Постанова

від 10.02.2014 по справі 13542-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2014Справа №5002-4/ 13542-2006

За заявою кредитора Дочірнього підприємства «П.Дуссман-Україна», м. Київ

до боржника Державного підприємства «Санаторій «Форос», м. Ялта, смт. Форос

про визнання банкрутом

Суддя Шкуро В.М.

Представники:

Від кредиторів - не з'явились, повідомлені належним чином;

від боржника - Салієв І.Е., керуючий санацією.

За участю:

Головного Управління юстиції в Автономної Республіки Крим - Абібуллаєв В.М., довіреність №03-11/5202 від 19.09.2013, представник;

прокурора - Приймак А.О., прокурор відділу прокуратури Автономної Республіки Крим.

Обставини справи: у провадженні Господарського суду Автономної Республіки Крим перебуває справа про банкрутство Державного підприємства «Санаторій «Форос» порушена відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону №784-XIV від 30.06.1999 з наступними змінами (далі-Закон).

Ухвалою господарського суду від 16.03.2007 до боржника застосована судова процедура банкрутства - санація строком на дванадцять місяців, керуючим санацією призначений арбітражний керуючий Салієв Е.І. (т.2, а. с. 53-54).

Строк санації боржника та строк для надання узгодженого з Державним управлінням справами плану санації неодноразово продовжувалися.

Ухвалою від 16.10.2012 господарський суд відмовив у затвердженні плану санації боржника, представленого керуючим санацією, та зобов'язав комітет кредиторів розглянути питання про подальшу процедуру банкрутства та прийняти відповідне рішення (т.9, а.с. 22-23).

Після скасування 23.05.2013 Севастопольським апеляційним господарським судом постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом від 09.01.2013 строк санації не продовжувався.

05.06.2013 до господарського суду надійшло клопотання комітету кредиторів ДП «Санаторій «Форос» про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури строком на дванадцять місяців та призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Салієва І.Е. (т.10, а.с. 45). Рішення про звернення до господарського суду з вказаним клопотанням прийнято на зборах комітету кредиторів 05.06.2013 за результатами розгляду звіту керуючого санацією за період з 01.11.2012 по 01.06.2013 (протокол №26, т.10, а.с.46-47).

Ухвалою господарського суду від 03.09.2013 керуючого санацією було зобов'язано провести аналіз фінансово-господарської діяльності боржника за 2012 - I півріччя 2013 року, скликати збори комітету кредиторів, на якому розглянути проведений аналіз та повторно визначитися з подальшою процедурою банкрутства і кандидатурою арбітражного керуючого з урахуванням думки Державного управління справами, висловленої у листі від 09.08.2013 вих.№14.2-044 (т.10, а.с.96-97).

На своїх зборах 23.09.2013 комітетом кредиторів за результатами розгляду проведеного керуючим санацією аналізу фінансово-господарської діяльності боржника за 2012 - I півріччя 2013 року повторно прийнято рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом, введення ліквідаційної процедури строком на дванадцять місяців, призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Салієва І.Е. (протокол №27, т.10, а.с. 114-116). Відповідне клопотання до господарського суду подане керуючим санацією 26.09.2013 з доданим до нього аналізом фінансово-господарської діяльності боржника станом на 30.06.2013 (т.10, а.с.113).

Із представленого керуючим санацією Салієвим І.Е. аналізу фінансово-господарської діяльності боржника вбачається, що ним проаналізовано фінансовий стан підприємства, його активи, специфіку господарської діяльності. Встановлено, що майно підприємства на 99,98% складається із основних засобів, які мають ступінь зношення 80,0%. Підприємство фактично припинило господарську діяльність. Штатна чисельність працівників боржника складає 4 одиниці, при цьому через складне економічне становище три з них скорочені до 0,5 ставки та один до 0,75 ставки. Фінансовий стан боржника характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності. Загальна сума кредиторської заборгованості становить 2371,00 тис. грн, з них 2269,39 тис. грн або 95,72% від загального розміру кредиторської заборгованості це заборгованість зі строком виникнення більше 1,5 років, і включає всю конкурсну заборгованість згідно реєстру вимог кредиторів. При цьому дебіторська заборгованість становить всього 89,00 тис. грн і представлена іншими дебіторами (орендарі, квартиронаймачі). Боржник не має фінансової можливості за рахунок власних коштів розрахуватися з кредиторами, а пропозицій від можливих інвесторів, які б бажали взяти участь у фінансовому оздоровлені боржника не надходило (т.10, а.с.117-142).

Зазначені обставини, на думку керуючого санацією, виключають можливість підготовки плану санації боржника, який би відповідав вимогам Закону та призвів би до відновлення платоспроможність боржника.

Судом встановлено, що основним видом діяльності боржника, згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є діяльність лікарняних закладів. Але боржник як лікарняний заклад не функціонує, оскільки не має жодних засобів (корпусів, обладнання) для лікування, проведення операцій, аналізів та інших діагностичних процедур тощо; забезпечення умов перебування в лікувальних закладах, як то розміщення, годування пацієнтів тощо. Наведене підтверджується долученими до матеріалів справи інвентаризаційними описами станом на 01.10.2013 (т.10, а.с.173-201).

Єдиним джерелом доходів є надходження від надання об'єктів у оренду стороннім організаціям, не пов'язаним з діяльністю лікарняних закладів. Щомісячно ці надходження становлять біля 21,00 тис. грн, які направляються на сплату податків, зборів (обов'язкових платежів), оплату праці працівників, виплату винагороди арбітражному керуючому, покриття витрат на утримання житлового фонду, об'єктів комунальної інфраструктури, що перебувають на балансі боржника тощо.

Частиною першою статті 17 Закону встановлено, що санація вводиться на строк не більше дванадцять місяців, а за клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.

Таким чином, Законом передбачено граничний строк для здійснення санації в процедурі банкрутства, який не може перевищувати 18 місяців і можливість продовження судом цього строку чинним законодавством не передбачена.

Продовження процедури санації понад строк, визначений статтею 17 Закону, можливе лише у випадках, прямо передбачених цим Законом, зокрема у разі здійснення процедури банкрутства містоутворюючих підприємств (стаття 42 Закону), особливо небезпечних підприємств (стаття 43 Закону), а також сільськогосподарських підприємств (стаття 44 Закону).

Санацію боржника введено ухвалою господарського суду від 16.03.2007. Останнього разу ухвалою від 19.06.2012 строк санації продовжувався до 20.12.2012, тобто процедура санації вже триває 69 місяців.

Враховуючи, що боржник у даній справі не відноситься до зазначених категорій підприємств у розумінні Закону, чергове продовження строку санації виключається.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що боржник не відновив свою платоспроможність, а за відсутності пропозиції від комітету кредиторів про укладення мирової угоди у справі про банкрутство, задоволення вимог кредиторів можливе виключно шляхом продажу активів боржника у ліквідаційній процедурі.

При прийнятті рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури суд керується положеннями частини четвертої статті 205 Господарського кодексу України, згідно якої підставою для визнання суб'єкта господарської діяльності банкрутом, є його неспроможність через недостатність майна задовольнити вимоги кредиторів.

Державне управління справами у листах від 09.08.2013 вих.№14.2-044 та від 18.12.2013 вих.№14.1-080 висловилось проти призначення арбітражного керуючого Салієва І.Е. ліквідатором, посилаючись на його незадовільну роботу, оскільки окремі об'єкти нерухомого майна боржника можуть бути залучені для ведення ефективної господарської діяльності підприємства в процесі санації боржника (передача в орендне користування), якщо не доведено в установленому порядку інше та за умови призначення нового керуючого санацією. При цьому, Державне управління справами вважає, що питання стосовно подальших процедур банкрутства та джерел відновлення платоспроможності боржника має вирішуватися з урахуванням обґрунтованої інформації керуючого санацією стосовно вжитих ним санаційних заходів за весь час санації боржника та причин їх неефективності, підтвердження об'єктивності даних щодо дійсного стану підприємства, оцінки вартості основних і оборотних засобів, запасів підприємства та детального розрахунку прибутків і збитків боржника(т.10, а.с.80-81, 222-224).

Стосовно такої позиції Державного управління справами суд зазначає наступне.

Заперечуючи проти кандидатури арбітражного керуючого Салієва І.Е. Державне управління справи утрималось від внесення на розгляд комітету кредиторів іншої кандидатури. Не містять листи і конкретних пропозицій щодо можливих санаційних заходів, які б за відсутності бази для функціонування боржника як лікарняного закладу дозволили б здійснити розрахунки з кредиторами у процедурі санації. Щодо передачі в оренду окремих об'єктів нерухомого майна, то така можливість використана, проте надходжень від орендної плати з очевидністю недостатньо для фінансового оздоровлення боржника.

Враховую, що саме до компетенції комітету кредиторів належить внесення господарському суду пропозицій щодо кандидатури арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), суд не бачить перешкод для призначення за клопотанням комітету кредиторів арбітражного керуючого Салієва І.Е. ліквідатором боржника.

