Постанова

від 15.05.2014 по справі 903/1361/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року Справа № 903/1361/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Добролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Порто Маре ХХI" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.02.14 у справі№ 903/1361/13 Господарського суду Волинської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Порто Маре ХХI" доПриватного підприємства "Юнітек-ІТ" проповернення майна, стягнення збитків та пені

за участю представників сторін від:

позивача : Герій С.В. (дов. від 08.11.13),

відповідача : не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк - готель "Порто Маре XXI" звернулося з позовом до Приватного підприємства "Юнітек-ІТ", в якому просило зобов'язати відповідача повернути акумулятори Т-105, 6v, 225 А/h в кількості 12 шт., стягнути 3 969,25 грн. неустойки у вигляді пені та стягнути 22 488,48 грн. збитків у вигляді витрат на придбання аналогічних акумуляторів. В обґрунтування зазначених вимог позивач посилався на порушення відповідачем зобов'язань за укладеним договором відповідального зберігання від 30.11.12 № 301112 в частині повернення позивачу акумуляторів зі зберігання. При цьому позивач посилався на приписи статей 525, 626, 629 Цивільного кодексу України, статей 220, 224 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.12.13, ухваленим суддею Пахолюк В.А., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи порушення відповідачем зобов'язань за договором в частині повернення отриманих на зберігання акумуляторів та завдання позивачу збитків внаслідок необхідності закупівлі аналогічних акумуляторів. При цьому суд керувався приписами статей 22, 626, 629, 936, 949 Цивільного кодексу України, статей 217, 224, 225 Господарського кодексу України.

Рівненський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Савченко Г.І. - головуючий, Миханюк М.В., Павлюк І.Ю., постановою від 11.02.14 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував в частині стягнення 22 488,48 грн. збитків та 2 805,33 грн. неустойки, прийняв у цій частині нове рішення, яким у позові відмовив, у решті рішення залишив без змін. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, апеляційний суд виходив з того, що одночасне задоволення вимоги про повернення майна, переданого на зберігання, та стягнення вартості придбаного нового майна взамін неповернутого є притягненням відповідача до подвійної юридичної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення. Часткова відмова у стягненні неустойки вмотивована апеляційним судом невірним періодом її нарахування. При цьому апеляційний суд керувався приписами статей 22, 949, 951 Цивільного кодексу України, статті 225 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк - готель "Порто Маре XXI" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначає про неврахування апеляційним судом того, що зобов'язання з повернення відповідачем майна не є відповідальністю у розумінні норм права, а є його обов'язком згідно з договором, виконання якого не звільняє від відшкодування збитків у вигляді додаткових витрат на придбання позивачем аналогічних акумуляторів. Водночас скаржник вказує на помилковий висновок апеляційного суду про недоведеність отримання відповідачем 10.06.13 вимоги щодо повернення акумуляторів, а відтак і безпідставну відмову у стягненні частини неустойки. При цьому посилається на порушення апеляційним судом приписів статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, статей 33, 44 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Приватного підприємства "Юнітек-ІТ" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом в процесі розгляду спору установлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.11.12 між ТОВ "Парк - готель "Порто Маре XXI" (депонент) та ПП "Юнітек-ІТ" (виконавець) укладено договір відповідального зберігання № 301112, за умовами якого депонент передає виконавцю на відповідальне зберігання акумулятори Т-105, 6v, 225 А/h ПП "Юнітек-ІТ", вартість яких визначена в сумі 29 844 грн. (пункти 1.1., 1.3. договору). Як убачається із матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк - готель "Порто Маре XXI" до Приватного підприємства "Юнітек-ІТ" про повернення акумуляторів Т-105, 6v, 225 А/h в кількості 12 шт., стягнення 3 969,25 грн. неустойки та стягнення 22 488,48 грн. збитків у вигляді витрат на придбання аналогічних акумуляторів. Підставою позову визначено порушення відповідачем умов договору зберігання в частині обов'язку з повернення переданого позивачем на зберігання майна. Взаємовідносини сторін за договором зберігання регулюються главою 66 Цивільного кодексу України, також на них поширюються норми глави 63 цього ж Кодексу "Послуги. Загальні положення". Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Приписами статті 949 Цивільного кодексу України визначено обов'язок зберігача повернути річ. Так, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Статтею 953 названого Кодексу унормовано, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до частини 2 статті 111 7 названого Кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. В процесі розгляду спору апеляційний господарський суд установив, що претензія позивача № 1 від 26.07.13 з вимогою про повернення переданого на зберігання майна була отримана відповідачем 13.08.13, що підтверджено повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення. Відтак, установивши обставини невиконання відповідачем вказаної вимоги у строк передбачений умовами договору, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позову щодо зобов'язання відповідача повернути отримані на зберігання акумулятори та часткове задоволення позову в щодо стягнення неустойки за неповернення майна, період якої розрахований з урахуванням вимоги від 26.07.13. Статтею 951 Цивільного кодексу України визначено підстави для відшкодування поклажодавцеві збитків пов'язаних із виконанням договору зберігання. За приписами названої статті, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості. Між тим, обставин втрати (нестачі) або пошкодження переданих на зберігання відповідачу акумуляторів апеляційним судом не установлено. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині відшкодування збитків у вигляді витрат на придбання аналогічних неповернутих акумуляторів. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами та стосуються оцінки доказів, яка знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки апеляційного суду відповідають цим обставинам і при вирішені спору апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Порто Маре ХХI" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.14 у справі № 903/1361/13 Господарського суду Волинської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець