Ухвала

від 25.09.2013 по справі 2а-5413/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

25 вересня 2013 року м. Київ В/800/3957/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Блажівської Н.Є., Вербицької О.В., Шипуліної Т.М., перевіривши заяву Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.06.2013

у справі № 2а-5413/10/1670 (№ К/9991/13846/11 - номер справи у Вищому адміністративному суді України)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання дій протиправним та скасування податкових повідомлень,

В С Т А Н О В И Л А:

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.06.2013 у названій справі.

Відповідно до статті 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239 2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.06.2013 заявник посилається на неоднакове застосування судами касаційної інстанції норми матеріального права, а саме: підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»).

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.06.2013 у справі № 2а-1670/11421/11 (№ К/9991/56911/12- номер справи у Вищому адміністративному суді України), у якій, на його думку, згадані норми матеріального права застосовано інакше, ніж у даній справі.

Між тим, як вбачається зі змісту заяви Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, доданих до неї, фактичні обставини справи, що розглядаються, відмінні від тих, на які посилається заявник на обґрунтування наявності підстав для перегляду справи.

Приписи статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції саме одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Зокрема, у рішенні, яке заявник просить переглянути, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодилася з висновками судів попередніх інстанцій, які зазначили, що учасники правочинів були належним чином зареєстровані, мають юридичну адресу, угоди були укладені в письмовій формі, реальність правочину доведена наданими суду документами та не ставилась під сумнів контролюючим органом, а докази наявні в матеріалах справи свідчать про виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.

У рішенні ж Вищого адміністративного суду України від 11.06.2013 у справі № 2а-1670/11421/11 (№ К/9991/56911/12- номер справи у Вищому адміністративному суді України), на яке посилається заявник, як приклад різного застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції погодився з висновками попередніх судів, які відмовили у задоволенні позову з підстав відсутності доказів реальності здійснення операцій з купівлі-продажу автозапчастин та приладдя позивачем у його контрагентів.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що у викладених випадках відсутня подібність правовідносин, оскільки обставини кожної конкретної справи різні.

Приписи статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції саме одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.

Керуючись ст.ст. 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області у допуску справи № 2а-5413/10/1670 (№ К/9991/13846/11 - номер справи у Вищому адміністративному суді України) до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.06.2013.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис)Н.Є. Блажівська (підпис)О.В. Вербицька (підпис)Т.М. Шипуліна