Вирок

від 10.02.2014 по справі 1326/8163/2012

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

1326/8163/2012

1/465/8/14

Вирок

Іменем України

10.02.2014 року Франківський районний суд м.Львова

у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

з участю прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

представників потерпілих: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

ДмитришинМ.П.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківськ, українця, громадянина України, з вищою освітою,одруженого,маючого на утриманні трьох дітей, приватного підприємця, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

За ст.190 ч.4,194 ч.2,364-1 ч.2,366 ч.2,358 ч.1,358ч.3,358 ч.4 КК України,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки смт. Козлів, Козівського району,Тернопільської області, українки,громадянки України, з середньою-спеціальною освітою,розлученої, маючої на утриманні одну дитину, директора ПП «Універсам

Дністровський», проживаючої по АДРЕСА_2 ,

За ст.190 ч.4,364-1 ч.2,366 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_11 органами досудового слідства обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст.190 ч.4,194 ч.2,364-1 ч.2,366 ч.2,358 ч.1,358ч.3,358 ч.4 КК України, ОСОБА_13 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст.190 ч.4,364-1 ч.2,366 ч.2 КК України,а саме в тому , що маючи намір шляхом шахрайства заволодіти нежитловими приміщеннями, що знаходяться в АДРЕСА_3 , ОСОБА_11 , достовірно знаючи, що зазначені приміщення належать ЗАТ «Світлиця» і головою правління якого являється ОСОБА_13 , ввійшов у злочинну змову з останньою.

З метою реалізації своїх злочинних дій та заздалегідь спланувавши їх, ОСОБА_11 у квітні 2002 року переконав ОСОБА_14 оформити на нього право власності на акції ЗАТ`Світлиця» в кількості 1570 акцій на суму 157000 грн. На підставі цього, 19.04.2002р.між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 укладено договір купівлі-продажу цінних паперів,згідно з яким ОСОБА_14 придбав контрольний пакет акцій товариства. В подальшому, ОСОБА_11 ввійшов в довіру до ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 і використовуючи дружні відносини, що склались між ними, переконав їх оформити на їх ім`я акції ЗАТ «Світлиця», які відповідно 24.04.2002р. придбали акції ЗАТ «Світлиця» в кількості 420 акцій кожен на суму 42000 грн. Згідно їхніх домовленостей, ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та ОСОБА_19 не були обізнаними щодо злочинних намірів ОСОБА_11 , жодних коштів за купівлю-продаж акцій нікому не оплачували, а повинні були діяти в інтересах ОСОБА_11 , метою якого було заволодіння нежитловими приміщеннями по вул. Шашкевича,6в м.Івано-Франківську.

У подальшому ОСОБА_11 заздалегідь розробив та узгодив з ОСОБА_12 свій злочинний план, направлений на заволодіння чужим майном, при цьому повідомивши їй що акціонери ЗАТ «Світлиця», які володіють контрольним пакетом акцій будуть приймати необхідні рішення для досягнення їхньої злочинної мети - заволодіння нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_3 , на що ОСОБА_20 погодилась.

Реалізовуючи свої спільні злочинні наміри, ОСОБА_13 , достовірно знаючи що вона не зможе розпорядитись нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_3 , оскільки в неї відсутній оригінал договору купівлі-продажу зазначених приміщень від 28.09.1995 і зазначений документ перебуває у директора ТзОВ «Гостинець» ОСОБА_21 , звернулась в першу Івано-Франківську державну нотаріальну контору із заявою про видачу його- дубліката.

ОСОБА_22 ,діючи всупереч ухвали Івано-Франківського господарського суду у справі №6/19 від 06.02.2004, якою їй заборонено вчиняти будь-які статутні повноваження ЗАТ «Світлиця», про що їй достовірно було відомо, зареєструвала його у ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», і того ж дня, всупереч положенню ч .І ст.98 ЦК України, яким заборонено відчужувати майно товариства, вартість якого перевищує суму 50 % від майна товариства, не провівши оцінку вартості приміщень, уклала договір купівлі-продажу нежитлових приміщень , належних ЗАТ «Світлиця» з ОСОБА_23 . При цьому, ОСОБА_13 , діяла на підставі протоколу засідання правління ЗАТ «Світлиця» від 02.02.2004р. достовірно знаючи, що до компетенції правління ЗАТ «Світлиця» вирішення зазначеного питання не входило, що такі збори не проводились взагалі, а зазначені питання повинні вирішуватись загальними зборами товариства. Таким чином , ОСОБА_12 підписала протокол засідання правління ЗАТ «Світлиця» від 02.02.2004р., тим самим підробила зазначений документ, а в подальшому його використала, подавши приватному нотаріусу ОСОБА_24 .

З метою приховання факту нікчемності даного правочину та намагаючись видати його за такий, що спричинив юридичні наслідки, 10.03.2004р. ОСОБА_11 перераховано кошти з сумі 310 тис. грн. на рахунок ЗАТ «Світлиця». Таким чином, ОСОБА_11 оплативши кошти в сумі 310 тис. грн. заволодів нежитловими приміщеннями, ринкова вартість яких станом на 13.02.2004 становила 9 303 539 грн.

Частину коштів, отриманих від продажу приміщень в сумі 300 тис. грн., ОСОБА_12 -5,03.2004 перерахувала на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_17 на підставі договору про участь у частковому будівництві №1 від 12.03.2004, згідно з умовами якого, приватний підприємець ОСОБА_17 приймає ЗАТ «Світлиця» у часткове будівництво окремого нежитлового приміщення №3, що знаходиться в житловому будинку за адресою м. Івано-Франківськ вул. Залізнична . Однак, фактичним власником зазначеного об`єкта незавершеного будівництва являвся ОСОБА_11 і таким чином кошти, які він оплатив ЗАТ «Світлиця» за придбання нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 , були направлені на будівництво його ж об`єкта нерухомості . 29.04.2005р. ОСОБА_12 доводячи до закінчення свої злочинні дії, особисто внесла на депозитний рахунок першої Івано-Франківської нотаріальної державної контори кошти в сумі 31365,13 грн. як кошти ніби-то повернуті ОСОБА_17 у зв`язку з невиконанням умов договору №1 участі у частковому будівництві.

Згідно рішень господарського суду Івано-Франківської області. Львівського апеляційного господарського суду. Вищого господарського суду України у справі № 18/91 та ; справі № 3/202 від 28.12.2001, 08.04.2002. 16.01.2003 та 13.03.2003 договори на ведення реєстру акцій ЗАТ «Світлиця», укладені з ЗАТ «ФК «Реєстратор-Сервіс» та ТзОВ «Росан- Довіра-Реєстратор» та реєстри, на підставі яких проводились збори акціонерів ЗАТ Світлиця», а також всі інші дії названих реєстраторів пов`язані з веденням реєстру акцій ЗАТ «Світлиця», визнані незаконними.

Реалізувавши свій злочинний умисел на відчуження майна ЗАТ «Світлиця», а саме- нежитлових приміщень по вул. Шашкевича, 6 в м. Івано-Франківську та продовжуючи свої злочинні дії, не маючи намірів здійснювати діяльність ЗАТ «Світлиця», яка полягала в наданні послуг громадського харчування, ОСОБА_12 , з метою узаконити свої злочинні дії, 16.04.2004р. скликано загальні збори акціонерів ЗАТ «Світлиця», на підставі недійсного реєстру акціонерів, який сформований ТзОВ «Росан-Довіра-Реєстратор» та прийнято рішення про припинення юридичної особи ЗАТ «Світлиця», у зв`язку з реорганізацією в ТзОВ «Гостинець» зі збереженням складу власників іменних цінних паперів ЗАТ «Світлиця», наданим ТзОВ «Росан-Довіра-Реєстратор». Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області № 18/91 від 30.07.2004 визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів ЗАТ «Світлиця» в редакції протоколу № 1/04 від 16.04.2004.

В подальшому, ОСОБА_11 , реалізовуючи наміри направлені на неправомірне утримання набутого злочинним шляхом майна у власності своєї сім`ї, знаючи, що рішенням апеляційного суду Львівської області у справі № 11 а-662 від 07.08.2007р. постановлено рішення згідно з яким ТзОВ «Гостинець» м. Івано-Франківськ вул. Шашкевича, повернуто у власність нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 , ініціював звернення до суду своєї дружини ОСОБА_25 з позовом про поділ спільного майна, і будучи присутнім на судовому засіданні не надав суду відомості про те, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень визнано недійсним і що зазначені приміщення повернуто ТзОВ`Гостинець», 31.01.2008 р.позов задоволено та визнано право власності на спірні приміщення за ОСОБА_25 . На підставі цього рішення, 16.02.2008 ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» зареєстровано право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 за ОСОБА_25 . Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 10.06.2008р. дане рішення суду скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд та 26.01.09р.позов ОСОБА_25 залишено без розгляду.17.04.2009р. на підставі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.04р. у справі №18/331 визнано недійсним дублікат договору купівлі- продажу, на підставі якого ОСОБА_12 13.02.2004р. неправомірно відчужено приміщення ОСОБА_26 ,зобов`язано ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» скасувати реєстрацію дублікату договору купівлі-продажу ІД/910 від 28.01.2004р. та зареєструвати оригінал договору купівлі-продажу від 28.09.1995 станом на 13.02.2004р.Знаючи про викладене, не бажаючи виконувати рішення судів та повернути майно власникам, ОСОБА_23 ініціював звернення до господарського суду Івано-Франківської області ОСОБА_27 з позовом про визнання права власності на нежитлові приміщення. При цьому до суду подано договір купівлі-продажу від 27.02.2004р. та акт передачі від 27.02.2007, на підставі яких нібито ОСОБА_11 відчужив Валовіну приміщення за кошти в сумі 400 тис. грн., які той йому позичив при купівлі приміщень у 2003 році.

12.04.2010 року господарський суд Івано-Франківської області виніс рішення у справі №9/35 ,яким за ОСОБА_27 визнано право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 . На підставі даного рішення суду ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» 08.05.2010р. зареєстровано за ОСОБА_27 право власності на вказане приміщення, і ОСОБА_27 отримав змогу ними розпорядитись.Дізнавшись про наявність даного рішення суду, ОСОБА_28 в травні 2010 року звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України і 07.09.2010р.постановою цього суду рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.2010р. у справі №9/35 скасовано, а справу направлено на новий розгляд, за результатами якого 17.12.2010р. Валовіну у задоволенні позову було відмовлено.

Таким чином, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 органами досудового слідства обвинувачуються в тому,що діючи умисно за попередньою змовою групою осіб , впродовж 2002 - 2010 років, шляхом обману, використання підроблених документів ,а також шляхом укладення фіктивних цивільно-правових угод, намагаючись перевести свої злочинні дії у площину цивільно-правових відносин, заволоділи нежитловими приміщеннями ,що належать ТОВ «Гостинець» по вул. Шашкевича, 6 в м. Івано-Франківську, вартість яких станом 13.02.2004 становила 9 303 539 грн., що більш ніж у шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та становить особливо великі розміри.

Крім того,органами досудового слідства ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ,обвинувачуються в тому, що умисно ОСОБА_11 з метою одержання неправомірної вигоди для себе,а ОСОБА_12 -з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб-а саме ОСОБА_11 ,використали всупереч інтересам ЗАТ`Світлиця» свої повноваження та з метою заволодіння нежитловими приміщеннями по вул. Шашкевича, 6 в м. Івано-Франківську ОСОБА_12 як голова правління ЗАТ «Світлиця» ,тобто як службова особа, 13.02.2004р.подала приватному нотаріусу Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_29 підроблений нею протокол засідання правління ЗАТ «Світлиця» від 02.02.2004р, щодо згоди членів правління та акціонерів товариства на відчуження нежитлових приміщень ОСОБА_11 , про що останньому було відомо оскільки ,він попередньо узгодив такі дії з ОСОБА_12 , оформивши акції ЗАТ «Світлиця» на ОСОБА_30 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та ОСОБА_19 .На підставі вказаного протоколу, а також поданого ОСОБА_12 недійсного статуту ЗАТ`Світлиця», приватним нотаріусом ОСОБА_24 13.02.2004 р. було посвідчено договір купівлі-нежитлових приміщень, які знаходяться по АДРЕСА_3 .Згідно якого, ОСОБА_11 придбав зазначені приміщення за ціною 310тис. грн., яка була значно нижчою ринкової ціни і встановлена ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_11 . Такими умисними діями, зловживаючи службовим становищем в інтересах ОСОБА_11 , ОСОБА_12 також порушила вимоги ч.І ст.98ЦК України, якою заборонено відчужувати майно товариства, вартість якого перевищує суму

50% від майна товариства, а також не провела оцінку вартості майна що відчужувалось, чим, завдали істотну шкоду інтересам ЗАТ «Світлиця», що спричинило тяжкі наслідки, оскільки, ринкова вартість нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 становила 9 303 539 грн.

Крім того,органами досудового слідства ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ,обвинувачуються в тому, що вчинили службове підроблення,а саме- достовірно знаючи, що ОСОБА_12 виконує обов`язки голови правління ЗАТ «Світлиця», та являється службовою особою, ОСОБА_11 ввійшов з нею в змову з метою шахрайського заволодіння нежитловими приміщеннями по вул. Шашкевича, 6 в м. Івано-Франківську. З цією метою, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 спільно складено протокол засідання правління ЗАТ «Світлиця» від 02.02.2004р., згідно з яким прийнято рішення про відчуження приміщення належного ЗАТ`Світлиця» по вул. Шашкевича, 6, ОСОБА_11 та уповноважено голову правління ОСОБА_12 підписати від імені ЗАТ «Світлиця» відповідний договір купівлі-продажу. ОСОБА_31 особисто підписала вказаний протокол та поставила відтиск печатки ЗАТ «Світлиця» на ньому. В даному протоколі вказано присутніми акціонерів, які у зборах участі не приймали, присутніми на зборах не були і про проведення засідання правління 02.02.2004р. не знали. В результаті таких дій 13.02.2002 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень належних ЗАТ «Світлиця», що знаходяться в м. Івано-Франківську по вул. Шашкевича, 6 і такими діями товариству спричинено тяжкі наслідки, оскільки ринкова вартість приміщень станом на 13.02.2004р.становила 9 303 539 грн.

Крім того, ОСОБА_11 ,органами досудового слідства обвинувачується в умисному пошкодженні чужого майна, що заподіяло шкоду в особливо великих розмірах. Зокрема, в тому, що заволодівши нежитловими приміщеннями по вул. Шашкевича, 6 в м. Івано-Франківську шляхом шахрайства в змові з ОСОБА_12 , вчинив ряд дій направлених на пошкодження зазначених нежитлових приміщень, організувавши проведення ремонтних робіт в даних приміщеннях в період з 09.04.2004р. по 01.03.2005р.,чим привів зазначені приміщення у непридатний за цільовим призначенням стан,завдавши ТзОВ «Гостинець» матеріальної шкоди на суму 1 428 205 гривень.

Також ОСОБА_11 органами досудового слідства обвинувачується в тому, що підробив офіційний документ,який видається і посвідчується підприємством, що має право видавати і посвідчувати такий документ і надає права, з метою використання та використав завідомо підроблений документ , а саме-не являючись посадовою особою ТзОВ`Гостинець», 08.02.05р.склав та підписав довіреність від імені директора ТзОВ «Гостинець» ОСОБА_12 про уповноваження ОСОБА_32 представляти інтереси ТзОВ «Гостинець» в державних органах. В подальшому, довіреність від 08.02.2005р. ОСОБА_11 подав державному реєстратору, надавши ОСОБА_32 право здійснювати юридично значущі дії від імені ТзОВ`Гостинець».

Крім цього, органами досудового слідства ОСОБА_11 обвинувачується в тому, що підробив офіційний документ,який видається і посвідчується підприємством, що має право видавати і посвідчувати такий документ і надає права, з метою використання та використав завідомо підроблений документ , а саме- особисто склав касаційну скаргу від 08.10.2007 на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2005, згідно з яким ТзОВ «Гостинець`вул.Шашкевича,6 в Івано-Франківську визнано правонаступником ЗАТ «Світлиця»,заяву про зупинення виконання судового рішення від 08.10.2007р. та заяву про відновлення_пропущеного строку для подання касаційної скарги на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2005 у справі № 12/148-19/325 та як голова ліквідаційної комісії ДП «Троянда» ЗАТ «Світлиця», підписав перераховані заяви та касаційну скаргу, і тим самим вчинив підроблення офіційних документів, так як станом на час підписання зазначених документів власником ДП «Троянда» ЗАТ`Світлиця» являлась інша юридична особа - ТзОВ «Гостинець», м. Івано-Франківськ вул.Шашкевича, 6.

Маючи на меті використати підроблені документи, ОСОБА_11 через господарський суд Івано-Франківської області подав до Вищого господарського суду касаційну скаргу від 08.10.2007р. на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2005р., заяву про зупинення виконання судового рішення від 08.10.2007р. та заяву про відновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_11 обвинувачується у повторному заволодінні чужим майном шляхом шахрайства, а саме: з 1996 року по 2010 рік ОСОБА_11 перебував у дружніх відносинах з ОСОБА_33 та здійснювали спільну підприємницьку діяльність. Ними було створено ряд суб`єктів господарювання- ТОВ «Гаразд України», ТОВ «Розважально-відпочинковий центр «Гаразд»,ПП«Гаразд-України Буд», ТОВ «Конкорд-ІФ», ПП «Ніагара» та ПП «Санаторій матері і дитини «Берегиня». Частки ОСОБА_33 у зазначених суб`єктах господарювання були оформлені на його близьких родичів, а саме на ім`я ОСОБА_34 було оформлено 33,44% статутного капіталу ГІП "Гаразд-України Буд", що у грошовому еквіваленті становило 700000 грн., частку в ТзОВ "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" в кількості 34,8 відсотка статутного капіталу, що у грошовому еквіваленті становило 32000грн.,частку в ТзОВ "Конкорд-ІФ" в кількості 55 відсотків статутного капіталу, що у грошовому виразі становило 1705000 грн. а також частку в ТзОВ «Гаразд України» в кількості 48,7 відсотка статутного капіталу, що у грошовому еквіваленті становило 7785050грн. Таким самим чином було оформлено право власності на ім`я ОСОБА_19 на 100% статутного капіталу ПП «Ніагара», що у грошовому еквіваленті становило 973350грн.,а також по 25 % статутного капіталу ПП «Санаторій матері і дитини`Берегиня» на ім`я ОСОБА_35 та ОСОБА_36 , що разом в грошовому еквіваленті становило 1000000 грн. Використовуючи довірливі відносини, що склались з ОСОБА_37 , ОСОБА_11 переконав останнього видати на його ім`я довіреності з метою централізації управління зазначеними підприємствами для подальшого отримання більшого обсягу прибутку. Будучи переконаним у тому, що він розпоряджається майном за власною волею та у своїх інтересах, ОСОБА_33 спонукав ОСОБА_34 , ОСОБА_38 , ОСОБА_35 та ОСОБА_36 видати на ім`я ОСОБА_11 довіреності на представлення їх інтересів під час здійснення фінансово-господарської діяльності спільно створених суб`єктів господарювання. На підставі яких ОСОБА_11 10.09.2010р. склав заяви, які посвідчено нотаріально про вихід ОСОБА_34 із складу учасників ТзОВ «Конкорд-ІФ»,ТзОВ «Розважально-відпочинковий центр «Гаразд» та ПП «Гаразд-України Буд» , заяву про вихід ОСОБА_19 із складу учасників ПП Ніагара» а також 25.08.2010року склав заяви про вихід ОСОБА_35 та ОСОБА_36 із складу учасників ПП «Санаторій матері і дитини «Берегиня». У всіх зазначених заявах особисто вказав, що жодних претензій в тому числі майнових ОСОБА_19 , ОСОБА_34 не мають а також те, що ОСОБА_35 та ОСОБА_36 буде виплачено частку, що належала їм в статутному капіталі ПП «Санаторій матері і дитини «Берегиня». У подальшому на підставі цих заяв внесено зміни в установчі документи щодо власників перерахованих суб`єктів господарювання і жодних коштів ОСОБА_34 , ОСОБА_38 , ОСОБА_35 та ОСОБА_36 . ОСОБА_11 не оплатив та заволодів корпоративними правами ТОВ «Гаразд України», ТОВ Розважально-відпочинковий центр «Гаразд», ПП «Гаразд-України Буд», ТОВ «Конкорд-1Ф», ПП «Ніагара» та ПП «Санаторій матері і дитини «Берегиня» загальною статутною вартістю 12 195 400 грн., які належали ОСОБА_33 , чим завдав останньому матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

Підсудний ОСОБА_11 свою вину у скоєнні зазначених злочинів не визнав та пояснив, що слідством не доведено, що на момент придбання приміщень по АДРЕСА_3 у нього існували будь-які відносини з ОСОБА_39 Гриндою ОСОБА_40 , ОСОБА_21 , ОСОБА_41 та ОСОБА_42 ,які визнані потерпілими,не вказано у який спосіб він їх обманув чи використав довіру.Крім того,на час дачі ними пояснень на досудовому слідстві та визнання потерпілими ОСОБА_39 , ОСОБА_21 , ОСОБА_41 та ОСОБА_42 вже не були учасниками ТОВ`Гостинець». Спірні приміщення він придбав законним шляхом,що встановлено вироком Галицького районного суду м.Львова від 11-14.05.07р. по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_12 , в якому вказано, що ОСОБА_12 мала право на підставі Статуту,протоколу загальних зборів акціонерів від 24.06.2000р.укладати договір на відчуження майна.За придбання приміщення сплатив.обумовлену в договорі суму,яка ,як йому відомо,була витрачена на сплату часток членам товариства.Будучи покупцем, він не мав ніякого відношення до оформлення документів продавцем ОСОБА_12 . Потерпілі протягом 2010-2013р. намагались в судовому порядку визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13.02.04р.з тих же підстав.якими слідство обмотивовує незаконність договору- що ОСОБА_12 не вправі була укладати такий договір, що у неї не було достатніх повноважень,діяла незаконно в інтересах ОСОБА_11 а також,що за ними визнано право власності на ці приміщення у кримінальній справі №1-13 /2007р.,однак договір є дійсним і не скасованим по даний час.Вказане підтверджено рішеннями судів, зокрема-ухвалою Івано-Франківського міського суду від 26.07.04р,залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області та постановою Вищого господарського суду України, ухвалою Верховного Суду України, рішенням Івано-Франківського міського суду від 28.07.05р. у справі №2-6158. На момент звернення його дружини до суду з позовом про поділ майна та постановлення рішення, він був зареєстрований як власник нежитлових приміщень і жодного судового рішення про визнання договору купівлі-продажу недійсним не існувало, так як 7.11.07р.Вищим господарським судом України було прийнято постанову у справі №7/94 та скасовано постанови господарського суду Івано-Франківської області і Львівського апеляційного суду про визнання договору купівлі-продажу недійсним, а провадження у справі припинено.Зазначеним спростовується позиція обвинувачення щодо ініціювання ним справи про поділ майна та направлення на утримання злочинно набутого майна.Факт ініціювання ним позову ОСОБА_27 спростований постановою про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_27 ,в якій вказано, що ОСОБА_43 підтвердив наявність між ними позики грошей та купівлі нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 .Слідчий зробивши висновок,що ОСОБА_27 укладаючи з ним договір купівлі-продажу .діяв правомірно, одночасно пред`явив йому звинувачення по цьому епізоду. зробивши висновок, що він діяв в зговорі з ОСОБА_27 . Слідством його також обвинувачено у скоєнні злочину,передбаченого ст..364-1 ч.2 КК України,що використовуючи свої повноваження всупереч інтересам юридичної особи,заволодів майном по АДРЕСА_3 .Однак. він купляючи приміщення ,діяв як фізична особа, службовою особою ні в ЗАТ`Світлиця»,ні в ТОВ`Гостинець» він не був, а тому не є суб`єктом вказаного злочину.Стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження скоєння ним злочину, передбаченого ст..366 ч.2 КК України ,а саме-підробки протоколу засідання правління ЗАТ`Світлиця».яким вирішено відчужити йому приміщення.Натомість, в матеріалах кримінальної справи №1-13/07 Галицького районного суду м.Львова є пояснення свідка ОСОБА_44 ,який підтверджував,що він був присутній на засіданні правління.Крім того, в межах зазначеної кримінальної справи протокол засідання правління ЗАТ`Світлиця «від 2.2.04р.був предметом дослідження і суд ,надавши йому оцінку, виправдав ОСОБА_12 в заволодінні майном. Предметом знищення чи пошкодження майна у злочині, передбаченому ст..194 КК України ,може бути лише чуже майно, але він з 16.2.2004р.по 18.02.08р.був незмінним і законним власником приміщень по АДРЕСА_3 ,а тому вправі був вчиняти щодо належного йому майна будь-які дії,що не суперечать закону,вказане виключає притягнення його до кримінальної відповідальності за даною статтею.Безпідставними є звинувачення у підробці документів,а саме,підписанні касаційних скарг і заяв від імені ДП`Троянда»,так як на час підписання цих документів і по даний час він є головою ліквідаційної комісії, про що було внесено запис до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій, та вправі був діяти від його імені.Крім цього, відповідно до ст..22 Закону України`Про господарські товариства» товариство є таким, що припинило свою діяльність з моменту внесення про це запису до державного реєстру, але такий запис не внесений.Обвинувачення за ст..190 ч.4 КК України у заволодінні шахрайським способом корпоративними правами потерпілого ОСОБА_33 нічим не доведені та спростовані нормами Господарського кодексу України та рішеннями господарських судів.Оскільки, ОСОБА_45 не був учасником чи засновником жодного з підприємств( ТОВ`Розважально-відпочинковий центр « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ТОВ`Конкорд-Іф»,ПП`Гаразд-України Буд»,ПП`Ніагара»,ПП`Санаторій матері і дитини «Берегиня») ,а тому не може бути потерпілим в даній справі, так як йому не завдано жодної шкоди. ОСОБА_34 , ОСОБА_38 , ОСОБА_35 та ОСОБА_46 надали йому довіреності за вказівкою ОСОБА_33 ,хоча він в ніякий спосіб не впливав на жодного з них та не просив про це.А всі дії .вчинені ним на підставі наданих довіреностей, були визнані законними рішеннями судів за позовами ОСОБА_34 , що свідчить про те, що судом не знайдено жодних підстав вважати, що права та законні інтереси ОСОБА_34 порушено. Окрім цього, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.08.13р. у справі №5010/825/2012-К-25/22 встановлено.що між ним та ОСОБА_34 існують тривалі корпоративні відносини та що він і його дружина були включені до складу ТОВ`Розважально-відпочинковий центр Гаразд» внаслідок виходу з ТОВ ОСОБА_11 , ОСОБА_25 .Протягом 2008-2010р.на підставі аналогічних довіреностей він надав можливість ОСОБА_33 та членам його сім`ї переоформити належні йому корпоративні права на їх ім`я в п`ятьох товариствах Київської,Вінницької,Рівненської та Івано-Франківської областей.У підробці довіреності від імені ТзОВ`Гостинець» винним себе не визнає, так як машинально підписав її серед інших документів, які були підготовані юристами. Жодного умислу не мав,поставив свій підпис,а не намагався відтворити чи п ідробити будь-який інший, довіреність не використовував, її подальшої долі не знає.Ніякої шкоди правам потерпілих чи інших осіб такими діями не наніс. Претензій зі сторони ТОВ`Гостинець»(вул..Новгородська,34а) чи ОСОБА_12 з цього приводу не було.Про підписання ним цієї довіреності дізнався в ході розслідування кримінальної справи. Всі пред`явлені йому обвинувачення є безпідставними та голослівними.Просить його виправдати за усіма статтями пред`явленого обвинувачення.

Підсудна ОСОБА_12 свою вину у наведеному не визнала та пояснила, що обвинувачення за ч.4 ст.190 КК України у заволодінні шляхом обману та зловживання довірою нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_3 є безпідставними. Вона 13.02.04р.уклала договір купівлі-продажу приміщень з ОСОБА_11 на виконання рішення правління ЗАТ`Світлиця» від 2.02.04р.Оцінка її діям як голови правління щодо укладення даного договору неодноразово давалась судами як у господарському так і в кримінальному судочинстві, її обвинувачували у вчиненні аналогічних дій, тільки з іншою правовою кваліфікацією. Вважає,що пред`явлення їй обвинувачення за ст..190 ч.4 КК України є незаконним, суперечить вимогам КПК України, так як особа не може бути двічі притягнута до кримінальної відповідальності за вчинення одних і тих же дій.Зокрема, Галицький районний суд м.Львова при розгляді кримінальної справи №1-13/07 про її обвинувачення .встановив,що вона мала право на підставі Статуту,протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ`Світлиця» від 24.06.2000р.,протоколу засідання правління ЗАТ від 2.02.04р. підписувати договір про відчуження майна товариства та прийшов до висновку про її виправдання в інкримінованому злочині за ст.191 ч.5 КК України.Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.10р.у справі №7/94-6/84 встановлено, що рішенням апеляційного суду Чернівецької обл.. від 18.07.02р. у справі №2-1/2002,яке залишене без змін ухвалою Верховного Суду України від 25.09.03р.підтверджено легітимність загальних зборів акціонерів зАТ`Світлиця» від 24.-06.2000р.та прийнятих на них рішень, в тому числі обрання її головою правління, у зв`язку з чим було скасовано рішення господарського суду Івано-Франківської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу та прийнято нове рішення,яким в позові ОСОБА_21 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.02.04р. відмовлено.Дана постанова залишена без змін Вищим господарським судом України. В подальшому рішенням загальних зборів ЗАТ`Світлиця» було перетворено в ТОВ`Гостинець».Відповідно до ухвали Івано- Франківського міського суду від 26.07.04р,постанови Вищого господарського суду України від 26.09.07р.та ухвали Верховного Суду України від 18.10.07р.,представником ТзОВ`Гостинець» з правом виконувати ,пов`язані з цим повноваження наділена виключно вона, ОСОБА_28 відповідно до цих рішень не мала права представляти інтереси ТзОВ`Гостинець».Після прийняття рішення про ліквідацію ТзОВ`Гостинець» було прийнято рішення про розподіл коштів товариства та виплату учасникам вартості частини майна, пропорційно до їх часток .У зв`язку з чим в грудні 2004р.ТОв звернулось до ОСОБА_17 щодо розірвання договору на участь у частковому будівництві та повернення коштів.отриманих по договору.В лютому 2005р. кошти в сумі 31365грн.були перераховані ОСОБА_17 на рахунок 1 держнотконтори та акумульовані для розподілу між учасниками ТзОВ, а 16 акціонерам було уступлено право вимоги до ОСОБА_17 на суму 238588грн.Потерпілі отримали компенсацію вартості належних їм часток,згідно реєстру,в якому було зазначено ,що це за кошти та кому і в якій сумі мають бути виплачені, під яким вони підписались, проте вводять в оману суд,заявляючи, що не знають за що саме отримали кошти.Крім того, ОСОБА_39 , ОСОБА_21 , ОСОБА_41 та ОСОБА_42 виведені зі складу ТОВ`Гостинець`з виплатою їх частки в натуральній формі, у 2010-2011р ОСОБА_39 , ОСОБА_21 , ОСОБА_41 та ОСОБА_42 вже не були учасниками ТОВ`Гостинець»,однак вводили в оману органи досудового слідства,даючи неправдиві покази. Обвинувачення її за ст..364-1 ч.2,366 ч.2 КК України нічим не доведене і ґрунтується на припущеннях,не вказано якими діями вона вчинила підробку протоколу засідання правління ЗАТ`Світлиця».Окрім цього, дане питання досліджувалось в рамках кримінальної справи,яка розглядалась Галицьким районним судом м.Львова №1-13/07.В ході якої свідок ОСОБА_44 підтвердив,що він як акціонер був присутній на засіданні.Протокол засідання правління ЗАТ був предметом дослідження Галицьким судом м.Львова,який давши йому оцінку,виправдав її в обвинуваченні у заволодінні майном,пославшись на його існування.Крім того, пояснила,що нею від імені ОСОБА_47 » видавалась довіреність ОСОБА_48 ,яка була підготована юристами, що обслуговували товариство. Жодних претензій до ОСОБА_11 з приводу помилкового підписання замість неї цієї довіреності не має.

