Рішення

від 04.04.2014 по справі 927/925/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

01 квітня 2014 року справа № 927/925/13

Позивач: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському р-ні

15100 м. Городня, вул. Чорноуса, 4/1

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль»

01011 м. Київ, вул. Лєскова, 9

в особі Чернігівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»

14017 м. Чернігів, пр-т Перемоги, 21

Предмет спору: про зобов'язання вчинити дії

Суддя Фетисова І.А.

Представники сторін:

від позивача: Макієнко С.О. д. 23 від 20.01.2014

від відповідача: не з'явився

Позивачем подано позов про зобов'язання відповідача перерахувати з особового рахунку № НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 на рахунок позивача надлишково перераховані страхові кошти в сумі 1990,89 грн.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про невизнання позовних вимог. Зазначив що умовами договору не передбачено обов'язку банку по перерахуванню зарахованих після смерті одержувачів на їх рахунки виплат, передбачених чинним законодавством. Банк не є набувачем спірних страхових коштів в розумінні ст. 1212 ЦК України, а лише вчиняє дії по обслуговуванню рахунку клієнта. Відповідно банк не має права на суму коштів, що знаходяться на рахунку фізичної особи, а обов'язок банку здійснити дії щодо особового рахунку клієнта ( в тому числі списати кошти з особового рахунку клієнта) виникає лише у визначених законодавством випадках.

Крім того відповідач у відзиві на позов просить здійснити розгляд справи без участі представника.

Позивачем надано письмову позицію по поданому відзиву на позов.

Враховуючи, що в матеріалах справи є докази належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, явка відповідача обов'язковою не визнавалась, суд приходить висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представників відповідача, з урахуванням поданої заяви.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

01.01.2011 р. між відповідачем (банк) та позивачем (клієнт) укладено договір про надання послуг № 11/01-5/37.

Відповідно до умов договору банк надає клієнту послуги по зарахуванню грошової допомоги та інших виплат одержувачам, передбачених чинним законодавством України, в безготівковому порядку на спеціальні карткові рахунки.

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Городнянському р-ні від ІНФОРМАЦІЯ_1 р. № 2525/69480/69480/13 про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.09.2012 р. згідно з постановою правління Фонду від 21.09.2012 № 31 призначено потерпілій ОСОБА_3 перераховану щомісячну грошову суму в розмірі 390,37 грн., виплату провадити з 01.09.2012 р. безстроково.

Відповідно до платіжних доручень 458 від 03.10.2012 р., 509 від 06.11.2012 р., 567 від 04.12.2012 р., 617 від 09.01.2013 р., 31 від 01.02.2013 р., 66 від 05.03.2013 р. позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 1990,89 грн. для зарахування на особовий рахунок ОСОБА_3, що підтверджується реєстрами на перерахування страхових виплат за жовтень-грудень 2012 р., січень-лютий 2013р.

Позивач отримав від управління Пенсійного Фонду України в Щорському р-ні копію довідки про смерть ОСОБА_3, з якої вбачається, що остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Городнянському р-ні від 29.03.2013 р. № 2525/69480/69480/14 припинено страхові виплати по страховому випадку з 28.09.2012 р. ОСОБА_3.

01.04.2013р. позивач звернувся до Банку листом № 45 про повернення Відділенню Фонду зайво перерахованих коштів на користь ОСОБА_3 після її смерті за жовтень 2012р.- лютий 2013р. у сумі 1990,89 грн..

Листом від 15.04.2013р. за № Р1-В88/45-151 Банк відмовив у поверненні страхових платежів ОСОБА_3 за жовтень 2012р.- лютий 2013р., посилаючись на відсутність у банку підстав для списання коштів страхових виплат, зарахованих на рахунок одержувача після його смерті.

Згідно виписки з рахунку станом на 24.07.2013р., на особовому рахунку ОСОБА_3, обліковуються грошові кошти у сумі 3920,99 грн.

З відзиву на позов від 24.03.2014 року вбачається, що грошові кошти на рахунку померлої ОСОБА_3 в сумі 1990,89 грн. є в наявності.

За статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

За приписами статті 40 вказаного Закону, страхові виплати провадяться щомісячно, а за бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх рахунки в банку.

Пунктами 1.8 та 1.9 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду № 24 від 27.04.2007 року, передбачено спосіб одержання суми страхових виплат шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку, а також, що повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови робочих органів виконавчої дирекції фонду, якщо потерпілі або особи, які мають на це право, не заперечують проти підстав і розміру відрахування.

Згідно із статтею 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Саме на приписи цієї норми здійснює посилання відповідач.

Так, відповідач у своєму відзиві безпідставно посилається на ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», оскільки дана стаття закону визначає право на страхові виплати у разі смерті потерпілого (годувальника) у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон № 1105) страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ч.2. ст. 13 закону України № 1105 «Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Відповідно до ст. 14 Закону № 1105 «Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть». Таким чином, особи зазначені в ст. 33 Закону № 1105 мають право на страхові виплати тільки у випадку смерті потерпілого в процесі виконання ним трудових обов'язків. А тому смерть особи, яка отримувала страхові виплати ( ОСОБА_3) і не пов'язана з нещасним випадком на виробництві не дає права на отримання будь-якого матеріального забезпечення особам, визначеним в ст. 33 Закону № 1105.

Окрім того, суд зауважує, що отримання щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого непрацездатними особами, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті, є окремим механізмом соціального захисту таких осіб.

З наданої позивачем довідки №100 від 25.03.2014 року вбачається, що станом на 25.03.2014 року спадкоємці чи інші особи з приводу отримання коштів в сумі 1990,89 грн. перерахованих після смерті ОСОБА_3 чи будь-яких інших виплат у зв'язку із смертю ОСОБА_3 до відділення Фонду не звертались.

В силу статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За статтею 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, право на пенсію, допомогу або на інші виплати встановлені законом.

Таким чином, спірна сума 1990,89 грн. не може входити до складу спадщини, оскільки є страховою виплатою нерозривно пов'язаною зі спадкодавцем й в разі використання особами, визначеними у ст.33. Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" свого права на заявлення про отримання щомісячних страхових виплат, сума, яка обліковується на рахунку померлої особи ОСОБА_3 не може бути їм сплачена (видана), з огляду на існування іншого механізму призначення страхових виплат.

З огляду на зроблений вище висновок, сума коштів 1990,89 грн. яка наявна на рахунку в банку померлої особи, перерахована позивачем саме як щомісячні страхові виплати, не може бути власністю спадкоємців чи інших осіб, визначених у ст.33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Таким чином, позиція відповідача щодо наявністі прав спадкоємців на спірну суму є помилковою.

Також є безпідставним посиланням Відповідача на ч. 2. ст. 509, ст. 1066, ст. 1067, ч.ч. 1-3 ст.1068 Цивільного кодексу України як на доказ неможливості задоволення позову через певні взяті на себе зобов'язання банком перед кредитором (клієнтом) ОСОБА_3, оскільки відповідно до ч.2 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.

Водночас, відповідно до приписів статей 1066, 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку регулює правовідносини між банком та клієнтом; за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно Договору №0348405300 від 20.06.2006 р., єдиним розпорядником рахунку є громадянка ОСОБА_3.

Відповідно п.1.2 договору, банк зобов'язується здійснювати зарахування та видачу сум пенсії та інших надходжень на поточний картковий рахунок держателя.

Відповідно до приписів пункту 7.1.2 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно з статтею 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідач у своєму відзиві не заперечує, що на сьогоднішній день процедура повернення банками сум страхових виплат зарахованих на поточні рахунки застрахованих осіб після їх смерті, законом неврегульована. В досудовому порядку позивачем неодноразово надсилалася пропозиція відповідачу щодо врегулювання даного питання шляхом внесення змін до договору (додаткова угода від 17.05.2013р.). Проте Відповідач листом ві 21.05.2013 року, відмовився вносити зміни посилаючись на ст. 1071 ЦК України (лист від 21.05.2013р.) Однак, п. 13 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою КМУ від 30 серпня 1999 р. N 1596 регулює подібні за змістом відносини, а саме даний пункт визначає наступне:

«У разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення. Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного операційного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та органам праці та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача».

