Ухвала

від 04.02.2014 по справі 822/3881/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3881/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю:

представника позивача - Карпова С.Б.;

представника відповідача - Ланчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Універмаг Ювілейний" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універмаг Ювілейний" (далі - позивач) до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Хмельницькій області, третіх осіб: товариства з обмеженою відповідальністю "Флайт Медіа", товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Софт Консалтинг", товариства з обмеженою відповідальність "Маритен" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача з врахуванням збільшених позовних вимог просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001342201 від 29.07.2013 року, № 0001352201 від 29.07.2013 року, № 0001522201 від 27.08.2013 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податковим органом проведена планова виїзна перевірка позивача щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "Флайт Медіа", ТОВ Маритен та ТОВ "Статус - Софт Консалтинг", їх реальності та повноти відображення в податковому обліку за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складений акт 73/221/14153291 від 15.07.2013 року. З висновків акту вбачається, що відповідачем під час перевірки були встановлені такі порушення: п. 5.1, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), п. 138.1, п. п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України; п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України. На підставі акту перевірки Кам'янець - Подільською ОДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0001342201 від 29.07.2013 року, яким збільшене грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 199 244 грн. 00 коп.; № 0001352201 від 29.07.2013 року, яким збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 200 639 грн. Не погодившись із викладеними у акті перевірки висновками, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням від 19.08.2013 року Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про результати розгляду скарги, податкове повідомлення - рішення №0001342201 від 29.07.2013 року залишене без змін, податкове повідомлення - рішення №0001352201 від 29.07.2013 року частково скасоване, в іншій частині залишене без змін. У зв'язку з цим прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001522201 від 27.08.2013 року, яким збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 197 115 грн. Рішенням Міндоходів від 19.09.2013 року про результати розгляду повторної скарги податкові повідомлення - рішення від 29.07.2013 року залишені без змін з урахуванням рішення, прийнятого за результатом розгляду первинної скарги.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що витрати, задекларовані позивачем як такі, що пов'язані з придбанням рекламних послуг у ТОВ "Флайт Медіа", ТОВ "Маритен" та ТОВ "Статус - Софт Консалтинг" є непідтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Разом з тим, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, або не підтвердження первинними документами вчинених операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Флайт Медіа".

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що між позивачем та третьою особою укладені наступні господарські договори: з ТОВ "Флайт Медіа" укладений договір №281210 від 28.12.2010 року та додаткова угода від 28.12.2010 року №1 до договору, згідно з якими позивач придбав у TOB "Флайт Медіа" послуги з розміщення рекламних матеріалів у мережі Інтернет, загальна вартість яких склала 84 600 грн.

Придбання вказаних послуг оформлене рахунком-фактурою та актом здачі-приймання робіт (надання послуг), податковою накладною .

Відповідно до п. 1.2 договору позивача з ТОВ "Флайт-Медіа", рекламні послуги означають послуги з розробки, реалізації та розміщення реклами замовника у мережі Інтернет, та включають, але не обмежуються такими, як розміщення рекламних матеріалів на веб- сайтах, показ рекламних матеріалів на веб-сайтах. Згідно з п. 2.5. Договору послуги вважаються наданими з моменту надання Виконавцем Замовнику звіту та підписання Сторонами Акту прийому - передачі послуг. Згідно з п. 4.3.3. Договору Виконавець зобов'язується надати послуги особисто.

Також встановлено, що звіт виконавця - ТОВ "Флайт-Медіа" про надання рекламних послуг не виготовлявся та для перевірки не надавався.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем та ТОВ "Флайт-Медіа" графічні матеріали, а саме знімки екрану "скриншоти" сторінок мережі Інтернет не можуть вважатись належним доказом надання послуг вказаною компанією, оскільки на їх підставі неможливо достовірно встановити, що саме ТОВ "Флайт-Медіа" є виробником реклами. Крім того, як вірно встановлено судом, треті особи у справі - виробники реклами фактично виступали посередниками між позивачем та розповсюджувачами реклами - відповідними веб-сайтами.

При вирішенні питання щодо реальності вказаних господарських правовідносин, визначальним є встановлення характеру зв'язку між наданими позивачу рекламними послугами та безпосередніми витратами третіх осіб ( виробників реклами), понесеними у зв'язку із розміщенням реклами позивача на Інтернет ресурсах, які не є їх власними. Іншими словами, для того, щоб підтвердити те, що рекламні послуги дійсно надавались, а позивачем дійсно понесені витрати у зв'язку з придбанням таких послуг, потрібно встановити, що виробники реклами ( треті особи у справі) також понесли необхідні витрати, пов'язані з підготовкою та розміщенням рекламних матеріалів на відповідних веб - ресурсах.

