Ухвала

від 30.01.2014 по справі 2а-15549/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15549/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

30 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2013 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Девілон» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002372220 від 15.06.2012, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Девілон» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002372220 від 15.06.2012 (далі - ППР № 0002372220).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2013 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 14.05.2012 по 18.05.2012 працівниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача стосовно взаємовідносин з ПП «Укрторгтранс» (код ЄДРПОУ 36043405) за період з 01.02.2011 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт № 136/1-22-20-30178883 від 24.05.2012 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0002372220, відповідно до якого встановлено зменшення позивачем розміру залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту (рядок 24 декларації з податку на додану вартість) у розмірі 461 328,00 грн., у тому числі за лютий 2011 року у розмірі 279 901,00 грн., за березень 2011 року у розмірі 181 427,00 грн.

Листом № 35 від 05.06.2012 позивач звернувся до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС із запереченнями на Акт перевірки.

Листом від 12.06.2012 № 3314/10/22-2011 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС заперечення позивача на Акт перевірки не задоволено, а висновки Акту перевірки залишено без змін.

Листом від 26.06.2012 № 37 позивач звернувся до ДПС у м. Києві зі скаргою на ППР № 0002372220.

Рішенням № 5235/10/12-114 від 23.08.2012 ДПС у м. Києві залишила без змін ППР № 0002372220, а скаргу позивача - без задоволення.

Листом № 47 від 11.09.2012 позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на ППР № 0002372220.

Рішенням № 2980/0/61-12/10-2175 від 04.10.2012 ДПС України залишила без змін ППР № 0002372220 та рішення, прийняте за розглядом скарги, а скаргу позивача - без задоволення.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); Господарського кодексу України (далі - ГК України); Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Девілон» зареєстровано 01.12.1998 за № 1 068 107 0004 001301 Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 30178883). Місцезнаходження позивача: 03039, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 25.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 14.12.1998 за № 435, в періоді, що перевірявся, був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача є інші види оптової торгівлі.

Основним видом діяльності контрагента позивача - ПП «Укрторгтранс» є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань, оптова торгівля будівельними матеріалами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між позивачем та ПП «Укрторгтранс» укладено договір поставки № 1/2510 від 25.10.2010. Предметом даного договору була поставка контрагентом позивача відповідних товарів позивачу разом з товаросупроводжувальною документацією відповідно до поданих позивачем замовлень, та зобов'язання позивача прийняти такі товари та своєчасно сплатити їх вартість. Асортимент та ціни на товар згідно умов даного договору містяться у Специфікації № 1 від 25.10.2010 р., що є невід'ємною частиною договору.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач на виконання вказаного договору отримав від ПП «Укрторгтранс» відповідний товар.

Позиція відповідача ґрунтується на акті перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 300/23-214/36043405 від 11.11.2011 про неможливість проведення перевірки ПП «Укрторгтранс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за січень - квітень 2011 року для перевірки правових відносин з платниками податків - покупцями для прийняття відповідних заходів згідно чинного законодавства.

У зв'язку з неможливістю провести перевірку, податковий орган дійшов висновку, що всі операції ПП «Укрторгтранс» не мали реального товарного характеру, а укладені контрагентом правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними при придбанні товарів (наданні послуг).

На підставі таких висновків податковий орган дійшов помилкового висновку, що правочин між позивачем та ПП «Укрторгтранс» є таким, що вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлені даним правочином, а також є нікчемним.

Матеріали справи містять податкові накладні, виписані позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Позивачем належними доказами доведено фактичне отримання відповідного товару від відповідача та виконання сторонами умов договору, який було поставлено під сумнів відповідачем. Дані факти підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема, копіями видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, книги обліку довіреностей, звітів про переміщення товарів на складах (т. 1, арк. 161 - 199, 209 - 238 матеріалів справи).

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанціях зауважень щодо даних документів не надано.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що первинні документи складені відповідно до вимог законодавства.

Також актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з ПП «Укрторгтранс» зроблено на підставі первинних документів, а саме податкових накладних, сума ПДВ по яким була включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий - березень 2011 року.

Податкові накладні, які зазначені в Акті перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 ПК України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону № 996-XIV. ПП «Укрторгтранс» на час вчинення правочину було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Укрторгтранс» органом державної податкової служби під час перевірки не досліджувалась, факт сплати податку контрагентом позивача не перевірявся.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, належним чином виписаних зареєстрованим платником податку.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

В акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

З 01.01.2011 набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 ЦК України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави.

В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття «незаконне заволодіння майном держави», що міститься у диспозиції частини першої статті 228 ЦК України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 ЦК України.

Незважаючи на набрання чинності ПК України, не втратив чинність Закон України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990.

Органи державної податкової служби можуть у судовому порядку на підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 ГК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань), що, на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.

Однак, відповідачем цього в даному випадку вчинено не було.

Судом першої інстанції вірно встановлено факт використання придбаного позивачем товару у своїй подальшій господарській діяльності. Зокрема, позивачем до суду першої інстанції надано документи, які підтверджують використання придбаного у даного контрагента товару у власній господарській діяльності, а саме копія договору поставки № 2801/10/10 від 01.04.2010. Предметом даного договору була поставка позивачем відповідного товару товариству з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», та зобов'язання ТОВ «Епіцентр К» прийняти такий товар та сплатити за нього на умовах даного договору. Загальна кількість товару та його асортимент міститься, зокрема, у Специфікації № 2 від 01.09.2011, що є невід'ємною частиною договору.

Таким чином, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку з податку на додану вартість без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом за позовом податкового органу на підставі частини третьої статті 228 ЦК України чи статей 207 та 208 ГК України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений ПК України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги посилання відповідача в акті перевірки на факт нікчемності угод між позивачем та ПП «Укрторгтранс», з висновку акту перевірки вищезазначеного підприємства, яким встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними в силу закону.

Оскільки, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми середниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить аналогічного з судом першої інстанції висновку про те, що висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України є протиправним, тому ППР № 0002372220 підлягає скасуванню.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 04.02.2014.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

.

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.