Ухвала

від 03.02.2014 по справі 816/6018/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2014 р.Справа № 816/6018/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін: позивача - Дашко М.В., Бобрусь С.П., відповідача - Боровик Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області на Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2013р. по справі № 816/6018/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтсервіс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

17 жовтня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтсервіс" (далі по тексту - ТОВ «Укрнафтсервіс», позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, відповідач), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 07 жовтня 2013 року №0006092201/583 та №0006102201/584.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 р. по справі № 816/6018/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтсервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07 жовтня 2013 року №0006092201/583 та №0006102201/584.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтсервіс" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 2294 /дві тисячі дев'яносто чотири/ гривні.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 р. по справі № 816/6018/13-а та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Укрнафтсерсвіс» відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що в ході перевірки ТОВ Укрнафтсервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, не встановлено реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ "Укрнафтсервіс" та ПП "ВКФ "Рояна", ТОВ "Український Ресурс", ТОВ "Промторгойл ДК", ПП "Матрапак", ЗАТ "Ютекс". Вказував на відсутність у позивача первинних документів та документів на підтвердження якості придбаної продукції, належних доказів транспортування придбаної продукції. Стверджує, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам Наказу Міністерства палива та енергетики України, Мінекономіки України та Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568. З посиланням на акти зустрічної звірки ПП «ВКФ «Рояна», ТОВ «Український ресурс», акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промторгойл», відомості з інформаційних баз даних, стверджує про нікчемність правочинів між позивачем та ПП «ВКФ «Рояна», ТОВ «Український ресурс», ТОВ «Промторгойл», ПП «Матрапак» та ЗАТ «Ютекс», а також про відсутність ТОВ «Український ресурс» та ЗАТ «Ютекс». Враховуючи наведене, вважає вірними висновки акту перевірки про завищення позивачем валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єктом оподаткування, а також податкового кредиту за результатами відносин із вказаними контрагентами, та не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 р. по справі № 816/6018/13-а та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Укрнафтсерсвіс».

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях та його представники у судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що прийняті відповідачем за наслідками перевірки спірні податкові повідомлення-рішення від 07 жовтня 2013 року №0006092201/583 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 996155,25 грн. (у т.ч. за основним платежем - 864147 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 132005,25 грн.) та №0006102201/584 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1049033,50 грн. (у т.ч. за основним платежем - 856365 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 192668,50) є неправомірними, оскільки позивачем було дотримано вимоги Податкового кодексу України при формуванні валових витрат та податкового кредиту за результатами відносин із постачальниками ПП «ВКФ «Рояна», ТОВ «Український ресурс», ТОВ «Промторгойл», ПП «Матрапак» та ЗАТ «Ютекс». Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами в перевіряємому періоді повністю підтверджено наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. В зв'язку з чим вважає висновки податкового органу про безтоварність правочинів між ТОВ "Укрнафтсервіс" та ПП "ВКФ "Рояна", ТОВ "Український Ресурс", ТОВ "Промторгойл ДК", ПП "Матрапак", ЗАТ "Ютекс" необґрунтованими та безпідставними. Вказує на те, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, а тому висновки відповідача в акті перевірки щодо нікчемності (фіктивності) угод є хибними.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтсервіс" (ідентифікаційний код 34987871) зареєстровано як юридична особа 24 квітня 2007 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису 1 585 102 0000 005558, свідоцтво серії А00 №682641 (т.2 а.с 177).

Товариство взято на облік в органах державної податкової служби (т.2 а.с. 215), також є платником податку на додану вартість з 24 травня 2007 року (т.2 а.с. 181), що не оспорюється сторонами.

Згідно з довідкою АБ №493152 з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, лісопильне та стругальне виробництво, виробництво інших виробів з деревини, виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, неспеціалізована оптова торгівля (т.2 а.с. 178).

Кременчуцькою ОДПІ на підставі статті 77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, відповідно до Плану - графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на III квартал 2013 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтсервіс" код ЄДРПОУ 34987871 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 20 вересня 2013 року №2095/16-03-22-01-08/34987871 (т.1 а.с. 16-51), яким зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94 - ВР зі змінами та доповненнями, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4, статті 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 864147 грн. в т.ч. за 1 квартал 2011 року - 107119 грн., 3 квартал 2011 року - 229011 грн., 1 квартал 2012 року - 392608 грн., 2 квартал 2012 року - 135409 грн.;

- пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97 - ВР із змінами та доповненнями, пункту 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 856365 грн. в т.ч.:

- за листопад 2010 року - 33000 грн.,

- за грудень 2010 року - 35657 грн.,

- за березень 2011 року - 85695 грн.,

- за липень 2011 року - 149823 грн.,

- за серпень 2011 року - 49317 грн.,

- за січень 2012 року - 195873 грн.,

- за лютий 2012 року - 88857 грн.,

- за березень 2012 року - 89182 грн.,

- за травень 2012 року - 88940 грн.,

- за червень 2012 року - 40021 грн.

Позивач, не погодившись із висновками, викладеними податковим органом в акті перевірки від 20 вересня 2013 року №2095/16-03-22-01-08/34987871, направив до податкового органу заперечення на вказаний акт (т.1 а.с. 52-54), за результатами розгляду якого Кременчуцькою ОДПІ підтверджено правильність викладених в акті висновків щодо порушення ТОВ "Укрнафтсервіс" вимог податкового законодавства (лист-відповідь від 02 жовтня 2013 року №7917/10) (т.1 а.с.55-74).

На підставі вищенаведених висновків акту перевірки 20 вересня 2013 року №2095/16-03-22-01-08/34987871, Кременчуцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 07 жовтня 2013 року:

- №0006092201/583, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 996152,25 грн. в т.ч. за основним платежем 864147 грн. та за штрафними (фінансовими) санкція - 132005,25 грн. (т.1, а.с.89);

- №0006102201/584, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 1049033,50 грн. в т.ч. за основним платежем 856365 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 192668,50 грн. (т.1, а.с.90).

