Постанова

від 12.02.2014 по справі 927/925/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 927/925/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А., суддіКондратової І.Д. (доповідач), суддіСтратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивача Макієнко С.О., від відповідача Дем'яненов І.Ю.; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському районі Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року у справі№ 927/925/13 Господарського суду Чернігівської області за позовомВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському районі Чернігівської області доПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Чернігівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" прозобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському районі Чернігівської області (надалі - відділення Фонду, позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом, у якому просило зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Чернігівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (надалі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", позивач) перерахувати з особового рахунку № 038405300, який належить Світличній Орині Ананіївній, на рахунок відділення Фонду надлишково перераховані страхові виплати в сумі 1990,89 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що кошти страхового відшкодування, нараховані та перераховані на особовий рахунок потерпілої особи після її смерті, які згідно п. 3 ч. 1 ст. 1219 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не входять до складу спадщини, є коштами позивача, а тому згідно ст. 1071 ЦК України мають бути списані банком з рахунка клієнта на підставі рішення суду.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що без розпорядження клієнта - Світличної Орини Ананіївни, а після її смерті без розпорядження спадкоємців або рішення суду банк не має права перерахувати з рахунка клієнта грошові кошти на рахунок відділення Фонду.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2013 року (суддя Цимбал-Нарожна М.П.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Суліма В.В., суддів: Рєпіної Л.О., Тарасенко К.В.) в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовлено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та задовольнити позовні вимоги.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень неправильно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та не враховано приписи п. 3 ч. 1 ст. 1219 ЦК України.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 01.01.2011 року між банком в особі начальника Городнянського відділення Чернігівської обласної дирекції Висоцького Ю.В. та відділенням Фонду, в особі начальника Блинника В.П., було укладено договір про надання послуг № 11/01-5/37, за умовами якого позивач надає послуги по зарахуванню грошової допомоги та інших виплат одержувачам, передбачених чинним законодавством України, в безготівковому порядку на спеціальні карткові рахунки на умовах, вказаних в цьому договорі.

27.09.2012 року постановою відділення Фонду № 2525/69480/69480/13 Світличній Орині Ананіївні, як особі, що має трудове каліцтво, було призначено безстроково щомісячно грошову суму в розмірі 390,37 грн з 01.09.2012 року.

27.09.2012 року Світлична Орина Ананіївна померла, про що позивачу стало відомо після звірки з Пенсійним Фондом України.

З жовтня 2012 року по лютий 2013 року згідно реєстрів на перерахування страхових виплат на особовий рахунок Світличної Орини Ананіївни № 0348405300, відкритий у банку згідно договору № 0348405300 від 20.06.2006 року, були зараховані грошові кошти у сумі 2342,22 грн

01.04.2013 року відділення Фонду звернулося до банку з вимогою про повернення перерахованої Світличній Орині Ананіївні після її смерті суму страхових виплат в розмірі 1990,89 грн, але банк відмовився повертати кошти, перераховані на особистий рахунок Світличної Орини Ананіївни, зазначивши про відсутність у нього законних підстав списувати грошові кошти з рахунка клієнта без його розпорядження або рішення суду.

На момент винесення рішення у справі спірна сума коштів обліковується на поточному рахунку Світличної Орини Ананіївни.

Причиною виникнення спору у справи стало питання щодо наявності правових підстав для списання банком з особисто рахунку клієнта зайво перерахованих позивачем страхових виплат за період після смерті власника цього рахунка.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право розпорядження спірними коштами може перейти лише до спадкоємців Світличної Орини Ананіївни, а банк в даному випадку не має права розпоряджатися коштами, що знаходиться на особистому рахунку клієнта.

Погоджуючись з наведеними судом першої інстанції мотивами відмови у задоволенні позовних вимог апеляційний суд додатково зазначив, що позивачем не доведено, що спірна сума страхових коштів перерахована позивачем на особовий рахунок застрахованої особи не на добровільних засадах, за наявності рахункової помилки з боку позивача або недобросовісності з боку набувача, в зв'язку з чим, ця сума в якості безпідставно набутої не підлягає поверненню.

Проте погодитись з наведеним не можна, оскільки висновки судів є суперечливими та такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Так, зазначивши у мотивувальній частині рішення, що відповідно до ч. 1 ст. 1219 ЦК України до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, суд одночасно дійшов висновку про те, що право розпорядження спірними коштами може перейти лише до спадкоємців Світличної Орини Ананіївни.

Взаємовиключними є висновки з цього питання і у постанові апеляційної інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції, погодившись з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для повернення банком страхових виплат, зараховані на поточний рахунок особи після її смерті, водночас в своїй постанові зазначив, що згідно пункту 13 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596 "Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 04.07.1998 року № 734", суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача. Однак, висновок про те, яке правове значення, мають відповідні положення вказаного Порядку при вирішенні спору у цій справі, в постанові суду апеляційної інстанції відсутній.

Зазначення в резолютивній постанови висновку про залишення без змін рішення місцевого господарського суду про відмову в позові та одночасне застосування Порядку, який передбачає обов'язок уповноваженого банку повернути суму пенсії, що була зарахована на поточний рахунок одержувача після його смерті, свідчить про суперечливість та невідповідність мотивувальної та резолютивної частин постанови суду апеляційної інстанції.

Що стосується висновку суду апеляційної інстанції про те, що спірні кошти не підлягають поверненню позивачу, оскільки ним не доведено, що спірна сума страхових коштів перерахована позивачем на особовий рахунок застрахованої особи не на добровільних засадах, за наявності рахункової помилки з боку позивача або недобросовісності з боку набувача, то його також не можна визнати законним.

Положення ст. 1215 ЦК України, яка встановлює, що безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача не підлягає поверненню, не застосовується до правовідносин при вирішенні спору у цій справі. Відповідна стаття передбачає перелік видів майна, яке не підлягає поверненню, але при цьому обов'язково має бути факт набуття або збереження грошової суми саме фізичною особою. В даному випадку кошти перераховані фізичній особі після її смерті, і набуття або збереження фізичної особою грошової суми не мало місце, а тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірна грошова сума взагалі не підлягає поверненню позивачу з цих підстав є помилковим.

Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Крім того, як суд першої, так і апеляційної інстанції, у мотивувальній частині судових рішень зазначили, що згідно із ст. 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Разом з тим, мотивів, за яких суди дійшли висновку про поширення дії цієї норми Закону, що регулює порядок виплати пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (підпунктом "д" п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"), на спірні відносини, що склались у зв'язку із перерахуванням щомісячної грошової суму в разі втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого (підпункт "в" п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"), у судових рішеннях не наведено.

Крім того, суди попередніх інстанцій не спростували доводи позивача про те, що згідно ч. 2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду.

Частина 1 ст. 55 Основного Закону України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

Згідно ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частина 4 ст. 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку.

Наведені норми права у їх системному зв'язку з ч. 5 ст. 11 ЦК України, що передбачає можливість виникнення у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільних прав та обов'язків безпосередньо з рішення суду, не були враховані судовими інстанціями при винесенні рішення у цій справі.

З огляду на викладене, постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді для правильного вирішення даного спору суду слід встановити чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, і в чому полягає це порушення.

В разі встановлення факту порушення відповідного права суду належить також з'ясувати, ким воно порушене, тобто встановити : хто має відповідати за заявленим позовом (належний відповідач). Для чого суду слід з'ясувати питання про те, яка особа на даний час фактично є набувачем спірних коштів; на якій правовій підставі перераховані після смерті страхові виплати утримуються на особовому рахунку померлої особи; і хто на даний час має право розпоряджатися спірними коштами з урахуванням тієї обставини, що відповідно до ч. 2 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора, і до складу спадщини згідно ст. 1219 ЦК України не входить право на щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Окрім цього, для правильного вирішення спору суду слід з'ясувати чи врегульована нормами чинного законодавства процедура повернення суми страхових виплат, зарахованої на поточний рахунок застрахованої особи після її смерті, та чи дотримана позивачем ця процедура. При цьому, слід врахувати, що неврегульованість процедури такого розгляду не може бути підставою для відмови в позові, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 4 ГПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Згідно ст. 8 ЦК України, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

В залежності від встановленого, суд має правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, у мотивувальній частині якого навести мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському районі Чернігівської області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2013 року у справі № 927/925/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя Гончарук П.А. Суддя Кондратова І.Д. СуддяСтратієнко Л.В.