Ухвала

від 11.02.2014 по справі 2а-11401/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року Справа № 4745/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства Торгівельної фірми «Гранат» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2011 року позивач - Приватне підприємство Торгівельна фірма «Гранат» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.06.2011 року: 0001602321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 130 356,25 грн. (з якої: основний платіж - 104 285,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 26 071,25 грн.) та №0001612321, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 201 658,75 грн. (з якої: основний платіж - 161 327,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 40 331,75 грн.).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова №0001602321 та №0001612321 від 17.06.2011 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що господарські операції між ПП ТФ «Гранат» та його контрагентом - ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад» мали місце та підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Таким чином, позивач, формуючи податковий кредит, діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Суд першої інстанції посилається на те, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Крім того, суд першої інстанції зазначає, що контрагент позивача - ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад» на час здійснення господарських операцій із позивачем був включений до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та зареєстрований платником податку на додану вартість. Господарські операції позивача із вказаним контрагентом не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін і, що спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами. Суб'єктом владних повноважень не представлено доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагента на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо.

Оскільки, фінансово-господарські операції ПП Торгівельна фірма «Гранат» документально підтверджені відповідними первинними документами, то суд вважає помилковими висновки органу державної податкової служби про нікчемність таких операцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що проведеною перевіркою встановлено, що в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 п.5.3 ст.5 п.п. 11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПП ТФ «Гранат» безпідставно віднесено витрати отриманих товарів та наданих послуг від Приватного підприємства «Фінансово-промислової компанії «Каскад»» у валові витрати за півріччя 2010 року на загальну суму 328973,04 грн., в тому числі за І квартал 2010 року на суму 226473,04 грн., за II квартал 2010 року на суму 102500,00 грн. При перевірці підприємством не доведена реальність операції , не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Апелянт вказує на те, що не сплачені підприємством податок на прибуток і ПДВ внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат є дохідною частиною держбюджету, власністю держави. Підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Угоди, укладені та такі, що виконувались протягом перевіреного періоду Приватного підприємства «Фінансово-промислової компанії «Каскад» з постачальниками, покупцями останнього товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Зазначає, що судом першої інстанції не встановлено реальності господарських операцій, що відображені документах. Так, як з договорів випливає надання ПП «ФПК «Каскад» позивачу інформаційно-консультаційних, юридичних, охоронних послуг, при цьому судом не встановлено факту наявності у ПП «ФПК «Каскад» працівників, які б володіли необхідною кваліфікацією та знаннями, мали відповідну економічну та юридичну освіту для надання такого виду послуг.

Апелянт вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на представлені позивачем бізнес план, кредитні договори, фінансову звітність, оскільки жоден із цих документів не містить вказівки на те, що ПП «ФПК «Каскад» має хоч якесь відношення до операцій, що відображені у цих документах. Зокрема, у вказаних документах відсутня вказівка як на саме ПП «ФПК «Каскад», так і на вищевказані договори між ПГІ «ФПК «Каскад» та позивачем.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлень від 17 та 27 травня 2011 року, плану графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова проведено планову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства торгівельна фірма «Гранат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, результати якої відображені в Акті №1094/23-209/36312901 від 06.06.2011 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що господарські операції ПП Торгівельна фірма «Гранат» з ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад» фактично не відбулись. У даного контрагента позивача відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, які є необхідними для проведення відповідної господарської діяльності тощо. Вищезазначене, на думку ДПІ у Сихівському районі м. Львова, підтверджує нікчемність угод, укладених ПП Торгівельна фірма Гранат» із цим підприємством. Тобто, ПП Торгівельною фірмою «Гранат» порушено:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 п. 5.3 ст.5, пп. 8.6.1 п.8.6 ст. 8, п.п.11.2.1. п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся всього у сумі 104 285,00 грн., в тому числі: за І кв.2010р. - 5 6618,00 грн., І-ше півріччя 2010 р. - 84 362,0 грн., за 3 квартал 2010 р. - 91 431,0 грн., 2010 рік - 98 063,0грн., І кв. 2011 р. - 6 222,0 грн.;

- п.п.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема занижено податок на додану вартість всього в сумі 161 327,0 грн., в тому числі : за січень 2010 р. - 40 000,0 грн., за лютий 2010 року - 28 002,0 грн., за березень 2010 року - 10 295,00 грн., за квітень 2010 р. - 23000,00 грн., за травень 2010 року - 40 000,00 грн., за червень 2010 р. - 2 0030,0 грн.;

- ст.1, пп. 4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», зокрема не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб на суму 640,74 грн.

На підставі Акту перевірки 17.06.2011 року відповідачем прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення 0001602321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 130 356,25 грн. (основний платіж - 104 285,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 26 071,25 грн.) та №0001612321, яким позивачу занижено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на суму 201 658,75 грн. (основний платіж - 161 327,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 40 331,75 грн.).