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, у зв'язку із чим оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат на підставі податкових накладних та первинних документів, оформлених в ході реальних господарських операцій із ПП "ВКФ "Рояна", ТОВ "Український Ресурс", ТОВ "Промторгойл ДК", ПП "Матрапак", ЗАТ "Ютекс", а також з того, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні відносини щодо правомірності формування позивачем валових витрат за 1 квартал 2011 року виникли до 01.04.2011 року (набрання чинності розділом ХІV Податкового кодексу України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування такого показника податкового обліку підлягають положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в той час як порядок та підстави формування витрат та валового доходу за 3 квартал 2011 року та 1-2 квартали 2012 року унормовано Податковим кодексом України.

Зважаючи на те, що спірні відносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за листопад та грудень 2010 року склалися до 01.01.2011 року (набрання чинності розділом Податковим кодексом України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування такого показника податкового обліку підлягають положення Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому, колегія суддів відмічає, що порядок та підстави формування податкового кредиту за березень, липень, серпень 2011 року, січень, лютий, березень, травень, червень 2012 року, а також підстави та порядок проведення спірної перевірки регламентовано Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997, чинної на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Положеннями підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведеним приписам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" кореспондують відповідні норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Наведеним нормам Закону України «Про податок на додану вартість» кореспондують положення Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Укрнафтсервіс" в 3 кварталі 2011 року здійснювало придбання в ПП "ВКФ"Рояна" товару: конденсат газовий в кількості 80,88 тон на загальну суму 749116,67 грн., в тому числі ПДВ 149823,33 грн.

01 червня 2011 року між ПП "ВКФ" Рояна" (Продавець) та ТОВ "Укрнафтсервіс" (Покупець) укладено Договір поставки №14-06/11 (т.1 а.с. 93-94).

Відповідно до умов даного договору Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити Товар. Найменування, кількість, асортимент та ціна Товару вказані в рахунках. Поставка Товару здійснюється транспортом Покупця, або транспортом замовленим Продавцем. Розрахунки між сторонами здійснюється в безготівковій формі, платіжними дорученнями. Завантаження Товару та видачу відповідних документів на вантаж Продавець здійснює на підставі пред'явленого Покупцем доручення на отримання Товару (партії Товару). Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2011 року.

На виконання досягнутих домовленостей позивачем отримано від вказаного контрагента товар: конденсат газовий стабільний на загальну суму 898940 грн. з ПДВ.

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП "ВКФ "Рояна" останнім виписано позивачу рахунки фактури від 01 липня 2011 року №СФ-00000093 (т.1 а.с. 96), від 07 липня 2011 року № СФ-000000108 (т.1 а.с. 106), від 12 липня 2011 року №СФ-0000114 (т.1 а.с. 116), видаткові накладні від 04 липня 2011 року №РН-0000085 (т.1 а.с.97), від 10 липня 2011 року №РН-0000092 (т.1 а.с. 107), від 14 липня 2011 року №РН-0000099 (т.1 а.с. 117) та податкові накладні - від 04 липня 2011 року №73 (т.1 а.с. 99), від 10 липня 2011 року №80 (т.1 а.с.109), від 14 липня 2011 року №99 (т.1 а.с. 119), копії яких наявні в матеріалах справи.

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "ВКФ"Рояна" що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок (т.3 а.с. 220, 222, 224, 226, 228) та платіжних доручень (т.3 а.с. 219, 221, 223, 225, 227).

Для транспортування придбаного товару між ТОВ "Укрнафтсервіс" (Замовник) та СПДФО ОСОБА_4 (Перевізник) укладено 04 січня 2011 року договір №04/01-01, за яким Перевізник зобов'язується перевозити вантажі Замовника, а Замовник - своєчасно оплачувати проведені вантажоперевезення (т.2 а.с. 176).

Факт транспортування придбаного позивачем товару підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних: від 04 липня 2011 року №0000000017 (т.1 а.с. 98), від 10 липня 2011 року № 0000000025 (т.1 а.с. 108), від 14 липня 2011 року № 0000000026 (т.1 а.с. 118).

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що товар із станції наливу відправлявся покупцям, що підтверджується наданими до суду копіями документів, а саме: договору з покупцем ТОВ "Альянс-Оіл" №31/03-01 від 31 березня 2011 року (т.1 а.с. 95), рахунків-фактур від 04 липня 2011 року №04/07-01 (т.1 а.с. 100), від 10 липня 2011 року №10/07-01 (т.1 а.с. 110), від 14 липня 2011 року №14/07-01 (т.1 а.с. 120), видаткових накладних від 04 липня 2011 року №04/07-01 (т.1 а.с. 101), від 10 липня 2011 року №10/07-01 (т.1 а.с. 111), від 14 липня 2011 року № 14/07-01 (т.1 а.с. 121), податкових накладних від 04 липня 2011 року №2 (т.1 а.с. 105), від 10 липня 2011 року №5 (т.1 а.с. 115), від 14 липня 2011 року №6 (т.1 а.с. 125), товарно-транспортних накладних від 04 липня 2011 року №04/07-01 (т.1 а.с. 102), від 10 липня 2011 року №10/07-01 (т. 1 а.с. 112), від 14 липня 2011 року №14/07-01 (т.1 а.с. 122), подорожніх листів (т.3 а.с.150-152), довіреностей на отримання товару від 01 липня 2011 року №54 (т.1 а.с. 103), від 08 липня 2011 року №57 (т.1 а.с. 113), актів виконання робіт (т.1 а.с.104, 114, 124).

За результатами господарських відносин із ПП «ВКФ «Рояна» позивачем включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту (в розмірі 149823,33 грн.), а витрати по придбанню товару віднесено до складу витрат відповідного звітного періоду.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Укрнафтсервіс" у 3 кварталі 2011 року здійснювало придбання у ТОВ "Український ресурс" товар: фракція легка - кількістю 12,06 тон на загальну суму 109042,50 грн. в тому числі ПДВ 21808,50 грн. та ефір диизоропиловий абсолютний - кількістю 12,996 тон на загальну суму 137541 грн. в тому числі ПДВ 27508,2 грн.

