Постанова

від 11.02.2014 по справі 903/1361/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. Справа № 903/1361/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Савченко Г.І.

суддя Миханюк М.В. ,

суддя Павлюк І. Ю.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Ковальчук П.Т. (директор), Рибак А.І. (дов. №1 від 10.02.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Юнітек-ІТ" на рішення господарського суду Волинської області від "09" грудня 2013р. у справі № 903/1361/13 (суддя Пахолюк В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Порто Маре ХХІ", м.Алушта

до Приватного підприємства "Юнітек-ІТ", м. Луцьк

про повернення майна та стягнення збитків, неустойки

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 року у справі №903/1361/13 внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Визначено колегію у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 року у справі №903/1361/13 відповідно до затверджених складів колегій внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Визначено колегію у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю., суддя Миханюк М.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Порто Маре ХХІ" звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до Приватного підприємства "Юнітек-ІТ" про повернення майна, стягнення збитків, неустойки.

Позов мотивовано тим, що у зв'язку із неповерненням акумуляторів, переданих відповідачу за договором зберігання, позивач змушений був звернутись до суду із позовом про повернення майна, стягнення неустойки за кожний день затримки повернення майна та понести додаткові витрати на придбання нових акумуляторів для забезпечення роботи електрокарів та доставки гостей до пляжної карти.

Рішенням господарського суду Волинської області від 09.12.13р. у справі №903/1361/13 - позов задоволено.

Зобов'язано Приватне підприємство "Юнітек-ІТ" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Парк - готель "Порто Маре XXI" акумулятори Т-105, 6v, 225 А/h в кількості 12 шт.

Стягнуто з Приватного підприємства "Юнітек-ІТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк - готель "Порто Маре XXI" неустойку у вигляді пені розміром 3969,25 грн., 22 488, 48 грн. збитків та 1720,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач Приватне підприємство "Юнітек-ІТ" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що позивач під час передачі на відповідальне зберігання акумуляторів не повідомив відповідача (скаржника) про те, що для зберігання даного виду акумуляторів потрібні особливі умови. Оскільки умови зберігання на підприємстві відповідача не відповідали умовам, необхідним для зберігання акумуляторів даного виду, відповідач був змушений, без згоди позивача, передати вказане майно на зберігання іншій особі в порядку ч.2 ст. 943 ЦК України.

Таким чином, скаржник зазначає, що акумулятори були передані ним на відповідальне зберігання підприємцю Іванову С.К. В подальшому в телефонному режимі відповідач повідомив позивача про передачу майна на зберігання третій особі. В подальшому, після отримання вимоги позивача повернути передане на зберігання майно, відповідач звернувся до підприємця Іванова С.К. з аналогічною вимогою, проте ні відповіді на вимогу ні майна не отримав.

Скаржник звертає увагу колегії суддів на той факт, що на даний час не має змоги повернути позивачу майно, передане на відповідальне зберігання, оскільки воно знаходиться у підприємця Іванова С.К., а тому виконання рішення суду першої інстанції в частині повернення майна неможливе. Тому, на думку скаржника, суд першої інстанції мав би залучити підприємця Іванова С.К. у якості другого відповідача, якого зобов'язати повернути майно.

Також, на думку скаржника, суд першої інстанції при прийнятті рішення про стягнення збитків не врахував, що договір відповідального зберігання укладено на безоплатній основі, а позивач матиме змогу відшкодувати понесені витрати шляхом продажу повернутого майна.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує її доводи, вважає рішення господарського суду Волинської області від 09.12.2013 р. у справі №903/1361/13 законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Позивач пояснює, що відповідач не міг не знати особливості зберігання акумуляторів, так як є продавцем таких акумуляторів.

Також, позивач у відзиві зазначає, що підприємця Іванова С.К. суд першої інстанції правомірно не залучив у якості другого відповідача, оскільки він не є стороною договору зберігання та не несе відповідальності перед поклажодавцем.

В судовому засіданні 28.01.2014 р. представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві. Просить залишити оскаржене рішення без змін. а апеляційну скаргу - без задоволення. Додатково пояснив, що вартість акумуляторів віднесена позивачем до складу збитків, оскільки невідомо, чи будуть повернуті в майбутньому від відповідача акумулятори реалізовані та за яку ціну.

В судовому засіданні 11.02.2014 р. представник відповідача підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі. Просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Також, 11.02.2014 р. представник відповідача подав через канцелярію суду клопотання про долучення до матеріалів справи в якості доказів документів згідно переліку. Вказані документи, на його думку, свідчать, що спірне майно знаходиться у підприємця Іванова С.К.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У поданому клопотанні, всупереч приписам ст. 101 ГПК України, відповідач не обґрунтовує неможливість подання зазначених доказів до суду першої інстанції. Як свідчать матеріали справи, відповідач був належним чином повідомлений місцевим господарським судом про час та місце судового засідання. Направлена судом на адресу відповідача ухвала про призначення справи до розгляду повернута поштовим відділенняму зв`язку із закінченням терміну зберігання /а.с. 23-25/. Таким чином, клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів відхиляється колегією суддів як необґрунтоване.

Позивач не забезпечив явку представника у судове засідання 11.02.2014 р. В установленому порядку був повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення. Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представника позивача.

Дослідивши докази у справі Рівненський апеляційний господарський суд встановив:

30.11.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк - готель "Порто Маре XXI" та Приватним підприємством "Юнітек-ІТ" було укладено договір відповідального зберігання № 301112 /а.с. 7-8/.

За умовами договору (п.1.1.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Порто Маре XXI" - Депонент передає на відповідальне зберігання акумулятори Т-105, 6v, 225 А/h Виконавцю ПП "Юнітек-ІТ".

Пунктом 1.2. договору визначено, що Депонент передає майно Виконавцю згідно до акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Вартість майна, переданого на зберігання, сторонами була визначена в сумі 29844 грн. (п.1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1.3 договору виконавець зобов'язаний повернути майно Депоненту по першій вимозі в 10-денний термін.

Згідно з п. 4.3. договору у випадку неповернення майна Депоненту за першою вимогою, Виконавець повинен виплатити Депоненту неустойку у розмірі 0,1% від вартості майна за кожний день затримки.

Договір діє з моменту підписання до 30.05.2013 р., підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

05.12.2012 р. ТОВ "Парк-готель "Порто Маре XXI" по акту прийому-передачі до договору відповідального зберігання № 301112 від 30.11.2012 р. передало ПП "Юнітек-ІТ" акумулятори Т-105, 6v, 225 А/h в кількості 12 шт. вартістю 29844 грн. /а.с. 6/.

05.06.2013 р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу про повернення акумуляторів по Договору відповідального зберігання № 301112 /а.с. 17/.

26.07.2013 р. на адресу відповідача була направлена претензія № 1 про виплату неустойки та повернення майна /а.с. 13-14/, яка була отримана відповідачем 13.08.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 11/.

Відповідач на дану претензію відповіді не надав, вимоги позивача не виконав, докази виконання суду не надав.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір від 30.11.2012 р. №301112 є договором зберігання.

Згідно зі ст.936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями ст.193 ГК України, ст.ст.526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до п.2.1.3 договору виконавець зобов'язаний повернути майно Депоненту по першій вимозі в 10-денний термін.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на даний час на вимогу позивача відповідачем не повернуто прийняте на зберігання майно (акумулятори). Таким чином. суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги щодо повернення майна є підставними та підлягають до задоволення.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3969,25 грн. неустойки за період з 21.06.2013 р. по 01.10.2013 р. за 133 дні прострочення повернення майна. Місцевим господарським судом вказана позовна вимога задоволена у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із таким висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або Законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

Як визначено п.4.3. договору у випадку неповернення майна Депоненту за першою вимогою, Виконавець повинен виплатити Депоненту неустойку у розмірі 0,1% від вартості майна за кожний день затримки. Разом з тим, п. 2.1.3 договору встановлено обов'язок виконавця повернути майно Депоненту по першій вимозі в 10-денний термін.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт отримання зберігачем вимоги поклажодавця від 05.06.2013 р. про повернення майна може бути підтверджено повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, розпискою уповноваженої особи зберігача про отримання такої вимоги тощо. Однак докази отримання вказаної вимоги у матеріалах справи відсутні. Таким чином. матеріалами справи недоведена обставина отримання відповідачем вимоги про повернення майна 10.06.2013 р., яку місцевий суд помилково визнав встановленою.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, претензія позивача №1 від 26.07.2013 р. з вимогою про повернення переданого на зберігання майна отримана відповідачем 13.08.2013 р., що підтверджено повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення /а.с. 11/.

Таким чином, останнім днем виконання зобов'язання щодо повернення майна, відповідно до п.2.1.3. договору, є 23.08.2013 р. В свою чергу, оскільки таке зобов'язання відповідачем не виконане, штрафні санкції (пеня) повинні нараховуватися з дня, наступного за днем, коли зобов'язання мало бути виконане - 24.08.2013 р.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення пені. Підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 1163,92 грн. пені за період з 24.08.2013 р. по 01.10.2013 р. Розрахунок неустойки (пені) здійснений судовою колегією самостійно. а саме: 29844 грн. (вартість акумуляторів) помножено на 39 днів (період прострочення виконання зобов'язання) та помножено на 0,1%. що становить 1163,92 грн. При цьому судова колегія не виходить за межі періоду за який нарахована позивачем неустойка.

