Постанова

від 13.02.2014 по справі 14/304-06-9087

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2014 р.Справа № 14/304-06-9087 Одеській апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мирошниченко М. А.,

суддів : Головей В. М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Ляшенко М.І.

за участю представників :

Управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області - Паук І.В. ( на підставі доручення),

Спільного українського -болгарського підприємства „УДІМІС" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області на ухвалу господарського суду Одеської області від 15.01.2014 р. по справі №14/304-06-9087 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському Одеської області до Спільного українського - болгарського підприємства „УДІМІС" про стягнення 57948 грн. 61 коп.

ВСТАНОВИЛА:

30.09.2013 р. Управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про поновлення строку пред'явлення до виконання наказу №14/304-06-9087 від 18.12.2006 р. виданого на виконання рішення господарського суду Одеської області від 01.12.2006 р. по справі №14/304-06-9087 про стягнення з Спільного українського - болгарського підприємства „УДІМІС" на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському Одеської області 54948 грн. 61 коп. (а.с.92) .

Свою вимогу, з урахуванням додаткових письмових пояснень (а.с.159-160), заявник мотивував наступним.

Після ухвалення господарським судом Одеської області 01.12.2006 р. судового рішення по справі 14/304-06-9087 він не отримав направлений йому цим судом наказ (наказ був втрачений) і тому по його заяві господарський судом Одеської області ухвалою від 19.11.2007 р. йому було видано дублікат наказу, який було пред'явлено ним до виконання до відділу Державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції та по ньому було відкрито виконавче провадження.

Проте постановою відділу Державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції від 27.03.2009 р. виконавче провадження було закінчено у зв'язку з припинення юридичної особи - відповідача шляхом реорганізації.

У зв'язку з цим позивач направив ліквідаційній комісії відповідача заяву про визнання кредиторських вимог, однак незважаючи на не однократні звернення на протязі 4х років, ця комісія не виплатила йому заборгованість і наказ не був повернутий до нього (позивача), тобто строк для повторного звернення до виконавчої служби минув не з вини позивача.

Відповідач надав суду відзив на заяву позивача у який зазначив, що підстави для поновлення строку пред'явлення наказу до виконання відсутні, оскільки цей наказ вже пред'являвся до виконання і виконавче провадження по ньому було закінчено 27.03.2009 р.(а.с.114).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2014 р. у задоволенні вказаної заяви позивача відмовлено, оскільки суд дійшов до висновку, що по-перше відсутні поважні причини пропуску позивачем строку повторного пред'явлення наказу до виконання, а по-друге заборгованість по рішенню господарського суду Одеської області від 01.12.2006р. по справі №14/304-06-9087 погашена.(а.с.169-170).

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою Управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області (далі скаржник або стягував) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить цю ухвалу скасувати в прийняти нове рішення яким задовольнити його заяву про поновлення йому пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання

Свою позицію скаржник мотивував тим, що місцевим судом надана неправильна оцінка обставинам пропуску строку пред'явлення наказу до виконання. Крім того, скаржник зазначив, що місцевий суд дійшов безпідставно висновку, щодо погашення заборгованості по вказаному наказу суду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 р. зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.02.2014 р. об 11.00 год., про що учасники процесу згідно приписів ст.98 ГПК України були повідомлені належним чином.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином і колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю

Представник скаржника в усних поясненнях наданих суду просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсягу.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представника скаржника , обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 01.12.2006 р. господарським судом Одеської області було прийнято рішення по справі №14/304-06-9087, яким задоволено позов Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород - Дністровський Одеської області та стягнуто з Спільного підприємства "УДІМІС" страхові внески у сумі 57948,61 грн., держмито у сумі 579,48 грн. та 118 грн. ІТЗ судового процесу (а.с.57-58).

На виконання цього судового рішення господарським судом Одеської області 18.12.2006 р. були видані відповідні накази з зазначенням у них що вони дійсні до 18.12.2009 р. (а.с.61-63).

19.11.2007 р. господарським судом Одеської області було задоволено заяву позивача щодо видачі дублікату наказу по справі №14/304-06-9087 від 18.12.2006 р. на виконання рішення господарського суду Одеської області від 01.12.2006 р. про стягнення на користь Пенсійного фонду України в м. Білгород - Дністровський Одеської області з Спільного підприємства "УДІМІС" суми 57948,61 грн.. (а.с.73-74,83).

З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2007 р. постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу по справі № 14/304-06-9087 від 18.12.2006 р. (про стягнення на користь Пенсійного фонду України в м. Білгород - Дністровський Одеської області з Спільного підприємства "УДІМІС" 57948,61 грн.) (а.с.96), тобто зазначений наказ було пред'явлено та прийнято до виконання у встановлені чинним на той час законодавством строки .