Інші нормативні акти у подібних правовідносинах відсутні. При цьому суд зауважує, що відсутність законодавчо встановленого механізму повернення коштів після смерті застрахованої особи, неврегульованість таких правовідносин не може бути підставою для відмови в позові, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 4 ГПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ст. 8 Цивільного кодексу України: «Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права)».

Таким чином, враховуючи обставини справи, відсутність нормативного врегулювання механізму повернення страхових виплат , які зараховані на банківські рахунки після смерті застрахованих осіб, суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону, а саме п.13 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою КМУ від 30 серпня 1999 р. N 1596, який визначає обов'язок банку повернути грошові кошти зараховані на поточний рахунок після смерті застрахованої особи.

Крім того, відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Твердження відповідача, що позивачем не надано жодних доказів, що спірна сума належить позивачує необґрунтованим та безпідставним, оскільки, відповідно до ч.1 ст. 25 Закону № 1105 «Усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду». На підставі ст. 38 Закону № 1105 позивачем припинено страхові виплати ОСОБА_3 з 28 вересня 2012 року у зв'язку зі смертю, а тому виплати, перераховані після смерті потерпілої їй, як зазначено вище й спадкоємцям, не належать та підлягають поверненню.

Враховуючи вищенаведене, власником спірних коштів є позивач, а тому посилання відповідача на неможливість списання цих коштів без розпорядження клієнта та необхідність доведення права власності позивача на ці кошти є безпідставним.

Положення ст. 1215 ЦК України, яка встановлює, що безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача не підлягає поверненню, не застосовується до правовідносин при вирішенні спору у цій справі. Відповідна стаття передбачає перелік видів майна, яке не підлягає поверненню, але при цьому обов'язково має бути факт набуття або збереження грошової суми саме фізичною особою. Враховуючи те, що в даному випадку кошти перераховані фізичній особі після її смерті та набуття або збереження фізичної особою грошової суми не мало місце, а тому приписи цієї норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. При цьому, положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст.1212 ЦК України).

Частина 1 ст. 55 Основного Закону України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

Згідно ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частина 4 ст. 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку.

Наведені норми права у їх системному зв'язку з ч. 5 ст. 11 ЦК України, передбачають можливість виникнення у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільних прав та обов'язків безпосередньо з рішення суду.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України «Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події».

Отже, оскільки у відповідача немає правових підстав на утримання спірних коштів на рахунку померлої ОСОБА_3 , про що він сам зазначає у своєму відзиві : «банк не має права на суму коштів, що знаходяться на рахунку фізичної особи», в такому разі він зобов'язаний повернути їх власнику - позивачу.

Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України « Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом».

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів повернення спірної суми відповідач суду не надав.

Таким чином, оскільки кошти перераховані після смерті застрахованої особи та не входять до складу спадщини , власником цих коштів є позивач, то у разі не повернення цих коштів Фонду відповідач буде володіти ними незаконно. З матеріалів справи та позиції відповідача вбачається категорична відмова повертати ці кошти добровільно, а тому спірна сума може бути повернута позивачу тільки на підставі рішення суду з метою захисту порушених прав та інтересів позивача по справі.А тому, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 1990,89 грн.

Керуючись ст. ст.1, 22,33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Чернігівській обласній дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (14017 м. Чернігів, пр-т Перемоги, 21 код 14245308) перерахувати з особового рахунку № НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 на рахунок Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському р-ні р/р 37176400901101 в ГУДКСУ в Чернігівській області МФО 853592 (15100 м. Городня, вул. Чорноуса, 4/1 код 25951682) надлишково перераховані страхові кошти в сумі 1990,89 грн.

Стягнути з Чернігівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (14017 м. Чернігів, пр-т Перемоги, 21 код 14245308) в доход державного бюджету (р/р 31217206783002 отримувач УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030001 код ЄДРПОУ 38054398 банк ГУДКСУ в Чернігівській області МФО 853592 код бюджетної класифікації 22030001) 1147 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 квітня 2014 року

Суддя І.А.Фетисова