Крім того, позивач просить стягнути збитки в сумі 22488, 48 грн., що складають вартість придбаних на заміну акумуляторів. Зазначені витрати підтверджує видатковою накладною №1194 від 09.09.2013 р., платіжним дорученням №16058 від 05.09.2013 р. В обґрунтування зазначених вимог посилається на те, що через неповернення акумуляторів товариство не мало змоги заплановано надавати в сезон послуги по доставці гостей до пляжної карти та назад в готель. У зв'язку з тим, що не було акумуляторів для електрокарів позивач був змушений понести додаткові витрати з метою забезпечення гостей послугами по перевезенню на електрокарах, ці витрати полягають у закупівлі акумуляторів.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про задоволення позову у частині стягнення збитків враховуючи наступне .

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Положення ч. 1 ст. 225 ГК України кореспондуються із ч.2 ст. 22 ЦК України, яка визначає в якості збитків втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), а також зі ст. 951 ЦК України.

Заявлена позивачем до стягнення сума, визначена ним як збитки, не є збитками в розумінні ст. 225 ГК України. ст.ст. 22, 951 ЦК України. В даному випадку позивачем в порядку, визначеному ст. 33 ГПК України, не доведено факт пошкодження чи знищення майна, наявність додаткових витрат чи упущену вигоду. Крім того, місцевий господарський суд помилково послався на ст. 625 ЦК України.

Судова колегія вважає, що одночасне задоволення вимоги про повернення майна, переданого на зберігання, та стягнення вартості придбаного нового майна взамін неповернутого, призведе в даному випадку до притягнення до подвійної юридичної відповідальності відповідача за одне і те ж саме правопорушення.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 22488, 48 грн. є необґрунтованою та безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника щодо того, що місцевим господарським судом в порушення норм процесуального права не було залучено у якості другого відповідача підприємця Іванова С.К., оскільки відповідно до ч. 3 ст. 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. З позовної заяви вбачається, що позовні вимоги пред'явлено до приватного підприємства "Юнітек-ІТ". Таким чином, відсутні передбачені законом підстави для залучення підприємця Іванова С.К. до участі у справі в якості другого відповідача.

Відповідно до ст. 944 ЦК України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Згідно з ч.2 ст.943 ЦК України зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду.

В матеріалах справи відсутні докази згоди позивача на передачу підприємцю Іванову С.К. майна на зберігання. Також, відповідачем не доведено факт неможливості отримання такої згоди. Твердження відповідача про отримання згоди позивача на передачу майна на зберігання підприємцю Іванову С.К. у телефонному режимі не підтверджуються матеріалами справи.

Тому відповідач не позбавлений права в установленому порядку самостійно врегулювати свої відносини з підприємцем Івановим С.К.

Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача про неможливість повернення майна, переданого йому на зберігання, через його відсутність. Дана обставина може бути встановлена в процесі виконання судового рішення. При наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим, може бути застосована ст. 121 ГПК України.

На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що доводи відповідача викладені у апеляційній скарзі, є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не повною міроювідповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права.

За таких обставин наявні підстави, визначені ст. 104 ГПК України, для часткового скасування оскарженого рішення.

Судові збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Юнітек-ІТ" на рішення господарського суду Волинської області від 09 грудня 2013 року у справі №903/1361/13 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 09 грудня 2013 року у справі №903/1361/13 скасувати в частині стягнення 22488,48 грн. збитків. Прийняти в цій частині нове рішення. В позові відмовити.

3. Рішення господарського суду Волинської області від 09 грудня 2013 року у справі №903/1361/13 в частині стягнення 3969, 25 грн. пені скасувати частково. Стягнути з Приватного підприємства "Юнітек-ІТ" (43010, м.Луцьк, пр-т Волі, 27, ЄДРПОУ 36394963, ІПН 363949603186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Порто Маре XXI" (95800, АРК, м.Алушта, вул. Перекопська, 20/2, код ЄДРПОУ 13795277) 1163,92 грн. пені. В стягненні 2805,33 грн. неустойки відмовити.

В решті рішення господарського суду Волинської області від 09 грудня 2013 року у справі №903/1361/13 залишити без змін.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Юнітек-ІТ" (43010, м.Луцьк, пр-т Волі, 27, ЄДРПОУ 36394963, ІПН 363949603186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Порто Маре XXI" (95800, АРК, м.Алушта, вул. Перекопська, 20/2, код ЄДРПОУ 13795277) 946,28 грн. витрат по судовому збору за подання позовної заяви.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Порто Маре XXI" (95800, АРК, м.Алушта, вул. Перекопська, 20/2, код ЄДРПОУ 13795277) на користь Приватного підприємства "Юнітек-ІТ" (43010, м.Луцьк, пр-т Волі, 27, ЄДРПОУ 36394963, ІПН 363949603186) 387,11 грн. витрат по судовому збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Волинської області.

7. Матеріали справи №903/1361/13 повернути до господарського суду Волинської області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Павлюк І. Ю.