Рішення

від 17.04.2009 по справі 10/19-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/19-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2009                                                                                                    Справа № 10/19-09

за позовом Приватного підприємства "Тріада", 49600, м. Дніпропетровськ,                         вул. Ю.Савченка, 97  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородм"ясопром", 37600,                         м. Миргород, вул. Котляревського, 5

про стягнення 97 611,30 грн.

Суддя  Ківшик О.В.

Представники

від позивача: Щербина А.П., довіреність № б/н від 02.02.2009 р.;      

від відповідача:  не з'явилися.          

Суть спору : стягується 97 611,30 грн. заборгованості відповідача, з яких :

- 88 065,05 грн. основний борг (кошти, отримані без відповідної на те правової підстави),

- 2 985,41 грн. штрафні санкції у розмірі облікової ставки Національного банку України за порушення грошових зобов'язань відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України (період : з 01.11.2008 року по 11.02.2009 р.),

- 748,55 грн. три проценти річних (період : з 01.11.2008 року по 11.02.2009 р.),

- 5 812,29 грн.  інфляційні втрати (період : з 01.11.2008 року по 11.02.2009 р.).

Позивач надав суду заяву № 48 від 10.04.2009 р. (вх. № 04958 від 13.04.2009 р.) про уточнення та збільшення позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача                     102 269,94 грн. заборгованості відповідача, з яких :

- 88 065,05 грн. основний борг (кошти, отримані без відповідної на те правової підстави),

- 4 667,45 грн. штрафні санкції у розмірі облікової ставки Національного банку України за порушення грошових зобов'язань відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України (період : листопад 2008 року - березень 2009 року),

- 1 171,26 грн. три проценти річних (період : з 01.11.2008 року по 10.04.2009 р.),

- 8 366,18 грн. інфляційні втрати (період : з 01.11.2008 року по 10.04.2009 р.).

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач, зокрема, в праві до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. 

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачають права позивача на одночасну зміну предмета та підстав позову. Аналогічна позиція викладена у пункті 3.7 роз'яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" та постанові Вищого господарського суду України від 15.04.2008 р. по справі № 22/222-07-4889. 

Оскільки заява позивача  № 48 від 10.04.2009 р. (вх. № 04958 від 13.04.2009 р.) про уточнення та збільшення позовних вимог за суттю є заявою про зміну підстав позову (вимога на відміну від первісного позову не ґрунтується на договорі поставки № 1-19/06/08 від 19.06.2008 р.) та зміною предмету позову (збільшено розмір ціни позову) та враховуючи вищевикладене, судом дана заява не приймається як така, що не відповідає чинним процесуальним нормам.

Спір розглядається в межах предмету позову в редакції первісної позовної заяви № 11 від 11.02.2009 р. (вх. № 520 від 17.02.2009 р.).

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду (п. 4, п. 6 ухвали від 20.02.2009 р. про порушення провадження у цій справі та п. 4 ухвали від 29.03.2009 р.  про відкладення розгляду справи) не виконав, причин щодо цього суду не повідомив.

Розгляд справи відкладався з огляду на неявку відповідача та невиконання ним вимог суду.

Останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання та покладені на нього обов'язки, про що свідчить повідомлення №№ 127944, 211759 та 235640  про вручення поштових відправлень - ухвал суду.

Надане відповідачем клопотання (телеграма вх. № 91 від 13.04.2009 р.) про відкладення розгляду справи з огляду на перебування представника, з яким укладено угоду на юридичне обслуговування, у судовому процесі в м. Києві в період з 15 по 30 квітня суд не приймає, оскільки дане клопотання не підтверджено документально, вказані у клопотанні обставини не перешкоджають наданню відзиву на позов, двохмісячний строк вирішення спору закінчується 17.04.2009 р., а у справі достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази,

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миргородм'ясопром" (постачальник) та приватне підприємство "Тріада" (покупець) 19 червня 2008 року уклали договір поставки              № 1-19/06/08, за умовами якого постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити продукцію, а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити таку продукцію.

При цьому у п. 1.2 та п. 1.3 договору поставки сторони узгодили, що поставка продукції здійснюється партіями за заявками покупця, заявки покупця на кожну партію продукції є основним документом, згідно з яким визначаються і погоджуються сторонами відносно цієї партії якісні характеристики, загальний асортимент, ціна продукції, конкретизуються умови поставки і розрахунків. Заявки є невід'ємною частиною  даного договору.

Позивачем не надано суду заявки покупця на кожну партію товару, які передбачені п. 1.3 договору поставки  (вимога –п. 3 ухвали від 19.03.2009 р.), представник позивача у судовому засіданні повідомив про відсутність таких.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Угода, від правової оцінки якої залежить результат вирішення спору, може бути визнана судом неукладеною, і про це зазначається у мотивувальній частині судового рішення як про обставину справи, встановлену господарським судом (пункт 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року").

З аналізу змісту договору поставки та фактичних взаємовідносин сторін суд дійшов висновку про те, що узгодження істотних умов Договору не мало місця, а відтак договір поставки № 1-19/06/08 від 19 червня 2008 року є неукладеним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до залучених до справи видаткових накладних № М-00002656 від 26.06.2008 р., № М-00002891 від 20.07.2008 р., № М-00002949 від 24.07.2008 р.,                                № М-00002965 від 24.07.2008 р., № М-00003038 від 30,07.2008 р., № М-00003128 від 06.08.2008 р., № М-00003144 від 07.08.2008 р., № М-00003312 від 21.08.2008 р.,                                   № М-00004109 від 29.10.2008 р. (а.с. 11-19) Товариство з обмеженою відповідальністю "Миргородм'ясопром" поставило, а приватне підприємство "Тріада" отримало товарно-матеріальні цінності (яловичину) на загальну суму 1 801 229,45 грн..

Приватне підприємство "Тріада" перерахувало кошти Товариству з обмеженою відповідальністю "Миргородм'ясопром" за м'ясну продукцію в сумі 1 889 294,50 грн., що підтверджується випискою ЗАТ "Прокредит Банк" та платіжним дорученням № 50 від 31.10.2008 р. та № 52 від 31.10.2008 р..

У вказаних первинних документах відсутнє посилання на договір поставки № 1-19/06/08 від 19 червня 2008 року.

Враховуючи, що зазначені видаткові накладні містять визначення товару, його кількість, категорію, ціну, підписані як представника позивача, та і відповідача, скріплені печатками сторін, між сторонами мав місце факт укладання правочину - договору купівлі-продажу.  

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору. Не допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань,  крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного Кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, грошові кошти в сумі 88 065,05 грн. (1 889 294,50 грн. - 1 801 229,45 грн.)   отримані відповідачем без достатньої на те правової підстави, на момент прийняття рішення позивачеві не повернуті, а тому позовні вимоги в частині їх повернення суд визнає правомірними.

При цьому згідно з приписами п. 2 ст. 1214 Цивільного Кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно з вимогами ст. 536 Цивільного Кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Між сторонами не був встановлений розмір процентів за користування безпідставно одержаними грошима.

Єдиний  законодавчо встановлений випадок чіткого визначення розміру відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання містить п. 2 ст. 625  Цивільного Кодексу України : три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь процентів в сумі 748,55 грн. в розмірі трьох процентів річних за користування безпідставно одержаними грошима є обґрунтованими.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 985,41 грн. штрафних санкцій у розмірі облікової ставки Національного банку України за порушення грошових зобов'язань відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України суд визнає неправомірними з огляду на наступне.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського Кодексу  України врегульований розмір штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, пунктом 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України  закріплено право кредитора на вимоги щодо сплати боржником суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

В даному випадку проценти за користування грошима, передбачені ст. 536, ст. 1214 Цивільного Кодексу України, за своєю правовою природою не є штрафними санкціями за порушення грошового зобов'язання; визначення їх розміру виходячи з облікової ставки Національного банку України є безпідставним, оскільки в ст. 536 Цивільного Кодексу України не вказано про необхідність застосування облікової ставки Національного банку України при обрахуванні процентів за користування чужими коштами.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5 812,29 грн. інфляційних втрат відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України враховуючи суд визнає правомірними та обґрунтованими.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 88 065,05 грн. як отриманих відповідачем без  достатньої правової підстави, процентів в сумі 748,55 грн. в розмірі трьох процентів річних за користування безпідставно одержаними грошима та 5 812,29 грн. інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме : в сумі  946,26 грн. державне мито та 114,39 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від  21.01.1993 року № 7-93 (зі змінами та доповненнями) державне мито в розмірі 46,59 грн., сплачене платіжним дорученням № 636 від 110.04.2009 р., повернути позивачу як сплачене у більшому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,                   суд -

ВИРІШИВ :

1.   Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородм'ясопром" (37600, м. Миргород, вул. Котляревського, 5), код ЄДРПОУ 32500105, п/р 2600001300118 ПФ ТОВ "Укрпромбанк", МФО 331821 на користь Приватного підприємства "Тріада" (49600,                       м. Дніпропетровськ, вул. Ю.Савченка, 97), код ЄДРПОУ 23933125, п/р 260020903952  у відділенні № 1 ЗАТ КБ "Прокредитбанк" м. Дніпропетровська, МФО 320984 :                                88 065,05 грн., 748,55 грн. процентів річних,  5 812,29 грн. інфляційних втрат, 946,26 грн. витрат по сплаті державного мита та 114,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у її вступній частині.

     СУДДЯ                                                                                                               О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.  У  разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.