Ухвала

від 15.01.2014 по справі 2а-1670/1707/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2014 року м. Київ К/9991/67614/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Ланченко Л.В., Степашко О.І.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011

у справі № 2а-1670/1707/11

за поданням товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук-Автодизель-сервіс" (далі - Товариство)

до Кременчуцької ОДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.02.2011 № 0000401502/0/264 з посиланням на реальність виконання господарських операцій з поставки позивачеві товару (автомобільних запчастин) в рамках господарських правовідносин з приватним підприємством «Нафта-капітал» (далі - ПП «Нафта-капітал»).

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства (зокрема, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктам 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») та дійсним обставинам справи, Кременчуцька ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ було проведено камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ, поданої Товариством за листопад 2010 року, за наслідками якої складено акт від 31.01.2011 № 352/15-322/24393027 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 30685,50 грн. (у тому числі 24548,40 грн. за основним платежем та 6137,10 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для прийняття цього акта індивідуальної дії став висновок податкової інспекції про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, пред'явлених до сплати ПП «Нафта-Капітал» у ціні поставленого товару (автозапчастин). На обґрунтування цього висновку ДПІ посилається на наявність ознак анонімної структури у діяльності цього контрагента (який відсутній за місцезнаходженням, зареєстрований на підставну особу, яка заперечує причетність до його фінансово-господарської діяльності, не має трудових ресурсів та матеріально-технічної бази, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності). Також, за твердженням податкової інспекції, позивачем не було подано товарно-транспортної документації на підтвердження фізичного руху активів у процесі його доставки від постачальника до покупця.

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ безтоварності розглядуваних операцій, що виключає правомірність відображення їх результатів у податковому обліку платника.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення сприятливих наслідків у податковому обліку платника.

Втім, як вірно зазначили суди, у даному разі існування відповідних обставин податковою інспекцією не доведено.

За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів суди з'ясували, що в рамках виконання договору поставки від 01.11.2010 № 8/11/10 ПП «Нафта-Капітал» (постачальник) поставив позивачеві (покупець) запасні частини для вантажних та легкових автомобілів загальною вартістю 147 290 грн. (у тому числі 24548,40 грн. ПДВ). Виконання зазначеної операції підтверджується накладною, податковою накладною, платіжним дорученням про оплату поставленого товару. Поставка товару здійснювалася на умовах самовивозу автотранспортом позивача (що підтверджується наявною у справі копією подорожнього листа службового автомобіля)

Наведені первинні документи у сукупності були цілком об'єктивно розцінені судами як такі, що містять необхідні для цілей оподаткування відомості про спірні господарські операції та підтверджують факт їх виконання.

Кременчуцькою ОДПІ, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Доводи податкової інспекції про відсутність контрагента за місцезнаходженням, так само як і порушення порядку його реєстрації самі по собі не можуть слугувати доказом недобросовісності позивача як платника податків, позаяк є порушеннями, допущеними постачальником як третьою особою.

Іншою підставою донарахування ПДВ за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням стала відсутність у ПП «Нафта-Капітал» фізичної можливості для поставки спірного товару в силу відсутності необхідного штату працівників та матеріально-виробничої бази. Втім податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, якими силами (власними чи залученими) здійснюється поставка товару його контрагентом. ДПІ, в свою чергу, не доведено неможливості виконання поставок спірним контрагентом з урахуванням їх обсягів та розподілу обов'язків учасників цих операцій.

З урахуванням викладеного висновок судових інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для оспорюваного донарахування відповідає наявним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги були розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій по суті, цим доводами було надано правильну юридичну оцінку. Підстави для їх переоцінки у суду касаційної інстанції відсутні в силу статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 у справі № 2а-1670/1707/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.В. Ланченко О.І. Степашко