Ухвала

від 27.01.2014 по справі 820/3703/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2014 року м. Київ К/800/51624/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (доповідач), суддів -Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року

у справі № 820/3703/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров'я»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія «Здоров'я» звернулось до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров'я» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі; скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.04.2013 року №0000094400 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров'я» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1245251, 00 грн. (один мільйон двісті сорок п'ять тисяч двісті п'ятдесят одна гривня), в тому числі 1245250, 00 грн. (один мільйон двісті сорок п'ять тисяч двісті п'ятдесят гривень) за основним платежем та 01, 00 грн. (одна гривня) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.04.2013 року №0000114400 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров'я» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 32609, 00 грн. (тридцять дві тисячі шістсот дев'ять гривень), в тому числі 32608, 00 грн. (тридцять дві тисячі шістсот вісім гривень) за основним платежем та 01, 00 грн. (одна гривня) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.04.2013 року №0000104400 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров'я» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 86393, 00 грн. (вісімдесят шість тисяч триста дев'яносто три гривні), в тому числі 86392, 00 грн. (вісімдесят шість тисяч триста дев'яносто дві гривні) за основним платежем та 01, 00 грн. (одна гривня) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період березень-квітень 2011 року та з податку на прибуток за 2011 рік по взаємовідносинам з ТОВ «Інформаційне агентство «Інтермедіа Консалтинг».

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3, абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за березень 2011 року у сумі 52426,0 грн., за квітень 2011 року у сумі 33966,0 грн., та завищенню суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних звітних (податкових) періодах по декларації з ПДВ за квітень 2011 року у сумі 32608,0 грн.; п.3.1 ст.3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п 5.3.3. п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - завищено витрати на загальну суму 4981000 грн. за 1 кв. 2011 року, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у сумі 1245250 грн. за 1 кв. 2011 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 29.03.2013 року №186/44.0-08/31437750, на підставі висновків якого прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000094400 від 15.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1245251, 00 грн., в тому числі 1245250, 00 грн. за основним платежем та 01, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), №0000114400 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 32609, 00 грн., в тому числі 32608, 00 грн. за основним платежем та 01, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000104400 від 15.04.2013 року про збільшення ТОВ «ФК «Здоров'я» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 86393, 00 грн., в тому числі 86392, 00 грн. за основним платежем та 01, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій зазначили про необґрунтованість висновків акту перевірки, на підставі яких прийняті спірні повідомлення-рішення, і як наслідок, відсутність підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

З таким висновком судів колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з огляду на таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У підпункті 5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зазначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 зазначеної статті Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З наведених положень законодавства України вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено, між ТОВ ФК «Здоров'я» (замовник) та ТОВ «Інформаційне агентство «Інтермедіа-консалтинг» (виконавець) був укладений контракт №10/12-10 від 20.12.2010р., згідно п. 1.1 якого виконавець зобов'язується за винагороду та за завданням замовника здійснювати комплекс послуг, що передбачені ст. 3 даного контракту, а замовник зобов'язується отримувати і оплачувати послуги з боку виконавця у відповідності до умов цього контракту. В подальшому між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 20.12.2010 року, Додаткову угоду №2 від 10.02.2011 року, Додаткову угоду №3 від 21.02.2011 року.

Судами попередніх інстанцій досліджено копії документів на виконання умов даного контракту: платіжного доручення, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкових накладних, ефірних довідок по розміщенню рекламно-інформаційного сюжету на телеканалі «Перший національний»; звітів по розміщенню реклами; актів приймання-передачі рекламних носіїв; кошторисів на виготовлення відеороликів; звітів з виготовлення відеороликів; відеороликів на дисках; оригінальних інформаційних носіїв; звітів про надані послуги (проведення прес-конференції) та встановлено, що вони не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведеної операції або висновку про її нездійснення.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов контракту, а також формування позивачем податкового кредиту та валових витрат.

Крім того, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку, а наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Посилання відповідача на дані перевірки його контрагента, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що період березень-квітень 2011 року вже перевірявся податковим органом, про що був складений акт планової перевірки позивача за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 р. від 16.03.2012 р. № 166/23-1/31437750, згідно якого порушень ТОВ "ФК "Здоров'я" податкового та іншого законодавства України по взаємовідносинам із ТОВ "Інформаційне агентство "Інтермедіа консалтинг" не встановлено.

Отже, суди попередніх інстанцій зробили вірний висновок про правомірність формування за цими операціями податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, а тому у податкового органу були не було підстав для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин суди дійшли вірного висновку про задоволення вимог позивача.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного судами ухвалені законні і обґрунтовані рішення, що постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 КАС України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 КАС України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року у справі № 820/3703/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук