Постанова

від 16.12.2010 по справі 2а-5413/10/1670

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-5413/10/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

при секретарі - Дубовик О.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

29 жовтня 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач), в якому просив визнати дії відповідача в частині проведення 07.07.2010 р. документальної невиїзної перевірки податкової звітності ФОП ОСОБА_3 з податку на додану вартість за квітень 2010 року неправомірними, а також скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 30.07.2010 р. №0057241701/0/1668 про донарахування ФОП ОСОБА_3 податку на додану вартість у розмірі 93 613,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28 083,90 грн. та податкове повідомлення-рішення від 14.10.2010 р. №0077091701/1/2458 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 93 613,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20 937,50 грн.

Мотивуючи свої вимоги позивач вказує, що висновки Кременчуцької ОДПІ про порушення суб'єктом господарювання пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки всі суми ПДВ за квітень та травень 2010 року, що були включені ним до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, які відображені у поданих до Кременчуцької ОДПІ податкових деклараціях з ПДВ за квітень та травень 2010 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Таким чином, на думку позивача, до податкового кредиту ним правомірно включені суми ПДВ за податковими накладними, виданими ПП "Нафто-Кретор" (код ЄДРПОУ 34607790) та ПП "Полімер-Форт" (код ЄДРПОУ 36179779), які на момент здійснення господарських операцій були діючими підприємствами, зареєстрованими платниками податку на додану вартість. Отримані ФОП ОСОБА_3 транспортні послуги від ПП "Полімер-Форт" підтверджуються актом здачі-прийняття робіт, товарно-транспортною накладною, податковою накладною та банківською випискою з рахунку позивача. Факт поставки ПП "Нафто-Кретор" нафтопродуктів документально підтверджено договором №23/02-19 від 23.02.2010 р., видатковими накладними, податковими накладними та банківськими виписками.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив такі задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на ту обставину, що згідно даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з ПДВ за квітень, травень 2010 року станом на 07.07.2010 р. встановлено розбіжності між ФОП ОСОБА_3 (завищено податковий кредит на загальну суму 93 613,00 грн.) та контрагентами:

1) в результаті відносин з ПП "Нафто-Кретор" сформовано податкового кредиту протягом квітня, травня 2010 року на загальну суму податку на додану вартість - 91 913,00 грн., у тому числі протягом квітня 2010 року - 20 449,00 грн., протягом травня 2010 року - 71 464,00 грн.;

2) в результаті відносин з ПП "Полімер-Форт" протягом квітня 2010 року сформовано податкового кредиту на суму податку на додану вартість 1 700,00 грн., що й призвело до порушення вимог пп.7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у відповідності з якою, для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість обов'язковою є наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Тобто, однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, на думку перевіряючих, є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії В02 №301741 ФОП ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 16.01.2001 р. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), перебуває на обліку платників податків у Кременчуцькій ОДПІ, де зареєстрований платником податку на додану вартість (свідоцтво №77029250 від 31.01.2001 р.).

За результатами проведеної документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 з питання правомірності формування податкового кредиту по контрагенту ПП "Нафто-Кретор" та ПП "Полімер-Форт", поданих за квітень, травень 2010 року, головним державним податковим інспектором Кременчуцької ОДПІ складено акт від 07.07.2010р. №44/17-117/НОМЕР_1, висновком якого встановлено порушення позивачем положень пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Внаслідок цього до складу податкового кредиту у квітні, травні 2010 року було неправомірно віднесено суму ПДВ у розмірі 93 613,00 грн. При цьому, перевіряючим встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 93 613,00 грн. по контрагентах, які не відобразили податкові зобов'язання у відповідних звітних періодах. До таких контрагентів згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів відносяться ПП "Нафто-Кретор" -сума ПДВ 20 449,00 грн. у квітні 2010 року та 71 464,00 у травні 2010 року, ПП "Полімер-Форт" -сума ПДВ 1 700,00 грн. у квітні 2010 року. Посилаючись на положення п.1.6 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" перевіряючий робить висновок про те, що непідтвердження одним з примірників податкової накладної сум податку виключає висновок про сплату податку до бюджету.

На підставі акту від 07.07.2010р. №44/17-117/НОМЕР_1 та згідно пп."б" пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4, пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010 р. №0057241701/0/1668 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 121 696,90 грн., у тому числі 93 613,00 грн. -за основним платежем та 28 083,90 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження Кременчуцька ОДПІ скасувала податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010 р. №0057241701/0/1668 в частині 7 146,40 грн. застосованої штрафної санкції по податку на додану вартість, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишила без змін.

У зв'язку з цим та згідно пп."в" пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Кременчуцькою ОДПІ 14.10.2010 р. винесено податкове повідомлення-рішення №0077091701/1/2458 про визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 114 550,50 грн., у тому числі 93 613,00 грн. -за основним платежем та 20 937,50 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи правову оцінку доводам позивача та оскаржуваним діям і рішенням відповідача, суд виходить з наступного.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі -Закон №168/97-ВР).

Згідно приписів п.п.1.6, 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР податкове зобов'язання -загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до ч.1 пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як свідчать матеріали справи, позивач у квітні 2010 року отримав від ПП "Нафто-Кретор" податкову накладну від 23.04.2010 р. №94 на загальну суму 123 032,80 грн., у тому числі 20 505,47 грн. -податок на додану вартість, а також податкову накладну від ПП "Полімер-Форт" від 23.04.2010 р. №1933 на суму 10 200,00 грн., у тому числі 1 700,00 грн. -податок на додану вартість. У травні 2010 року позивач отримав від ПП "Нафто-Кретор" податкову накладну від 31.05.2010 р. №148 на загальну суму 428 786,00 грн., у тому числі 71464,34 грн. -податок на додану вартість. Зазначені податкові накладні відповідають вимогам, передбаченим пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, на момент їх видачі юридичні особи - продавці були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Зазначені факти не заперечувались представником відповідача.