28 липня 2011 року між ТОВ "Український ресурс" (Постачальник) та ТОВ "Укрнафтсервіс" укладено договір поставки №91/1 (т.1 а.с. 141-142).

За даним договором постачальник зобов'язується передати у власність замовника нафтопродукти (Товар), а замовник - прийняти і оплатити товар відповідно до умов договору. Відвантаження товару здійснюється на підставі заяви замовника, в якій зазначається вид нафтопродукту, його кількість та умови відвантаження. Асортимент, кількість (об'єм) товару, ціна, умови оплати, терміни і умови його поставки та момент відвантаження узгоджуються сторонами в заявах, накладних, виставлених рахунках та інших бухгалтерських документах, що застосовуються при товарообороті, або при необхідності - шляхом укладення додаткових угод, які є невід'ємною частиною цього договору. оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку на умовах 100% передплати. Договір поставки набирає чинності з моменту його підписання сторонами на строк до 31 грудня 2012 року.

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента товар: фракція легка та ефір диизоропиловий абсолютний на загальну суму 295900,20 грн. грн. з ПДВ.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Український ресурс" останнім виписано позивачу: рахунки фактури від 01 серпня 2011 року №УК-0108/01 та №УК-0108/02 (т.1 а.с. 144), видаткові накладні від 01 серпня 2011 року №УК-0108/02 та №УК-0108/01 (т.1 а.с. 145-146), податкові накладні від 01 серпня 2011 року №2 та №1 (т.1 а.с.148-149), копії яких надано позивачем до матеріалів справи.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Український ресурс" що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями банківських виписок (т.3 а.с. 218) та платіжних доручень (т.3 а.с. 216-217).

Транспортування придбаного товару здійснювалось перевізником СПДФО ОСОБА_4 за умовами договору №04/01-01 від 04 січня 2011 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією товарно-транспортної накладної від 01 серпня 2011 року №УК-0108/01/02 (т.1 а.с. 147).

Як свідчать матеріали справи, товар із станції наливу відправлявся покупцям, що підтверджується наданими до суду копіями наступних документів : договору з покупцем ТОВ "Альянс Оіл" від 31 березня 2011 року №31/03-01 (т.1 а.с. 143), рахунків-фактур від 01 серпня 2011 року №01/08-01 та №01/08-02 (т.1 а.с.150), видаткової накладної від 01 серпня 2011 року №01/08-01 (т.1 а.с.151), податкової накладної від 01 серпня 2011 року №1 (т.1 а.с. 155), товарно-транспортної накладної від 01 серпня 2011 року №СП-0001/08-1 (т.1 а.с. 152); - подорожнього листа (т.3 а.с. 153), довіреності на отримання товару №67 від 01 серпня 2011 року (т.1 а.с. 153), акту виконання робіт від 01 серпня 2011 року (т.1 а.с. 154).

За результатами господарських операцій з придбання товару у ТОВ «Український ресурс» позивачем включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту (в розмірі 49316,70 грн.) за відповідний період, а витрати по придбанню товару віднесено до складу витрат відповідного звітного періоду.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Укрнафтсервіс" у 1 кварталі 2011 року здійснювало придбання у ТОВ "Промторгойл ДК" товару - фракція бензинова прямогонна кількістю 57,123 тон на загальну суму 428475,87 грн. в тому числі ПДВ 85695,18 грн.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 01 лютого 2011 року між ТОВ "Промторгойл ДК" (Продавець) та ТОВ "Укрнафтсервіс" (Покупець) укладено Договір №02/11 (т.1 а.с.154-160).

За договором постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти нафтопродукти (мазут М-100, фракцію бензинову прямогонну, фракцію дизельну прямогонну та ін). Кількість та ціна на кожну партію Товару обумовлюються продавцем та покупцем і підтверджуються виставленими рахунками - фактурами. Якість товару, що поставляється, повинна відповідати технічним умовам (ТУ) або державним стандартам. Відвантаження товару здійснюється на підставі заяви покупця на умовах самовивозу з нафтобази ПП "Кіровоградська нафтопереробна компанія" у с. Шестаківка. Оплата за товар здійснюється на підставі виставленого продавцем рахунку. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2011 року.

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента товар: фракцію бензинову прямогонну на загальну суму 514171,05 грн. з ПДВ.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Промторгойл ДК" останнім виписано позивачу: рахунки-фактури від 02 березня 2011 року №СФ-035/11 (т.1 а.с. 163), від 17 березня 2011 року №СФ-041/11 (т.1 а.с. 175), видаткові накладні від 09 березня 2011 року №РН-0000037 (т.1 а.с. 164), від 19 березня 2011 року №РН-0000044 (т.1 а.с. 176), податкові накладні від 03 березня 2011 року №38, від 04 березня 2011 року №40 та від 09 березня 2011 року №42 (т.1 а.с. 166-168), копії яких наявні в матеріалах справи.

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Промторгойл ДК", про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок (т.3 а.с. 230, 232, 234, 236, 238) та платіжних доручень (т.3 а.с. 229, 231, 233, 235, 237).

Транспортування придбаного Товару здійснювалось перевізником СПДФО ОСОБА_4 на підставі договору №04/01-01 від 04 січня 2011 року (т.2 а.с. 176), про що свідчить наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних від 09 березня 2013 року №090311-1 (т.1 а.с. 165) та від 19 березня 2011 року №190311-1 (т.1 а.с. 177).

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що товар із станції наливу відправлявся покупцям, що підтверджується наданими до суду копіями договорів постачання №01/02-01 від 01 лютого 2011 року (т.1 а.с. 161) з покупцем ПП "Фартекс плюс" та №02/06-1 від 02 червня 2010 року з покупцем ПП "Гемера 1", рахунків-фактур від 09 березня 2011 року №09/03-01 (т.1 а.с. 164) та від 19 березня 2011 року №19/03-01 (т.1 а.с. 180), видаткових накладних від 09 березня 2011 року №09/03-01 (т.1 а.с. 170) та від 19 березня 2011 року №19/03-01 (т.1 а.с. 181), податкових накладних від 09 березня 2011 року №2 (т.1 а.с. 174) та від 19 березня 2011 року (т.1 а.с. 184), товарно-транспортних накладних - від 09 березня 2011 року №09/03-01 (т.1 а.с. 171) та від 19 березня 2011 року №19/03-01 (т.1 а.с. 182), подорожніх листів (т.3 а.с. 148-149), довіреностей на отримання товару від 05 березня 2011 року №256 (т.1 а.с. 172) та від 19 березня 2011 року №166669/4 (т.1 а.с. 163), акту виконання робіт від 09 березня 2011 року (т.1 а.с.173).

За наслідками господарських операцій із ТОВ «Промторгойл ДК» позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 85695,18 грн., а витрати по придбанню товару віднесено до складу витрат відповідного звітного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Укрнафтсервіс" з 1 кварталу 2012 року по 2 квартал 2011 року здійснювало придбання у ПП "Матрапак" товару: бензин А92 - кількістю 290,406 тон на загальну суму 2287198,45 грн. в тому числі ПДВ 448514,69 грн. та фракцію бензинову газову стабільну - кількістю 71,792 тон на загальну суму 271792 грн. в тому числі ПДВ 54358,40 грн.

04 січня 2012 року між ПП "Матрапак" (Продавець) та ТОВ "Укрнафтсервіс" укладено договір поставки №01/01П (т.1 а.с. 194).

За умовами договору продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає і оплачує вартість продуктів первинної переробки нафти (газового конденсату): фракція бензинова газова стабільна ТУ У 23919929.002-99 (згідно пункту 2.2.3 ТУ не підлягає використанню у чистому вигляді як моторне паливо для карбюраторних та інжекторних двигунів), абсорбент (компонент дизельного палива) газоконденсатний ТУ У 23919929.011-2000; залишок важкий газового конденсату ТУ У 23919929.012-2000, моторне паливо альтернативне (МПА-76) ТУ У 21175459.002-97, моторне паливо альтернативне (МПА-92) ТУ У 21175459.002-97, бензин автомобільний А-92 (ДСТУ 4063-2001), бензин автомобільний А-76 (ДСТУ 4036-2001), бензин автомобільний А-95 (ДСТУ 4063-2001 п. 4.2) в кількості згідно заявки покупця на умовах договору. Видаткові накладні і рахунки фактури оформляються на кожну окрему партію товару. Продавець передає товар по кількості і якості відповідно до видаткової накладної. Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року.

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента товар: бензин А-92 та фракцію бензинову газову стабільну на загальну суму 3017238,54 грн. з ПДВ.

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП "Матрапак" останнім виписано позивачу: рахунки фактури від 03 січня 2012 року №СФ-000003 (т.1 а.с. 198), від 05 січня 2012 року № СФ-000005 (т.4 а.с.109), від 16 січня 2012 року №СФ-000019 (т. 1 а.с. 213), від 17 січня 2012 року №СФ-000023 (т.1 а.с. 227), від 20 січня 2012 року №СФ-000026 (т.2 а.с. 1), від 31 січня 2012 №СФ-000040 (т.2 а.с. 19), від 16 лютого 2012 року №СФ-000063 (т.2 а.с. 36), 13 березня 2012 року №СФ-000119 (т.2 а.с. 67), від 22 березня 2012 року №СФ-000137 (т.2 а.с.55), від 07 травня 2012 року №СФ-000206 (т.2 а.с. 89), від 23 травня 2012 року №СФ-000237 (т.2 а.с. 107), від 05 червня 2012 року №СФ-000262 (т.2 а.с. 123); видаткові накладні від 04 січня 2012 року РН-0000001 (т.1 а.с. 199), від 10 січня 2012 року №РН-0000002 (т.4 а.с. 110), від 18 січня 2012 року №РН-0000006 (т.1 а.с. 214), від 20 січня 2012 року №0000000020 (т.1 а.с. 228), від 25 січня 2012 року №РН-00000010 (т.2 а.с. 2), від 02 лютого 2012 року №РН-0000015 (т.2 а.с. 20), від 21 лютого 2012 року №РН-0000036 (т.2 а.с. 37), від 16 березня 2012 року №РН-0000079 (т.2 а.с. 68), від 23 березня 2012 року №РН-0000097 (т.2 а.с. 59), від 08 травня 2012 року №РН-000091 (т.2 а.с. 90), від 24 травня 2012 року №РН-000099 (т.2 а.с. 108), від 06 червня 2012 року №РН-000106 (т.2 а.с. 124); податкові накладні від 04 січня 2012 року №2 (т.1 а.с. 201), від 06 січня 2012 року №9 (т.4 а.с. 112), від 16 січня 2012 року №26 та від 17 січня 2012 року (т.1.а.с. 216-217), від 18 січня 2012 року №30 та від 19 січня 2012 року №31 (т.1 а.с. 230), від 20 січня 2012 року №33 та від 24 січня 2012 року №38 (т. 2 а.с. 4-5), від 01 лютого 2012 року №3 та від 02 лютого 2012 року №4 (т.2 а.с. 22-23), від 17 лютого 2012 року №29 та від 21 лютого 2012 року №33 (т.2 а.с. 39-40), від 13 березня 2012 року №24, від 14 березня 2012 року №26, від 15 березня 2012 року №28 та від 16 березня 2012 року №30 (т.2 а.с. 70-73), від 23 березня 2012 року №43 (т.2 а.с. 58), від 08 травня 2012 року №10 (т.2 а.с. 92), від 23 травня 2012 року №44 та від 24 травня 2012 року №51 (т.2 а.с. 110-111), від 05 червня 2012 року №3 та від 06 червня 2012 року №6 (т.2 а.с.125-126), копії яких надано позивачем до матеріалів справи.

