Ухвала

від 17.02.2015 по справі 816/6018/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року м. Київ К/800/10119/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Бобрусь С.П., Дашка М.В.

відповідача - Костяного О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2014

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2013

у справі № 816/6018/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідністю «Укрнафтсервіс»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідністю «Укрнафтсервіс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07.10.2013 № 0006092201/583 та № 0006102201/584.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Укрнафтсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, складено акт № 2095/16-03-22-01-08/34987871 від 20.09.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 864 147 грн., в т.ч.: за І квартал 2011 року - 107 119 грн., ІІІ квартал 2011 року - 229 011 грн., І квартал 2012 року - 392 608 грн., ІІ квартал 2012 року - 135 409 грн.; п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 856 365 грн. в т.ч.: за листопад 2010 року - 33 000 грн., за грудень 2010 року - 35 657 грн., за березень 2011 року - 85 695 грн., за липень 2011 року - 149 823 грн., за серпень 2011 року - 49 317 грн., за січень 2012 року - 195 873 грн., за лютий 2012 року - 88 857 грн., за березень 2012 року - 89 182 грн., за травень 2012 року - 88 940 грн., за червень 2012 року - 40 021 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 07.10.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0006092201/583 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 996 152,25 грн., в т.ч.: 864 147 грн. основного платежу та 132 005,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0006102201/584 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 049 033,50 грн., в т.ч.: 856 365 грн. основного платежу та 192 668,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи грошові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, податковий орган виходив з безтоварності господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Український Ресурс», ТОВ «Промторгойл ДК» на підставі висновків акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16.11.2012 № 1921/22-20/34689480 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Український Ресурс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за періоди з 01.03 по 31.03.2011 та з 01.08 по 31.08.2011» та акту ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 06.06.2011 № 2337/23-522/37293555 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Промторгойл ДК» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам із контрагентами, яким сформовано податковий кредит в березні 2011 року», якими зафіксовано відсутність у ТОВ «Український Ресурс» необхідних умов для ведення господарської діяльності (необхідного персоналу, транспортних засобів, складських та виробничих приміщень, відсутність підприємства за місцезнаходженням, що свідчить про відсутність реального характеру вчинених ним господарських операцій, а також вчинення ТОВ «Промторгойл ДК» фіктивних правочинів, не направлених на настання правових наслідків, обумовлених ними; неналежне оформлення первинної бухгалтерської документації по контрагентам ЗАТ «Ютекс» та ПП «ВКФ «Рояна».

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Укрнафтсервіс» у 2010 році здійснювало придбання у ЗАТ «Українські технології когенераційних систем» (ЗАТ «Ютекс») товару (фракція бензинова газова (стабільна) кількістю 36,000 тонн на загальну суму 165 000 в тому числі ПДВ 33 000 грн. та бензин А-92 кількістю 32,514 тонн на загальну суму 178 283,33 грн., в тому числі ПДВ 35 656,67 грн.).

22.09.2009 між ЗАТ «Ютекс» (продавець) та ТОВ «Укрнафтсервіс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 22/09/09, за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує вартість продуктів первинної переробки нафти (газового конденсату): фракція бензинова газова стабільна ТУ У 23919929.002-99, в кількості згідно заявкам покупця на умовах цього договору. Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2009. В разі, якщо ні одна зі сторін письмово не повідомить другу сторону про розірвання договору, договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

ТОВ «Укрнафтсервіс» у І кварталі 2011 року здійснювало придбання у ТОВ «Промторгойл ДК» товару (фракція бензинова прямогонна кількістю 57,123 тонн на загальну суму 428 475,87 грн., в тому числі ПДВ 85 695,18 грн.).

01.02.2011 між ТОВ «Промторгойл ДК» (продавець) та ТОВ «Укрнафтсервіс» (покупець) укладено договір № 02/11, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти нафтопродукти (мазут М-100, фракцію бензинову прямогонну, фракцію дизельну прямогонну та ін). Кількість та ціна на кожну партію Товару обумовлюються продавцем та покупцем і підтверджуються виставленими рахунками-фактурами. Якість товару, що поставляється, повинна відповідати технічним умовам (ТУ) або державним стандартам. Відвантаження товару здійснюється на підставі заяви покупця на умовах самовивозу з нафтобази ПП «Кіровоградська нафтопереробна компанія» у с. Шестаківка. Оплата за товар здійснюється на підставі виставленого продавцем рахунку. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011.

ТОВ «Укрнафтсервіс» в ІІІ кварталі 2011 року здійснювало придбання в ПП «ВКФ «Рояна» товару (конденсат газовий в кількості 80,88 тонн на загальну суму 749 116,67 грн., в тому числі ПДВ 149 823,33 грн.).

01.06.2011 між ПП «ВКФ «Рояна» (продавець) та ТОВ «Укрнафтсервіс» (покупець) укладено договір поставки № 14-06/11, за умовами якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар. Найменування, кількість, асортимент та ціна товару вказані в рахунках. Поставка товару здійснюється транспортом покупця або транспортом замовленим продавцем. Розрахунки між сторонами здійснюється в безготівковій формі, платіжними дорученнями. Завантаження товару та видачу відповідних документів на вантаж продавець здійснює на підставі пред'явленого покупцем доручення на отримання товару (партії товару). Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2011.