Приписами пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР).

Зважаючи на приведене, слід зазначити, що усі суми ПДВ за квітень та травень 2010 року, що були включені позивачем до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, які відображені у поданих до Кременчуцької ОДПІ податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року та з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У зв'язку з цим обґрунтованими слід визнати твердження позивача про те, що суми ПДВ були включені ним до податкового кредиту у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки податкові накладні були видані ПП "Нафто-Кретор" (код ЄДРПОУ 34607790) та ПП "Полімер-Форт" (код ЄДРПОУ 36179779), які зареєстровані платниками податку на додану вартість та мали відповідні свідоцтва.

Крім того, на підтвердження товарності господарських операцій, за якими було сформовано податковий кредит, позивач надав первинну документацію.

Так, 01.04.2010 р. між ФОП ОСОБА_3, як Довірителем та ПП "Полімер-Форт", як Повіреним було укладено договір поруки №01/04-Тр, за умовами якого Повірений мав від імені та за рахунок Довірителя вчиняти юридично значимі дії за певну винагороду пов'язані з отриманням, оформленням та супроводом товару до місця розвантаження транспортом довірителя; у випадку відсутності у Довірителя транспорту, здійснювати інші юридично значимі дії, необхідні для виконання укладеного Договору, у відносинах з третіми особами та державними органами.

23.04.2010 р. ПП "Полімер-Форт" було надано транспортні послуги на загальну суму 10200,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-1933 від 23.04.2010 р., товарно-транспортною накладною №730428 від 23.04.2010 р., податковою накладною №1933 від 23.04.2010 р. на загальну суму 10 200,00 грн., у тому числі ПДВ 1 700,00 грн. та банківською випискою з рахунку ФОП ОСОБА_3 за 23.04.2010 р.

23.02.2010 р. між ФОП ОСОБА_3, як Покупцем та ПП "Нафто-Кретор", як Постачальником було укладено договір №23/02-19, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю нафтопродукти узгодженими партіями, а Покупець -прийняти та оплатити їх.

На виконання умов Договору Постачальником було поставлено нафтопродукти у квітні та травні 2010 року, що підтверджується видатковими накладними №23/04/03 від 23.04.2010 р., №18/05/04 від 18.05.2010 р., №18/05/05 від 18.05.2010 р., №25/05/02 від 25.05.2010 р., податковими накладними №94 від 23.04.2010 р. на загальну суму 123 032,80 грн., у тому числі ПДВ 20 505,47 грн., №48 від 31.05.2010 р. на загальну суму 428 786,00 грн., у тому числі ПДВ 71 464,34 грн., банківськими виписками від 23.04.2010 р. на суму 121 836,00 грн., від 17.05.2010р. на суму 117 104,24 грн., від 18.05.2010 р. на суму 126 736,74 грн., від 25.05.2010 р. на суму 186 988,76 грн.

На письмові запити позивача ПП "Нафто-Кретор" надало відповідь про те, що у квітні 2010 року ними задекларовано зобов'язання з ПДВ по контрагенту ФОП ОСОБА_3 (інд. номер 228807672) на суму 20 505,47 грн. У травні 2010 року ПП "Нафто-Кретор" задекларувало зобов'язання з ПДВ по контрагенту ФОП ОСОБА_3 (інд. номер 228807672) на суму 71464,33 грн.

ПП "Полімер-Форт" підтвердило факт взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3

Більш того, позивач надав суду первинну документацію, в якій відображено подальшу реалізацію товарів, отриманих за господарськими операціями зі своїми контрагентами -ПП "Нафто-Кретор" та ПП "Полімер-Форт".

Посилання відповідача на те, що невідображення контрагентами платника податків податкових зобов'язань в декларації з податку на додану вартість спростовує відомості, наведені в податкових накладних, які у зв'язку з цим не можуть підтверджувати права платника податків на податковий кредит є помилковим, оскільки підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, суд зауважує, що в пункті 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону № 168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах В«аВ» , В«вВ» , В«гВ» , В«дВ» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що невідображення контрагентами платника податків -продавцями -податкових зобов'язань в декларації з податку на додану вартість в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, а даному випадку -позивачем.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що під час проведення документальних невиїзних (камеральних) перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість відповідач використовував лише дані податкових декларацій позивача з відповідними додатками, а також дані системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, не обґрунтовуючи виявлені порушення посиланням на фактичне нездійснення господарської операції.

За наведених обставин, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.10.2010 р. №0077091701/1/2458.

Вимоги щодо скасування податкового повідомлення рішення від 30.07.2010 р. №0057241701/0/1668 задоволенню не підлягають в силу приписів пп. "б" пп.6.4.1 п.6.4 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Вимога позивача про визнання неправомірними дій Кременчуцької ОДПІ, щодо адміністрування податкової звітності з ПДВ за квітень 2010 року з посиланням на порушення п.3.1 наказу ДПА України №266 від 18.04.2008 р. задоволенню не підлягає, оскільки затверджений вказаним наказом Примірний порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є нормативно-правовим актом, що пройшов державну реєстрацію, який визначає права та обов'язки органів державної податкової служби, носить відомчий характер, а тому вважається неприйнятним до застосування судом при вирішенні даного публічно-правового спору.

Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Зважаючи на те, що сплачена позивачем сума судового збору є неподільною, така відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 14 жовтня 2010 року №0077091701/1/2458.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21 грудня 2010 року.

Суддя Є.Б. Супрун