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Матрапак" що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок (т.3 а.с. 164, 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178, 180, 184, 186, 188, 191, 194, 196, 198, 200, 202, 204, 206, 209, 212, 215 т.4 а.с. 137) та платіжних доручень (т.3 а.с. 163, 165, 167, 169, 171, 173, 175, 177, 179, 183, 185, 187, 189, 192-193, 195, 197, 199, 201, 203, 205, 208, 210-211, 213-214 т.4 а.с. 135-136).

Перевезення придбаного позивачем товару проводилось СПДФО ОСОБА_4 за умовами договору із ТОВ «Укрнафтсервіс» від 03 січня 2012 року Договір №03/01-01 (т.2 а.с. 175).

Факт транспортування придбаного позивачем товару підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних від 04 січня 2012 року №0004-01/1 (т.1. а.с. 200), від 10 січня 2012 року №00010-01/1 (т.4 а.с.111), від 18 січня 2012 року №00018-01/1 (т.1 а.с. 215), від 20 січня 2011 року №20-1/1 (товар отримано за дорученням №5 від 17 січня 2012 року) (т.1 а.с. 229), від 25 січня 2012 року №00025-01/1 (т.2 а.с. 3), від 02 лютого 2012 року №00000002/02-1 (т.2 а.с.24), від 21 лютого 2012 року №0021-1/2 (т.2 а.с. 38), від 16 березня 2012 року №16-03/1 (т.2 а.с. 69), від 23 березня 2012 року №23-3/3 (т.2 а.с.57), від 08 травня 2012 року 8-5/1 (т.2 а.с. 91), від 06 червня 2012 року № 06-06/1 (т.2 а.с. 125).

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що товар із станції наливу відправлявся покупцям, про що свідчать надані позивачем до матеріалів справи копії договорів з покупцями : №19/01-01 від 19 січня 2012 року з ТОВ "Вік Трейд" (т.1 а.с. 195), №03/01-01 від 03 січня 2012 року, №05/06-01 від 05 червня 2012 року - з ТОВ "Альянс Оіл" (т.1 а.с. 196-197), рахунків-фактур від 04 січня 2012 року №04/01-01 (т.1 а.с. 202), від 18 січня 2012 року №18/01-01 (т.1 а.с. 218), від 19 січня 2012 року №19/01-02 ( т.1 а.с. 232), від 25 січня 2012 року №25/01-01 (т.2 а.с. 6), від 02 лютого 2012 року №02/02-02 (т.2 а.с. 24), від 21 лютого 2012 року №21/02-02 (т.2 а.с. 41), від 16 березня 2012 року №16/03-01 (т.2 а.с. 74), від 22 березня 2012 року №22/03-01 (т.2 а.с. 59), від 08 травня 2012 року №08/05-01 (т.2 а.с. 93), від 24 травня 2012 року №24/05-01 (т.2 а.с. 112), від 06 червня 2012 року №06/06-01 (т.2 а.с. 128), видаткових накладних від 04 січня 2012 року 304/01-01 (т.1 а.с. 203), від 10 січня 2012 року №10/01-01 (т.4 а.с. 114), від 18 січня 2012 року №18/01-01 (т.1 а.с. 219), від 20 січня 2012 року №20/01-01 (т.1 а.с. 233), від 25 січня 2012 року 325/01-01 (т.2 а.с. 7), від 02 лютого 2012 року №02/02-01 (т.2 а.с. 25), від 21 лютого 2012 року №21/02-02 (т.2 а.с. 42), від 16 березня 2012 року №16/03-01 (т.2 а.с. 75), від 23 березня 2012 року №23/03-01 (т.2 а.с. 60), від 08 травня 2012 року №08/05-02 (т.2 а.с. 94), від 24 травня 2012 року №24/05-01 (т.2 а.с.113), від 06 червня 2012 року №06/06-01 (т.2 а.с.129); податкових накладних від 04 січня 2012 року №1 (т.1 а.с. 207), від 10 січня 2012 року №2 (т.4 а.с. 117), від 18 січня 2012 року №7 (т.1 а.с. 223), від 19 січня 2012 року №9, №10 та від 20 січня 2012 року №11 (т.1 а.с.297-239), від 25 січня 2012 року №12 (т.2 а.с. 11), від 02 лютого 2012 року №2 (т.2 а.с. 29), від 21 лютого 2012 року №10 (т.2 а.с. 46), від 16 березня 2012 року №6 (т.2 а.с. 79), від 22 березня 2012 року №9 (т.2 а.с. 64), від 08 травня 2012 року №4 (т.2 а.с. 98), від 24 травня 2012 року №12 (т.2 а.с. 117), від 06 червня 2012 року №2 (т.2 а.с. 133), виписаних позивачем як продавцем вказаним покупцям, товарно-транспортних накладних від 04 січня 2012 року №СП-0004/1-1 (т.1 а.с. 204), від 10 січня 2012 року №СП-00010/1-1 (т.4 а.с. 115), від 18 січня 2012 року №СП-00018/1-1 (т.1 а.с. 220), від 20 січня 2012 року №СП-00020/01-1 (т.1 а.с. 234), від 25 січня 2012 року №СП-00025/1-1 (т.2 а.с. 8), від 02 лютого 2012 року №СП-0002/2-1 (т.2 а.с. 26), від 21 лютого 2012 року №СП-00021/2-2 (т.2 а.с. 43), від 16 березня 2012 року № СП-00016/03-1 (т.2 а.с. 76), від 23 березня 2012 року №СП-00023/3-1 (т.2 а.с. 61), від 08 травня 2012 року №СП-0008/05-2 (т.2 а.с. 95), від 24 травня 2012 року №СП-00024/05-1 (т.2 а.с. 114), від 06 червня 2012 року №СП-0006/06-1 (т.2 а.с. 130), подорожніх листів (т.3 а.с. 154-162, т.4 а.с.103), довіреностей на отримання товару від 04 січня 2012 року №1 (т.1 а.с. 205), від 16 січня 2012 року №8 (т.1 а.с. 221), від 19 січня 2012 року №28 (т.1 а.с. 235), від 02 лютого 2012 року №11 (т. 2 а.с. 27), від 20 лютого 2012 року №17 (т.2 а.с. 44), від 16 березня 2012 року №24 (т.2 а.с. 77), від 23 березня 2012 року №102 (т.2 а.с. 62), від 03 травня 2012 року №38 (т.2 а.с. 96), від 16 травня 2012 року №43 (т.2 а.с. 115), від 06 червня 2012 року №3 (т.2 а.с. 131), актів виконання робіт щодо транспортування продукції від 04 січня 2012 року (т.1 а.с. 206), від 10 січня 2012 року (т.4 а.с. 116), від 18 січня 2012 року (т.1 а.с. 222), від 20 січня 2012 року (т.1 а.с. 236), від 25 січня 2012 року (т.2 а.с. 10), від 02 лютого 2012 року (т.2 а.с. 28), від 21 лютого 2012 року (т.2 а.с. 45), від 16 березня 2012 року (т.2 а.с. 78), від 23 березня 2012 року (т.2 а.с.63), від 08 травня 2012 року (т.2 а.с. 97), від 24 травня 2012 року (т.2 а.с. 116), від 06 червня 2012 року (т.2 а.с. 132).

За результатами господарських операцій між ТОВ «Укрнафтсервіс» та ПП «Матрапак» позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 502873,09 грн., а витрати по придбанню товару віднесено до складу витрат відповідних звітних періодів.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Укрнафтсервіс" у 2010 році здійснювало придбання у ЗАТ "Українські технології когенераційних систем» (ЗАТ «Ютекс») товар: фракцію бензинову газову (стабільну) кількістю 36,000 тон на загальну суму 165000 в тому числі ПДВ 33000 грн. та бензин А-92 кількістю 32,514 тон на загальну суму 178283,33 грн. в тому числі ПДВ 35656,67 грн.

22 вересня 2009 року між ЗАТ "Ютекс" (Продавець) та ТОВ "Укрнафтсервіс" укладено Договір купівлі - продажу №22/09/09 (т. а.с. 142).

За умовами даного договору продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує вартість продуктів первинної переробки нафти (газового конденсату): Фракція бензинова газова стабільна ТУ У 23919929.002-99, в кількості згідно заявкам покупця на умовах цього договору. Договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2009 року. В разі, якщо ні одна зі сторін письмово не повідомить другу сторону про розірвання договору, договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента паливно-мастильні матеріали на загальну суму 411940 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій із ЗАТ "Ютекс" останнім виписано позивачу: рахунки - фактури - від 23 листопада 2010 року №СФ-0000312 (т.2 а.с. 146) та від 03 грудня 2010 року №СФ-0000337 (т.2 а.с. 165), видаткові накладні - від 24 листопада 2010 року №РН-0000695 (т.2 а.с. 147) та від 03 грудня 2010 року №РН-0000711 (т.2 а.с. 166), податкові накладні - від 23 листопада 2010 року №309 (т.2 а.с. 149) та від 03 грудня 2012 року №326 (т.2 а.с. 168), копії яких надані позивачем до матеріалів справи.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ЗАТ "Ютекс" що підтверджується копіями банківських виписок (т.3 а.с. 240, 242) та платіжних доручень ( т.3 а.с. 239, 241).

Для транспортування придбаного товару між ТОВ "Укрнафтсервіс" (Замовник) та СПДФО ОСОБА_4 (Перевізник) укладено 02 січня 2010 року договір №02/01-01, за яким перевізник зобов'язується перевозити вантажі замовника, а замовник зобов'язується своєчасно оплачувати проведені вантажоперевезення (т.4 а.с. 100).

Факт транспортування придбаного позивачем товару підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних від 24 листопада 2010 року №784763 (т.2 а.с. 148) та від 03 грудня 2010 року №03/12-03 (т.2 а.с. 172), подорожніх листів (т.3 а.с. 146-147).

Як вбачається з матеріалів справи, товар із станції наливу відправлявся покупцям ПП "Амбіка", ПП "Мост" та ТОВ "Гривер" за договорами постачання №02/06-01 від 02 червня 2010 року, №14/06-01 від 14 червня 2010 року та №03/12-01 від 03.12.2010 р. відповідно (т.2 а.с. 143-145), про що свідчать наявні в матеріалах справи копії рахунків - фактур від 24 листопада 2010 року №24/11-02 №24/11-01 (т.2 а.с.151, 157) та від 03 грудня 2010 року №03/12-01 (т.2 а.с. 170), видаткових накладних від 24 листопада 2010 року №24/11-02 та №24/11-01 (т.2 а.с. 152, 158) та від 03 грудня 2010 року №03/12-03 (т.2 а.с. 171), податкових накладних від 24 листопада 2010 року №9 та №8 (т.2 а.с. 155, 161) та від 03 грудня 2010 року №6 (т.2 а.с. 174), товарно-транспортних накладних від 24 листопада 2010 року №24/11-02 №24/11-01 (т.2 а.с 153, 159) та від 03 грудня 2010 року №03/12-03 (т.2 а.с. 172), довіреностей на отримання товару від 24 листопада 2010 року №490 та №710754 (т.2 а.с.154, 160) та від 03 грудня 2010 №116 (т.2 а.с. 173).

За наслідками господарських операцій між ТОВ «Укрнафтсервіс» та ЗАТ «Ютекс» позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 68656,67 грн. за відповідні періоди, а витрати по придбанню товару віднесено до складу витрат відповідних звітних періодів.

З наявних в матеріалах справи копій первинних документів, виписаних позивачеві постачальниками ПП «ВКФ «Рояна», ТОВ «Український ресурс», ТОВ «Промторгойл», ПП «Матрапак» та ЗАТ «Ютекс», а також про відсутність ТОВ «Український ресурс» та ЗАТ «Ютекс», вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації довіреностей (т.3 а.с. 106-112, т.5, а.с.2-31), судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що придбані у ПП "ВКФ "Рояна", ТОВ "Український Ресурс", ТОВ "Промторгойл ДК", ПП "Матрапак", ЗАТ "Ютекс" товари отримані уповноваженою особою ТОВ "Укрнафтсервіс" Нагірняк Є.А. на підставі довіреностей, підписи якої наявні у видаткових накладних.