Однак 27.03.2009 р. постановою головного державного виконавця відділу ДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного наказу по справі №14/304-06-9087 від 18.12.2006 р. закінчено, оскільки ухвалою господарського суду Одеської області від 04.08.2008 р. по справі № 33-24-7-2-32/23-05-1020 юридичну особу СП „Удіміс" припинено шляхом реорганізації та приєднання до ТОВ „Віо-Ле". У цій постанові також зазначено, що сума боргу частково погашена, залишок боргу складає 54 825 грн. 03 коп. і що виконавчий документ (наказ) підлягає передачі до ліквідаційної комісії (а.с. 97),

23.04.2009 р. (вих. № 3346-09) стягувач направив голові ліквідаційної комісії СП „Удіміс" заяву про визнання кредиторських вимог на суму 155 505 грн. 69 коп., в яку увійшла сума заборгованості за наказом по справі № 14/304-06-9087 в сумі 54 825 грн. 03 коп., до цієї заяви стягувач додав копію наказу. (а.с.99-100).

З зазначеного листа вбачається, що стягувач знав про припинення виконавчого провадження та направлення виконавчою службою вищевказаного наказу голові ліквідаційної комісії СП „Удіміс".

19.03.2010 р. позивач звернувся до ліквідаційної комісії з листом № 2039-09 від 19.03.2010 р., в якому просив повідомити чи знаходиться на виконанні ліквідаційної комісії наказ № 14/304-06-9087 у зв'язку з тим, що на адресу позивача надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження від 27.03.2009 р. (а.с.101).

23.04.2010 р. позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії Пачина О.В. з листом № 2751-02 про підтвердження визнання кредиторських вимог на суму 155 505,69 грн. згідно його заяви від 23.04.2009 р. вих. № 3346-09 (а.с.103).

Враховуючи викладені обставини, стягувач - Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород - Дністровський Одеської області просив місцевий господарський суд поновити строк для пред'явлення наказу до виконання по справі № 14/304-06-9087 посилаючись на те, що наказ більше чотирьох років знаходиться у ліквідаційній комісії та не був повернутий до управління, у зв'язку з чим строк пред'явлення наказу до виконання сплинув.

При цьому стягувач вважає, що заборгованість у сумі 57948,61 грн. утворилась в процедурі розпорядження майном боржника, тобто після порушення справи про банкрутство та не була заявлена до господарського суду в процедурі банкрутства по справі № 32/23-05-1020, оскільки відповідно ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

З вищезазначених обставин вбачається, що стягувачеві було відомо про постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.03.2009 р., у зв'язку з надісланням наказу по справі № 14/304-06-9087 до ліквідаційної комісії СП „Удіміс" і якщо він вважав, що він не може бути визнаним кредитором по цій вимозі по справі про банкрутство, то не був позбавлений права оскаржити вищевказану постанову ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції від 27.03.2009 р., що ним зроблено не було.

Крім того знаючи, що наказ направлено і знаходиться в ліквідаційній комісії, стягувач на протязі майже чотирьох років не звертався до цього органу з вимогою повернути йому наказ для подальшого його пред'явлення до виконання та не оскаржив у встановленому порядку дій цієї комісії по не включенню сум зазначених в наказі до складу кредиторської заборгованості, що підлягає стягненню з боржника в процедурі банкрутства.

На переконання колегії суддів, стягувач будь-яких доказів, які б підтверджували поважність причин не вчинення вказаних дій, або будь-яких інших дій направлених на забезпечення своєчасного, в межах встановленого законодавством строку, виконання наказу суду не надав.

Можливість поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання передбачена ст. 119 ГПК України, а також Законом України "Про виконавче провадження".

При цьому законодавець не ставить можливість поновлення цього строку в залежність від того, чи було раніше за цим наказом відкрито виконавче провадження чи ні, тобто стягувач може звернутись з заявою про поновлення строку, а суд задовольнити цю заяву, і у разі, якщо цей наказ пред'являвся до виконання і за ним було відкрито виконавче провадження, однак потім наказ було повернуто стягувачеві.

Господарський суд відновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. Причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 43 ГПК України

З огляду на вищевикладені, встановлені обставини, колегії суддів дійшла висновку, що стягувач звернувшись до місцевого суду з заявою про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання у порушення присів ст..33 ГПК України не довів поважність причин цього пропуску, а наведені ним доводи лише свідчать про недбалість його працівників, щодо контролю виконання вказаного наказу і не можуть бути визнані поважними причинами цього пропуску.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд встановивши обставини справи та надавши належну оцінку наявним у справі доказам обґрунтовано відмовив стягувачеві у поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування ухвали місцевого суду відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 53, 99, 101-106, 119 ГПК України, Законом України „Про виконавче провадження", колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду ,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 15.01.2014 р. по справі №14/304-06-9087 залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 13.02.2014 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В.М.

Шевченко В.В.