В суді першої та апеляційної інстанції, такі обставини в судовому засіданні не були підтверджені наданими сторонами доказами. Окрім того представник третьої особи ТОВ "Флайт Медіа" в судді першої інстанції на запитання суду, яким чином відбувалось розміщення реклами на відповідних веб сайтах у мережі Інтернет компанією ТОВ "Флайт Медіа", зазначав, що вказане є комерційною таємницею, тому відповідь на це запитання надати не може.

Колегія суддів звертає увагу на те, що таке посилання не відповідає вимогам законодавства, оскільки відповідно до п. 85.3 ст. 85 ПК України документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, передаються окремо із зазначенням посадової (службової) особи, що їх отримала. Передача таких документів для їх огляду, вивчення і їх повернення оформляються актом у довільній формі, який підписують посадова (службова) особа контролюючого органу та платник податків (його представник). З матеріалів справи не встановлено, що позивач оскаржував право податкового органу на отримання необхідної інформацію.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Маритен".

Між позивачем та ТОВ "Маритен" укладений договір № 120401 від 01.04.2012 року та додаткова угода від 01.04.2012 року №1, згідно з якими позивач придбав у ТОВ "Маритен" послуги з розміщення рекламних матеріалів у мережі Інтернет, загальна вартість яких склала 247 367 грн.

На підтвердження цієї господарської операції оформлений акт здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Статус - Софт Консалтинг".

Між позивачем та з ТОВ "Статус - Софт Консалтинг" укладений договір № 091105 від 15.07.2011 року, додаткова угода №1 від 15.07.2011 року, додаткова угода №2 від 20.09.2011 року; договір про надання послуг №011204 від 03.01.2012 року, додаткова угода №1 від 03.01.2012 року, згідно з якими позивач придбав у ТОВ "Статус - Софт Консалтинг" послуги з розміщення рекламних матеріалів у мережі Інтернет, загальна вартість яких склала 631 100 грн.

Придбання вказаних послуг оформлене актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладним.

Також, перевіркою встановлено, що станом на час придбання рекламних послуг позивачем, більша частина приміщень універмагу вже перебувала в оренді інших суб'єктів господарювання.

Оскільки підприємство має право самостійно визначати ступінь доцільності та економічної вигідності власної діяльності або тої чи іншої дії господарського характеру, то питання про підтвердження або не підтвердження відповідних витрат повинне вирішуватись на основі оцінки насамперед первинної бухгалтерської та податкової документації, а також інших доказів з урахуванням специфіки надання рекламних послуг саме в мережі Інтернет.

Оцінюючи акти здачі-прийняття робіт, а також інші документи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у них відсутні необхідні відомості, які конкретизують зміст наданих (отриманих) послуг, їх обсяг, інформація про фактично понесені виконавцями витрати у зв'язку з їх підготовкою та наданням. Також неможливо встановити, скільки коштує окремо виготовлення рекламного оголошення та яка вартість послуг з його розміщення на відповідних веб-сайтах.

Також судом вірно встановлено, що у додаткових угодах до договорів позивача з ТОВ "Флайт Медіа" та ТОВ "Статус - Софт Консалтинг" зазначається, що проведення рекламної кампанії включає у себе, зокрема, виготовлення флеш-банеру, pop-up-банеру згідно сюжету, узгодженого в додатках до додаткової угоди, а також безпосередньо розміщення реклами замовника в мережі Інтернет. Зі змісту цих документів, послуги щодо виготовлення рекламних матеріалів та щодо їх подальшого розміщення на веб-сайтах хоча і є взаємопов'язаними, однак за своєю суттю та змістом є різними видами послуг. Разом з тим, як видно із оформлених сторонами документів, вартість кожного з цих видів послуг не конкретизується, судом не встановлені будь-які докази, які підтверджують взаємовідносини ТОВ "Флайт Медіа", ТОВ "Маритен" та ТОВ "Статус - Софт Консалтинг" з Інтернет - сайтами, вказаними у додатках до Додаткових угод, з метою подальшого розміщення на них реклами позивача.

Окрім того, з'ясовано, що позивачем фактично не здійснювався будь-який контроль за повнотою та належним виконанням зобов'язань зі сторони третіх осіб - виробників реклами. Такий, контроль міг здійснюватись позивачем, зокрема, шляхом вимоги надати звіт виконавця, який містить повний та розгорнутий перелік (огляд) усіх послуг, а також іншу суттєву інформацію про послугу, яка була фактично надана, проте звіти про отримані послуги позивачем не вимагались і виконавцями не складались.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено обов'язок платників податків для цілей оподаткування вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Отже, наявними в матеріалах справи доказами спростовується посилання позивача, що укладені позивачем договори спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Крім цього, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, ВАС України зазначає, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що підтвердити походження рекламних послуг від вищевказаних суб'єктів господарювання на підставі наявних доказів неможливо, як і факт безумовного отримання цих послуг позивачем.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Універмаг Ювілейний" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 лютого 2014 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.