Також, ТОВ «Укрнафтсервіс» у ІІІ кварталі 2011 року здійснювало придбання у ТОВ «Український Ресурс» товару (фракція легка - кількістю 12,06 тонн на загальну суму 109 042,50 грн., в тому числі ПДВ 21 808,50 грн. та ефір діізопропиловий абсолютний - кількістю 12,996 тонн на загальну суму 137 541 грн., в тому числі ПДВ 27 508,20 грн.).

28.07.2011 між ТОВ «Український Ресурс» (постачальник) та ТОВ «Укрнафтсервіс» (замовник) укладено договір поставки № 91/1, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність замовника нафтопродукти (товар), а замовник - прийняти і оплатити товар відповідно до умов договору. Відвантаження товару здійснюється на підставі заяви замовника, в якій зазначається вид нафтопродукту, його кількість та умови відвантаження. Асортимент, кількість (об'єм) товару, ціна, умови оплати, терміни і умови його поставки та момент відвантаження узгоджуються сторонами в заявах, накладних, виставлених рахунках та інших бухгалтерських документах, що застосовуються при товарообороті, або при необхідності - шляхом укладення додаткових угод, які є невід'ємною частиною цього договору. оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку на умовах 100% передплати. Договір поставки набирає чинності з моменту його підписання сторонами на строк до 31.12.2012.

Матеріалами справи також встановлено, що ТОВ «Укрнафтсервіс» з І кварталу 2012 року по ІІ квартал 2012 року здійснювало придбання у ПП «Матрапак» товару (бензин А92 - кількістю 290,406 тонн на загальну суму 2 287 198,45 грн., в тому числі ПДВ 448 514,69 грн. та фракція бензинова газова стабільна - кількістю 71,792 тонн на загальну суму 271 792 грн., в тому числі ПДВ 54 358,40 грн.).

04.01.2012 між ПП «Матрапак» (продавець) та ТОВ «Укрнафтсервіс» (покупець) укладено договір поставки № 01/01П, за умовами якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає і оплачує вартість продуктів первинної переробки нафти (газового конденсату): фракція бензинова газова стабільна ТУ У 23919929.002-99 (згідно пункту 2.2.3 ТУ не підлягає використанню у чистому вигляді як моторне паливо для карбюраторних та інжекторних двигунів), абсорбент (компонент дизельного палива) газоконденсатний ТУ У 23919929.011-2000; залишок важкий газового конденсату ТУ У 23919929.012-2000, моторне паливо альтернативне (МПА-76) ТУ У 21175459.002-97, моторне паливо альтернативне (МПА-92) ТУ У 21175459.002-97, бензин автомобільний А-92 (ДСТУ 4063-2001), бензин автомобільний А-76 (ДСТУ 4036-2001), бензин автомобільний А-95 (ДСТУ 4063-2001 п. 4.2) в кількості згідно заявки покупця на умовах договору. Видаткові накладні і рахунки фактури оформляються на кожну окрему партію товару. Продавець передає товар по кількості і якості відповідно до видаткової накладної. Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2012.

Факт виконання умов зазначених договорів судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: рахунками-фактури, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками та платіжними дорученнями, паспортами якості товару, сертифікатами відповідності.

Для транспортування придбаного товару від вищевказаних контрагентів між ТОВ «Укрнафтсервіс» (замовник) та СПД ФО Бобрусь В.М. (перевізник) укладено 04.01.2011 договір № 04/01-01, за яким перевізник зобов'язується перевозити вантажі замовника, а замовник - своєчасно оплачувати проведені вантажоперевезення.

Підтвердження факту транспортування товарів від вищевказаних постачальників судами обох інстанцій встановлено на підставі свідоцтв, виданих перевізнику ФОП Бобрусь В.М. про допущення транспортних засобів до перевезення деяких небезпечних вантажів, договорів оренди напівпричепів паливної цистерни, свідоцтв про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, свідоцтв про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, узгоджень начальником УДАІ УМВС України в Полтавській області маршрутів перевезення небезпечного вантажу, ліцензій Міністерства транспорту та зв'язку, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, актів виконаних робіт.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат на підставі податкових накладних та первинних документів, оформлених в ході реальних господарських операцій із ПП «ВКФ «Рояна», ТОВ «Український Ресурс», ТОВ «Промторгойл ДК», ПП «Матрапак», ЗАТ «Ютекс».

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Аналогічні положення наведені і в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Норми вказаних Закону та Кодексу передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи, складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на оплату товарів були у позивача в наявності та надані для перевірки.

Згідно з п. 140.5 ст. 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з абз. 1, 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Вказані норми кореспондуються з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Слід зазначити, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від факту проведення зустрічних звірок чи перевірок даних суб'єктів господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків чи проведення перевірок по ланцюгу контрагентів.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише неможливістю проведення зустрічної звірки чи перевірки даних контрагента через відсутність його за юридичною адресою та відсутністю в нього основних фондів, складських приміщень, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладені норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Український Ресурс», ТОВ «Промторгойл ДК», ЗАТ «Ютекс» та ПП «ВКФ «Рояна», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2014 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний