Постанова

від 05.02.2014 по справі 906/1440/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року Справа № 906/1440/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Стопчанський В.Є. (довіреність №б/н від 12.09.2013 року)

від відповідача 1 : Андрєєва О.В. (довіреність №4 від 24.01.2014 року)

від відповідача 2 : не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу позивача ТОВ "Укрзернопром-Троянів" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.12.2013 року у справі № 906/1440/13 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Троянів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екогенетикс" (відповідач 1); Житомирської районної державної адміністрації (відповідач 2)

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13 грудня 2013 року у справі №906/1440/13 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Троянів" (12460, Житомирська область, Житомирський район, с. Троянів, вул. Головенська, 19-А, код ЄДРПОУ 36083055) (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екогенетикс" (03113, м.Київ, вул. Шпака, 3, код ЄДРПОУ 38124868) (надалі - відповідач 1) та до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області (10003, м.Житомир, вул. Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 04053476) (надалі - відповідач 2) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.04.2013 року, укладеного між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екогенетикс" відмовлено /т.2, а.с.173-177/. Припинено провадження у справі в частині усунення перешкод в користуванні земельними ділянками 357, 378, 355, 484, 379, 387, 104, 282, 726, 348, 342, 643, 394, 417, 697, яким присвоєно кадастрові номери:1822087600:01:000:0352;1822087600:01:000:0373; 1822087600:01:000:0350; 1822087600:01:000:0461;1822087600:01:000:0374;1822087600:01:000:0380;1822087600:01:000:0292;1822087600:01:000:0301;1822087600:01:000:0196;1822087600:01:000:0341;1822087600:0:000:0336;1822087600:01:000:0175;1822087600:01:000:0384;1822087600:01:000:0405;1822087600:01:000:0641. Відмовлено в задоволенні решти вимог щодо усунення перешкод в користуванні майном ТОВ "Укрзернопром-Троянів". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Троянів" до Державного бюджету України 573,50 грн. судового збору. Стягнуто з Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області до Державного бюджету України 286,75 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екогенетикс" до Державного бюджету України 286,75 грн. судового збору. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду від 07.10.2013 року щодо невчинення будь-яких дій, що спрямовані на користування земельними ділянками (в тому числі, але не виключно, вчинення дій щодо збору врожаю, обробітку землі, внесення добрив, будь-якого конструктивного відмежування земельних ділянок тощо), що розташовані на території Троянівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, загальною площею 317,0914 гектарів, які є предметом договору оренди земельної ділянки від 30.04.2013 року, укладеного між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екогенетикс", зареєстрованого Троянівською сільською радою Житомирського району 30.04.2013 року за №341, а саме: земельні ділянки, які відповідають земельним часткам (паям) за номерами: 26, 31, 43, 131, 665, 357 (кадастровий номер 1822087600:01:000:0352); 378 (кадастровий номер 1822087600:01: 000:0373); 48, 116, 561, 562, 287, 172, 355 (кадастровий номер 1822087600:01: 000:0350); 472, 484 (кадастровий номер 1822087600:01:000:0461); 733, 379 (кадастровий номер 1822087600:01:000:0374); 79, 387 (кадастровий номер 1822087600:01: 000:0380); 104 (кадастровий номер 1822087600:01:000:0292); 187, 92, 234, 574, 282 (кадастровий номер 1822087600:01:000:0301); 644, 304, 494, 306, 307, 347, 309, 314, 338, 339, 224-232/14, 726 (кадастровий номер 1822087600:01:000:0196); 734, 321, 348 (кадастровий номер 1822087600:01: 000:0341); 360, 249, 384-395/19, 342 (кадастровий номер 1822087600:01: 000:0336); 559, 384, 416, 423, 424, 322, 643 (кадастровий номер 1822087600:01: 000:0175); 43, 69, 394 (кадастровий 1822087600:01:000:0351); 425, 428-536, 536-428, 445, 457, 463, 485, 486, 537-772, 772-537, 417 (кадастровий номер 1822087600:01:000:0405); 545, 563, 566, 576, 577, 578, 584, 585, 586, 587, 589,590,591,594, 600, 601, 607, 627, 628, 629, 632, 639, 662, 670-695, 693, 694, 695, 698, 718, 719, 724, 697 (кадастровий номер 1822087600:01:000:0641); 741, 748-775, 775-748, 749-719, 750, 751, 753, 755, 777, 778, 782, 785.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що Житомирською РДА згідно договору оренди передано ТОВ "Екогенетикс" невитребувані земельні частки (паї), що не суперечить нормам статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", якою визначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження; допущене відповідачами, порушення прав позивача було усунуте шляхом підписання між Житомирською РДА та ТОВ "Екогенетикс" додаткової угоди до договору оренди від 30.04.2013 року про виключення із переліку орендованих ТОВ "Екогенетикс" тих земельних ділянок, які перебувають у оренді ТОВ "Укрзернопром-Троянів"; відповідачами усунуто перешкоди в користуванні позивачем земельними ділянками, які належать йому на праві оренди, що вказує на відсутність предмету спору саме в цій частині; щодо решти вимог про усунення перешкод у користуванні майном ТОВ "Укрзернопром-Троянів", господарський суд відмовив у їх задоволенні, оскільки позивачем не доведено факту порушення його прав як землекористувача, оскільки не надано належних та допустимих доказів перебування інших земельних ділянок, номери яких вказано в п. 2 прохальної частини позовної заяви, в його оренді.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Троянів» звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині, якою суд відмовив в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.04.2013 року, укладеного між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екогенетикс» скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним даний договір /т.2, а.с.185-187/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що судом не взято до уваги договори інвестування укладені з Бабським А.П., Демченко А.Є. та Кравець В.В., як належні докази наявності порушених прав позивача; в додатковій угоді до оспорюваного договору оренди землі сторони не погодили надання їй зворотної дії в часі, а тому її укладення не може бути обставиною, яка не дає підстав для визнання недійсним оспорюваного договору як в цілому, так і в частині; у оспорюваному договорі оренди землі відсутні істотні умови договору оренди землі; акт приймання-передачі земельних ділянок вчинено з порушенням вимог статті 532 ЦК України, що дає підстави вважати його неукладеним; в оренду передано земельні ділянки, які не є нерозподіленими (не витребуваними) земельними ділянками, оскільки власниками отримані державні акти на право власності на землю.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17 січня 2014 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 05 лютого 2014 року /т.2, а.с.184/.

