Постанова

від 06.02.2014 по справі 803/2833/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року Справа № 803/2833/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А. Я.,

при секретарі судового засідання Піянзіну О. К.,

за участю представників позивача Матчука Ю.С., Тарана О.П.,

представника відповідача - 1 Пивовара В.В.,

прокурора Квятковського М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клеодора-М» до Ягодинської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, за участю Прокурора Волинської області про визнання дій неправомірними, про скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та стягнення надмірно сплачених платежів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клеодора-М» (далі - ТзОВ «Клеодора-М») звернулося в суд із позовом до Ягодинської митниці Міндоходів (далі - відповідач-1, Ягодинська митниця), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - відповідач-2, ГУ ДКС у Волинській області) про визнання дій неправомірними, скасування рішення про коригування митної вартості від 9 грудня 2013 року №205000006/2013/000128/1, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 грудня 2013 року №205000004/2013/00010 та стягнення надмірно сплаченої суми митних платежів в розмірі 23 410 грн. 08 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ягодинською митницею необґрунтовано та неправомірно було відмовлено у здійсненні митного оформлення кузова до легкового автомобіля MERCEDES BENZ, модель W221, що використовувався, 2001 року випуску, номер кузова: WDD 2211761А413982, тип кузова - седан, чорного кольору за ціною 20 010 євро, придбаного позивачем згідно контракту купівлі-продажу №01-09/02 від 2 вересня 2013 року.

ТзОВ «Клеодора-М» через представника для митного оформлення й митного контролю товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон, було надано відповідачу-1 усі необхідні документи. В графах 12, 45 вантажно-митної декларації (далі - ВМД) №205060000/2013/028313 від 29 листопада 2013 року позивачем було вказано митну вартість у розмірі 20 010 євро (217 716 грн. 28 коп.), визначену за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до наданих відповідачу-1 документів та в порядку, передбаченому статтею 60 Митного кодексу України.

За результатами розгляду 10 грудня 2013 року відповідачем-1 була оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - картка відмови) №205000004/2013/00010, в зв'язку з невідповідністю заповнення граф 12, 45 ВМД вимогам пунктів 2, 3 статті 53 Митного кодексу України. У цій же картці відмови визначено умову, виконання якої забезпечує можливість здійснення митного оформлення - привести рівень митної вартості у відповідності до рішення про визначення митної вартості від 9 грудня 2013 року №205000006/2013/000128/1 (далі - рішення). Згідно зазначеного рішення Ягодинською митницею було визначено митну вартість товару за резервним методом та визначено її в сумі 26 680 євро, що становить 292 626 грн. 11 коп. (по курсу Національного банку України (далі - НБУ) станом на 10 грудня 2013 року 10,96799500 грн./євро).

Таким чином, різниця між митною вартістю, визначеною митницею та митною вартістю, визначеною декларантом становить 6 670 євро на користь першої. З метою подальшого збуту придбаного товару 10 грудня 2013 року позивачем через представника подано для митного оформлення товару нову ВМД №205060000/2013/029224, вказавши у ній митну вартість, визначену посадовими особами відповідача Ягодинської митниці. Митне оформлення у цьому випадку проводилось із застосуванням гарантійних зобов'язань - грошової застави.

Вважає, що у Ягодинської митниці не було підстав для відмови у митному оформленні товару через невідповідність заповнення граф 12, 45 ВМД вимогам статті 53 Митного кодексу України.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, додатково пояснили, що експортна декларація необхідна в процесі митного оформлення імпорту для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, визначеної за першим методом - ціною договору (контракту), проте ТзОВ «Клеодора-М» проводить розмитнення імпортованого товару за митною вартістю, визначеною згідно Митного кодексу України за іншими методами в їх послідовності. В зв'язку з чим вважають, що товариством надано всі документи, що дають можливість визначити митну вартість за другорядним методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Просили визнати неправомірними дії Ягодинської митниці щодо прийняття картки відмови та рішення про коригування митної вартості, скасувати рішення про коригування митної вартості від 9 грудня 2013 року №205000006/2013/000128/1, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 грудня 2013 року №205000004/2013/00010 та стягнути надмірно сплачену суму митних платежів в розмірі 23 410 грн. 08 коп.

