Ухвала

від 04.02.2014 по справі 2а-5031/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 року м. Київ К/800/29233/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову та ухвалуЛьвівського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2013 року у справі№ 2а-5031/11/1370 за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області проскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 року у справі № 2а-5031/11/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2013 року, позов задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області від 10.11.2010 року № 0025361750 та від 31.12.2010 року №0025361750/1.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, 228 Цивільного кодексу України, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судам першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області невиїзної документальної перевірки з питань взаєморозрахунків ФОП ОСОБА_4 з ПП «Меліта-Агро» за період 01.07.2009 року по 31.12.2009 року складено акт від 01.11.2010 року № 1264/172/НОМЕР_1, яким зафіксовано, що господарські операції позивача та ПП «Меліта-Агро» велись з порушеннями податкового законодавства у зв'язку з тим, що підприємство не має можливості фактичного здійснення господарських операцій, не має достатнього персоналу та транспортних засобів.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.11.2010 року № 0025361750/0 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 200 525,10 грн.

За результатами розгляду повторної скарги позивача відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 року № 0025361750/1.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з правомірності формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Меліта-Агро» на загальну суму 133 683,40 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Згідно із пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.5.1 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору купівлі продажу олії соняшникової від 21.07.2009 року, укладеного позивачем та ПП «Меліта - Агро», підтверджується матеріалами справи, зокрема, накладними та податковими накладними, які були виписані ПП «Меліта-Агро», договором оренди автомобіля від 05.01.2009 року, договором оренди н/причіпа-цистерни харч-Е від 05.09.2009 року, який спеціально призначений для перевезення товару, покупцем якого була позивача.

На підтвердження реальності доставки товару позивачем надано шляхові листи орендованого автомобіля за маршрутом Запоріжжя-Львів, а також докази, що підтверджують можливість зберігання придбаного товару: договір № 1 оренди індивідуально-визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 12.01.2009 року; подальшого використання товару у господарській діяльності шляхом реалізації іншим господарюючим суб'єктам (копії витягів з книги обліку продажу за липень-грудень 2009 року).

В обґрунтування своїх доводів податковий орган посилається на акт про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Меліта-Агро» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Алекстрейд-плюс».

Судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано відхилені вказані посилання, оскільки у разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться з порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2013 року у справі № 2а-5031/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак