Рішення

від 28.04.2009 по справі 8/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.04.2009 р.                                                                                           Справа № 8/10

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопневматика", пер. Горбанівський, 6, кв. 44, м.Полтава, 36021

до  Закритого акціонерного товариства " Фірма "Полтавпиво", вул.Фрунзе, 160, м.Полтава, 36008

про  стягнення грошових коштів

                                                            Суддя  Плеханова Л.Б.

Представники:

від позивача: Курилко О.І., дов. № 49 від 28.04.2009р., Гущин П.В., директор

від відповідача:  не з"явився.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18129,78грн., в т.ч. 1500грн. сума основного боргу, 1282,50грн. - інфляційних, 182,28грн. - 3% річних та 1665,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог в частині оплати послуг адвоката  заперечує, вважає їх вартість завищеною.

Суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно договору № 1 на переведення від 03 жовтня 2008 року між ТОВ „Автопневматика" та ЗАТ „Фірма „Полтавпиво" було досягнуто згоди про порядок та умови надання в інтересах останньої послуг перевезень вантажів.

Згідно п. 1.1. договору перевізник (ТОВ „Автопневматика") від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, міжнародному сполученні. Сторонами було  підписано протокол узгодження цін, що є додатком до Договору № 1 від 03.10.2008 р., де зазначено вартість послуг за договором в сумі 7500грн.

06 жовтня 2008 року з м. Полтави було відправлено з вантажем два автомобілі ТОВ „Автопневматика"  на виконання вищезазначеного договору, які 09 жовтня 2008р. прибули за призначенням в м. Ростов на Дону Російської Федерації.

Після наданих відповідачу послуг від 11 жовтня 2008р. сторони склали та підписали акти  № ОУ-0000162 та № ОУ-0000164 здачі-прийняття робіт (надання послуг), якими було підтверджено виконання позивачем робіт в повному обсязі на загальну суму 15 000 грн.  

Відповідно до п. 5.3 договору № 1 на перевезення оплата вартості фактично наданих перевізником послуг здійснюється на підставі виставлених рахунків перевізником, актів виконаних робіт або в порядку, передбаченому додатковими угодами шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника.              

Відповідач, незважаючи на вищеназвані договірні умови, до цього часу не виконав свої зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови.

Як свідчить ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (замовником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

З наявних обставин справи випливає, що сторони в підтвердження надання транспортних послуг склали акти № ОУ-0000162 та № ОУ-0000164 від 11.10.2008 p., якими відповідач визнає належним чином надані з боку позивача транспортні послуги, а отже, це є підставою для оплати обумовленої вартості послуг у розмірі 15000грн.

Частина 2 статті 612 ЦК України вказує, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання.

Якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлено договором, то боржник, керуючись ст. 530 ЦК України, повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Як видно з додатків до позову, зокрема рахунків № СФ-221 від 11.10.2008 р. та № СФ-220 від 11.10.2008 р. та актів № ОУ-0000162 і № ОУ-0000164 здачі-прийняття робіт (надання послуг), ТОВ „Автопневматика" надісланням рахунків на оплату та підписанням двохсторонніх актів пред'явив боржнику вимогу про оплату. Тобто з 11 жовтня 2008 року боржник повинен був у семиденний термін (до 18 жовтня 2008 року) оплатити позивачу надані послуги.

За ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На цій підставі, позивач нарахував індекс інфляції за весь час прострочки та три відсотки річних від простроченої суми. Інфляційні нарахування становлять 1282,50грн., сума 3% річних  становить - 182,28грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 1665,00грн. за послуги адвоката.

Ст. 44 ГПК України визначає, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про адвокатуру" оплата послуг адвоката здійснюється на підставі договору між юридичною  чи фізичною особою та адвокатом чи адвокатським об"єднанням.

Так, позивачем на підставі договору про надання юридичних послуг від 10.02.2009р. за №8/юр  та додаткового договору від 06.04.2009р. було сплачено за послуги адвоката Курилко Олександра Івановича (свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №227 від 31.01.1995р.) 1665,00грн., що підтверджується платіжними документами.

Посилання відповідача на невідповідність вартості юридичних послуг позивача звичайним цінам суд знаходить необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст.189, ч.1 ст.190 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін;  вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Чинним законодавством України не передбачено будь-яких обмежень у застосуванні суб'єктами господарювання вільних цін на юридичні послуги. Застосування звичайних цін здійснюється для визначення бази оподаткування господарських операцій у випадках, визначених законодавством (зокрема, п.п. 4.1., 4.2., 4.8., 4.9. ст.4, п.7.4.1. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.п.5.3.9., 5.4.6. ст.5, п.п.7.1.1., 7.4.1.-7.4.4., 7.8.2., 7.9.6., 7.11.13 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Відповідно до п.1.20. ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін; справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Механізм визначення звичайних цін окремо на юридичні послуги на ринку України законодавством не визначений.

В ході розгляду справи судом не встановлено будь-яких підстав вважати, що вартість послуг, наданих позивачем відповідачу за договором №8/юр від 10.02.2009р. на загальну суму 1665,00грн., не відповідає рівню справедливих ринкових цін, оскільки відсутні докази того, що іншому замовнику юридичні послуги позивача були б надані за іншою визначеною ціною, сторони підтвердили  відсутність будь-якого примусу при укладенні договору, сторони визнають, що володіли достатньою інформацією про ціни, які склались на ринку юридичних послуг.   

  Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  обгрунтовані,  підтверджені  матеріалами справи   та  задоволенню  підлягають задоволенню.

                 Керуючись  ст.ст. 32-33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

                                                                      В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Фірма „Полтавпиво" (вул.Фрунзе, 160, м.Полтава, 36008, р/р 26003900697603 у відділенні № 1 м.Полтава ЗАТ "ПУМБ" м.Дніфпропетровськ, МФО 305813, код ЄДРПОУ 05518768, ІПН 055187616015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Автопневматика", пер. Горбанівський, 6, кв. 44, м.Полтава, 36021 (код ЄДРПОУ 30285108, ІПН 302851016320, р/р 26003172865001 в ПГРУ КБ "ПриватБанк", МФО 331401) - 18129,78грн., в т.ч. 15000 грн. основного боргу в якості оплати послуг перевезення, 1282,50грн., інфляційних платежів, 182,28 грн. в якості трьох відсотків річних за час прострочки виконання грошового зобов'язання, 1665,00грн. - послуги адвоката, 181,29грн.  державного  мита та 118,00 грн. витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

              Суддя                                                                                                 Плеханова Л.Б.