Ухвала

від 28.01.2014 по справі 2а-15522/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2014 р. м. Київ К/9991/43111/12

К/9991/41588/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «реал,-Гіпермаркет Україна» та Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року

у справі № 2а-15522/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «реал,-Гіпермаркет Україна»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби,

за участю Прокуратури Дарницького району м. Києва

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «реал,-Гіпермаркет Україна» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001172302 від 23 травня 2011 року, № 0001182302 від 23 травня 2011 року та № 0001192302 від 23 травня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року скасовано. Адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними на скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001172302 від 23 травня 2011 року в частині визначення ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12 083,55 грн., № 0001182302 від 23 травня 2011 року в частині зменшення ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 529 590,00 грн. та № 0001192302 від 23 травня 2011 року в частині зменшення ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 514 734,00 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням у справі, позивач та відповідач оскаржили його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС в поданій касаційній скарзі, вказуючи на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить змінити постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року, залишивши постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року без змін.

В запереченні на касаційну скаргу відповідача позивач просить залишити її без задоволення.

Крім того, ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» заявлено клопотання про заміну позивача у справі - ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД МАРКЕТ Ф.К.А.У.» у зв'язку із зміною найменування.

Згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги слід задовольнити частково, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року та валютного законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 2108/2302/35030945 від 27 квітня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001172302 від 23 травня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 100 696,25 грн. (80 557,00 грн. - основний платіж, 20 139,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0001182302 від 23 травня 2011 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 34 142 210,00 грн., та № 0001192302 від 23 травня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 526 843,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.6, 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28 грудня 1998 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості послуг з надання персоналу, отриманих від Компанії «реал,-Інтернешнл Холдінг ГмбХ» на підставі угоди від 27 квітня 2007 року, вартості консультаційних послуг, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрайсуотерхаусКуперс» на підставі договору від 03 вересня 2007 року, сум, сплачених за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 1023623 від 10 грудня 2009 року, а також вартості послуг із закупівельної діяльності, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Метро Груп Байінг Україна» в рамках виконання договору № 858-MGB-08 від 05 травня 2008 року, з підстав непов'язаності понесених витрат з господарською діяльністю ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна».

Також, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних у ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» консультаційних послуг та у ТОВ «Метро Груп Байінг Україна» послуг з проведення переговорів з постачальниками, введення нових артикулів, проведення робіт щодо зміни цін на товари, що придбаваються позивачем, підписання нових договорів та архівації постачальників в системі як таких, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Підтримуючи правову позицію суду першої інстанції про безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат в охоплений перевіркою період вартості послуг з надання персоналу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неадекватність вартості отриманих послуг їх змісту.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок передчасним, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як встановлено судами, між позивачем та Компанією «реал,-Інтернешнл Холдінг ГмбХ» укладено угоду про надання персоналу від 27 квітня 2007 року, відповідно до статті 2 якої нерезидент надає ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» кваліфікований персонал для заповнення вакансій, вказаних у додатку 1 до даної угоди, а позивач зобов'язується перерахувати йому винагороду за надання персоналу згідно із статтею 7 даної угоди, якою, в свою чергу, передбачено, що винагорода за послуги з надання спеціалістів нерезидентом розраховується на основі річних управлінських витрат, прибутковості та ставок наданих спеціалістів і включає заробітну плату, бонуси та інші види гарантій і компенсацій, що надаються кожному працівнику у відповідності до його договору та системи заробітної плати, бонусів, засобів стимулювання та інших виплат, що надаються працівникам нерезидента. Розмір винагороди Компанії «реал,-Інтернешнл Холдінг ГмбХ» повинен бути визначений на кожен календарний рік і може включати всі платежі, гарантії та компенсації, що надаються працівникам, які працювали протягом відповідного періоду у позивача та тих, хто звільнився, але має право в даний чи попередній період на подібні виплати, гарантії та компенсації згідно з їх роботою у ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна».

Отже, варто погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до умов угоди від 27 квітня 2007 року винагорода нерезидента залежить від розміру заробітної плати, бонусів та інших видів гарантій і компенсацій наданих працівників.

