Постанова

від 12.02.2014 по справі 908/3373/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.02.2014 р. справа №908/3373/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. секретаря Валової В.Ю. від позивача:Васильченко О.В., представник за дов. від 10.01.14р. № 10/14 від відповідача 1: від відповідача 2:Проценко Д.Ю., представник за дов. від 15.05.13р. б/н не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «МКЗ Груп» с.Світанок, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2013 року у справі№908/3373/13 (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.) за позовомПриватного малого підприємства - Фірма «Ялос» м.Запоріжжя до відповідача 1 Приватного підприємства «МКЗ Груп» с.Світанок, Запорізька область до відповідача 2Товариства з обмеженою відповідальністю «Юженергомонтаж» м. Запоріжжя про визнання договору факторингу від 05.01.2013р., укладеного між ПП «МКЗ Груп» та ТОВ «Юженергомонтаж» недійсним ВСТАНОВИВ:

15.10.2013 року Приватне мале підприємство - Фірма «Ялос» м.Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства «МКЗ Груп» с.Світанок, Запорізька область, Товариства з обмеженою відповідальністю «Юженергомонтаж» м.Запоріжжя про визнання договору факторингу від 05.01.2013р., укладеного між ПП «МКЗ Груп» та ТОВ «Юженергомонтаж» недійсним (а.с.3-4).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.11.2013р. позовні вимоги були задоволені. Стягнуто з відповідачів на користь позивача судовий збір по 573,50грн. (а.с.49-50).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.11.2013р. виправлено технічну описку в резолютивній частині рішення по справі №908/3373/13 від 04.11.2013р. доповнено абзацом наступного змісту: «Визнати недійсним договір факторингу, укладений 05.01.2013р. між Приватним підприємством «МКЗ Груп» с.Світанок, Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юженергомонтаж» м.Запоріжжя» (а.с. 52).

Рішення господарського суду мотивоване тим, що в момент укладення договору факторингу ПП «МКЗ Груп» та ТОВ «Юженергомонтаж» були порушені норми чинного законодавства, а відтак позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач 1, Приватне підприємство «МКЗ Груп» звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив про порушення місцевим господарським судом норм матеріального права. Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції не дослідив всі докази по справі і зробив помилкові висновки, що призвело до винесення незаконного рішення.

Крім того, скаржник стверджує, що між ТОВ «Юженергомонтаж» та ПП «МКЗ Груп» 05.01.2013р. був укладений договір про відступлення права вимоги, а договір факторингу взагалі між відповідачами не укладався та яким чином позивач виготував копію неіснуючого договору йому не відомо.

Апелянт просив суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2013р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові (а.с.64-65).

08.01.2014 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу від 24.12.2013р., в якому останній просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.77-79).

Розгляд апеляційної скарги відкладався у зв»язку з неявкою у судове засідання відповідачів, з метою з»ясування фактичних обставин справи, дотримання прав сторін для всебічного та повного і об»активного розгляду справи.

Апелянт, відповідач 1, у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач 2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юженергомонтаж» м. Запоріжжя, у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що явка сторін не визнавалася судом обов»язковою, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача 2.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представників позивача та відповідача 1, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Позивач, Приватне мале підприємство - Фірма «Ялос» є юридичною особою (ідентифікаційний код 13637265), що підтверджено випискою з ЄДРПОУ та Статутом (а.с.14, 15-30).

Відповідач 1, Приватне підприємство «МКЗ Груп» є юридичної особою (ідентифікаційний код 36065722), що підтверджено витягом із ЄДРПОУ (а.с. 42-43).

Відповідач 2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юженергомонтаж» є юридичної особою (ідентифікаційний код 34640754), що підтверджено витягом із ЄДРПОУ (а.с. 40-41).

07.12.2011р. між Товариством з обмеженою «Юженергомонтаж» (за договором - сторона 1, далі - відповідач 2) та Приватним малим підприємством - Фірма «Ялос» (за договором - сторона 2, далі - позивач) був укладений договір про надання тимчасової фінансової допомоги №14, згідно п.1.1 якого сторона 1 надає стороні 2 грошові кошти у розмірі 600000грн. а остання зобов»язується повернути вказану суму на розрахунковий рахунок сторони 2 (п.1.1 договору) (а.с.10).

Сторона 2 зобов»язана повернути суму фінансової допомоги стороні 1 протягом строку дії договору (п.3.1 договору).

Фінансова допомога повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони 1 (п.3.2 договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2012р. (п. 4.1 договору).

05.01.2013р. між Приватним підприємством «МКЗ Груп» (за договором - фактор, далі - відповідач 1) та Товариством з обмеженою «Юженергомонтаж» (за договором - клієнт, далі - відповідач 2) був укладений договір факторингу, згідно п.1.1 якого фактор приймає на себе зобов»язання передати (перерахувати) у розпорядження клієнта грошові кошти у сумі 395000грн. (далі - фінансування) за плату, а клієнт зобов»язується уступити фактору своє право грошової вимоги за договором №14 від 07.12.2011р. (далі - основний договір), укладений між клієнтом та Приватним малим підприємством - Фірма «Ялос» ( далі - боржник» (п.1.1 договору) (а.с.11-13).

Фактор отримує право вимагати від боржника належне виконання зобов»язання за договором займу №14 від 07.12.2011р. у розмірі 397000грн.(п.1.2 договору).

Другим розділом договору сторони визначили оплату та порядок розрахунків.

За передане право вимоги к боржнику за Основним договором фактор виплачує клієнту грошові кошти «фінансування» у сумі 395000грн. (п. 2.1).

Фактор зобов»язується протягом 90 банківських днів після підписання цього договору перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок клієнта, зазначений у договорі, грошову суму, визначену у п.2.1 даного договору (п.2.2).

Згідно з п.5.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов»язань за договором, але не більше ніж до 31.12.13р.

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Як зазначає позивач, відповідач 1, як сторона у оспорюваному договорі, не є жодною з фінансових установ, перелічених у Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» внаслідок чого, на думку позивача, договір факторингу від 05.01.2013 року має бути визнаний недійсним.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогою до відповідачів про визнання договору факторингу від 05.01.2013р., укладеного між ПП «МКЗ Груп» та ТОВ «Юженергомонтаж», недійсним.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтями 627, 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Спірний договір є за своєю правовою природою договором факторингу.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що сторона в оспорюваному договорі факторингу, а саме фактор - ПП «МКЗ Груп» не є жодною з фінансових установ, перелічених у Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

До того, від платність договору має вирішальне значення як ознака визначення виду договірного правовідношення, який відповідає договірній конструкції договору факторингу.

Про відплатний характер договору свідчать також умови пунктів 1.1, 2.1, 2.2 договору факторингу від 05.01.2013р.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній воли (ч.3); право чин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Частиною 1 статті 207 ГК України встановлено, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені обставини у даній справі, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо визнання недійсним договору факторингу від 05.01.2013р.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «МКЗ Груп» с.Світанок, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2013р. у справі № 908/3373/13 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2013р. у справі №908/3373/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

І.В.Зубченко

Судді

О.А.Марченко

Надр.6 прим:1 -у справу; 1-позивачу;2 -відповідачам;1 -ДАГС;1-ГС Запорізька обл.