Від відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Екогенетикс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень відповідач 1 зазначає, що порушення прав позивача у справі було усунуто в процесі розгляду справи, шляхом укладення відповідної Додаткової угоди від 06.12.2013 року до Договору оренди від 30.04.2013 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2.

Відповідач 2 - Житомирська районна державна адміністрація своїм правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, не скористалася, відзиву на апеляційну скаргу не надала.

Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача та відповідача 1 повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином /т.2, а.с.204/.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в 2008-2009 роках ТОВ "Укрзернопром-Троянів" уклало договори оренди земельних ділянок з власниками (орендодавцями) земельних ділянок, які знаходяться на території Троянівської сільської ради Житомирського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

30.04.2013 року між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екогенетикс" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки /т.1, а.с.12-15/, відповідно до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок (нерозділених) невитребуваних земельних часток (паїв) в кількості 110 паїв (120 земельних ділянок) на території Троянівської сільської ради за межами населених пунктів.

Вказаний договір зареєстрований у Троянівській сільській раді 30.04.2013 року за №341.

В додатку до договору оренди сторонами зазначено перелік невитребуваних земельних часток (паїв), що передаються в оренду ТОВ "Екогенетикс" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Троянівської сільської ради /т.1, а.с. 16-17/.

Згідно з актом приймання-передачі майна від 30.04.2013 року Житомирська РДА передала, а ТОВ "Екогенетикс" прийняло земельні ділянки /т.1, а.с. 18/.

06.12.2013 року, під час розгляду справи в суді першої інстанції, Житомирською РДА (орендодавець) та ТОВ "Екогенетикс" (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки /т.2, а.с. 128, 133/.

