Рішення

від 11.02.2014 по справі 917/2607/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2014 р. Справа №917/2607/13

За позовом Прокурора м. Полтави в інтересах держави в особі Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул.Комарова,2а, м. Полтава, 36008 (орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Полтавська обласна рада, м.Полтава)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-банк"", вул. Шведська, 20, м. Полтава, 36014

про стягнення грошових коштів у сумі 2768,17 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача : Міняйло Г.Ю., довіреність №19-14/8 від 02.01.2013 р.

від відповідача : не з'явився, не повідомлений належним чином.

від прокуратури : Сорочинська О.М., посвідчення №020635 від 20.09.2013 р.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 2768,17 грн., з них: 2272,74 грн. - основна заборгованість за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №3601 від 16.09.2013 року; 491,40 грн. - пені та 4,03 грн. - 3% річних.

Представники позивача та прокуратури на задоволенні позовних вимог наполягають з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема, посилаються на неналежне виконання відповідачем умов договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №3601 від 16.09.2013 року. Крім того, прокуратура та позивач в своїх заявах (№ 29-01/490 від 29.01.2014 р. , а.с - 41 та вх. 1184 від 30.01.2014 р., а.с. - 46) повідомляють, що від відповідача надійшла часткова оплата основної заборгованості за опалення в сумі 1031,93 грн., тому, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в цій частині просять припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору та в підтвердження даної проплати позивач надає довідку та копії виписок з банківського рахунку (а.с. - 42-43).

Від відповідача ухвали від 31.12.2013 р. та 30.01.2014 р., направлені за адресою, зазначеною у позові (36010, м. Полтава, вул. Шведська, 20), повернулися з відмітками поштової установи - "За закінченням терміну зберігання" та з відміткою, що ТОВ "Медіа-банк" за даною адресою не значиться.

На вимогу суду прокурор надав Витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на час розгляду судом, згідно якої місцезнаходженням відповідача є: м. Полтава, вул. Шведська, 20 (тобто, та ж адреса, що зазначена у позові та на яку судом здійснювалася відправка кореспонденції) (а.с.- 47-48).

Відповідно до абз. 3 п.3.9.1. Постанови Пленум Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18, у разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Тобто, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, проте ухиляється від покладених на нього обов'язків.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчується, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та прокуратури, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

16.09.2013 року між сторонами було укладено договір № 3601 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі Договір), згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщення позивача до межі розподілу будівлі по вул. Шведській, 20 (арк.спр. 12-13).

При цьому сторони узгодили наступне:

- розрахунки за відпущену теплову енергію провадяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень (п. 17 договору);

- оплата вартості теплової енергії, визначеної розрахунковим способом в п. 3 Додатку «Розрахунок обсягу теплової енергії», проводиться «Споживачем» плановим платежем до 30 числа поточного місяця.

Кінцевий розрахунок вартості теплової енергії визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться відповідачем до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку (п. 18 договору);

- факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору. У разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в п'ятиденний термін, як це передбачено пунктом 12 Договору, він, підписаний позивачем в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання відповідачу теплової енергії (п. 19 договору);

- у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня у розмірі 1,0% за кожен день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" №686-ХІ від 20.05.1999 р., а також стягуються 3% річних та інфляційні втрати з простроченої суми згідно зі ст.. 625 ЦК України (п. 20 договору);

- даний договір заключний на період а) для опалення з 01.07.2013 р. по 31.12.2015 р.(п. 25 договору).

Дії, спрямовані на розірвання договору чи припинення його дії, сторонами не вчинялися.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо відпуску теплової енергії та відповідно до наданих ним Актів приймання-передачі, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, відповідачу були надані послуги протягом листопада-грудня 2013 р. на загальну суму 2272,74 грн. та надіслані на адресу відповідача відповідні рахунки (копії актів приймання -передачі, рахунків та докази їх направлення відповідачу - в матеріалах справи - арк. спр.27-38) .

В порушення взятих на себе за договором зобов'язань відповідач за поставлену теплову енергію в гарячій воді вчасно та повністю не розраховувався, внаслідок чого у нього, за даними позивача, утворилась заборгованість у сумі 2272,74 гривень за період з 01.10.2013 р. по 30.11.2013 р.

Крім того, позивач на підставі договору, ст. 230 ГК України та 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 491,40 грн. пені та 4,03 грн. 3% річних.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 2768,17 грн.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, за яким в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.1999 №686-XIV, суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 1240,81 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір 3601 від 16.09.2013 року на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, рахунки на оплату послуг, Акти приймання-передачі теплової енергії та докази їх надсилання, докази проведення проплат відповідачем; оригінали відповідних документів оглянуті в судовому засіданні) та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 1031,93 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з проплатою даної суми заборгованості відповідачем після порушення провадження у справі та відсутністю предмету спору (підтверджується довідкою позивача від 29.01.2014 р. №29-01/489 та копією виписки з банківського рахунку) .

Судом перевірено методику нарахування пені та 3% річних за допомогою калькулятора ІПС "Законодавство", за результатами розрахунку суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 491,40 грн. та 4,03 грн. 3% річних

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивачем та прокурором надано належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог; відповідач жодних доказів, які б спростовували наявність боргу чи його розмір, не надав. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,75, 80 (п.1-1 ч.1) , 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-банк" (36014, м. Полтава, вул. Шведська, 20, код ЄДРПОУ 38610414, інші реквізити невідомі) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, р/р 260007148 в АК "Полтава-Банк", МФО 331489, код ЄДРПО 03338030) - 1240,81 грн. основного боргу, 491,40 грн. пені та 4,03 грн. річних.

3. Провадження у справі в частині стягнення 1031,93 грн. основного боргу - припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.02.2014 р.

Суддя О.С. Мацко