Допитана в судовому засіданні в якості потерпілої ОСОБА_21 пояснила, що підтримує покази, дані на досудовому слідстві та хоче їх доповнити наступним.Правонаступником ЗАТ`Світлиця» згідно Статуту є ТОВ`Гостинець» АДРЕСА_3 , і.к. НОМЕР_1 ,яке є власником цілісного майнового комплексу відповідно до договору ІД-910 від 28.09.95р, в тому числі і нерухомого майна по АДРЕСА_3 .Головою правління ЗАТ була її мати ОСОБА_28 . З 22.10.03р. до 30.06.2004р. вона була керівником товариства.В жовтні 2003р.вона придбала 1581іменну акцію ЗАТ`Світлиця», що становило 50,19% від загальної кількості, тобто володіла контрольним пакетом акцій, а тому всі рішення загальних зборів учасників без її участі, починаючи з жовтня 2003р.є неправомочними.Рішенням загальних зборів ОСОБА_49 від 18.11.03р. її обрано головою правління, здійснено реорганізацію ЗАТ в ТОВ`Гостинець» та відмовлено ОСОБА_12 у прийнятті в ТОВ.З того часу у ОСОБА_50 відсутні корпоративні права та повноваження представляти товариство.Рішення цих зборів визнано законними рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 5.12.03р. На той час набуло чинності рішення апеляційного суду Чернівецької області від 18.07.2002р.,яким було зобов`язано ОСОБА_28 не чинити перешкод новообраному на зборах від 24.06.2000р.правлінню, передати печатку,штамп та документи.Однак, виконати його було неможливо, так як ОСОБА_28 звільнилась і все це передала їй,та крім того її було обрано головою правління.Тому ОСОБА_12 ввійшовши в злочинну змову з ОСОБА_11 вирішили шляхом обману та насильницьким способом заволодіти товариством.Для цього використовували протокол загальних зборів акціонерів ЗАТ`Світлиця`від 24.06.2000р,який втратив свою чинність з огляду на загальні збори акціонерів від 18.11.03р. ОСОБА_12 21.01.04р.отримала копії установчих документів,вказавши, що оригінали втрачені, хоча такі знаходились у неї.Після цього, ОСОБА_12 зловживаючи довірою,внесла в реєстраційну картку неправдиві відомості щодо засновників та отримала довідку з ЄДРПОУ ,в якій її вказано керівником.23.01.04р. ОСОБА_12 ,видаючи себе головою правління ЗАТ та ОСОБА_11 ,видаючи себе членом Спостережної ради, насильницьким способом захопили товариство та приміщення по АДРЕСА_3 , не допускали працівників на робочі місця.Отримавши шляхом обману дублікати документів, ОСОБА_12 13.02.2004р.,діючи на підставі недійсного Статуту ЗАТ, нечинного протоколу зборів від 24.06.2000р., сфальсифікованого нею протоколу засідання правління від 2.02.2004р., всупереч ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 6.02.04р.,якою їй заборонено вчиняти будь-які дії, передбачені Статутом товариства, уклала з ОСОБА_11 договір купівлі-продажу приміщень по АДРЕСА_3 ,умисно змінивши її цільове призначення.Цим позбавили товариство приміщення та ліквідували підприємство.Продаж здійснено за ціною, нижчою ринкової в декілька разів.Надалі, з метою узаконити свої злочинні дії, ОСОБА_12 16.04.2004р. скликала загальні збори акціонерів ЗАТ`Світлиця», на підставі реєстру,який визнаний судом недійсним та цими зборами, ОСОБА_12 обрано головою правління, а ОСОБА_11 -головою Спостережної ради, затверджено договір купівлі-продажуь від 13.02.04р. та договір на участь ЗАТ у частковому будівництві з ОСОБА_17 300тис.грн.від продажу приміщень ОСОБА_12 перерахувала на рахунок ОСОБА_17 на підставі договору про участь ЗАТ у частковому будівництві нежитлового приміщення, чим повернула ці кошти ОСОБА_11 ,який був дійсним забудовником.30.06.04р. БТІ було зареєстровано 2 підприємства з однаковою назвою-ТОВ`Гостинець» ,з одним ідентифікаційним кодом, за різними адресами- АДРЕСА_3 директор ОСОБА_28 , по АДРЕСА_4 -директор ОСОБА_12 ,яке не було на обліку в ДПІ, що підтверджує дійсну мету його створення- заволодіння майном товариства шляхом ліквідації.Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 7.08.07р.приміщення по АДРЕСА_5 було повернено законному власнику-ТОВ`Гостинець».Щоб утримати неналежне йому майно, ОСОБА_11 зініціював звернення до суду з позовом про поділ майна своєї дружини, не повідомив, що ці приміщення йому вже не належать,ввів суд в оману.В подальшому цей позов було залишено без розгляду.Крім того, під час накладення арешту постановою слідчого від 7.04.04р.на майноЗАТ`СВітлиця», ОСОБА_11 організував з 09.04.04р.по 1.03.05р. у приміщеннях по вул..Шашкевича,6 проведення капітальних ремонтних робіт, привівши це приміщення у непридатний стан та завдавши шкоду ТЗОВ`Гостинець» на загальну суму 1428205грн. 27.01.2010р.вона вийшла із складу учасників ТЗОВ`Гостинець».Вважає, що діями підсудних їй заподіяна шкода, бо зменшено майно товариства та ТЗОВ перестало функціонувати.

Потерпіла ОСОБА_41 у судовому засіданні пояснила, що була засновником та акціонером ЗАТ`Світлиця».Головою правління була ОСОБА_28 ,а з 22.10.03р.- ОСОБА_21 ЇЇ трудова діяльність на підприємстві була припинена 23.01.04р.внаслідок насильницького захоплення товариства та приміщень по АДРЕСА_3 Бородайком ОСОБА_51 та ОСОБА_12 під виглядом виконання рішення апеляційного суду Чернівецької області від 18.07.02р., чим було припинено господарську діяльність товариства. На цей момент ОСОБА_52 та ОСОБА_53 вже не були посадовими особами НОМЕР_2 , так як 18.11.03р.відбулись нові збори акціонерів та обрали нове правління.Крім того, вони діяли на підставі недійсного реєстру власників іменних цінних паперів. Однак, використовуючи протокол загальних зборів від 24.06.2000р.,який вже втратив чинність, ОСОБА_12 отримала дублікати установчих документів, договору ІД-910,витяг на відчуження приміщення та 13.02.04р. уклала з ОСОБА_11 договір купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 .При цьому, щоб створити видимість законності відчуження підсудні сфальсифікували протокол засідання правління від 2.02.04р.,внісши в протокол осіб,які не є акціонерами. Неуповноваженість ОСОБА_12 діяти від імені ЗАТ «Світлиця» встановлена загальними зборами акціонерів від 22.05.03р, 18.07.03р., 18.11.03р., 23.01.04р, 16.04.04р. та рішеннями господарського суду від 22.12.04р., 30.07.04р.ТОВ`Гостинець»,вул..Шашкевича,6 є правонаступником ЗАТ`Світлиця» та власником приміщень по АДРЕСА_3 , що встановлено рішеннями судів.Товариство не укладало з ОСОБА_11 угод на відчуження приміщення та не уповноважувало на це ОСОБА_12 .В даний час вона не являється учасником товариства, так як передала свої корпоративні права ОСОБА_28 ,яка є одноосібним власником товариства.Злочинними діями підсудних їй заподіяна моральна шкода, так як 9 років вона не працює,перенесла страждання, погіршився стан її здоров`я.Просить цивільний позов задоволити.

Потерпіла ОСОБА_28 в судовому засіданні пояснила, що ТОВ`Гостинець»,вул..Шашкевича,6 є правонаступником ЗАТ`Світлиця» та власником приміщень по АДРЕСА_3 .Дане товариство не має жодного відношення до ТзОВ`Гостинець», АДРЕСА_4 , в особі голови правління ОСОБА_12 ,яке було штучно створене та видавало себе за правонаступника ЗАТ`Світлиця», діяло на підставі недійсного реєстру, а тому всі рішення ,які приймались учасниками цього товариства є незаконними.Їй належав контрольний пакет акцій, які вона у жовтні 2003р. відчужила ОСОБА_21 .Однак, порушуючи її корпоративні права , без її участі 24.06.2000р.проведено загальні збори акціонерів, на яких головою правління обрано ОСОБА_12 ,а членом Спостережної ради- ОСОБА_11 ,які шахрайським способом хотіли заволодіти підприємством. ОСОБА_12 у 1999р.була звільнена з підприємства, тому мала повернути гуртожиток,який їй був наданий.Але, не бажаючи повертати гуртожиток, ОСОБА_12 намагалась усунути її від обов`язків, вступивши у злочинну змову із ОСОБА_11 .Починаючи з 2000р. вони намагались рейдерським шляхом захопити підприємство.Шляхом обману ОСОБА_12 отримала у міськвиконкомі копію недійсного статуту, сфальсифікувала реєстраційну картку,внісши неправдиві відомості про засновників та акціонерів щодо ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_44 , незаконно вказавши себе керівником, отримала довідку з ЄДРПОУ,виготовила недійсну печатку ЗАТ`СВітлиця» та разом з ОСОБА_11 23.01.04р.самовільно, під виглядом виконання рішення апеляційного суду Чернівецької області від 18.07.02р., захопили товариство, хоча їм було відомо, що законно обраною головою правління є ОСОБА_21 ,в якої знаходились всі документи та печатки.Вказаним припинили діяльність товариства, а трудовий колектив позбавили роботи.Після цього ,шляхом обману, вказавши, що оригінал втрачено, хоча він був у ОСОБА_57 , ОСОБА_12 отримала дублікат договору №1Д-910, витяг на відчуження приміщення та,не будучи уповноваженою особою ЗАТ, 13.02.04р.уклала з ОСОБА_11 договір купівлі-продажу приміщень по АДРЕСА_3 ,скріпивши цей договір недійсною печаткою ЗАТ`Світлиця».Печатку ОСОБА_12 ніхто не передавав, тому 23.01.04р.через ОСОБА_32 вона здала недійсну печатку в міський відділ міліції для знищення та обманним шляхом в цей же день отримала нову печатку ЗАТ`Світлиця» з ідентифікаційним кодом 13652907, право на який рішенням суду від 9.12.05р. визнано за ТОВ`Гостинець» вул..Шашкевича,6.При укладенні даного договору підсудними змінено цільове призначення приміщень на нежитлові, хоча будівля по АДРЕСА_3 споруджена як виробничо-торговий комплекс.Ними умисно не складено акт інвентаризації та не дано оцінки вартості всього майна товариства.Скасувавши право власності ЗАТ на цілісний майновий комплекс, підсудні шахрайським способом заволоділи всім майном товариства, балансовою вартістю 328,5 тис.грн.,завдавши шкоду ЗАТ`Світлиця» в особливо великих розмірах. Крім того, приміщення продано за ціною 310тис. грн.., тоді як ринкова вартість на день продажу становила 9303539грн.З метою створення видимості законності відчуження майна, підсудні сфальсифікували протокол засідання правління від 2.02.04р.,вказавши, що приміщення непридатне для цільового використання ,а також внесли в протокол осіб, які не є акціонерами.В подальшому вони використали підроблений протокол ,подавши нотаріусу для посвідчення договору купівлі-продажу. За рейдерське захоплення підприємства та приміщення, що мало місце 23.01.04р. ОСОБА_12 засуджена вироком Галицького райсуду м.Львова від 11.05-14.05.07р.Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 07.08.07р. ТОВ`Гостинець» ,як законному власнику, повернено приміщення по АДРЕСА_3 .11.02.05р. ОСОБА_12 провела ліквідацію ТЗоВ`Гостинець`вул..Новгородська,34а,а 29.04.05р.,продовжуючи видавати себе за директора ТзОВ ,внесла на депозитний рахунок нотконтори 31365грн.,у зв`язку з припиненням даного товариства.300тис.грн.,,отриманих від ОСОБА_11 за купівлю приміщення, ОСОБА_12 через фіктивний договір з ОСОБА_17 , повернула ОСОБА_11 .Про те, що Згідно договору від 27.02.04р. ОСОБА_11 продав нежитлові приміщення ОСОБА_27 ,а передав його по акту 27.02.07р.Однак, приховавши цей факт, ОСОБА_11 зініціював звернення до суду з позовом про поділ майна своєї дружини.Суд,введений ним в оману, рішенням від 31.01.08р.визнав за ОСОБА_25 право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 .Право власності ТОВ «Гостинець`на нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 було відновлено рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.04р.У зв`язку з поверненням позики ОСОБА_11 Валовін ОСОБА_58 погодився із скасуванням його права власності на приміщення постановою Вищого господарського суду України від 07.09.10р.Після цього, 1.04.11р. ОБТІ зареєструвало право власності на приміщення за ТОВ`Гостинець». Крім того, ОСОБА_11 ,діючи як голова ліквідаційної комісії ДП`Троянда», що не відповідало дійсності, підписав касаційну скаргу на рішення господарського суду від 9.12.05р.,заяву про зупинення виконання рішення та заяву про відновлення строку на подання касаційної скарги, чим підробив ці документи.08.02.05р., ОСОБА_11 ,не будучи посадовою особою ТЗОВ`Гостинець» підписав довіреність від імені директора ОСОБА_12 ,уповноваживши ОСОБА_32 представляти ТзОВ`Гостинець» вул..Новгородська,34а.Внаслідок цього ОСОБА_59 вчинила ряд дій щодо ліквідації даного товариства.

Потерпілий ОСОБА_39 у судовому засіданні дав аналогічні пояснення,крім того ,вказавши, щ о він 27.01.10р. вийшов зі складу учасників ТзОВ`Гостинець»,однак з ним не проведено розрахунку по даний час,тому вважає себе учасником товариства.Знає,що кошти від продажу приміщення ОСОБА_12 перерахувала Кулику ,а фактично повернула ОСОБА_11 , оскільки, зі слів ОСОБА_56 знає,що будівництво на АДРЕСА_6 здійснював ОСОБА_11 .В процесі розподілу коштів,сплачених ОСОБА_11 ,він в нотаріальній конторі отримав гроші в сумі 1063грн., однак думав,що це розрахунок за його працю в ДП`Троянда».Моральна шкода заподіяна, так як у зв`язку з багаточисленними судовими розглядами перебував у стресовому стані,його не звільнили та не провели розрахунок, що вплинуло на розмір його пенсії.

Потерпіла ОСОБА_42 у судовому засіданні пояснила,що вона була акціонером ОСОБА_60 була обрана членом правління.Загальні збори від 24.06.2000р.,на яких головою правління обрана ОСОБА_12 є недійсними, а всі збори,які проводились ними є законними,так як скликались на підставі законного реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ.Вона працювала в кафе «Молочне» до його захоплення 23.01.04р.підсудними.ЗАТ`Світлиця» за рішенням зборів від 18.11.03р. перереєстроване в ТзОВ`Гостинець» АДРЕСА_3 ,яке є власником нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 .Однак, ОСОБА_12 на підставі дублікату договору купівлі-продажу відчужила вказані приміщення ОСОБА_11 ,чим порушено майнові інтереси учасників товариства.15.07.11р.вона вийшла із складу ТОВ`Гостинець» з часткою 9200грн.,що становить 13.55% статутного капіталу.Цивільний позов підтримує, оскільки, внаслідок умисного пошкодження майна в період з 09.-04.05р.по 01.03.05р. ОСОБА_11 заподіяв матеріальну шкоду ТОВ`Гостинець» на суму 1428 205грн.,просить стягнути упущену вигоду в сумі 1297350грн.для розподілу між учасниками,а також в її користь 100000грн.моральної шкоди,яка заподіяна шахрайськими діями підсудних, у зв`язку з незаконним позбавленням її роботи,10років перебуває у стресовому стані.

Потерпілий ОСОБА_45 в судовому засіданні пояснив,що він з ОСОБА_11 мав спільний бізнес, при поділі активів виникли суперечки.Щоб вирішити всі питання та помиритись, він запропонував ОСОБА_61 , ОСОБА_19 та ОСОБА_62 , ОСОБА_36 ,які є його родичами та на яких фактично оформлено його майно, дати доручення на ім`я ОСОБА_11 на вчинення дій щодо відчуження корпоративних прав,останній не переконував його це зробити та не хотів цього.Раніше за аналогічними дорученнями ОСОБА_11 , належні підсудному частки у товариствах ,перейшли до його родичів.У нього не має спору з ОСОБА_63 , Свиридом та ОСОБА_64 щодо корпоративних прав, із заявами про визнання їх потерпілими у даній кримінальній справі вони звертались за порадами адвокатів,але це було помилкою. Діями ОСОБА_11 йому не заподіяно жодної шкоди, ніяких претензій до останнього не має.

З показань свідка ОСОБА_24 ,даних в судовому засіданні вбачається,що вона працює приватним нотаріусом ,у 2004р.посвідчувала договір купівлі-подажу нежитлового приміщення між ЗАТ`Світлиця» та ОСОБА_11 , при цьому були надані всі необхідні для вчинення такого договору документи.Ціна продажу була вищою, ніж оцінка БТІ.

Свідок ОСОБА_65 у судовому засіданні пояснила, що надавала юридичну допомогу дружині підсудного ОСОБА_25 ,за її зверненням, щодо поділу спільного майна подружжя та представляла її інтереси в судовому засіданні.Чи був ОСОБА_11 в судовому засіданні не пам`ятає.Однак,знає,що рішення суду він оскаржував.

Як пояснив у судовому засіданні свідок ОСОБА_66 , у2000р.головою правління ЗАТ`Світлиця» було обрано ОСОБА_12 ,а ОСОБА_28 була звільнена ,з того часу почались судові процеси,бо ОСОБА_67 відмовлялась передати печатку та установчі документи. Відносно ОСОБА_28 була порушена кримінальна справа щодо незаконного придбання контрольного пакету акцій,тому вона продала акції ОСОБА_15 ,а коли кримінальну справу відносно неї закрили,звернулась у міліцію із заявою про шахрайські дії ОСОБА_15 але у порушенні кримінальної справи було відмовлено. У 2002р. ОСОБА_15 продав належні йому 1570 акцій ОСОБА_68 , а той в свою чергу,по 420 акцій відчужив ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_19 ,дані договори є чинними на сьогоднішній день.Згідно договору купівлі-продажу від 13.02.04р. ОСОБА_11 придбав приміщення по АДРЕСА_3 .Законність дій ОСОБА_11 і ОСОБА_12 при укладенні цього договору встановив Галицький районний суд м.Львова у вироку від 11-14.05.2007р.у кримінальній справі №1-13. Львівський апеляційний господарський суд у постанові від 26.01.10р. у справі №7/94-6/84,Вищий господарський суд України і Верховний Суд України.які постанову від 26.01.10р.залишили без змін, а також Івано-Франківський окружний адміністративний суд у постанові від 10.06.11р.у справі №2а-1243/11/0970 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України по цій справі від 29.05.12р.В період ,який ОСОБА_11 інкримінують умисне пошкодження майна, він був власником спірного приміщення та мав право проводити ремонтні роботи. Повноваження ОСОБА_12 щодо відчуження майна та питання проведення зборів правління ЗАТ`Світлиця» 02.02.04р.уже досліджувались Галицьким районним судом м.Львова при постановленні вироку від 11-14.05.07р. На загальних зборах акціонерів,де вирішено продати нежитлове приміщення по вул..Шашкевича.6 ОСОБА_11 були присутні ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_16 , ОСОБА_69 ,так як володіли контрольним пакетом акцій. Він також був присутній в якості консультанта.Коли йому передавали майно на зберігання, приміщення було у непридатному стані,все майно знаходиться у нього, він неодноразово пропонував його ОСОБА_70 ,але вона відмовляється забирати це майно. ОСОБА_11 був обраний головою ліквідаційної комісії ДП`Троянда» рішенням загальних зборів ТОВ`Гостинець`від 3.11.04р.та є ним по даний час,а тому відповідно до ч.3 ст.105 ЦК України мав право подавати до суду документи і виступати як уповноважений представник ДП`Троянда».

З показань свідка ОСОБА_71 ,даних у судовому засіданні вбачається, що він приймав участь у проведенні слідчих дій,зокрема ,в огляді приміщення кафе`Молочне»,у якому на той час видимих пошкоджень не було,ремонтні роботи не проводились,кафе було у робочому стані.09.04.04р. приміщення було передано на зберігання ОСОБА_66 .

Свідки ОСОБА_35 та ОСОБА_36 в судовому засіданні пояснили, що є родичами ОСОБА_72 ,який попросив їх дати довіреність на ім.»я ОСОБА_11 на відчуження корпоративних прав, вони це зробили, оскільки ,частки у товариствах фактично належать ОСОБА_73 ,вони ніяких особистих грошей не вкладали та потерпілими не являються. ОСОБА_11 щодо надання довіреностей до них не звертався.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що він був акціонером ЗАТ`Світлиця`з 2002р.,був присутній на одних зборах акціонерів,але за спливом часу не пам`ятає чи вирішувалось на них питання продажу приміщення ОСОБА_11 .Крім того, він давав довіреність на представництво його інтересів ОСОБА_66 Статут ТОВ`Гостинець» підписував він особисто,чи його обирали у спостережну раду не пам`ятає.У Галицькому районному суді м.Львова виступав як свідок у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_12 дані ним покази відповідають дійсності,але що тоді говорив не пригадує.Довіреність на ім.»я ОСОБА_11 з приводу відчуження корпоративних прав давав за вказівкою ОСОБА_72 , з ОСОБА_11 це не обговорював.

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_34 ,даних в судовому засіданні, він був засновником деяких товариств,які фактично належать його родичу ОСОБА_74 Бородайкові ОСОБА_75 .ВСі документи підписував і приймав будь-які рішення лише за погодженням з ОСОБА_76 ,так як діяв в його інтересах.За вказівкою ОСОБА_33 він надав ОСОБА_77 довіреність на управління належними йому частками в ТзОВ`Гаразд України»,ПП`Гаразд-України Буд»,ТзоВ`Конкорд Іф»,ТзОВ`Розважально-відпочинковий центр`Гаразд`та уповноважив його вчиняти юридичні дії від його імені як власника часток цих товариств.

Згідно показань свідка ОСОБА_78 , даних на досудовому слідстві та перевірених судом (т.5 а.с.132,т.6а.с.40),09.04.04р.,працюючи старшим слідчим СУ УМВСУ під час розслідування кримінальної справи,він передавав на зберігання адвокату ОСОБА_66 ,як представнику ЗАТ`Світлиця`нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 .На час огляду дане приміщення перебувало у непошкодженому стані. Будівельні роботи не проводились.

Допитаний як свідок ОСОБА_79 дав на досудовому слідстві показання, які перевірені в судовому засіданні про те,що у квітні 2006р. був присутнім в якості понятого при огляді нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 .Було встановлено,що в приміщенні розпочато ремонтні роботи.(т.5а.с.140,т.6 а.с.48).

Допитаний в якості свідка ОСОБА_17 на досудовому слідстві дав показання(т.13 а.с.179-182,т.14 а.с.15-16), які перевірені в судовому засіданні про те,що він був акціонером ЗАТ`Світлиця», після придбання акцій він дав доручення на ім.»я ОСОБА_66 на право вчиняти юридичні дії від його імені. З того часу відношення до діяльності товариства не мав.Лише один раз у 2004р.був присутній на загальних зборах акціонерів.На зборах,де вирішувалось питання відчуження приміщення по АДРЕСА_3 Бородайкові ОСОБА_51 та на зборах,якими обрано ОСОБА_80 головою ліквідаційної комісії ДП`Троянда`не був.У 2004р.договору з ЗАТ`Світлиця» про участь у частковому будівництві не підписував,жодних будівельних робіт не проводив ,про перерахування на його рахунок коштів по цьому договору нічого не знає.Про внесення частини коштів на депозитний рахунок першої нотаріальної контори йому нічого не відомо.

Згідно показань свідка ОСОБА_14 , даних на досудовому слідстві (т.19 а.с.23-25)та перевірених судом, у 2002р.до нього звернувся його друг ОСОБА_11 щодо оформлення на нього акцій ЗАТ`Світлиця»,на що він погодився та надав довіреність на ім`я ОСОБА_66 ,який в подальшому займався всіма питаннями,пов`язаними з розпорядженням акціями та вчиненням всіх дій від його імені,як акціонера ЗАТ`Світлиця». .Пригадує,що особисто був присутній на одних зборах акціонерів,де головою був ОСОБА_66 .Про те.що ОСОБА_17 здійснював будівництво для товариства йому не відомо,жодних коштів не отримував і на них не претендує.

Допитаний як свідок ОСОБА_81 (т.19 а.с.181-182), на досудовому слідстві дав показання, які перевірені судом про те , що товаришує з ОСОБА_33 та ОСОБА_11 , знає,що вони створили ряд суб`єктів господарювання, зокрема- ТОВ`Гаразд України»,ТоВ`Розважально-відпочинковий центр « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ПП`Гаразд-України Буд», ТОВ`Конкорд Іф»,ПП`Ніагара»,»ПП`Санаторій матері і дитини`Берегиня» та інші. У 2010р. між ни ми стали виникати суперечки з приводу розподілу майна.З метою уникнення яких ОСОБА_33 вирішив надати генеральні доручення на ім.»я ОСОБА_11 від власників часток вказаних товариств та спонукав ОСОБА_19 Кердяка ОСОБА_82 , ОСОБА_36 , ОСОБА_35 13.08.10р.надати такі довіреності.13.08.10р.він разом з ОСОБА_33 передав ОСОБА_11 разом з оформленими на його ім.»я дорученнями Статути зазначених товариств.На початку вересня 2010р.йому стало відомо, що ОСОБА_11 переоформив право власності на частки товариств на свою племінницю ОСОБА_83 .

Оцінюючи показання підсудних щодо невизнання своєї вини , суд надає їм віри, так як вони не спростовані доказами, зібраними по справі.

Оцінюючи показання потерпілих ОСОБА_28 , ОСОБА_84 , ОСОБА_21 , ОСОБА_41 та ОСОБА_42 ,суд не надає їм віри в частині заволодіння підсудними чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, зловживання повноваженнями ,службовому підробленні,умисному пошкодженні ОСОБА_11 майна, належного ТЗОВ`Гостинець», оскільки, такі спростовані зібраними по справі доказами ,зокрема, рішеннями господарського суду Івано-Франківської області,Львівського апеляційного господарського суду та Вищого господарського Суду України у справах №7/94 ,№18/331,№21/56-6/112,рішенням Івано-Франківського міського суду у справі №2-6158/05,рішенням апеляційного суду Чернівецької області у справі №2-1/2002,постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №2а-1243/11/0970,вироком Галицького районного суду м.Львова від 11-14.05.2007р.

Крім того,судом встановлено, що між підсудними та потерпілими протягом тривалого часу існує спір з приводу права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 ,який неодноразово вирішувався загальними, господарськими та окружним адміністративним судами.

Відстоювання підсудним ОСОБА_11 у судах свого права власності, яке не визнається іншою стороною, не може свідчити про заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, оскільки, таке право надано кожному громадянину України на підставі ст. 55 Конституції України.

Суд надає віри показанням потерпілого ОСОБА_33 ,даним в судовому засіданні, так як вони підтверджені доказами,зібраними по справі, зокрема рішеннями судів у справах №5010/823/2012-К-26/22, №5010/791/2012-К-23/20 .

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_71 , ОСОБА_24 , ОСОБА_65 ,ПопадинецьР.Д,, дані ними в судовому засіданні, суд надає їм віри, так як вони нічим не спростовані, знаходяться в об`єктивному зв`язку з іншими матеріалами справи.

Показання свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_34 Фірманюк ОСОБА_85 , ОСОБА_35 ,дані в судовому засіданні, суд приймає до уваги в частині того,що підсудний не звертався до них щодо надання довіреності,а таку вони оформили за вказівкою ОСОБА_33 ,оскільки такі покази підтверджені в судовому засіданні самим потерпілим ОСОБА_86 та не спростовані іншими доказами.

Заслухавши показання підсудних, потерпілих та свідків, дослідивши докази, зібрані по справі, суд приходить до висновку, що підсудних у пред`явленому обвинуваченні слід виправдати та при вирішенні справи виходить з наступного.

Згідно ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають та ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом`якшують та обтяжують покарання; характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розміри витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

У відповідності до ст. 65 КПК України доказами у кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий, суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст.62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 327 КПК України передбачено, що обвинувальний висновок не може ґрунтуватись на припущеннях і постановляється лише при умові,коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного не має складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року з наступними змінами «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» (п.17) зазначено, що при постановленні вироку суддя повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.

У відповідності до п. 23 вказаної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України, всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні; тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок, а не повертати справу на додаткове розслідування.

Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У відповідності до ст. 3 Конвенції Ради Європи від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Так, досудовим слідством ОСОБА_11 інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме що він, діючи умисно, шляхом обману та зловживаючи довірою, за попередньою змовою з ОСОБА_12 , заволодів чужим майном в особливо великих розмірах,а саме- нежитловими приміщеннями по вул. Шашкевича, 6 в м. Івано-Франківську.

Однак, вказане обвинувачення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні і спростовується наступними обставинами і доказами, зібраними по справі.

Згідно протоколу № 2/3-24/06/00 загальних зборів акціонерів ЗАТ «Світлиця» від 24.06.2000 року(т.12 а.с.104) ОСОБА_12 було обрано головою правління ЗАТ «Світлиця».

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 18 липня 2002 року у справі № 2-1 2002, (т. 11 а.с.31,т.12.а.с.119) . яке залишене без змін ухвалою Верховного Суду України від 25.09.2003 року (т.10 а.с.18,т.12 а.с.122), було підтверджено легітимність загальних зборів акціонерів ЗАТ «Світлиця» від 24.06.2000 р. і прийнятих на них рішень, в тому числі про обрання ОСОБА_12 головою правління ЗАТ «Світлиця».

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 11-14 травня 2007 року (т.9 а.с.1-14,т.10,а.с.136,т.11 а.с.43-71), висновки якого залишені без змін Ухвалою Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 07 серпня 2007 року (т.11 а.с.72-76), ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 191 КК, за ознаками привласнення, заволодіння, розтратою чужого майна ,а саме- нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 , шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за ч. 3 ст. 358 КК України, ч. 2 ст. 366 КК України та ч. 5 ст. 355 КК України було виправдано.

Вказаним вироком було встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 13 лютого 2004 р., посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу ОСОБА_24 , ОСОБА_11 придбав у ЗАТ «Світлиця» нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_3 .

При укладенні вищевказаного правочину, товариство було продавцем (а відповідно і власником) нежитлових приміщень. На час укладення даного договору нежитлові приміщення, які є предметом цього договору, в спорі чи під забороною, арештом не перебували, жодних обтяжень на приміщення не було. Сам об`єкт як майновий комплекс належав юридичній особі і на момент відчуження жодних обтяжень не було.

Повноваження правління на укладення такого договору визначені Статутом товариства, а саме п. 10.3 перелічені повноваження, які відносяться до виключної компетенції загальних зборів товариства. В даному переліку відсутні вказівки про компетенцію загальних зборів на укладення будь-яких договорів, в тому числі на відчуження належних товариству об`єктів нерухомості.

Згідно п. 10.8. Статуту, правління вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, які відносяться до виключної компретенції загальних зборів. Жодних обмежень на укладення договорів немає.

Пунктом 10.10 Статуту товариства, голові правління поміж інших, надано повноваження на укладення договорів.

Протоколом засідання правління від 02.02.2004 року, було погоджено відчуження належного ЗАТ «Світлиця» нежитлового приміщення по вул. Шашкевича, 6 в м. Івано-Франківську.

Таким чином, як встановлено у вироку Галицького районного суду м. Львова, ОСОБА_12 мала право на підставі Статуту, протоколу загальних зборів ЗАТ «Світлиця» від 24.06.2000 року, протоколу засідання правління ЗАТ «Світлиця» від 02.02.2004 року підписувати договір про відчуження майна товариства.

Встановлені у вироку Галицького районного суду м. Львова від 11-14 травня 2007 року обставини, чітко вказують, що ОСОБА_12 як голова правління ЗАТ «Світлиця», укладаючи договір купівлі-продажу від 13.02.2004 року, діяла правомірно, у відповідності до вимог Цивільного кодексу України, Статуту ЗАТ «Світлиця», протоколу правління ЗАТ «Світлиця» від 02.02.2004 року, в межах своїх статутних повноважень, і відповідно як продавець, мала право відчужувати об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_3 .

По своїй суті вказані висновки повністю спростовують висновки досудового слідства про відсутність у ОСОБА_12 повноважень на укладення такого договору та про наявність у її діях порушень норм чинного законодавства під час укладення такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певні грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо такий не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 13.02.2004 року власником нежитлових приміщень по вул. Шашкевича, 6 в м. Івано-Франківську було ЗАТ «Світлиця», що давало товариству право виступити продавцем зазначених приміщень. ОСОБА_12 як голова правління ЗАТ «Світлиця», мала право на укладення відповідних договорів, в тому числі на відчуження майна товариства від імені ЗАТ «Світлиця».

Станом на момент укладення договору купівлі-продажу жодних обтяжень і заборон на укладення такого договору не існувало.

Договір купівлі-продажу від 13.02.2004 року, в судовому порядку недійсним не визнаний та є чинним.

Відтак, оскільки ЗАТ «Світлиця» як власник і продавець, від імені якого діяла ОСОБА_12 , мало право продавати і відповідно відчужило приміщення по АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року, який не був визнаний недійсним в судовому порядку, то ОСОБА_11 , як покупець, правомірно придбав ці приміщення на підставі даного цивільно-правового договору.

В матеріалах справи містяться інші не спростовані докази дійсності укладеного між ЗАТ «Світлиця» в особі ОСОБА_12 та ОСОБА_11 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 від 13.02.2004 року та встановлені судовими рішеннями фактичні обставини, які свідчать про правомірність дій учасників даної угоди.

Так, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2010р. у справі № 7/94-6/84 (т.1 а.с.205,т.5 а.с.208-214,т.6 а.с.101) було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_11 і скасовано рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.05.2007 р. у справі № 7/94. Прийнято нове рішення, яким в позові ОСОБА_21 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ТзОВ «Гостинець» (вул. Шашкевича, 6) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 1230,5 кв.м. по вул. Шашкевича, 6 в м. Івано-Франківську від 13.02.2004 р, укладеного між ЗАТ «Світлиця» в особі голови правління ОСОБА_12 та ОСОБА_11 відмовлено.

Вказана постанова суду була мотивована тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_24 , ОСОБА_11 придбав у ЗАТ «Світлиця» нежитлові приміщення по вул. Шашкевича, 6 в м. Івано-Франківську. ОСОБА_12 мала право на підставі статуту, протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ «Світлиця» від 24.06.2000 року, протоколу засідання правління ЗАТ «Світлиця» від 02.02.2004 року підписувати договір про відчуження майна товариства.

Дана постанова залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2010р.(т.1 а.с.225,т.2 а.с.39,170, т.5 а.с.217,т.11 а.с.224).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2010 р. у справі № 7/94-6/84 (т. 6 а.с.104-) було роз`яснено вищевказану постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 .01.2010 р.та зазначено, що в результаті скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.05.2007 р., яким було визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 1230,5 кв.м. по АДРЕСА_3 від 13 лютого 2004 року, підлягає відновленню право власності ОСОБА_11 на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 , яке він набув згідно договору купівлі-продажу 13 лютого 2004 року, а саме Івано-Франківське ОБТІ зобов`язане відновити запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо ОСОБА_11 , як власника нежитлових приміщень площею 1230,5 кв.м. по АДРЕСА_3 згідно договору купівлі-продажу 13 лютого 2004 року та скасувати попередній запис щодо права власності на це майно.

Зазначені судові акти неодноразово були предметом розгляду в касаційній інстанції та предметом перегляду за нововиявленими обставинами.

Так, Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.06.2010 р., у справі № 7/94-6/84 ТОВ «Гостинець» було відмовлено у прийняті касаційної скарги на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09.04.2010 р та касаційної скарги ОСОБА_39 і ОСОБА_21 на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2010 р. у справі № 7/94-6/84(т.21 а.с.111).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2010 року у справі № 7/94-6/84 (т.2 а.с.42,т.6 а.с.111) відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_21 про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2010 р. за нововиявленими обставинами.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 листопада 2010 року у справі № 7/94-6/84(т.21 а.с.114-116) залишено без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_21 а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2010 року у справі № 7/94-6/84 без змін.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09 червня 2011 р у справі № 7/94-6/84 залишено без задоволення заяви ОСОБА_21 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2010 року у справі № 7/94-6/84(т.21 а.с.117-118).

Постановою Вищого господарського суду України від 10 серпня 2011 р., (т. 6 а.с.108,т.21 а.с.119-121) залишено без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_21 , а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09 червня 2011 р. без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України, від 17 серпня 2011 р., у справі № 7/94-6/84 (т.6 а.с.111,т.21 а.с.122) касаційну скаргу ОСОБА_21 і ОСОБА_39 було залишено без задоволення,а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09 червня 2011 р. без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31 жовтня 2011 р., (т. 11а.с.204) ТОВ «Гостинець» відмовлено в поновленні строку для подання до Верховного Суду України, заяви про перегляд постанов Вищого господарського суду України від 17 серпня 2011 р., у справі № 7/94-6/84.

Таким чином, зазначені вище рішення судів встановлюють легітимність укладення договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року, правомірність дій учасників даного договору, а також доводять той факт, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 , який було укладено між ЗАТ «Світлиця» в особі ОСОБА_12 та ОСОБА_11 як покупцем від 13.02.2004 року не визнаний в судовому порядку недійсним, і на підставі ст. 204 ЦК України його дійсність презюмується.

В матеріалах справи містяться достатні і допустимі докази того, що питання правомірності реєстрації за ОСОБА_11 права власності на приміщення по АДРЕСА_3 , які він набув на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року, також було предметом розгляду в спеціалізованих судах, і з цього приводу судами в адміністративній справі було надано оцінку.

Зокрема,згідно постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2011 р., у справі № 2а-1243/11/0970 (т. 3а.с.79,т.6 а.с.112) задоволено позов ОСОБА_11 до ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», третьої особи на стороні відповідача ТОВ «Гостинець» (Шашкевича, 6)та визнано протиправними дії Івано-Франківського ОБТІ по здійсненню реєстраційного запису про право власності за ТОВ «Гостинець» на нежитлові приміщення загальною площею 1287,1 кв.м. по вул. Шашкевича, 6 в м. Івано-Франківську та видачі витягу про реєстрацію такого права власності за ТОВ «Гостинець». Рішенням у цій справі зобов`язано Івано-Франківське ОБТІ скасувати реєстраційний запис про право власності за ТОВ «Гостинець» на нежитлові приміщення загальною площею 1287,1 кв.м. по АДРЕСА_3 та зобов`язано відновити реєстраційний запис про реєстрацію права власності на ці приміщення по АДРЕСА_3 за ОСОБА_11 .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2012 р., у справі № К/9991/95103/11 (т.21а.с.135-137) вказану постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2011 р. залишено в силі.

При цьому, в Ухвалі Вищого адміністративного суду України міститься висновок, що відповідач (ОКП «Івано-Франківське ОБТІ) вносячи до реєстру запис щодо реєстрації права власності на приміщення по АДРЕСА_3 за ТОВ «Гостинець» та скасовуючи такий запис в Реєстрі щодо права власності на ці приміщення за ОСОБА_11 , яке було за ним відновлено у лютому 2010 року, діяло всупереч не скасованих рішень господарського суду по справі № 7/94-6/84, якими було підтверджено право власності на цей об`єкт за ОСОБА_11 .

Вказаними судовими актами, прийнятими в порядку адміністративного судочинства було підтверджено правомірність реєстрації за ОСОБА_11 права власності на об`єкт по АДРЕСА_3 і відновлення такого права власності на підставі рішень господарського суду у справі № 7/94-6/84.

У судовому засіданні встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу, згідно квитанції від 10.03.04р. ОСОБА_11 за купівлю приміщень сплатив ЗАТ`Світлиця» 310000грн.(т.2 а.с.18).

15.04.03р. гроші в сумі 300 000грн.переведено ОСОБА_17 на участь у частковому будівництві.(т.2 а.с.18), відповідно до Договору №1 на участь у частковому будівництві від 12.03.2004р.(т.14 а.с.11).

Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_17 ,дані на досудовому слідстві про те, що йому невідомо про укладення у березні 2004р.між ним та ЗАТ`Світлиця» договору про участь у частковому будівництві №1 та зарахування на його рахунок як приватного підприємця 300000грн.,згідно договору, про внесення коштів в сумі 31365,13грн.на рахунок першої Івано-Франківської нотаріальної контори для виплати власникам частин у ТЗОВ`Гостинець», а також про те, що на АДРЕСА_6 він не проводив жодних будівельних робіт та що на цій вулиці будівництво розпочинав ОСОБА_11 ,або якийсь належний йому суб`єкт господарювання, так як вони спростовані доказами, зібраними по справі.

Зокрема,з висновку експерта від 14.04.12р. (т.14 а.с.28-30) вбачається, що підписи від імені ОСОБА_17 на вказаному договорі виконані ОСОБА_17 .

З пояснень ОСОБА_17 від 5.10.2009р.(т.10а.с.134) вбачається, що договір на участь у частковому будівництві з ЗАТ`Світлиця» був укладений і кошти на його рахунок поступили, однак,будова не розпочата, договір розірвано,а кошти повернено керівнику ЗАТ`Світлиця».

Згідно витягу з рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 10.12.2002р.№500,вирішено дозволити підприємцю ОСОБА_17 проводити проектно-пошукові роботи для будівництва житлового будинку з приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_7 .

З договорів оренди землі від 09.09.2003р. та від 01.02.2005р. вбачається,що між виконкомом Івано-Франківської міської ради та підприємцем ОСОБА_17 укладено договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_7 ,площею 0,1627га для будівництва житлового будинку.

Рішенням №198 від 18.05.04р. виконкому Івано-Франківської міської ради дозволено підприємцю ОСОБА_17 будівництво житлового будинку з приміщеннями громадського призначення на орендованій земельній по АДРЕСА_7 ,що вбачається з витягу даного рішення.

11.04.2006р. ОСОБА_17 отримав дозвіл інспекції ДАБК в Івано-Франківській області на виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку на АДРЕСА_7 ,що вбачається з дозволу АДРЕСА_8 .

В матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили ,що забудовником був ОСОБА_11 та що гроші, перераховані на рахунок ОСОБА_17 повернені ОСОБА_11 .

При цьому суд не бере до уваги,так званий, протокол розподілу земельних ділянок (т.19 а.с.197),оскільки він невідомо ким складений, не завірений підписом та печаткою,а відтак, не є належним та допустимим доказом.

Об`єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою.

Обман, як спосіб шахрайського заволодіння майном чи майновими правами, полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого.

Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри потерпілого.

Особливості шахрайства полягають в тому,що потерпілий,будучи введеним в оману,зовні добровільно передає винному майно або право на майно,вважаючи ,що це є правомірним,необхідним або вигідним для нього.

Досудовим слідством, потерпілими від даного злочину визнані ТОВ «Гостинець», ОСОБА_28 , ОСОБА_39 , ОСОБА_21 , ОСОБА_41 та ОСОБА_42 .

У матеріалах справи відсутні будь-які докази і в судовому засіданні не знайшло підтвердження те, що ОСОБА_11 особисто зустрічався, вів переговори чи мав будь-які стосунки із з вказаними фізичними та юридичними особами.

В ході судового розгляду належними доказами не підтверджено факту обману чи зловживання довірою зі сторони ОСОБА_11 по відношенню до потерпілих.

У судовому засіданні не знайшло свого підтвердження і обвинувачення ОСОБА_11 в тому, що він вчинив дії направлені на неправомірне утримання злочинним шляхом набутого майна. В обвинувальному висновку вказується, що ОСОБА_11 знаючи про існування рішення Апеляційного суду Львівської області у справі № 11а-662 від 07.08.2007 року,яким ТзОВ`Гостинець» повернуто у власність нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 . ініціював спір із своєю дружиною про поділ спільно нажитого майна, і будучи присутнім в судовому засіданні, не повідомив суду, що договір купівлі-продажу від 13.02.2004 року, на момент розгляду цієї справи був визнаний недійсним.

Як вже було встановлено судом, ОСОБА_11 придбав нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року, і на підставі цього 16.02.2004 року, за ним було зареєстровано право власності на вказані приміщення.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Встановлено що в момент купівлі нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 , за договором купівлі-продажу від 13.02.2004 року ОСОБА_11 перебував у шлюбі з ОСОБА_25 .

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

В силу положення ч. 2 п. 1 ст. 71 Сімейного кодексу України, якщо дружина і чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

До матеріалів даної кримінальної справи долучено рішення Івано-Франківського міського суду від 31.01.2008 року про поділ майна подружжя. (т.1 а.с.200,т.2а.с.175,242) згідно якого за ОСОБА_25 було визнано право власності на частину спільно нажитого майна подружжя. З тексту даного рішення вбачається, що ОСОБА_11 особисто не брав участі у справі, а його представник по довіреності заперечував проти задоволення цього позову.

Окрім того, на момент звернення ОСОБА_25 із вказаним позовом до суду, право власності на приміщення по АДРЕСА_3 , було зареєстровано за її чоловіком ОСОБА_11 ,що стверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №2831166 від 16.02.04р.(21т.а.с.100) ,довідкою ОКП Івано-Франківське БТІ від 22.11.07р.(т.21 а.с.101),довідкою Першої Івано-Франківської міськдержнотконтори від 24.01.2008р.№696677-1212(т.8,а.с.154) , Інформаційною довідкою ОБТІ від 21.07.2008 року № 19595192,( т.9 а.с.26) , що по суті надавало право останній, звернутися із таким позовом до суду.

В матеріалах справи також міститься Постанова Вищого господарського суду України у справі № 7/94 від 07.11.2007 року, якою рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.05.07р.та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.07р.про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року було скасовано, а провадження у справі№7/94 припинено.

Зазначена постанова Вищого господарського суду України у справі № 7/94 свідчить, що на момент розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_25 до ОСОБА_11 про поділ майна, договір купівлі-продажу від 13.02.2004 року визнаний недійсним не був, такого провадження в судах не існувало, а тому ОСОБА_11 і не мав підстав вказувати суду на недійсність договору.

В ході судового розгляду, документами долученими до матеріалів справи, спростовано доводи викладені в обвинувальному висновку, відносно того, що ОСОБА_11 знаючи про існування рішення господарського суду від 09.09.2004 року у справі № 18/331 і ухвали цього ж суду від 17.04.2009 року у справі № 18/331, якою встановлено порядок виконання рішення господарського суду від 09.09.2004 року і зобов`язано ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» скасувати реєстрацію дублікату договору купівлі-продажу 1Д/910 від 28.09.1995 року, з метою не допустити виконання цього рішення увійшов в змову з ОСОБА_27 , і ініціював фіктивний спір.

Так, до матеріалів кримінальної справи долучено рішення Івано-Франківського міського суду від 28 липня 2005 року у справі № 2-6158, (т.10 а.с.201),що набуло законної сили, яким визнано за ОСОБА_11 право власності на нежитлові приміщення, розташовані в АДРЕСА_3 ,згідно договору купівлі-продажу від 13 лютого 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_24 та зобов`язано Івано-Франківське ОБТІ не вчиняти дій по скасуванню державної реєстрації договору купівлі-продажу нежитлових приміщень в АДРЕСА_3 від 13.02.2004р.,згідно з яким ЗАТ`Світлиця`продано,а ОСОБА_11 куплено нежитлові приміщення,загальною площею 1230,5 кв.м,за винятком виконання такого по судовому рішенню про визнання недійсним даного договору.

У даному рішенні зазначено,що відповідно до чинного законодавства рішення господарського суду підлягає до неухильного виконання. Але в процесі його виконання повинні бути вчинені тільки ті дії ,які вирішив суд. Всі інші дії можуть бути виконані тільки або по згоді тих чи інших осіб , або ж знову таки по судовому рішенню. Зокрема, скасувати реєстрацію договору купівлі-продажу, вчиненого між ОСОБА_11 та ЗАТ «Світлиця» 13 лютого 2004 року тільки по вказаному рішенню господарського суду не можна. На це повинно бути окреме судове рішення.

Як вбачається з рішення господарського суду Івано-Франківської області по справі № 18/331 від 09 вересня 2004 р.(т.2а.с.121,т.3а.с.75,т.12а.с.111), позов задоволено та визнано недійсним дублікат договору купівлі-продажу № 1Д від 28 вересня 1995 року.

Отже, посилання в обвинувальному висновку на рішення господарського суду від 09.09.2004 року у справі № 18/331 та на ухвалу того ж суду від 17.04.2009 року у справі № 18/331 як на судові акти, за якими ОСОБА_11 повинен був повернути нежитлові приміщення власнику, і від виконання яких останній ухилявся є безпідставними, оскільки, наявність таких не зумовлює автоматичного скасування права власності ОСОБА_11 на приміщення по АДРЕСА_3 , які він набув на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року і не зобов`язує його повернути таке майно.

Окрім цього, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2012року(т.21 а.с.144-148), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2013р.(т.21 а.с.149-150) , у справі №18/331скасовано ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.12р.(якою ухвалу від 14.08.12р.роз`яснено наступним чином- оскільки, ТОВ`ГОстинць» є дійсним власником нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 ,дії ОКП Івано-Франківське ОБТІ про реєстрацію права власності ТОВ`Гостинець» та видачу витягу про державну реєстрацію права власності ТОВ`Гостинець» на нежитлові приміщення на АДРЕСА_3 від 1.04.2011р.,виконані в примусовому порядку і визнані господарськими судами правомірними.За таких обставин, ОКП Івано-Франківське ОБТІ не вправі надалі вчиняти будь-яких дій щодо скасування реєстраційних записів про реєстрацію права власності ТОВ`Гостинець» на вказані нежитлові приміщення на підставі оригіналу договору купівлі-продажу №1Д-910 від 28.09.1995р., рішення господарського суду Івано-Франківської обл..від 09.09.04р.у справі №18/331, ухвали від 12.06.2008р.) та в задоволенні заяви ТзОВ`Гостинець» про роз`яснення ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.12р. по справі №18/331 щодо змісту її виконання-відмовлено.

Даною постановою встановлено,що виходячи з положень п.3.9 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно від 7.02.2002р.№7/7 на момент вчинення оскаржуваних дій, у БТІ не було законних підстав та повноважень для проведення скасування попередньої реєстрації права власності на нерухоме майно.

Додатково вказане підтверджується постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2011 року у справі № 2а-1243/11/0970, (т.3 а.с.79,т.21 а.с.125) та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2012 року у справі № 9991/95103/11, (т.21 а.с.135), якими Івано-Франківське ОБТІ було зобов`язано скасувати реєстрацію права власності на приміщення по АДРЕСА_3 за ТОВ «Гостинець», та відновити реєстрацію права власності на ці приміщення за ОСОБА_11 ,оскільки, як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України ,БТІ вносячи до реєстру запис щодо реєстрації права власності на приміщення по АДРЕСА_9 » та скасовуючи такий запис в Реєстрі щодо права власності на ці приміщення за ОСОБА_11 ,яке було за ним відновлено у лютому 2010р.,діяло всупереч не скасованих рішень господарського суду по справі №7/94-6/84.якими було підтверджено право власності на цей об`єкт за ОСОБА_11 .

Бездоказовими є звинувачення ОСОБА_11 в ініціюванні звернення ОСОБА_27 з позовом про визнання права власності на нежитові приміщення,з метою невиконання рішень судів та неповернення майна його законним власникам.

Так,в матеріалах справи наявний договір позики від 2.12.03р.,укладений між ОСОБА_27 та ОСОБА_11 ,який недійсним не визнавався.

Дане звинувачення спростоване заявою ОСОБА_27 до господарського суду Івано-Франківської області від 7.12.10р., посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_87 , про підтримання позовних вимог (т.2 а.с.197).

Крім цього.як вбачається з рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2010р.у справі №9/35-21/117 (т.3 а.с.16-18) представник відповідача ОСОБА_11 у судовому засіданні заперечував щодо позовних вимог ОСОБА_27 про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 27.02.04р.та визнання права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 . Вказане випливає із додаткових письмових пояснень ОСОБА_11 (т.2 а.с.193).

Також, в матеріалах справи міститься чинна постанова слідчого від 09.06.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_27 за відсутності в його діях складу злочину передбаченого ст. 190 КК України.(т.19 а.с.225),яка мотивована тим, що ОСОБА_27 підтвердив, що між ним і ОСОБА_11 дійсно існували події з приводу позики грошей і купівлі нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 , а тому слідчий прийшов до висновку, що не здобуто достатніх доказів злочинної діяльності ОСОБА_27 які б підтверджували, що ОСОБА_27 мав наміри заволодіти майном шляхом шахрайства.

Таким чином, ОСОБА_27 підтвердив, і вказане знайшло своє відображення у постанові про відмову у порушенні кримінальної справи, що між ним і ОСОБА_11 дійсно існували правовідносини, направлені на купівлю приміщень по АДРЕСА_3 та ,що такі правовідносини не були фіктивними.

Отже, за ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України ОСОБА_11 слід виправдати.

Досудовим слідством ОСОБА_11 висунуто обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України, а саме в тому, що він зловживаючи своїми повноваженнями тобто використовуючи свої повноваження в супереч інтересам юридичної особи приватного права , заволодів майном по вул. Шашкевича, 6 в м. Івано-Франківську, чим заподіяв істотну шкоду інтересам ЗАТ «Світлиця», що спричинило тяжкі наслідки.

Однак, дане звинувачення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 364-1 Кримінального кодексу України, суб`єктом даного складу злочину може бути тільки службова особа юридичної особи приватного права.

Службовою особою юридичної особи приватного права визнається особа, яка постійно чи тимчасово обіймає на підприємстві в установі чи організації посаду, пов`язану із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконує такі обов`язки за спеціальним розпорядженням.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про господарські товариства» посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени наглядової ради товариства.

У відповідності до ст. 364-1 КУ України, зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права полягає у використанні службовою особою своїх повноважень. Тобто об`єктивна сторона даного злочину характеризується активними діями винної особи направленими на використання свої повноважень службової особи .

Досудовим слідством до матеріалів справи не долучено жодного доказу, який би свідчив, що ОСОБА_11 особисто, використав свої службові повноваження як член спостережної ради, що останній давав будь-які вказівки голові правління або вчиняв інші дії, направлені на заволодіння майном товариства.

Вироком Галицького районного суду міста Львова від 11-14.05.2007 року, який міститься в матеріалах даної справи, вже надано оцінку протоколу № 2 засідання правління від 02.02.2004 року, і судом було встановлено, що ОСОБА_12 мала право на підставі цього протоколу відчужувати майно.

Проведення засідання правління ЗАТ «Світлиця» і прийняття на ньому відповідного рішення підтверджується поясненнями ОСОБА_12 та ОСОБА_66 , даними ними в ході судового розгляду по даній справі та не спростовано жодними доказами.

До матеріалів справи також долучено постанову ст..оперуповноваженого СДСБЕЗ Івано-Франківського МВ УМВСУ в Івано-Франківській області від12.10.12р., згідно якої вбачається, що матеріали відносно підробки ОСОБА_88 та ОСОБА_89 ряду документів в тому числі протоколу засідання правління ЗАТ «Світлиця» від 2.02.2004р.були виділені в окреме провадження, по ним було проведено перевірку, за наслідками якої щодо ОСОБА_88 і ОСОБА_90 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи у зв`язку із відсутністю події злочину.

Вказані факти дають підстави для висновку про безпідставність і необґрунтованість звинувачень ОСОБА_12 в підробці протоколу № 2 від 02.02.2004 року засідання правління ЗАТ «Світлиця».

Також до матеріалів справи було долучено копію постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року у справі № 21/56-6/112, у справі за позовом ТОВ «Гостинець» до ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та Івано-Франківського ОБТІ про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року та про зобов`язання ОБТІ відновити право власності за ТОВ «Гостинець» на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 .

В даній постанові Львівський апеляційний господарський суд встановив, що як вбачається безпосередньо із тексту оспорюваного договору ОСОБА_11 виступив покупцем майна, як фізична особа, а не як акціонер товариства. Майно було придбане ним не в порядку виділення частки в статутному капіталі чи в порядку виходу із товариства, а придбавалося як фізичною особою для власних господарських цілей.

Досліджуючи обставини, пред`явленого ОСОБА_11 обвинувачення у вчиненні ним злочину передбаченого ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України, суд додатково зазначає про наступне.

Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 364-1 на підставі Закону № 3207-VІ від 07.04.2011 року. До 2011 року, дії, передбачені даною статтею, не вважалися кримінально карним діянням і кримінальним законом не регулювалися.

Досудовим слідством вказується, що дії, обумовлені диспозицією ст. 364-1 КК України, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 вчинили в період 2004 року.

Відповідно до ст. 3 Загальної частини Кримінального кодексу України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 4 Загальної частини Кримінального кодексу України, злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення злочину.

Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою, передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

В силу положення ч. 2 ст. 5 Загальної частини Кримінального кодексу України вказує, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі.

Аналогічний принцип закріплений ст. 58 Конституції України.

У зв`язку із вищевикладеним, суд приходить до переконання що ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України слід виправдати за відсутністю події злочину.

Досудовим слідством ОСОБА_11 пред`явлено звинувачення за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, а саме що він в період з 09.04.04р.по 01.03.2005р., умисно пошкодив чуже майно, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах.

Проте, вказане обвинувачення судом також визнається необґрунтованим і безпідставним.

З об`єктивної сторони злочин передбачений ст. 194 Кримінального кодексу України, характеризується суспільно-небезпечними діями, які полягають у знищенні чи пошкодженні майна, наслідком яких є шкода у великих розмірах.

Об`єктом злочину є право власності.

Предметом знищення чи пошкодження, може бути тільки чуже майно.

Чужим слід вважати майно, яке не перебуває у власності винного. Знищення або пошкодження власного майна, у тому числі майна, яке є спільною власністю винного та інших осіб, не утворює складу цього злочинну.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_11 згідно договору купівлі-продажу,укладеного 13.02.2004р.між ним та ЗАТ`Світлиця» набув право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 .

Вказаний договір у встановленому законом порядку не визнаний недійсним та чинний на день постановлення вироку, що вбачається з наведених вище численних судових рішень, зокрема, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.10р. у справі №7/94.

Окрім того, згідно ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 4.02.2010р.роз`яснено зміст постанови суду від 26.01.10р. наступним чином- що в результаті скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 4.05.07р. підлягає відновленню право власності ОСОБА_11 на нежитлові приміщення ,площею 1230,5 кв.м,по АДРЕСА_3 , які він набув на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2004р. та Івано-Франківсько ОБТІ зобов`язане відновити запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо ОСОБА_11 як власника нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 , скасувавши попередній запис щодо права власності на це майно .

Спірне приміщення з 16.02.2004р.було зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_11 , що вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.02.2004р.(т.21 а.с.100),на підставі вказаної вище ухвали суду 8.02.10р. відновлено реєстрацію права власності за ОСОБА_11 , однак, 1.04.11р. ОКП`Івано-Франківське ОБТІ» анульовано реєстраційний запис про право власності за ОСОБА_11 та право власності на нежитлові приміщення зареєстровано за ТзОВ`Гостинець».Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.11р.такі дії БТІ визнано протиправними та зобов`язано відновити реєстраційний запис про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_9 за ОСОБА_91 .П Дана постанова залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2012р.

Як вбачається з постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.12р. (т.21 а.с. 144-148),залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2013р.(Т.21 а.с.149-150) скасовано ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.2012р.у справі №18/331,якою роз`яснено ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.12р. щодо змісту її виконання( в якій зазначено-«Оскільки, ТзоВ`Гостинець» є дійсним власником нежитлових приміщень по АДРЕСА_9 , площею 1302,1кв.м, ДІЇ ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» про реєстрацію права власності ТОВ`Гостинець» та видачу витягу про державну реєстрацію права власності ТОВ`Гостинець» від 1.04.11р. виконані в примусовому порядку і визнані господарськими судами правомірними.За таких обставин ОБТІ не вправі надалі вчиняти будь-які дії щодо скасування реєстраційних записів про реєстрацію права власності за ТОВ`Гостинець» на нежитлові приміщення на АДРЕСА_3 на підставі оригіналу договору купівлі-продажу №1Д-910 від 28.09.95р.,рішення господарського суду Івано-Франківської обл.. від 09.09.04р.у справі №18/331 та ухвали господарського суду Івано-Франківської обл.. від 12.06.08р.,якою встановлено порядок примусового виконання рішення суду від 09.09.04р.у справі №18/331) та в задоволенні заяви ТзОВ`Гостинець» про роз`яснення ухвали відмовлено.

Таким чином, із зазначених вище рішень судів вбачається, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 є чинним та вказані приміщення належать на праві приватної власності ОСОБА_11 .

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №2831166 від 16.02.04р.(21т.а.с.100) ,довідки ОКП Івано-Франківське БТІ від 22.11.07р.(т.21 а.с.101),довідки Першої Івано-Франківської міськдержнотконтори від 24.01.2008р.№696677-1212(т.8,а.с.154) , Інформаційної довідки ОБТІ від 21.07.2008 року № 19595192,( т.9 а.с.26) вбачається, що ОСОБА_11 в період з 16.02.2004 року по 18.02.2008 року, був власником приміщень по АДРЕСА_3 , про що є відповідні дані в Реєстрі прав власності.

Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В силу положень ст. 319 Цивільного кодексу України, власник, володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Принцип непорушності права власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, закріплений у ст.41 Конституції України та с т.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась17.07.1997р. відповідно до ЗУ Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник вправі вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За наведеного, ОСОБА_11 мав право, як власник приміщень по АДРЕСА_3 , використовувати їх на власний розсуд, проводити в цих приміщеннях будь-які роботи і вчиняти відносно цих приміщень будь-які дії, які прямо не заборонені законом.

Відповідно до ст. 323 Цивільного кодексу України, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна, несе власник.

Таким чином, оскільки, власником нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 на час проведення ремонтних робіт був ОСОБА_11 , жодної шкоди ТОВ «Гостинець» такими ремонтними роботами він завдати не міг.

Суд критично оцінює доводи потерпілих про те, що в період проведення ремонтних робіт, приміщення по АДРЕСА_3 перебувало в спорі, щодо нього було внесено заборону на його відчуження, а тому ОСОБА_11 не вправі був проводити такі роботи.

Згідно ч. 7 ст. 319 Цивільного кодексу України, діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зазначені потерпілими доводи, не є підставами для припинення діяльності власника в розумінні ст. 319 Цивільного кодексу України, чи підставами припинення права власності ОСОБА_11 на такі приміщення в розумінні ст. 346 Цивільного кодексу України, а тому вони не свідчать про позбавлення ОСОБА_11 права власності чи обмеження його у праві здійснювати роботи в цих приміщеннях.

За наведеного, за ч. 2 ст. 194 КК України ОСОБА_11 слід виправдати за відсутністю події злочину.

Крім того, ОСОБА_11 пред`явлено обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст.358 Кримінального Кодексу України, а саме - що він умисно підробив офіційний документ, який видається і посвідчується підприємством, що має право видавати і посвідчувати такий документ і надає права.

Проте, дане звинувачення не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

В поясненнях, наданих ОСОБА_11 під час розгляду даної справи, останній зазначав, що він особисто не виготовляв текст довіреності і ніколи не мав на меті цього робити, підпис, який він поставив на цій довіреності є його особистим підписом, і він не намагався при цьому наслідувати чи повторювати підпис ОСОБА_12 . У який спосіб довіреність ТОВ «Гостинець» попала на підпис ОСОБА_11 невідомо, однак свій особистий підпис на цьому документі він поставив без жодного умислу помилково.

Аналогічні пояснення надала і ОСОБА_12 у судовому засіданні.

Суд надає віри даним поясненням, так як матеріалами досудового розслідування і доказами у справі вказаний факт не спростовано.

Так, висновком експерта від 16.04.12р.№090/03-183 (т.14 а.с.52-56) підтверджено, що підпис на довіреності від 08.02.2005 року,виданій ТзОВ`Гостинець» на представлення інтересів товариства ОСОБА_32 ,після слова «директор» та перед « ОСОБА_12 » виконаний ОСОБА_11 .

Крім того, такі пояснення доводяться і іншими,зібраними по справі доказами.

Зокрема, довіреностями від 16.04.2004р, 09.02.2005р. за підписом ОСОБА_12 як директора ТОВ «Гостинець» (Новгородська, 34А), згідно яких ОСОБА_12 в цей же період неодноразово уповноважувала ОСОБА_32 на вчинення юридично значимих дій від імені ТОВ «Гостинець», в тому числі на ведення справ в Реєстраційній палаті.

Вказані довіреності і пояснення ОСОБА_12 чітко засвідчують той факт, що довіреність, яка була неумисно підписана Бородайком, не надавала ОСОБА_32 жодних додаткових повноважень і прав, ніж ті, які їй були вже надані на підставі довіреностей, підписаних ОСОБА_12 особисто.

Оскільки, метою підробки документа за ст.358 КК України є створення документа, який надає підроблювачу або іншій особі права, або звільняє таких осіб від обов`язків, то сам по собі факт підписання довіреності, в якій зазначено право ОСОБА_48 вчиняти дії, відТзОВ «Гостинець», на які вона вже і так уповноважена, виключає будь-який зміст, необхідність і умисел у створенні такого документа.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 характеризується прямим умислом. Обов`язковою суб`єктивною ознакою є мета підробки. Тобто, особа, яка підробила такий документ, повинна мати прагнення отримати певні права або звільнитись від обов`язків і має конкретний характер.

В свою чергу, досудовим слідством прямо не доведено, що ОСОБА_11 особисто отримав будь-які права чи звільнився від обов`язків на підставі такого документа.

Окрім того, довіреності, підписані ОСОБА_12 особисто від ТОВ «Гостинець» чітко засвідчують той факт, що ОСОБА_32 була уповноважена від ТОВ «Гостинець» на вчинення усіх дій, які були зазначені в довіреності, яка підписана ОСОБА_11 , тобто остання також не набула в силу цієї довіреності жодних додаткових прав, ніж ті які у неї вже були.

Таким чином, судом встановлено, що в діях ОСОБА_11 відсутня суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, що є підставою для виправдання його за цією статтею за відсутністю складу злочину.

Не підтверджено в судовому засіданні обвинувачення ОСОБА_11 в тому, що останній особисто подав державному реєстратору підроблену ним довіреність від 08.02.2005 року, тим самим надавши ОСОБА_32 право здійснювати юридично значущі дії від імені ТОВ «Гостинець», і такими діями використав документ, підроблений ним особисто, тобто що ОСОБА_11 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України.

Як встановлено в судовому засіданні досудовим слідством не наведено жодного доказу того, що ОСОБА_11 особисто подав державному реєстратору, підроблену ним довіреність від 08.02.2005 року, тим самим надавши ОСОБА_32 право здійснювати юридично значущі дії від імені ТОВ «Гостинець», і такими діями використав документ, підроблений ним особисто.

Зазначене не знайшло свого підтвердження і в судовому засіданні.

Виходячи з вимог ст..62 Конституції України,ст..327 КПК України,у відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 р. «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ і постановлення вироку» про те, що всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні; тлумачитись на користь підсудного, суд приходить до висновку,що ОСОБА_11 за ч.4 ст.358 КК України слід виправдати за відсутністю події злочину.

ОСОБА_11 досудовим слідством пред`явлено обвинувачення за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358 КК України, а саме: в підробці офіційного документа, який видається підприємством, що має право видавати і посвідчувати такий документ і надає права,повторно.

Однак, дані звинувачення у підробці офіційних документів і їх використанні також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Як вбачається із касаційної скарги , заяви про зупинення виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2005р. ,заяви про відновлення строку для подання касаційної скарги на вказане рішення , зазначені документи підписані ОСОБА_11 як головою ліквідаційної комісії ДП`Троянда`ЗАТ`Світлиця» 08.10.2007р.(т.6 а.с.148-152).

У підтвердження його повноважень як голови ліквідаційної комісії додано відомості про обрання складу ліквідаційної комісії.,згідно протоколу загальних зборів ТОВ`Гостинець» №3 від 4.06.2007р.(т.6 а.с.153,)протоколу №2 від 3.11.2004р.(т.6 а.с.206).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 30.11.11р.наявні відомості про ДП`Троянда`ЗАТ`Світлиця», реєстраційний № 10001844559, і.к.30106375, місцезнаходження- АДРЕСА_3 , яке зареєстроване 22.01.99р. та перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, рішення засновників про припинення зареєстроване 05.11.2004р, 30.05.07р. та 04.06.2007р.зареєстровано зміни складу ліквідаційної комісії, голова ліквідаційної комісії ОСОБА_11 (т.6 а.с.188-192).

Протоколом загальних зборів акціонерів ЗАТ`Світлиця» №1/04 від16.04.2004р.обрано головою правління ОСОБА_12 , ОСОБА_11 -головою Спостережної ради, вирішено припинити ЗАТ`Світлиця» у зв`язку з реорганізацією в ТзОВ`Гостинець»,ліквідувати ДП`Троянда», затверджено склад ліквідаційної комісії(т.7 а.с.20).

Протоколом №1 загальних зборів учасників ТзОВ`Гостинець» від 7.08.2004р. вирішено припинити ТЗОВ`Гостинець», АДРЕСА_4 шляхом ліквідації(т.7 а.с.22).

Як вбачається з висновку експерта від 29.12.11р.(т.7 а.с.75), підписи на касаційній скарзі та заявах після запису « голова ліквідаційної комісії ДП`Троянда» виконані ОСОБА_11 .

В матеріалах справи наявні протоколи загальних зборів учасників ТзОВ`Гостинець» від 3.11.2004р.(т.7 а.с.26-28),на яких вирішено ліквідувати ДП`Троянда» ЗАТ`Світ лиця» та затверджено новий склад ліквідаційної комісії ДП`Троянда»,а саме-голова ОСОБА_11 , члени комісії- ОСОБА_92 , ОСОБА_93 .Згідно протоколу загальних зборів учасників ТзОВ`Гостинець» від 4.05.07р. затверджено ліквідаційну комісію ДП`Троянда» в складі голови ОСОБА_11 (т.7 а.с.95)

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про господарські товариства» ліквідація товариства проводиться призначеною ним ліквідаційною комісією, а у разі припинення діяльності товариства за рішенням суду - ліквідаційною комісією, що призначається цими органами.

З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами товариства.

Згідно довідки з ЄДРПОУ від 03 вересня 2013 року, яка міститься в матеріалах справи , ОСОБА_11 з 04.06 2007 року і по даний час зареєстрований як голова ліквідаційної комісії ДП «Троянда» та підписант.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Таким чином, ОСОБА_11 як голова ліквідаційної комісії ДП «Троянда» , відомості про якого містяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , на підставі ст. 20 ЗУ «Про господарські товариства» вправі був підписувати та подавати документи від імені ДП «Троянда» і відповідно скріплювати їх печаткою даного підприємства.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про господарські товариства» ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру.

Оскільки, ДП «Троянда» не було ліквідовано на час підписання та подачі вказаних заяв і не припинене на даний час, про що до державного реєстру не внесено відповідних записів, безпідставним є твердження , що від імені цього підприємства вправі було діяти тільки ТОВ «Гостинець» (вул. Шашкевича, 6 в м. Івано-Франківську).

У зв`язку із вищевикладеним ОСОБА_11 слід виправдати за відсутністю події злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358КК України.

Досудовим слідством, ОСОБА_11 було інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Однак, в судовому засіданні встановлено і підтверджено відповідними доказами, що ОСОБА_11 , будучи головою ліквідаційної комісії ДП «Троянда» ,з наведених вище підстав, мав право виготовляти, підписувати і скріплювати печаткою ДП «Троянда» усі необхідні документи, в тому числі відповідні заяви, клопотання, скарги тощо.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_11 не підробляв касаційну скаргу від 08.10.2007 року на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2005 року, заяву про зупинення виконання вищевказаного рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2005 року та заяву про відновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги на господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2005 року.

За наведеного, подача зазначених вище документів до суду, не є подачею завідомо підроблених документів.

Окрім того, ОСОБА_11 як голова ліквідаційної комісії ДП «Троянда» вправі був подавати, виготовлені і підписані ним як головою ліквідаційної комісії документи, до державних установ, організацій будь-якої форми власності та передавати їх громадянам.

Виходячи з наведеного, ОСОБА_11 за даною статтею слід виправдати за відсутністю події злочину.

Досудовим слідством ОСОБА_11 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, відносно заволодіння корпоративними правами, які належали потерпілому ОСОБА_33 .

Проте, таке обвинувачення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні та спростовується дослідженими судом доказами, і безпосередньо показами наданими в засіданні як потерпілим ОСОБА_33 ,так і свідками ОСОБА_34 , ОСОБА_38 , ОСОБА_35 та ОСОБА_35 .

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Вищий господарський суд України у своїх рекомендаціях N 04-5/14, 28.12.2007 „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин вказав, що у вирішенні корпоративних спорів господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших господарських товариств.

За змістом ч. 2 та ч. 4 ст. 82 Господарського кодексу України, відомості про склад засновників та учасників, а також відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів повинен міститися в Статуті господарського товариства.

За наведеного особа є учасником товариства тільки в разі, якщо такі відомості про неї як учасника, містяться в Статуті товариства і в відомостях Єдиного державного реєстру.

Як вбачається з реєстраційних карток, реєстраційних і статутних документів ТОВ «Розважально-відпочинковий центр «Гаразд»(т.16 а.с.205,223,226243,т.17а.с.2,25), ТОВ «Конкорд-ІФ» (т.16 а.с.4,19,21,35,38,65), ПП «Гаразд-України Буд» (т15 а.с.25,39,56,58,72,76) ПП «Ніагара» (т.15а.с.115,165,168,177,182,191,206) та ПП «Санаторій матері і дитини «Берегиня» (т.17 а.с.86.95,102,110,120,125,135), ОСОБА_33 , на час вчинення інкримінованих ОСОБА_11 дій, не був ні учасником, ні засновником жодного з перелічених вище господарюючих суб`єктів, і таких відомостей про нього як учасника ні в Статутах, ні в реєстраційних картках не міститься. Учасниками товариств і підприємств, про які йдеться в обвинувальному висновку були саме ОСОБА_34 , ОСОБА_38 , ОСОБА_35 та ОСОБА_35 , що підтверджується відповідними даними з Єдиного державного реєстру, а також Статутами ТОВ ТОВ «Розважально-відпочинковий центр «Гаразд», ТОВ «Конкорд-ІФ», ПП «Гаразд-України Буд» ПП «Ніагара» та ПП «Санаторій матері і дитини «Берегиня».

Згідно ст. 88 Господарського кодексу України та ст. 117 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства зобов`язані вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, що передбачено установчими документами.

У відповідності до ст. 87 Господарського кодексу України, сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства, а згідно ст. 85 ГК України та ст. 115 ЦК України, саме товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу.

Оскільки, ОСОБА_33 не був учасником жодного з товариств і підприємств, зазначених в обвинувальному висновку і за документами дослідженими в судовому засіданні він не формував статутний капітал цих юридичних осіб, суд приходить до висновку, що останній не був і не міг бути „фактичним власником часток у перерахованих суб`єктах господарювання.

Крім того, ні Цивільний кодекс України , ні Господарський кодекс України не містить такого поняття як фактичний власник. Відповідно до законодавства власність, в тому числі на частку в статутному капіталі, повинна бути підтверджена об`єктивними документальними доказами.

Відсутність у ОСОБА_33 юридично закріпленого права власності на частки в статутних капіталах ТОВ «Розважально-відпочинковий центр «Гаразд», ТОВ «Конкорд-ІФ», ПП «Гаразд-України Буд» ПП «Ніагара» та ПП «Санаторій матері і дитини «Берегиня» було підтверджено в судовому засіданні безпосередньо ОСОБА_33 , і свідками ОСОБА_34 , ОСОБА_38 , ОСОБА_36 та ОСОБА_35 .

Зокрема, в судовому засіданні ОСОБА_34 , ОСОБА_38 , ОСОБА_36 та ОСОБА_35 пояснили суду, що частки у «Розважально-відпочинковий центр « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ТОВ «Конкорд-ІФ», ПП «Гаразд-України Буд» ПП «Ніагара» та ПП «Санаторій матері і дитини «Берегиня» були оформлені за ними.

ОСОБА_33 , надаючи пояснення як потерпілий, в судовому засіданні по даній кримінальній справі, особисто вказав, що в нього немає документів підтверджуючих, що він є власником вище перелічених підприємств, і більше того написав відповідну заяву про відсутність будь-яких майнових і немайнових претензій до ОСОБА_11 щодо своїх корпоративних прав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_11 особисто жодних контактів з ОСОБА_34 , ОСОБА_38 , ОСОБА_35 та ОСОБА_36 на предмет передачі йому довіреностей не мав, не просив і не переконував останніх надати такі довіреності від них. Як вказали дані особи, надаючи пояснення як свідки, про це їх безпосередньо просив ОСОБА_33 , що останній також підтвердив у судовому засіданні.

13.08.10р. ОСОБА_34 надав ОСОБА_11 нотаріально посвідчену довіреність на управління належними йому частками в ТзоВ`гаразд України», ТзОВ`Розважально-Відпочинковий центр Гаразд», ПП`Гаразд України Буд», ІНФОРМАЦІЯ_4 , в тому числі, з правом відчуження існуючих корпоративних прав.(т.15 а.с. 20).

10.09.2010р. ОСОБА_94 діючи на підставі даної довіреності, склав заяву від імені ОСОБА_34 про вихід із складу ПП`Гаразд-України Буд»(т.15 а.с.19), ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.15 а.с.242), ТзоВ`Гаразд України»(т.16 а.с.155), ТзОВ`Розважально-Відпочинковий центр Гаразд»(т.16 а.с.220) та згідно протоколу №5 учасників ПП`Гаразд- України Буд» від 15.09.10р. ОСОБА_34 виключено із складу учасників ПП(т.15 а.с.18). Згідно протоколу №12 зборів учасників ТзОВ`Конкорд ІФ» від 15.09.10р.(т.15 а.с.241) ОСОБА_34 виключено із складу даного ТзОВ.Згідно протоколу №21 зборів учасників від 15.09.10р. ОСОБА_95 виключено із складу учасників ТзОВ`Гаразд України»(т.16 а.с.158).

13.08.10р. ОСОБА_19 надав ОСОБА_11 нотаріально посвідчену довіреність на управління належними йому корпоративними правами в ПП`Ніагара», в тому числі, з правом відчуження існуючих корпоративних прав.(т.15 а.с. 218).

10.09.2010р. ОСОБА_94 ,діючи на підставі даної довіреності, склав заяву від імені ОСОБА_19 про вихід із складу ПП`Ніагара»(т.15 а.с.127).

13.08.10р. ОСОБА_36 , ОСОБА_35 надали ОСОБА_11 нотаріально посвідчену довіреність на управління належними їм корпоративними правами в ПП «Санаторій матері і дитини «Берегиня», в тому числі, з правом відчуження існуючих корпоративних прав.(т.17 а.с. 81-82).

25.08.2010р. ОСОБА_94 діючи на підставі даних довіреностей, склав заяви від імені ОСОБА_36 , ОСОБА_35 про вихід із складу учасників ПП «Санаторій матері і дитини «Берегиня» (т.17 а.с.145-146) та згідно протоколу №4 зборів учасників від 31.08.10р. вирішено останніх виключити із складу учасників ПП із сплатою належних їм часток.

Згідно Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.08.12р. у справі №5010/283-2012-к-26/22 , ,яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.12р.(т.21 а.с.13-15) ,в позові ОСОБА_95 про визнання недійсними рішень зборів учасників ТзОВ`Будівельна компанія «Галицька», статуту в редакції від 28.09.10р, 11.03.11р,2.06.11р., зобов`язання скасувати запис про реєстраційні дії, поновлення учасника товариства відмовлено .

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 15.08.12р. у справі №5010791/_2012-к-23/20 , ,яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.12р., постановою Вищого господарського суду України від 11.12.12р.(т.21 а.с.10-12,16-18) в позові ОСОБА_95 про визнання недійсними рішень зборів учасників ТзОВ`Конкорд-!Ф», установчих документів, скасування записів про внесення змін до державної реєстрації юридичної особи, поновлення учасника товариства відмовлено.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.08.12р. у справі №5010/825/2012-К-25/22 ,яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.12р.(т.21 а.с.7-9) в позові ОСОБА_95 про визнання недійсними рішень зборів учасників ТзОВ`Розважально-відпочинковий центр « ІНФОРМАЦІЯ_3 », статуту, зобов`язання державного реєстратора внести запис про скасування змін до державної реєстрації установчих документів юридичної особи, поновлення учасника товариства відмовлено.

При цьому вказаними рішеннями судів встановлено, що підписавши від імені ОСОБА_34 заяви про вихід учасника з товариства, ОСОБА_11 діяв в межах повноважень, наданих йому ОСОБА_34 згідно довіреності від 13.08.2010р.,в якій він надав право ОСОБА_11 відчужувати його корпоративні права шляхом підписання за нього договорів відступлення (купівлі-продажу)корпоративних прав,заяв про вихід зі складу учасників(т.20 а.с.247,250, т.21 а.с.1-6).

Крім того, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.08.12р. у справі №5010/825/2012-К-25/22, встановлено, що між ОСОБА_34 та ОСОБА_11 мали місце тривалі корпоративні правовідносини, так, ОСОБА_34 був включений до складу ТОВ`Розважально-відпочинковий центр`Гаразд» внаслідок виходу з нього ОСОБА_11 , ОСОБА_25 , ОСОБА_96 у 2009р.У зв`язку з виходом ОСОБА_11 у 2008-2010р. ОСОБА_34 та його дружина ОСОБА_97 стали новими власниками часток у статутних капіталах ряду інших товариств,а саме- ТОВ`Вінницяінвестбуд»(м.Вінниця),ТОВ`Гаразд Фінанси»(м.Івано-Франківськ), ТОВ`Гаразд Інвест»(м.м.Рівне),ТОВ`Рівнеінвестбуд»(м.Рівне), ТОВ`Дніпрові кручі»(м.Обухів).Що свідчить про те, що довіреність ОСОБА_34 була видана у розвиток спільних корпоративних правовідносин та ОСОБА_34 не міг не розуміти правове значення своїх юридичних дій і не знати про їх правові наслідки, не міг не мати власного волевиявлення щодо виходу із складу засновників(учасників) товариства (т.21 а.с.5).

ОСОБА_98 , ОСОБА_36 та ОСОБА_35 дії ОСОБА_11 на виконання наданих ними довіреностей не оспорювали та довіреності не скасовували.

В силу положень п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008р«Про практику розгляду судами корпоративних спорів», суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Отже, той факт, що господарські суди відмовили ОСОБА_34 у задоволені його позовів до ТОВ «Конкорд-ІФ», ТОВ «Розважально-відпочинковий центр «Гаразд» та ТОВ «Гаразд України» (БК «Галицька»), свідчить про те, що суди не знайшли жодних підстав вважати, що його права та законні інтереси як учасника (в тому числі корпоративні і майнові) були порушені при вчиненні ОСОБА_11 дій на підставі довіреності.