При цьому, відвантаження ТМЦ відбувалося, у відповідності до умов вище перелічених договорів постачання, за письмовою заявкою ТОВ «Укрнафтсервіс», копії яких наявні в матеріалах справи (т.5, а.с.32-51).

На підтвердження факту транспортування товарів від вищевказаних постачальників позивачем надано суду копії свідоцтв, виданих перевізнику ФОП ОСОБА_4, про допущення транспортних засобів до перевезення деяких небезпечних вантажів, договорів оренди напівпричепів паливної - цистерни, свідоцтв про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, свідоцтва про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, узгоджень начальником УДАІ УМВС України в Полтавській області маршрутів перевезення небезпечного вантажу, ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку (т.3 а.с. 114-145, т.4 а.с. 101-102).

На поставлені партії товару видавалися паспорти якості (т. 4 а.с. 79-84, 121-123, 127) та сертифікат відповідності, копії яких наявні в матеріалах справи (т.4 а.с. 119-120, 138).

Колегія суддів вважає необґрунтованими джоводи відповідача про невідповідність наданих позивачем товарно-транспортних накладних на перевезення товарів від ПП "ВКФ "Рояна", ТОВ "Український Ресурс", ТОВ "Промторгойл ДК", ПП "Матрапак", ЗАТ "Ютекс" вимогам Наказу Міністерства палива та енергетики України, Мінекономіки України та Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі по тексту - Правила № 363), виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі -нафта) і нафтопродуктів встановлюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої спільним Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України та Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 р. за № 805/15496 (надалі -Інструкція № 281). Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

При цьому, приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом урегульовано пунктом 5.4 Інструкції № 281.

У відповідності до п.5.4.1 Інструкції № 281 перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

Колегія суддів зауважує, що Правилами № 363 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, не було затверджено певної форми товарно-транспортної накладної, та обов'язку виготовляти товарно-транспортні накладні на бланках суворої звітності.

Крім того, слід вказати, що товарно-транспортні накладні, якими підтверджено перевезення ТМЦ від постачальників ПП "ВКФ "Рояна", ТОВ "Український Ресурс", ТОВ "Промторгойл ДК", ПП "Матрапак", ЗАТ "Ютекс", оформлені у відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що товарно-транспортні накладні, копії яких надано позивачем по справі, належним чином підтверджують фактичне переміщення ТМЦ, придбаних позивачем у постачальників ПП "ВКФ "Рояна", ТОВ "Український Ресурс", ТОВ "Промторгойл ДК", ПП "Матрапак", ЗАТ "Ютекс", а оформлення ТТН не на бланках суворої звітності не є підставою для позбавлення позивача права на віднесення вартості транспортованих товарів до складу витрат та податкового кредиту.

Також, колегія суддів відмічає, що факт перевезення ТМЦ, придбаних позивачем у вищевказаних постачальників, підтверджується не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими первинними документами (подорожніми листами, актами виконаних робіт), до заповнення яких у податківців на час проведення перевірки зауваження були відсутні.

Твердження відповідача про те, що паспорти якості на товар, придбаний у ПП «Матрапак», не містять інформації про фактичного виробника ПММ, спростовуються матеріалами справи, оскільки така інформація міститься у сертифікатах відповідності, згідно з якими виробником товару (бензин автомобільний А-92) є Шебелинське відділення по переробці газового конденсату та нафти, с. Андріївка Балаклійського району, Харківської області, що є підрозділом Управління з переробки газу та газового конденсату, якому було видано сертифікати та паспорти (т.4, а.с.58-75, 119-133).

Також, позивачем було надано до матеріалів справи копії паспортів якості на фракцію бензинову газову стабільну ТУ У 23919929.002-99 від 23.03.2012 р., 19.01.2012 р., 27.11.2010 р., фракцію бензинову прямогонну від 19.03.2011 р., 09.03.2011 р., паспорту на фракцію легку (суміш вуглеводнів С3 і вище), конденсат газховий стабільний від 14.07.2011 р., 10.07.2011 р., 04.07.2011 р., сертифікатів відповідності на ефір диизопропиловий абсолютизований (т.4, а.с.76-85, 138), а також довідку стосовно сертифікатів та паспортів якості (т.4, а.с.139).

Зі змісту вказаних документів вбачається, що позивачем придбані нафтопродукти приймались у відповідності до вимог Інструкцієї № 281.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що наявними в матеріалах справи вищевказаними документами повністю підтверджено реальність господарських операцій між ТОВ «Укрнафтсерсвіс» та постачальниками ПП "ВКФ "Рояна", ТОВ "Український Ресурс", ТОВ "Промторгойл ДК", ПП "Матрапак", ЗАТ "Ютекс", а придбані товарно-матеріальні цінності використані позивачем у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації наступним покупцям - ТОВ "Вік Трейд", ТОВ "Альянс Оіл", ПП "Фартекс плюс", ПП "Гемера 1, "ПП "Амбіка", ПП "Мост" та ТОВ "Гривер".

Колегія суддів відмічає, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій з контрагентами позивача - ПП "ВКФ "Рояна", ТОВ "Український Ресурс", ТОВ "Промторгойл ДК", ПП "Матрапак", ЗАТ "Ютекс", фактів визнання недійсними або анулювання свідоцтв про державну реєстрацію судом не встановлено; продавці знаходилися в Єдиному державному реєстрі, на момент вчинення спірних господарських операцій мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів зауважує, що подальше припинення юридичної особи та анулювання свідоцтва платника ПДВ (в даному випадку, ЗАТ «Ютекс») не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляє позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що ТОВ «Укрнафтсервіс» мало всі правові підстави для включення до складу витрат та податкового кредиту вартості ТМЦ, придбаних у ПП "ВКФ "Рояна", ТОВ "Український Ресурс", ТОВ "Промторгойл ДК", ПП "Матрапак", ЗАТ "Ютекс".

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, підставою для тверджень відповідача по справі про безтоварність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Український ресурс», ТОВ «Промторгойл ДК» є виключно висновки акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16.11.2012 р. № 1921/22-20/34689480 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Український ресурс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, з якими сфоромовано податкові зобов'язання а податковий кредит за періоди з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. та з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р.», та акту ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 06.06.2011 р. № 2337/23-522/37293555 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Промторгойл ДК» з питань підтвердження відомостей по взаємовідночинам із контрагентами, яким сфоромовано податковий кредит в березні 2011 року», якими зафіксовано відсутність у ТОВ «Український ресурс» необхідних умов для ведення господарської діяльності (необхідного персоналу, транспортних засобів, складських та виробничих приміщень, відсутність підприємства за місцезнаходженням, що свідчить про відсутність реального характеру вчинених ним господарських операцій, а також вчинення ТОВ «Промторгойл ДК» фіктивних правочинів, не направлених на настання правових наслідків, обумовлених ними.

З приводу таких посилань відповідача суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

З системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, випливає, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. Таким чином, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Український ресурс» від 16.11.2012 року та акт про неможливість проведення перевірки ТОВ «Промторгойл ДК» від 06.06.2011 року не є належними та допустимими доказами безтоварності господарських операцій та нереальності угод між позивачем та вказаними контрагентами.

Колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Між тим, таких доказів відповідачем не подано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за рахунок вартості товарів, поставлених контрагентами ПП "ВКФ "Рояна", ТОВ "Український Ресурс", ТОВ "Промторгойл ДК", ПП "Матрапак", ЗАТ "Ютекс", на відсутність у останніх необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаними контрагентами ТМЦ позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами, та, крім того, не позбавляють правового значення виписані ними податкові накладні та первинні документи по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально; транспортування придбаних ТМЦ здійснювалось за рахунок позивача найманим перевізником; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих позивачем товарів та послуг сторонами не заперечується.

Також, в акті перевірки зазначено, що контрагенти позивача ТОВ «Український ресурс» та ЗАТ «Ютекс» не знаходяться за юридичною адресою, що стало підставою для висновків податкового органу щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства, з чим колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Так, належним доказом останнього в розумінні положень ст. 70 КАС є дані про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації у Єдиному Державному Реєстрі підприємств та організацій України.

Однак, з наданих відповідачем до матеріалів справи довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вбачається записів про відсутність ТОВ «Український ресурс» та ЗАТ «Ютекс» за місцезнаходженням.

Як встановлено пунктами 12.4 - 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та нез'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб вносяться дані про подання запиту.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП (додаток 26) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи - позивача - за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП. Крім того, доказів наявності таких даних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на час проведення зустрічної звірки до суду не надано.

Щодо твердження відповідача про нікчемність правочинів між ТОВ «Укрнафтсервіс» та ПП "ВКФ "Рояна", ТОВ "Український Ресурс", ТОВ "Промторгойл ДК", ПП "Матрапак", ЗАТ "Ютекс", колегія суддів відмічає, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Колегія суддів відмічає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Крім того, податковим органом не надано суду прийнятих за наслідками проведеної перевірки ПП "ВКФ "Рояна", ТОВ "Український Ресурс", ТОВ "Промторгойл ДК", ПП "Матрапак", ЗАТ "Ютекс" податкових повідомлень-рішень, якими б вказаним підприємством були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарських операцій з позивачем у справі.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, контрагенти позивача ПП "ВКФ "Рояна", ТОВ "Український Ресурс", ТОВ "Промторгойл ДК", ПП "Матрапак", ЗАТ "Ютекс" станом на час здійснення спірних господарських операцій з позивачем були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість, тобто, мав необхідний обсяг цивільної право- та дієздатності для укладення та виконання спірних договорів, а також обсяг прав платника ПДВ для виписування податкових накладних.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що згідно з карткою особового рахунку платника податків ПП «Матрапак» директором та головним бухгалтером підприємства є Пронько Олексій Юрійович, а податкові накладні від імені вказаного постачальника виписані ОСОБА_7, ОСОБА_8, оскільки, як вбачається зі змісту договору поставки № 01/01П від 04.01.2012 р., укладеного між позивачем та вищевказаним контрагентом, договір від імені ПП «Матрапак» укладався комерційним директором ОСОБА_8, і відповідачем по справі не доведено відсутності у останнього підписувати податкові накладні та первинні документи за результатами здійснення господарських операцій на підставі цього договору.

При цьому, документів, виписаних від імені ПП «Матрапак» ОСОБА_7, матеріали справи не містять.

Також, слід відмітити, що відповідно до довідки Головного управління статистики у Харківській області серії АА № 322742 від 18.01.2011 р. (т.5, а.с.52), ОСОБА_8 станом на час виникнення спірних відносин був керівником юридичної особи ПП «Матрапак».

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання нікчемними договорів між позивачем та контрагентами ПП "ВКФ "Рояна", ТОВ "Український Ресурс", ТОВ "Промторгойл ДК", ПП "Матрапак", ЗАТ "Ютекс".

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано витрати та податковий кредит за результатами відносин із ПП "ВКФ "Рояна", ТОВ "Український Ресурс", ТОВ "Промторгойл ДК", ПП "Матрапак", ЗАТ "Ютекс" по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із поставкою товарів, використаних у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень 07 жовтня 2013 року №0006092201/583 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 996155,25 грн. (у т.ч. за основним платежем - 864147 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 132005,25 грн.) та №0006102201/584 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1049033,50 грн. (у т.ч. за основним платежем - 856365 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 192668,50), діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 20 вересня 2013 року №2095/16-03-22-01-08/34987871 порушень слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07 жовтня 2013 року №0006092201/583 та №0006102201/584 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2013р. по справі № 816/6018/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 10.02.2014 р.