Постанова

від 11.02.2014 по справі 911/872/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. Справа№ 911/872/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.

розглянувши апеляційну скаргу Закладу об'єднання громадян ,,Київська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки Автомобілістів"

на рішення господарського суду Київської області від 28.11.2013р.

у справі № 911/872/13-г (суддя Антонова В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Гембл Емпаєр"

до Закладу об'єднання громадян ,,Київська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки Автомобілістів"

про стягнення 44 174,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Гембл Емпаєр" (далі - позивач), звернулось в господарський суд Київської області з позовом до Закладу об'єднання громадян ,,Київська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки Автомобілістів" (далі - відповідач) про стягнення 44 174,41 грн. заборгованості за договором № 3 про надання юридичних послуг від 01.11.2010р., з яких: 42 400,00 грн. - основний борг, 42,40 грн. - інфляційних втрат, 1 732,01 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.11.2013р. у справі

№ 911/872/13-г позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 42 400,00 грн. основного боргу, 1 683,22 грн. 3% річних, 42,40 грн. інфляційних втрат та 1 720,50 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на умови договору, положення ГК України і ЦК України, і дійшов висновку про доведеність позовних вимог у даній справі та наявність підстав для їх часткового задоволення.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 203 ГК України, а саме не враховано зарахування зустрічної однорідної вимоги на суму 4 565,94 грн. Крім того, відрахуванню з основної суми боргу підлягає сума в розмірі 900,00 грн., оскільки послуги надані іншій особі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 11.02.2014р.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов через відділ документального забезпечення суду 06.02.2014р., позивач зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

11.02.2014р. через відділ документального забезпечення суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду скарги. Однак, в зв'язку з тим, що представник відповідача з'явився в судове засідання 11.02.2014р., вказане клопотання не підтримав, воно не підлягає розгляду.

У судовому засіданні 11.02.2014р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив змінити рішення суду першої інстанції, представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з таким.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Гембл Емпаєр" (виконавець, сторона-2) та відповідачем (замовник, сторона-1) укладено договір № 3 про надання юридичних послуг (далі - договір, а.с. 6 - 7).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується надати замовнику визначені цим договором консультаційно - юридичні послуги щодо представництва та захисту інтересів останнього, а також його посадових, службових та пов'язаних із ним осіб в будь - яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, господарських та адміністративних судах України, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.

Розділом 2 договору визначено порядок надання послуг за договором, зокрема, послуги надаються стороною-2 стороні-1 шляхом: усного та письмового консультування, складання проектів скарг, претензій, заяв, в тому числі позовних заяв, доручень, договорів, наказів, клопотань та інших процесуальних і господарських документів, надання послуг щодо захисту сторони-2 та пов'язаних із нею осіб в органах судової влади в якості представника особи або за залученням особи, представництво інтересів замовника в інших установах, підприємствах та організаціях (п.2.1 договору).

Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в рахунках, які складає сторона-2 та надає їх стороні-1 для оплати (п. 2.2).

Відповідно до п. 3.1. договору оплата послуг виконавця (сторони-2) здійснюється замовником (стороною-1) на підставі рахунків щодо вартості та переліку наданих стороною-2 послуг.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що остаточний розрахунок між сторонами проводиться на підставі акту звірки взаємних розрахунків, який складається і підписується сторонами за підсумками року. Сторона-1 оплачує рахунки за отримані послуги в місячний строк після їх отримання, а остаточну оплату здійснює в місячний строк після підписання акту звірки взаємних розрахунків.

Умовами договору (п.п. 4.1.3) закріплено обов'язок виконавця складати та передавати замовнику рахунки про надання послуг, та обов'язок замовника оплачувати послуги на умовах та в порядку, зазначеному в п. 3 договору (п.п. 4.2.1).

Пунктом 5.6 договору зазначено, що цей договір укладений терміном на два роки.

Як вбачається з матеріалів справи, даний договір підписаний зі сторони позивача - директором Постановським І.А., зі сторони відповідача - директором Кривим І.О. та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Гембл Емпаєр" та Закладу об'єднання громадян ,,Київська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки Автомобілістів".

На підставі п. 2.2 договору позивачем виставлені наступні рахунки:

№1 від 30.01.2011р. на суму 2 000,00 грн.;

№2 від 27.02.2011р. на суму 6 550,00 грн.;

№3 від 30.03.2011р. на суму 4 150,00 грн.;

№4 від 30.04.2011р. на суму 2 800,00 грн.;

№5 від 30.05.2011р. на суму 12 000,00 грн.;

№6 від 30.06.2011р. на суму 5 250,00 грн.;

№7 від 30.07.2011р. на суму 2 000,00 грн.;

№8 від 30.08.2011р. на суму 1 650,00 грн.;

№10 від 30.10.2011р. на суму 6 000,00 грн.

Зазначені рахунки отримані з боку відповідача Кривим І.О.

Крім того, на виконання п. 3.1 договору сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків за договором від 01.11.2011р., відповідно до якого заборгованість сторони-1 перед стороною-2 в період із 01.01.2011р. по 01.11.2011р. за надані юридичні послуги, в тому числі представництво інтересів замовника в судових інстанціях становить 42 400,00 грн. Цей акт підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками обох сторін (а.с. 17).

Позивач листом від 21.01.2013р. вих. № 021/01-1 звернувся до відповідача з претензією щодо сплати коштів за надані юридичні послуги за період з 01.01.2011р. по 01.11.2011р. в розмірі 42 400,00 грн. (а.с. 20). Однак, відповіді на вказаний лист та доказів оплати матеріали справи не містять.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовано неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку (оплати) за послуги, що надані позивачем згідно з умовами договору.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний оплатити кошти за надання юридичних послуг в розмірі 44 174,41 грн. з яких: 42 400,00 грн. - основний борг, 42,40 грн. - інфляційних втрат, 1 732,01 грн. - 3% річних.

Суд першої інстанції, пославшись, зокрема, на умови договору, підтвердження належними доказами факту надання послуг за період з 01.01.2011р. по 01.11.2011р. та ст.ст. 33, 34 ГПК України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів, враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в період з 01.01.2011р. по 01.11.2011р. надавались відповідачу юридичні послуги згідно з договором № 3 від 01.11.2010р.

За результатами наданих послуг позивач надсилав відповідачу рахунки на загальну суму 42 400,00 грн. (а.с. 8 - 16), які останнім сплачені не були.

Як зазначалось вище, сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків за договором від 01.11.2011р., відповідно якого заборгованість відповідача перед позивачем в період із 01.01.2011р. по 01.11.2011р. за надані юридичні послуги, в тому числі представництво інтересів замовника в судових інстанціях становить 42 400,00 грн. Цей акт підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками обох сторін.

Позивач листом від 21.01.2013р. вих. № 021/01-1 звернувся до відповідача з претензією щодо сплати коштів за надані юридичні послуги за період з 01.01.2011р. по 01.11.2011р. в розмірі 42 400,00 грн. Однак, відповіді на вказаний лист та доказів оплати матеріали справи не містять.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на те, що не підписував договір №3 про надання юридичних послуг від 01.11.2010р.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме - висновку експертів за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої експертизи та судово -технічної експертизи документів № 8351/8352/13-33/8353/13-32 від 31.10.2013р., підпис від імені Кривого І.О. на договорі № 3 про надання юридичних послуг від 01.11.2010р. зроблено Кривим І.О, а не іншою особою. Відтиск печатки від імені Закладу об'єднання громадян ,,Автомобільна школа Київської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів" на договорі №3 про надання юридичних послуг від 01.11.2010р. нанесені тією печаткою Закладу об'єднання громадян ,,Автомобільна школа Київської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів". Акт звірки взаємних розрахунків за договором про надання юридичних послуг від 01.11.2011р. підписаний Кривим І.О. На акті звірки взаємних розрахунків за договором про надання юридичних послуг від 01.11.2011р. відтиск печатки від імені Закладу об'єднання громадян ,,Автомобільна школа Київської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів" нанесено тією печаткою Закладу об'єднання громадян ,,Автомобільна школа Київської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів".

Відтак, на думку колегії суддів, позивач, з яким погодився суд першої інстанції, належним чином довів факт надання послуг відповідачу за період з 01.01.2011р. по 01.11.2011р., відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов'язання щодо сплати послуг і його заборгованість перед позивачем становить 42 400,00 грн.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як вбачається з викладеного вище, позивачем належним чином доведено факт виконання своїх обов'язків за договором, що є підставою для сплати виконавцю плати за надання послуг в розмірі 42 400,00 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Стосовно вимог про стягнення 3% річних за період з 01.11.2011р. по 25.02.2011р. в сумі 1 732,01 грн. колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що у даній справі судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по сплаті за надані послуги за договором не виконав належним чином, у строк встановлений договором оплату не здійснив. У зв'язку з цим нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат є правомірним.

Перевіривши розрахунок 3% річних, зроблений позивачем, колегія суддів зазначає, що він є арифметично невірним, та перевіривши розрахунок, виконаний судом першої інстанції зазначає, що він розрахований вірно, розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача, становить 1 683,22 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 42,40 грн. нарахованих на суму заборгованості в період з 01.11.2011р. по 25.02.2011р.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем, колегія суддів зазначає, що він є арифметично невірним, інфляційне збільшення суми боргу з урахуванням індексу інфляції становить 84,80 грн.

Однак, з огляду на те, що заяв про збільшення позовних вимог у встановленому ГПК України порядку позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, як то визначено в п.2 ст. 83 ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягнення сумі боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 42,40 грн.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Також колегія суддів зазначає, що хоча суд першої інстанції помилково зазначив, що відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань у повному обсязі за договором щодо оплати отриманого товару, тоді як між сторонами укладено договір про надання послуг, проте це не вплинуло на правильність висновків суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач, зокрема, зазначає, що між сторонами підписано акт 1 від 01.11.2011р. до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.11.2010р., яким передбачено, що заборгованість позивача перед відповідачем в період з 01.11.2010р. по 01.11.2011р. за оренду нежитлового приміщення складає 4 565,94 грн., в той же час заборгованість відповідача перед позивачем за такий же період за отримані юридичні послуги становить 4 565,94 грн. Тому зобов'язання є припиненими повністю на суму 4 565,94 грн., оскільки зустрічні вимоги є рівними, та вказана сума повинна бути відрахована від суми боргу.

Колегія суддів вважає дані доводи недостатньо обгрунтованими з огляду на таке.

Статтею 601 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Однак, матеріали справи не містять заяви так само як і угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог. В матеріалах справа наявний лише акт-1 від 01.11.2011р. до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.11.2010р., який не містить жодного посилання на правочини, за якими здійснюється зарахування, тому не можна дійти висновку чи є вимоги зустрічними, однорідними та чи настав строк їх виконання.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 28.11.2013р. у справі № 911/872/13-г відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його скасування або зміни, відсутні. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін, з врахуванням мотивувальної частини даної постанови.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 28.11.2013р. у справі № 911/872/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Закладу об'єднання громадян ,,Київська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки Автомобілістів" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз

Повний текст складено та підписано 12.02.2014р.