Таким чином, встановлені у рішеннях господарського суду Івано-Франківської області та постановах Львівського апеляційного господарського суду обставини, також спростовують наявність умисних дій зі сторони ОСОБА_11 , направлених на заволодіння корпоративними правами ОСОБА_33 .

Окрім цього,з показань свідка ОСОБА_81 (т.19 а.с.181),який є товаришем ОСОБА_33 ,даних на досудовому слідстві та перевірених судом, вбачається,що ОСОБА_33 повідомив йому про свій намір надати на ім.»я ОСОБА_11 доручення від власників часток товариств та надати йому можливість самостійно розділити спільно зароблені активи,що підтвердив у судовому засіданні і потерпілий ОСОБА_33 .

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку , що ОСОБА_11 діяв виключно на підставі та в межах наданих йому повноважень згідно довіреностей, виданих на його ім`я ОСОБА_34 , ОСОБА_99 , ОСОБА_36 та ОСОБА_35 , а отже,за ч.4 ст.190 КК України ОСОБА_11 слід виправдати за відсутністю події даного злочину.

У судовому засіданні не знайшло свого підтвердження звинувачення ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

В матеріалах справи міститься вирок Галицького районного суду м. Львова від 11.-14.05.2007 року(т.9а.с.1,т.11а.с.43),з якого вбачається, що в 2007 році, ОСОБА_12 було інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме що вона, зловживаючи службовим становищем здійснила привласнення, заволодіння, та розтрату чужого майна нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 .

При цьому, ОСОБА_12 у 2007 році, досудовим слідством обвинувачувалась у вчиненні аналогічних дій, які є предметом розгляду по даній справі, лише ці дії були кваліфіковані за ч. 5 ст. 191 КК України.

Натомість, Галицький районний суд м.Львова, виносячи вирок 11-14.05.2007 року встановив, що - ОСОБА_12 мала право на підставі Статуту, протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ «Світлиця» від 24.06.2000 року, протоколу засідання правління ЗАТ «Світлиця» від 02.02.2004 року підписувати договір про відчуження майна товариства, а тому прийшов до висновку про її виправдання в інкримінованому злочині за ознаками ст. 191 ч. 5 КК України.

Вказаний вирок суду, в частині кваліфікації дій ОСОБА_12 та її виправдання було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 07.08.2007р.

В силу ст..61 Конституції України,ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З частини 3 ст.2 КК України вбачається,що ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

Окрім того, питання дійсності укладеного ОСОБА_12 як головою правління договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року, і фактична оцінка її діям, як продавця у цьому договорі досліджувалося при прийняті постанови Львівським апеляційним господарським судом у справі № 7/94-6/84 від 26.01.2010 року. (т.1а.с.205)

У вказаній постанові суду, яка набрала законної сили, встановлено, що при укладенні договору купівлі продажу, товариство було продавцем (а відповідно і власником) нежитлових приміщень. На час укладення даного договору нежитлові приміщення, які є предметом цього договору, в спорі чи під забороною, арештом не перебували, жодних обтяжень на приміщення не було.

Повноваження правління на укладення такого договору визначені Статутом товариства.

Протоколом засідання правління від 02.02.2004 року, погоджено відчуження належного ЗАТ «Світлиця» нежитлового приміщення по вул. Шашкевича, 6 в м. Івано-Франківську.

Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд в постанові зазначив, що ОСОБА_12 мала право на підставі Статуту, протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ «Світлиця» від 24.06.2000 року, протоколу засідання правління ЗАТ «Світлиця» від 02.02.2004 року підписувати договір про відчуження майна товариства.

Окрім цього, посилання сторони обвинувачення на те,що ОСОБА_12 діяла всупереч ухвали Івано-Франківського господарського суду у справі №6/19 від 06.02.2004р.,якою їй заборонено вчиняти будь-які статутні повноваження ЗАТ`Світлиця» спростоване наявною в матеріалах справи копією ухвали про порушення провадження у справі за позовом ДП`Троянда» ЗАТ`Світлиця» до ЗАТ`Світлиця» (т.19 а.с.81),яка постановлена 16.02.2004року.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що зазначена ухвала вручена ОСОБА_12 особисто чи звернена до виконання в частині забезпечення позову через відділ державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Загальної частини Кримінального кодексу України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України, та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Згідно п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є обов`язковість рішень суду.

У відповідності до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

В силу положення ч. 1 ст. 65 КПК України, доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, суд вважає встановленими, у визначеному законом порядку, факти, наведені у вироку Галицького районного суду м. Львова від 11-14.05.07р. та постанові Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2010р. відносно законності, легітимності і правомірності дій ОСОБА_12 як голови правління ЗАТ «Світлиця» при укладенні договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року і приходить до висновку,що за ч. 4 ст. 190 КК України ОСОБА_12 слід виправдати.

Досудовим слідством ОСОБА_12 пред`явлене обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

Проте, таке обвинувачення також визнається судом необґрунтованим.

Досудовим слідством не було надано і долучено до матеріалів кримінальної справи жодного доказу, на підставі якого, у визначений законом спосіб, можна було б встановити, що факт підробки чи внесення будь-яких завідомо неправдивих відомостей до протоколу засідання правління ЗАТ «Світлиця» від 02.02.2004 року дійсно мав місце.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_19 ,дані в судовому засіданні,суд не бере їх до уваги, оскільки, він вказав,що можливо і був на зборах,де вирішували питання продажу приміщення ОСОБА_11 ,але точно не пам`ятає, які з цього приводу давав пояснення у 2007р.у Галицькому районному суді м.Львова також не пригадує,але зазначив,що вони відповідали дійсності. Враховуючи наведене суд не приймає до уваги і пояснення свідка ОСОБА_19 в частині його відсутності на зборах правління від 2.02.2004р. ,дані на досудовому слідстві(т.14 а.с.87-89,)

Одночасно, суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_14 ,дані на досудовому слідстві (т.19 а.с.23),з яких вбачається,що всіх подій він не пам`ятає,у зв`язку із спливом часу,крім того,всіма справами,пов`язаними із ЗАТ`Світлиця» займався ОСОБА_66 ,згідно наданої ним довіреності.

Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_17 ,дані на досудовому слідстві 20.03.12р.(т.13а.с.180) щодо його відсутності на зборах правління 2.02.2004року, оскільки, такі спростовані його ж поясненнями під час очної ставки з ОСОБА_12 від21.03.12р., де він вказував,що не пригадує чи брав участь у прийнятті рішень про продаж ОСОБА_11 нежитлових приміщень .

Крім того, зазначені показання спростовані поясненнями ,даними як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні свідком ОСОБА_100 та підсудною ОСОБА_20 про те,що всі особи,вказані у протоколі від 02.02.04р.були присутні на засіданні правління ЗАТ`Світлитця».Суд надає віри цим поясненням, так як вони є чіткі, послідовні та не спростовані жодними іншими доказами.

Як вбачається з протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_16 від 23.04.12р.(т.19 а.с.48-49), останній від дачі пояснень відмовився на підставі ст.63 Конституції України.

В ході досудового розслідування у даній кримінальній справі, ОСОБА_88 яка була членом правління ЗАТ`Світлиця» та секретарем засідання правління 02.02.2004р.щодо присутності на засіданні акціонерів , складання та підписання нею протоколу засідання правління від 02.02.2004р.взагалі не допитувалась.

Одночасно, в матеріалах справи міститься постанова ст..оперуповноваженого СДСБЕЗ Івано-Франківського МВ УМВСУ в Івано-Франківській області від12.10.12р., згідно якої вбачається, що матеріали відносно підробки ОСОБА_88 та ОСОБА_89 ряду документів, в тому числі протоколу засідання правління ЗАТ «Світлиця» від 2.02.2004р., були виділені в окреме провадження, по ним було проведено перевірку, за наслідками якої щодо ОСОБА_88 і ОСОБА_90 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи у зв`язку із відсутністю події злочину.

Отже, в судовому засіданні обвинувачення ОСОБА_12 у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України не знайшло свого підтвердження, а тому її слід виправдати за цією статтею за відсутністю події злочину.

ОСОБА_12 досудовим слідством пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 3 Загальної частини Кримінального кодексу України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 4 Загальної частини Кримінального кодексу України, злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення злочину.

Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

В силу положення ч. 2 ст. 5 Загальної частини Кримінального кодексу України вказує, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі.

Аналогічний принцип закріплений ст. 58 Конституції України.

Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 364-1 на підставі Закону № 3207-VІ від 07.04.2011 року. До 2011 року, дії, передбачені даною статтею, не вважалися кримінально карним діянням і кримінальним законом не регулювалися.

Досудовим слідством вказується, що дії, обумовлені диспозицією ст. 364-1 КК України, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 вчинили у 2004 році.

У зв`язку із вищевикладеним, суд приходить до переконання що ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 364-1 КК України слід виправдати.

Вирішуючи заявлені по даній кримінальній справі цивільні позови ТОВ «Гостинець», ОСОБА_28 , ОСОБА_39 , ОСОБА_21 , ОСОБА_41 та ОСОБА_101 , суд вважає, що на підставі ч. 2 ст. 328 КПК України, слід відмовити в їх задоволенні, у зв`язку із виправданням підсудних.

Вирішуючи питання про речові докази у справі, суд виходить з наступного.

Постановою Слідчого СВ УМВС в Івано-Франківській області ОСОБА_102 10 вересня 2011 року, (т.4 а.с. 124-125) приміщення по вул. Шашкевича, 6 в м. Івано-Франківську було визнано речовим доказом по даній кримінальній справі.

Відповідно до ст. 330 КПК України, при постановленні вироку суд вирішує питання про речові докази, керуючись правилами, викладеними в ст. 81 цього кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, на даний час, договір купівлі-продажу приміщення по АДРЕСА_3 від 13.02.2004 року не розірваний, не скасований і в судовому порядку недійсним не визнаний.

Доводи потерпілих, відносно того, що ухвалою Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 07.08.2007 року у справі № 11а-662 2007 р., за ТОВ «Гостинець» було остаточно визнано право власності на приміщення по АДРЕСА_3 , оцінюються судом критично.

Положеннями статті 81 КПК України визначено, що гроші, цінності та інші речі, які були об`єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям.

Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку Цивільного судочинства.

Окрім того,згідно постанови від 26.01.2010 року Львівського апеляційного господарського суду у справі № 7/94-6/84 та ухвали цього ж суду від 04.02.2010 року у справі № 7/94-6/84, за ОСОБА_11 було відновлено право власності, яке він набув на підставі договору від 13.02.2004 року.

Згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі 2а-1243/11/0970 від 10.06.2011 року , яке було підтверджене Ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі № К/9991/95103/11 від 29.05.2012 року , вирішено відновити реєстраційний запис про реєстрацію за ОСОБА_11 права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 , який був помилково скасований ОБТІ на підставі ухвали господарського суду Івано-Франківської області у справі № 18/331.

Таким чином, судовими рішеннями, прийнятими в порядку господарського і адміністративного судочинства за період 2010-2013 роки, було підтверджено і відновлено право власності ОСОБА_11 на приміщення по АДРЕСА_3 .

У зв`язку із вищевикладеним, даний речовий доказ слід повернути його законному володільцю ОСОБА_11 .

Компакт-диски із записами судових засідань слід повернути Івано-Франківському міському суду.

Інвентаризаційну справу щодо нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 повернути Івано-Франківському ОБТІ.

Книгу обліку реєстрації замовлень на виготовлення печаток повернути ТзОВ «Акорд».

Відеозапис слідчої дії-зберігати при справі.

Оригінали вироку Галицького районного суду м.Львова від 11-14 травня 2007р.у справі №1-13/2007 та ухвали апеляційного суду Львівської області від 07.08.2007р.-слід повернути Галицькому районному суду м.Львова.

Заходи забезпечення цивільного позову, згідно постанови заст..начальника СВ СУ УМВСУ в Івано-Франківській області ОСОБА_103 від 09.06.2012р.(т.19а.с.201),якою накладено арешт на квартиру по АДРЕСА_10 , нежитлові приміщення по АДРЕСА_4 ,корпуси №1,№2 санаторію`Смерічка»,земельні ділянки в с.Татарів та інше рухоме і нерухоме майно ОСОБА_80 і ОСОБА_12 , згідно постанови заст..начальника СВ СУ УМВСУ в Івано-Франківській області ОСОБА_103 від 28.03.2012р.(т.14а.с.159),якою накладено арешт на все нерухоме майно ІНФОРМАЦІЯ_3 »,ПП`Гаразд України Буд», ІНФОРМАЦІЯ_6 », ТзОВ`Конкорд-Іф», згідно постанови заст..начальника СВ СУ УМВСУ в Івано-Франківській області ОСОБА_103 від 29.02.2012р.(т.12а.с.138),якою накладено арешт на майно ,належне ОСОБА_11 -автомобіль «Toyota Cruiserд.н.з. НОМЕР_3 ,нежитлове приміщення крамниця №2 по вул..Дністровській,45а, земельні ділянки в м.Івано-Франківську,згідно Державного акту №8891 від 12.06.2002р.,у АДРЕСА_11 ,нежитлові приміщення по АДРЕСА_12 , ? частку квартири по АДРЕСА_2 - скасувати.

Керуючись ст..323-324,327 КПК України, суд,-

З А С У Д И В

ОСОБА_11 у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.4ст.190 КК України визнати невинним та виправдати у зв`язку з відсутністю події злочину.

ОСОБА_11 у пред`явленому обвинуваченні за ч.2ст.194 КК України визнати невинним та виправдати у зв`язку з відсутністю події злочину.

ОСОБА_11 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1ст.358 КК України визнати невинним та виправдати у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_11 у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.3ст.358, ч.4 ст.358 КК України визнати невинним та виправдати у зв`язку з відсутністю події злочину.

ОСОБА_11 у пред`явленому обвинуваченні за ч.2ст.364-1 КК України визнати невинним та виправдати у зв`язку з відсутністю події злочину.

ОСОБА_12 у пред`явленому їй обвинуваченні за ч.4 ст.190, ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.366 КК України визнати невинною та виправдати за відсутністю події злочину.

Запобіжні заходи- заставу відносно ОСОБА_11 та підписку про невиїзд відносно ОСОБА_12 - скасувати.

Заставу ,внесену ОСОБА_11 ,згідно постанови Івано-Фроанківського міського суду від 09.02.2012р. (т.11а.с.241-243) -повернути ОСОБА_11 .

Речові докази- компакт-диски із записами судових засідань - повернути Івано-Франківському міському суду.Інвентаризаційну справу щодо нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 повернути Івано-Франківському ОБТІ. Книгу обліку реєстрації замовлень на виготовлення печаток повернути ТзОВ «Акорд»(м.Івано-Франківськ,вул.,Коновальця,2).

Відеозапис слідчої дії-зберігати при справі.

Приміщення по АДРЕСА_3 повернути власнику ОСОБА_11 .

Оригінали вироку Галицького районного суду м.Львова від 11-14 травня 2007р.у справі №1-13/2007 та ухвали апеляційного суду Львівської області від 07.08.2007р.(т.11 а.с.43-76)- повернути Галицькому районному суду м.Львова.

У задоволенні цивільного позову ТОВ «Гостинець», ОСОБА_28 , ОСОБА_39 , ОСОБА_21 , ОСОБА_41 та ОСОБА_101 відмовити.

Скасувати заходи забезпечення цивільного позову, згідно постанови заст..начальника СВ СУ УМВСУ в Івано-Франківській області ОСОБА_103 від 09.06.2012р.(т.19а.с.201),якою накладено арешт на квартиру по АДРЕСА_10 , нежитлові приміщення по АДРЕСА_4 ,корпуси №1,№2 санаторію`Смерічка»,земельні ділянки в с.Татарів та інше рухоме і нерухоме майно ОСОБА_80 і ОСОБА_12 , згідно постанови заст..начальника СВ СУ УМВСУ в Івано-Франківській області ОСОБА_103 від 28.03.2012р.(т.14а.с.159),якою накладено арешт на все нерухоме майно ІНФОРМАЦІЯ_3 »,ПП`Гаразд України Буд», ІНФОРМАЦІЯ_6 », ТзОВ`Конкорд-Іф», згідно постанови заст..начальника СВ СУ УМВСУ в Івано-Франківській області ОСОБА_103 від 29.02.2012р.(т.12а.с.138),якою накладено арешт на майно ,належне ОСОБА_11 -автомобіль «Toyota Cruiserд.н.з. НОМЕР_3 ,нежитлове приміщення крамниця №2 по вул..Дністровській,45а, земельні ділянки в м.Івано-Франківську,згідно Державного акту №8891 від 12.06.2002р.,у АДРЕСА_11 ,нежитлові приміщення по АДРЕСА_12 , ? частку квартири по АДРЕСА_2 .

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_1