10.12.2013 року між Житомирською РДА (орендодавець) та ТОВ "Екогенетикс" (орендар) підписано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №341 від 30.04.2013 року /т.2, а.с. 170/, якою сторони виклали додаткову угоду від 06.12.2013 року у новій редакції та внесли зміни до договору оренди земельної ділянки від 30.04.2013 року за №341, а саме:

- виключили з додатку до договору відповідні пункти з наступними номерами земельних ділянок: 357, 378, 355, 484, 379, 387, 104, 282, 726, 348, 342, 643, 394, 417, 697;

- змінили п.2, згідно якого в оренду передано земельні ділянки в кількості 95 паїв (105 земельних ділянок) загальною площею 268,4721 га. (перелік додано).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що у 2008-2009 роках ТОВ "Укрзернопром-Троянів" уклало з громадянами - власниками земельних часток (паїв) реформованого КСП "Світанок" Троянівської сільської ради договори оренди земельних ділянок /т.1, а.с. 39-98; т.2 а.с. 6-14/.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 30.04.2013 року Житомирською РДА передано ТОВ "Екогенетикс" згідно договору оренди невитребувані земельні частки (паї), що не суперечить нормам статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", якою визначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Стосовно доводів скаржника щодо недійсності договору оренди від 30.04.2013 року, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положеннями частини 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Приписами частини 1 статті 207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2.1 постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до місцевого господарського суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір, не будучи його стороною, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Таким чином, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими. Відсутність факту порушення права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для відмови в позові.

Так, в процесі розгляду справи судами обох інстанцій встановлено, що земельні ділянки за №№: 357, 378, 355, 484, 379, 387, 104, 282, 726, 348, 342, 643, 394, 417, 697, яким присвоєно кадастрові номери:1822087600:01:000:0352;1822087600:01:000:0373; 1822087600:01:000:0350; 1822087600:01:000:0461; 1822087600:01:000:0374; 1822087600:01:000:0380; 1822087600:01: 000:0292; 1822087600:01:000:0301; 1822087600:01:000:0196; 1822087600:01:000:0341; 1822087600:01:000:0336; 1822087600:01:000:0175; 1822087600:01:000:0384; 1822087600: 01:000:0405; 1822087600:01:000:0641, які перебували і перебувають в оренді у позивача, були включені до переліку орендованих ТзОВ "Екогенетикс" земельних ділянок та передані Житомирською РДА в оренду ТзОВ "Екогенетикс", згідно договору оренди від 30.04.2013 року, що вказує на порушення прав позивача з боку відповідачів.

Згідно п.2.11. постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що за загальним правилом статті 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання.

Однак, 10.12.2013 року між Житомирською РДА (орендодавець) та ТОВ "Екогенетикс" (орендар) підписано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №341 від 30.04.2013 року, якою сторони виклали додаткову угоду від 06.12.2013 року у новій редакції та внесли зміни до договору оренди земельної ділянки від 30.04.2013 року за № 341, а саме: виключили з додатку до договору відповідні пункти з номерами земельних ділянок: 357, 378, 355, 484, 379, 387, 104, 282, 726, 348, 342, 643, 394, 417, 697 та змінили п.2, згідно якого в оренду передано земельні ділянки в кількості 95 паїв (105 земельних ділянок) загальною площею 268,4721 га.

Відповідно п.2.4. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом (крім зміни ціни в договорі після його виконання, оскільки згідно з частиною третьою статті 632 ЦК України така зміна не допускається). Якщо згаданий правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, - в тому числі про внесення змін до іншого правочину, - за згодою сторін зворотної дії в часі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, допущене відповідачами, порушення прав позивача було усунуте шляхом підписання між Житомирською РДА та ТОВ "Екогенетикс" додаткової угоди до договору оренди від 30.04.2013 року про виключення із переліку орендованих ТОВ "Екогенетикс" тих земельних ділянок, які перебувають у оренді ТОВ "Укрзернопром-Троянів".

Таким чином, суди обох інстанцій не вбачають підстав для визнання недійсним договору оренди від 30.04.2013 року, укладеного між Житомирською РДА та ТОВ "Екогенетикс", як вцілому так і в частині.

Щодо інших доводів апелянта, то колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно п. 3 Порядку державної реєстрації договорів оренди, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №2073 від 25.12.1998 року, державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Однак, вищевказана постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів №791 від 20.07.2011 року «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року №1021 і від 18 серпня 2010 року №749 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073»

Відповідно положень статті 17 Закону України "Про оренду землі" передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Стосовно посилань скаржника на порушення статті 532 ЦК України при складанні акту приймання-передачі земельних ділянок, зокрема, зазначення замість с.Троянів - м.Житомир, то останнє не дає підстав вважати, що вказаний акт не укладений.

Оскільки апелянтом не доведено факту порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів, укладеним договором оренди від 30.04.2013 року, доводи позивача про відсутність у договорі істотних умов (не зазначення кадастрових номерів земельних ділянок, що передаються в оренду та умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельних ділянок) господарськими судами не беруться до уваги.

Щодо наданих позивачем у справі договорів інвестування, які укладені 03.04.2013 року між позивачем та Бабським А.П., Демченко А.Є., Кравець В.В. /т.2, а.с. 150-169/, як доказ перебування інших земельних ділянок в користуванні у позивача, слід зазначити, що вищевказані договори не являються належними доказами, оскільки згідно Закону України "Про оренду землі" факт перебування земельної ділянки в оренді повинен бути підтверджений договором оренди, укладеним з власником земельної ділянки. В даному випадку договори інвестування укладені з особами, які за поясненнями представника позивача, являються спадкоємцями померлих власників землі.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судами встановлено, що станом на момент звернення позивача до суду, в оренду відповідачу-1 дійсно було передано земельні ділянки за №№: 357, 378, 355, 484, 379, 387, 282, 726, 348, 342, 394, 417, яким присвоєно кадастрові номери: 1822087600:01:000:0352; 1822087600:01:000:0373; 1822087600:01:000:0350; 1822087600:01:000:0461; 1822087600:01: 000:0374; 1822087600:01:000:0380; 1822087600:01:000:0292; 1822087600:01:000:0301; 1822087600:01:000:0196; 1822087600:01:000:0341; 1822087600:01:000:0336; 1822087600:01: 000:0175; 1822087600:01:000:0384; 1822087600:01:000:0405; 1822087600:01:000:0641, та їх власникам видано державні акти.

Водночас, вищевказані земельні ділянки перебувають в оренді у позивача на підставі договорів оренди, які укладені з власниками землі в 2008-2009 роках.

Як зазначалося вище, додатковою угоду від 06.12.2013 року, в яку в подальшому відповідачами 10.12.2013 року внесено зміни, виключено з додатку до договору оренди від 30.04.2013 року помилково включені земельні ділянки №№: 357, 378, 355, 484, 379, 387, 104, 282, 726, 348, 342, 643, 394, 417, 697.

Таким чином, відповідачами усунуто перешкоди в користуванні позивачем земельними ділянками, які належать йому на праві оренди, що вказує на відсутність предмету спору саме в цій частині.

Відповідно до п.1-1 частини 1 статті 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, місцевим господарським правомірно припинено провадження у справі в частині вимог щодо усунення перешкод в користуванні земельними ділянками № 357, 378, 355, 484, 379, 387, 104, 282, 726, 348, 342, 643, 394, 417, 697 на підставі п. 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Щодо решти вимог про усунення перешкод у користуванні майном ТОВ "Укрзернопром-Троянів", судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не доведено факту порушення його прав як землекористувача, оскільки не надано належних та допустимих доказів перебування інших земельних ділянок, номери яких вказано в п.2 прохальної частини позовної заяви, в його оренді.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта стосовно того, що місцевим господарським судом не визначено порядок відшкодування позивачеві судового збору, який був сплачений за вжиття заходів забезпечення позову з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову обгрунтована тим, що оспорюваним договором оренди земельної ділянки від 30.04.2013 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Екогенетикс" відповідачем 2 надано право користування тими земельними ділянками, які на даний час орендуються у власників земельних ділянок позивачем за дійсними Договорами оренди земельних ділянок. Відтак, заява про вжиття заходів забезпечення позову подана позивачем, як реальна гарантія виконання вимоги про визнання недійсним договору оренди від 30.04.2013 року, укладеного між Житомирською РДА та ТОВ "Екогенетикс".

Оскільки, місцевим господарським судом відмовлено у вимозі про визнання недійсним договору оренди то судовий збір, відповідно до частини 1 статті 49, сплачений за подання заяви про забезпечення позову покладається на позивача.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

У відповідності до статті 49 ГПК України витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 13.12.13 р. у справі №906/1440/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Троянів" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/1440/13 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.