Постанова

від 15.04.2014 по справі 14/304-06-9087

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 14/304-06-9087 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Плюшка І.А. суддівКочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 13.02.2014р. у справі№ 14/304-06-9087 господарського суду Одеської області за позовомУправління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області доспільного підприємства "УДІМІС" простягнення 57 948, 61 грн. за заявоюУправління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області пропоновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

30.09.2013р. Управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області звернулось до господарського суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення судового наказу до виконання в порядку ст. 119 ГПК України, посилаючись на поважність причин пропуску такого строку не з вини Управління Пенсійного фонду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2014 (суддя Горячук Н.О.) у задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що поважні причини пропуску позивачем строку повторного пред'явлення наказу до виконання відсутні, а заборгованість по рішенню господарського суду Одеської області від 01.12.2006р. у справі № 14/304-06-9087 є погашеною.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 (колегія суддів у складі: Мирошниченко М.А. - головуючий, Головей В.М., Шевченко В.В.) апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 15.01.2014 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області просить ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про поновлення строку на пред'явлення судового наказу до виконання задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду Одеської області від 01.12.2006 у справі №14/304-06-9087 задоволено позов Управління Пенсійного фонду України в м.Білгород-Дністровський Одеської області та стягнуто із спільного підприємства "УДІМІС" страхові внески у сумі 57948,61 грн., держмито у сумі 579,48 грн. та 118 грн. ІТЗ судового процесу.

На виконання зазначеного судового рішення господарським судом Одеської області 18.12.2006 видані відповідні накази із зазначенням терміну їх дійсності для пред'явлення до виконання - до 18.12.2009.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.11.2007 задоволено заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський Одеської області про видачу дублікату наказу та видано заявнику дублікат наказу від 18.12.2006 по справі №14/304-06-9087 про стягнення зі спільного підприємства "УДІМІС" на користь Управління ПФУ в м. Білгород - Дністровський Одеської області 57 948,61 грн. боргу.

28.11.2007 постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу від 18.12.2006 по справі № 14/304-06-9087 (про стягнення із спільного підприємства "УДІМІС" на користь Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський Одеської області 57948,61 грн.).

27.03.2009 постановою головного державного виконавця відділу ДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного наказу по справі №14/304-06-9087 від 18.12.2006 закінчено, оскільки ухвалою господарського суду Одеської області від 04.08.2008 у справі № 33-24-7-2-32/23-05-1020 юридичну особу СП "Удіміс" (боржник) припинено шляхом реорганізації та приєднання до ТОВ "Віо-Ле". У постанові також зазначено, що боржником сума боргу погашена частково, залишок боргу склав 54 825,03 грн., а виконавчий документ (наказ) підлягає передачі до ліквідаційної комісії.

23.04.2009 стягувач направив голові ліквідаційної комісії СП "Удіміс" заяву про визнання кредиторських вимог № 3446-09 на суму 155 505, 69 грн., в яку увійшла сума заборгованості за наказом по справі № 14/304-06-9087 в сумі 54 825, 03 грн., до якої додав копію наказу від 18.12.2006 по вказаній справі.

19.03.2010 позивач звернувся до ліквідаційної комісії з листом № 2039-09, в якому просив повідомити інформацію щодо знаходження на виконанні ліквідаційної комісії наказу від 18.12.2006 у справі № 14/304-06-9087.

23.04.2010 позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії з листом № 2751-02, в якому просив надати відповідь на заяву № 3346-09 від 23.04.2009 щодо визнання кредиторських вимог Управління ПФ до СП "Удіміс" на суму 155 505,69 грн., а також просив повідомити про вжиті заходи по погашенню заборгованості.

Однак, відповідач відповіді позивачу на зазначені заяву № 3446-09 від 23.04.2009 та листи № 2039-09 від 19.03.2010 і № 2751-02 від 23.04.2010 не надав, вимоги вказаних документів не задовольнив, наказ до Управління Пенсійного фонду України в м.Білгород-Дністровський Одеської області не повернув.

Звертаючись до господарського суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання Управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області послалось на те, що наказ більше чотирьох років знаходиться у ліквідаційній комісії та не був повернутий до управління, у зв'язку з чим строк пред'явлення наказу до виконання сплинув.

Відповідно до ст. 119 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

При цьому, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, законодавець не ставить можливість поновлення цього строку в залежність від того, чи було раніше за цим наказом відкрито виконавче провадження чи ні, тобто стягувач може звернутись з заявою про поновлення строку, а суд задовольнити цю заяву, і у разі, якщо цей наказ пред'являвся до виконання і за ним було відкрито виконавче провадження, однак потім наказ було повернуто стягувачеві.

Причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин та наданих доказів згідно норм ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Як встановлено судами попередніх інстанцій строк пред'явлення наказу господарського суду Одеської області від 18.12.2006р. у справ № 14/304-06-9087 до виконання закінчився 18.12.2009.

Із заяви про поновлення строку для пред'явлення судового наказу до виконання вбачається, що позивач в якості поважних причин пропуску такого строку посилається на обставини знаходження наказу від 18.12.2006 у справі № 14/304-06-9087 більше чотирьох років у ліквідаційній комісії та неповернення такого наказу стягувачу.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, стягувач був обізнаний про факт направлення виконавчою службою наказу голові ліквідаційної комісії СП "Удіміс", оскільки після винесення головним державним виконавцем відділу ДВС Білгород-Дністровського району МУЮ Постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.03.2009 стягувач направив до голові ліквідаційної комісії СП "Удіміс" заяву про визнання кредиторських вимог, до яких увійшла і заборгованість за вказаним наказом.

Врахувавши викладене, суди вірно встановили, що стягувач знав про знаходження наказу в ліквідаційній комісії, у зв'язку з чим дійшли обґрунтованого висновку, що стягувач не довів поважність причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання, оскільки на протязі майже чотирьох років (з моменту винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.03.2009) не звертався до ліквідаційної комісії СП "Удіміс" з вимогою повернути наказ для подальшого його пред'явлення до виконання та не оскаржив у встановленому порядку дій цієї комісії по не включенню зазначених в наказі сум до складу кредиторської заборгованості, що підлягає стягненню з боржника в процедурі банкрутства.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували поважність причин не вчинення вказаних дій, або будь-яких інших дій, направлених на забезпечення своєчасного, в межах встановленого законодавством строку, виконання наказу, а наведені позивачем доводи свідчать про недбалість його працівників, щодо контролю виконання вказаного наказу і не можуть бути визнані поважними причинами цього пропуску, про що вірно зазначено судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана відповідачем постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Посилання скаржника на порушення норм процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 у справі № 14/304-06-9087 - без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

С. Самусенко