Встановлено, що між Приватним підприємством Торгівельна фірма «Гранат» та ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад» було укладено ряд договорів і позивачем представлено документальне підтвердження обґрунтованості віднесення до складу валових витрат витрати на придбання товарів (робіт, послуг) за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, а саме:

- договір №ДГ-00140 від 04.01.2.010 року з приводу надання інформаційно- консультативних послуг. Акт №РН1-1400008 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.01.2010 року на суму 90 000,00 грн., податкова накладна №1140000008 від 14.01.2010 року;

- договір №ДГ-00141 від 04.01.2010 року з приводу надання юридичних послуг, Акт №РН1- 2000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.01.2010 року на суму 90 000,00 грн., податкова накладна №1200000007 від 20.01.2010 року;

- договір №ДГ-00160/3 від 11.01.2010 року з приводу надання послуг по ремонту комп'ютерної техніки та мережі, іншого обладнання. Акт №РН 1-2900020 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.01.2010 року на суму 60 000,00 грн., податкова накладна №1290000018 від 29.01.2010 року, Акт №РН5-2500004 здачі-прийняття робіт від 25.05.2010 року на суму 56 100,00 грн., податкова накладна №5250000004 від 25.05.2010 року, Акт №РН5-2700005 здачі-прийняття робіт від 27.05.2010 року на суму 36 900,00 грн., податкова накладна №2570000005 від 27.05.2010 року, Акт №РН5-3100014 здачі-прийняття робіт від 31.05.2010 року на суму 30 000,00 грн., податкова накладна №5310000014 від 31.05.2010 року;

- договір №ДГ-00175 від 01.02.2010 року з приводу придбання товару, видаткова накладна № РН5-2000006 від 20.05.2010 року на суму 147 000,00 грн., податкова накладна №5200000006 від 20.05.2010 року, видаткова накладна № РН2-1200012 від 12.02.2010 року на суму 86 412,00 грн., податкова накладна №2120000012 від 12.02.2010 року, видаткова накладна № РН4-2800009 від 28.04.2010 року на суму 138 000,00 грн., податкова накладна №4280000009 від 28.04.2010 року, видаткова накладна № РНЗ-2500011 від 25.03.2010 року на суму 31 767,65 грн., податкова накладна №3250000011 від 25.03.2010 року, видаткова накладна № РН6-2100003 від 21.06.2010 року на суму 120 180,00 грн., податкова накладна № 6210000003 від 21.06.2010 року, видаткова накладна № РН2-2500023 від 25.02.2010 року суму 81 600,00 грн., податкова накладна №22500000 від 25.02.2010 року.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад» знаходилось у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та зареєстрований платником податку на додану вартість.

Позивачем представлено суду докази отримання послуг та товарно-матеріальних цінностей, зокрема: техніко-економічне обґрунтування повернення кредиту (бізнес план) ПП ТФ «Гранат», кредитний договір №699000020123002 від 10.11.2010 року, договори поруки №699000020123002/П3 від 10.11.2010 року, №699000020123002/П1 від 10.11.2010 року, №699000020123002/П2 від 10.11.2010 року, що укладені між ПАТ «Астра Банк» та ПП ТФ «Гранат», фінансову та податкову звітність підприємства за перевіряємий період, акти звірки взаємних розрахунків позивача із контрагентами та договори поставки продукції, платіжні відомості щодо оплати підприємством отриманих послуг, робіт та товарів.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Подані позивачем платіжні доручення, податкові накладні є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Частиною 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, вищезазначений Закон не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Підпунктами 7.2.1. та 7.2.3. пункту 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено обов'язок надання покупцю продавцем податкової накладної, яка складається в момент виникнення податкових зобов'язань останнього та є одночасно звітним податковим і розрахунковим документом.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів іпослуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні, відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Визначення валових витрат виробництва та обігу, їх склад, особливості та документи, що підтверджують такі витрати, передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно абз. 4, 5 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами (в т. ч. і податковими накладними, які, зокрема, підтверджують факт придбання товарів чи надання послуг), обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів; письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобовязань звітного періоду; якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами.

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг), підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що факт отримання послуг (товарів, робіт) між ПП ТФ «Гранат» та ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад» мав реальний характер, вони підтверджені первинними бухгалтерськими документами і в подальшому використовувались позивачем у господарській діяльності.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договора, укладені з ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад, до теперішнього часу у судовому порядку не визнані недійсними.

Слід відмітити, що Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова не було також надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нереальності здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про нереальність проведених позивачем господарських операцій.

З огляду на викладене, на думку апеляційного суду, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року у справі №2а-11401/11/1370 за позовом Приватного підприємства Торгівельної фірми «Гранат» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 12.02.2014 року.