Постанова

від 13.02.2014 по справі 910/14252/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року Справа № 910/14252/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.

суддів Бондар С.В., Палія В.В. (доповідач)

розглянувши у

відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Еверест плюс"

на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2013

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013

у справі № 910/14252/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУС

МЕДІА ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест плюс"

про стягнення 86 902, 80 грн.

за участю представників:

позивача: Сікорський С.В.- предст. (дов. від 15.12.2013)

відповідача: Петренко О.В.- предст. (дов. від 29.01.2013)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАТУС МЕДІА ГРУП" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест плюс" про стягнення 86 902,80грн. (83 400,00грн. -основного боргу, 3502,80грн. -пені), у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання із оплати наданих послуг за договором №229 про надання послуг від 25.10.2012. Позивач також просив суд стягнути з відповідача понесені судові витрати, у тому числі 4300,00грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.013 (суддя Удалова О.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 (судді Алданова С.О., Дикунська С.Я., Шевченко Е.О.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 83 400,00грн. основного боргу, 3459,39грн. пені, 1500,00грн. витрат на послуги адвоката, 1737,19грн. витрат по сплаті судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест плюс", посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В усних поясненнях на касаційну скаргу, наданих у судовому засіданні 13.02.2014, представник позивача просив суд судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 25.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАТУС МЕДІА ГРУП" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еверест плюс" (замовник) було укладено договір №229 про надання послуг, згідно умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати протягом строку дії договору, рекламні послуги з розміщення зовнішньої реклами за визначеними у додатках адресами на спеціальних конструкціях (умови щодо термінів виконання, розміру винагороди кожної окремої послуги зазначаються у додатках до даного Договору, що є невід'ємними його частинами), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконавцеві зазначені послуги.

Пунктом 3.2 вказаного договору визначено, що здача-приймання кожних окремих наданих послуг оформлюється актом здачі-приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору, за надання кожної окремої послуги, обумовленої договором, замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі, що зазначений у відповідному додатку, згідно п. 1.1 договору.

Винагорода, обумовлена п. 4.1 договору, сплачується замовником у безготівковій формі шляхом попередньої оплати у розмірі 100% до 15-го числа місяця, в якому реклама розміщується на підставі рахунку-фактури.

До вказаного договору сторонами укладено додатки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.03.2013 сторонами підписано Акт № СТ-0000096 здачі-приймання робіт (послуг), відповідно до якого виконавцем були надані, а замовником прийняті послуги за рахунком № СТ-0000077 від 01.03.2013 розміщення та обслуговування реклами (березень) на загальну суму 83400,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо оплати наданих послуг стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, за своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором про надання послуг.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями статей 525, 526 ЦК України передбачено обов'язок сторін належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язується оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням встановленого судами попередніх інстанцій факту порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати наданих рекламних послуг, судами попередніх інстанцій обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 83 400,00грн.

В силу статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено п. 5.2 договору, замовник за несвоєчасну оплату рахунків, що надані йому на підставі Договору, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Встановивши факт прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, суди попередніх інстанцій мотивовано задовольнили вимогу позивача про стягнення з відповідача неустойки (пеню), яка згідно з перерахунком суду за період прострочення з 16.03.2013 по 25.06.2013 складає 3459,39грн.

Посилання касатора на те, що Акт № СТ-0000096 здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаний зі сторони відповідача невідомою особою, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє, оскільки на даному Акті підпис особи, яка його підписала зі сторони замовника, засвідчений печаткою підприємства та даний Акт затверджений директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест плюс" із проставлянням відтиску печатки підприємства..

Що ж стосується посилання відповідача на відсутність доказів надання відповідачу рахунку-фактури на оплату замовлений послуг, то, як встановлено судами попередніх інстанцій, у Акті №СТ-0000096 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2013, який підписаний як зі сторони виконавця, так і зі сторони замовника, міститься інформація про рахунок № СТ - 0000077 від 01.03.2013.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого і постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків попередніх судових інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення та постанови відсутні.

В частині відшкодування витрат на правову допомогу, судові акти попередніх інстанцій не оскаржуються, відповідно, у касаційному порядку не переглядаються.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест плюс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 у справі № 910/14252/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді С.В. Бондар

В.В. Палій