А відтак, для правильного вирішення даного спору суду необхідно з'ясувати перелік осіб, які надавались позивачу нерезидентом як персонал відповідно до укладеної між сторонами угоди, встановити займані ними посади, розмір їх заробітної плати, бонусів, засобів стимулювання та інших виплат, зокрема, шляхом дослідження наявних в матеріалах справи контрактів, укладених з фізичними особами, з метою встановлення умов матеріального забезпечення та організації праці вказаних осіб, а також витребування у позивача податкової звітності з метою з'ясування розміру проведених виплат та утриманого податку з доходів фізичних осіб.

Що ж стосується висновку суду апеляційної інстанції про неправомірне формування позивачем даних податкового обліку за господарськими операціями з придбання у ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» послуг з отримання ідентифікаційних номерів для іноземців, які приймались позивачем на роботу, заповнення декларацій фізичних осіб-іноземців при виїзді за кордон та в'їзді до України, оскільки, на думку суду, надані контрагентом послуги пов'язані з інтересами певних фізичних осіб та не включали до свого переліку консультації щодо проведення позивачем господарської діяльності та вирішення питань, що виникають у зв'язку з її здійсненням, то колегія суддів не може визнати його обґрунтованим.

Адже, визначальним для висновку про правомірність віднесення платником податків вартості отриманих послуг до складу валових витрат та сум податку на додану вартість, сплачених в їх ціні, до складу податкового кредиту є наявність у нього мети на отримання прибутку та здійснення діяльності у відповідності з визначеними цілями.

В розглядуваній ситуації отримання ідентифікаційних номерів для іноземців, які приймались позивачем на роботу, та заповнення декларацій фізичних осіб-іноземців при виїзді за кордон та в'їзді до України обумовлено залученням ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» іноземного персоналу, що в повній мірі узгоджується з визначенням господарської діяльності, наведеним в пункті 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР.

Поряд з цим варто погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про те, що, приймаючи рішення про визначення позивачу суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення положень підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, вчинене під час дії положень Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», проте виявлене контролюючим органом у квітні 2011 року, тобто на момент дії положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідач повинен був застосувати штраф у мінімальному розмірі, визначеному нормативно-правовим актом, чинним на момент вчинення такого порушення.

Адже, враховуючи правила статті 58 Конституції України, у зв'язку з виявленням податковим органом порушення до 06 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, розмір штрафних санкцій за вчинення вказаного вище порушення визначається за нормами законодавства, чинного на момент застосування таких санкцій, але не більше ніж було передбачено на момент вчинення протиправного діяння.

Також, є обґрунтованими доводи Київського апеляційного адміністративного суду про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 1023623 від 10 грудня 2009 року, оскільки за змістом підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.

А відтак, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, застраховані автомобілі належать позивачу на праві власності та перебувають на обліку як основні засоби, то витрати, понесені ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» за договором № 1023623 від 10 грудня 2009 року, правомірно включено ним до складу валових витрат.

Однак, колегія суддів вважає передчасним висновок Київського апеляційного адміністративного суду про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за договором № 858-MGB-08 від 05 травня 2008 року, укладеним з ТОВ «Метро Груп Байінг Україна».

Так, пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

При цьому не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Також, варто враховувати те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

З огляду на наведені процесуальні норми, суду слід з'ясувати намір позивача на отримання економічного ефекту внаслідок виконання ТОВ «Метро Груп Байінг Україна» обумовлених договором № 858-MGB-08 від 05 травня 2008 року послуг. Зокрема, з урахуванням посилань відповідача на листи, отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Домтекс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнір», Дочірнього підприємства «Спринтер К», Підприємства з іноземною інвестицією «Імперіал Тобако Юкрейн» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ «Рудь» щодо відсутності в період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року будь-яких фінансово-господарських відносин з позивачем, перевірці підлягає факт проведення контрагентом переговорів з потенційними постачальниками щодо можливості укладання відповідних договорів шляхом витребування ділової переписки, роздруківок телефонних розмов, результатів проведених ТОВ «Метро Груп Байінг Україна» робіт з архівації постачальників позивача в системі тощо.

Згідно з частинами 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «реал,-Гіпермаркет Україна» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД МАРКЕТ Ф.К.А.У.».

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД МАРКЕТ Ф.К.А.У.» та Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Цвіркун Ю.І.