заставу передано майно, що належить заставодавцю - МБПП «Водолей», на праві приватної власності, а саме - цілісний майновий комплекс за № 28 по вулиці Червоних Партизан в місті Первомайську Луганської області загальною площею 1 142 8 м.кв. та обладнання згідно опису № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 4 договору сторони дійшли згоди, що заставна вартість майна - 423 725, 00 грн. Балансова вартість майна згідно витяту з реєстру прав власності 479 645, 00 грн.

Згідно зі звітом про експортну оцінку майна вартість майна становить 479 645, 00 грн.

Відповідно до п. 10.7 договору застави банк має право звернути стягнення на майно у випадку якщо на момент настання термінів виконання позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Також банк має право достроково стягнути наданий під заставу кредит, відсотки, комісії при порушенні зобов'язань за кредитом.

27.10.2004 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_7 здійснено виконавчий напис щодо звернення стягнення на вказане вище майно МПП «Водолей» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11890-В від 12.08.2003 в сумі 323 499 грн. 53 коп.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця від 05.11.2004 (арк. справи 67) було відкрито виконавче провадження за виконавчим написом № 1538 від 27.10.2004, виданого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу про стягнення з МБПП «Водолій» на суму 326 499 грн. 53 коп.

07.12.2004 державним виконавцем складено акт опису й арешту заставного майна (арк. справи 68-76).

04.10.2011 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу - виконавчого напису нотаріуса, стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (арк. справи 134).

Предметом даного судового розгляду є звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку із незадоволенням вимог позивача щодо погашення основного зобов'язання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Окремим видом застави є іпотека.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» та статті 572 ЦК України, іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (стаття 11 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Факт порушення третьою особою основного зобов'язання з повернення кредитних коштів по договору відновлювальної кредитної лінії №1189-В від 12.08.2003 підтверджено матеріалами справи та не спростовано останнім та відповідачем.

Тобто, позивач як іпотекодержатель в силу статті 33 Закону України «Про іпотеку» вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. На відносини майнової поруки норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюються нормами параграфа 6 глави 49 ЦК України (статтями 572-593 ЦК України) та спеціальним Законом, яким є Закону України «Про іпотеку».

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості майна, переданого в іпотеку.

Зазначена правова позиція щодо застосування статей 575, 583, 593 ЦК України, статті 17 Закону України «Про іпотеку» викладена в постановах Верховного Суду України від 16.10.2012 № 4/270-13/68, від 16.10.2012 № 5023/6981/11, а також постанові Вищого господарського суду України від 30.10.2013 № 913/1346/13. Рішення Верховного Суду України відповідно до статті 111-28 ГПК України щодо застосування певної правової норми у подібних правовідносинах є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Розглядаючи заяву відповідача про застосування позовної давності до вимог за первісним позовом, суд виходить із наступного.

До правовідносин сторін за даним позовом застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, встановлена статтею 257 ЦК України.

Згідно умов кредитного договору з урахуванням змін до нього та договору іпотеки, кінцевий термін повернення кредитних коштів - 12.08.2005 року. Таким чином, право на звернення до суду у зв'язку з порушенням умов кредитного договору щодо повернення кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у позивача 13.08.2005, трирічний строк позовної давності сплив 13.08.2008, але з даним позовом позивач звернувся лише 15.08.2013, тобто майже через 5 років після спливу позовної давності.

Доводи позивача стосовно переривання перебігу строку позовної давності судом відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є додатковою вимогою до основної вимоги (основного зобов'язання) про стягнення заборгованості за кредитом.

При цьому позовна давність за змістом глави 19 ЦК України обчислюється окремо щодо основної і щодо додаткової вимоги. З цього приводу в пункті 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (далі за текстом - Постанова пленуму про позовну давність) зазначено, що позовна давність може спливати за додатковою вимогою, тоді як за основною вимогою позовна давність триває. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважається, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, позовні вимоги до боржника за основним зобов'язанням та до іпотекодавця як майнового поручителя є різними.

Більш того, необхідно відзначити, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку позовної давності, а не після його спливу, що також зазначено в пункті 4.4.1. Постанови пленуму про позовну давність.

При цьому, ухвала Первомайського міського суду Луганської області від 30.01.2007 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 19.06.2007 року, щодо відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за Договором про поновлювальну кредитну лінію №1189-В від 12.08.2003 року, ніяким чином не перериває строк позовної давності для позивача у справі - ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступника ЗАТ КБ «ПриватБанк»).

Позивач також зазначає, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором позичальником було здійснено часткову сплату заборгованості у сумі 6, 99 євро, яка надійшла на рахунок позивача 09.07.2012 (заперечення на відзив відповідача, арк. справи 131-132).

З матеріалів справи вбачається, що згідно розпорядження державного виконавця від 23.08.2011 і від 29.08.2011 з відповідача в примусовому порядку були стягнуті кошти в сумі 10 грн. 20 коп. і 58 грн. 92 коп. відповідно в рахунок погашення заборгованості за виконавчим написом від 27.10.2004. Вказані кошти були перераховані відділом ДВС Первомайського МУЮ позивачу за платіжними дорученнями № 2591 від 25.08.2011 і № 2633 від 30.08.2011.

Згідно вказаних платіжних доручень, виписок з рахунку відповідача та пояснень позивача, відповідача і 3-ї особи, а також розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем, вбачається, що погашення тіла кредиту позичальником взагалі не здійснювалось. Так, позичальнику було надано кредит в сумі 42 990, 00 євро, а сума заборгованості залишилась в розмірі 42 983,01 євро (зменшення відбулося за рахунок коштів перерахованих ВДВС, про що було зазначено вище). Останнє погашення процентів взагалі було здійснено ще 26.01.2004.

Вказані обставини також свідчать про сплив позовної давності за основною вимогою, на захист якої поданий даний позов.

За правилами частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.

Виходячи з наведених вище обставин, у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до статі 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача у справі.

У судовому засіданні відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до Малого багатопрофільного приватного підприємства «Водолей» про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача у справі.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 11.02.2014.

Суддя (головуючий) Т.А. Василенко

Суддя Г.М. Старкова

Суддя Є.А. Лісовицький