Після визнання боржника банкрутом застосуванню підлягають положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 №4212-VI (нова редакція Закону), що регулюють ліквідаційну процедуру, в тому числі і визначені статтею 96 нової редакції Закону особливості банкрутства державних підприємств.

Визнання боржника банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури не перешкоджає застосуванню до боржника в подальшому процедури санації, що прямо передбачено частиною другою статті 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону від 22.12.2011 №4212-VI, згідно з якою за клопотанням комітету кредиторів або інвесторів, або власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) банкрута чи з власної ініціативи господарський суд може прийняти рішення про введення процедури санації й після визнання боржника банкрутом у разі наявності плану санації та до початку продажу майна банкрута.

Присутній у судовому засіданні прокурор відділу Прокуратури Автономної Республіки Крим Приймак А.О. висловився проти визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, посилаючись на встановлену Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» заборону на примусову реалізацію майна державного підприємства у ліквідаційній процедурі.

З такою позицією прокурора погодитись не можна, оскільки Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону від 22.12.2011 №4212-VI, абзац третій статті 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», який містив заборону на відчуження нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності державними підприємствами в процесі провадження справи про банкрутство виключено. А отже введений вказаним Законом мораторій на примусову реалізацію майна державних підприємств до продажу такого майна у ліквідаційній процедурі відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не підлягає застосуванню та не є перешкодою для визнання державного підприємства банкрутом.

З урахування вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у боржника відсутні фінансові можливості, які б дозволили йому розрахуватися з кредиторами, а за відсутності погодженого плану санації, пропозиції про укладення мирової угоди у справі про банкрутство, задоволення вимог кредиторів можливе виключно шляхом продажу активів боржника у ліквідаційній процедурі.

Згідно статті 24 Закону господарський суд призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією, тобто за погодженням з комітетом кредиторів (частина друга статті 17 Закону).

На засіданні комітету кредиторів 05.06.2013 та 23.09.2013 прийнято рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Салієва І.Е. Комітет кредиторів в даному випадку реалізував своє право та запропонував кандидатуру на посаду ліквідатора боржника. Від інших арбітражних керуючих заяв на участь у справі не надійшло. Державне управління справи проти призначення ліквідатором арбітражного керуючого Салієва І.Е. заперечувало, однак не надало ані комітету кредиторів, ані господарському суду жодних пропозицій щодо іншої кандидатури арбітражного керуючого.

За таких обставин, суд призначає ліквідатором ДП «Санаторій «Форос» арбітражного керуючого Салієва І.Е., який виконував обов'язки керуючого санацією боржника та за кандидатуру якого клопоче комітет кредиторів.

Згідно з положеннями частини третьої статті 38 нової редакції Закону, з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, здійснюється офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону №784-XIV від 30.06.1999 з наступними змінами, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Визнати Державне підприємство «Санаторій «Форос» (смт. Форос, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98690, ідентифікаційний код юридичної особи 20670777) банкрутом.

2.Відкрити щодо Державного підприємства «Санаторій «Форос» ліквідаційну процедуру відповідно до розділу III Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 №4212-VI (далі - Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI) строком на дванадцять місяців.

3.Призначити ліквідатором Державного підприємства «Санаторій «Форос» арбітражного керуючого Салієва Ібрагіма Енверовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), який має свідоцтво Міністерства юстиції України про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_2 від 27.03.2013.

4.Повноваження керуючого санацією Салієва І.Е. припинити.

5.Посадовим особам Державного підприємства «Санаторій «Форос» протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору.

6.Оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, текст якого додається.

7.З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

· господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

· строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;

· у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

· припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

· відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

· продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI);

· скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

· вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;

· виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених розділом III Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI).

8.Зобов'язати ліквідатора Салієва І.Е.:

· під час проведення ліквідаційної процедури використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховувати на основний рахунок боржника;

· виплати кредиторам з основного рахунку здійснювати у порядку черговості, визначеному статтею 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI);

· у зв'язку із здійсненням переходу до застосування нової редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» привести реєстр вимог кредиторів у відповідність до вимог статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI) і з урахуванням його вимог вирішити питання щодо переобрання представницьких органів кредиторів (зборів кредиторів та комітету кредиторів);

· продавати майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI);

· не рідше ніж один раз на місяць надавати комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів. Копію звіту та інформації направляти господарському суду;

· на вимогу господарського суду та державного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури.

9. Подальше провадження у справі здійснювати у відповідності до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 №4212-VI.

10. Відповідні строки по цій справі обчислювати з дати прийняття постанови, тобто з 10.02.2014.

Суддя В.М. Шкуро