Представник відповідача-1 Ягодинської митниці в поданому письмовому запереченні від 29 січня 2014 року та в судовому засіданні пред'явленні позовні вимоги заперечив, з наступних підстав.

Під час митного оформлення товару, задекларованого ТзОВ «Клеодора-М», у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей. Зокрема, контракт №01-09/02 від 2 вересня 2013 року, на виконання якого здійснювалося митне оформлення, укладений між сторонами, що розташовані у різних частинах світу (Республіка Панама і Україна), а також документи, що подані під час митного оформлення не давали змоги застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, оскільки містили різні вартісні показники. На підставі викладеного, посадовою особою органу доходів і зборів 9 грудня 2013 року було прийняте рішення про коригування митної вартості №205000006/2013/000128/1.

У зв'язку з неподанням копії декларації країни відправлення посадовою особою митного органу 10 грудня 2013 року була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205000004/2013/00010.

Крім того, згідно рішення про коригування митної вартості №205000006/2013/000128/1 від 9 грудня 2013 року декларанту було відомо про необхідність подання документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана.

На підставі вищевикладеного, вважає, що рішення про коригування митної вартості від 9 грудня 2013 року №205000006/2013/000128/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 грудня 2013 року №205000004/2013/00010 прийняті у відповідності до вимог Митного кодексу України, а тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач-2 ГУ ДКС України у Волинській області в поданому письмовому запереченні №15-08/107-663 від 27 січня 2014 року позов не визнав. Вказує, що на виконання Бюджетного кодексу України розроблено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787. Разом з тим зазначає, що позивач не надав жодних доказів які б підтверджували факт перерахування надмірно сплачених коштів до Державного бюджету України, а тому підстави для стягнення надмірно сплачених митних платежів в розмірі 23 410 грн. 08 коп. відсутні. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області в судове засідання призначене на 6 лютого 2014 року представника не направило, хоча належним чином було повідомлене про дату, час і місце судового розгляду справи.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповідності до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено у відсутності відповідача-2 Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем 29 листопада 2013 року до підрозділу митного оформлення митного поста «Ковель» через представника-декларанта було подано для митного оформлення кузов до легкового автомобіля MERCEDES BENZ, модель W221, що використовувався, 2001 року випуску, номер кузова: WDD 2211761А413982, тип кузова - седан, чорного кольору, придбаного позивачем згідно контракту купівлі-продажу №01-09/02 від 2 вересня 2013 року за ціною 20 010 євро.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, декларантом для митного оформлення товару були подані: уніфікована митна квитанція МД-1 серії 20502Е від 25 листопада 2013 року; картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №205/2012/0000447 від 28 листопада 2012 року; висновок експертного дослідження №10747 від 26 листопада 2013 року; рахунок-фактура (інвойс) №2336К від 25 листопада 2013 року; контракт №01-09/02 від 2 вересня 2013 року; специфікація №2336К від 25 листопада 2013 року до контракту №01-09/02 від 2 вересня 2013 року; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами від 1 жовтня 2013 року; рішення державного підприємства «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі - ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації») №3214д/2-5 від 26 листопада 2013 року; рішення ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» №3449д/2-5 від 1 листопада 2013 року; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 25 листопада 2013 року; копія сторінки 1090 із каталогу SchwackeListe 08/13.

В графах 12 та 45 ВМД №205060000/2013/028313 від 29 листопада 2013 року декларантом вказано митну вартість товару у розмірі 20 010 євро. або 217 716 грн. 28 коп. (по курсу НБУ станом на 29 листопада 2013 року 10,864086 грн./євро), за другорядним методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що передбачений статтею 60 Митного кодексу України.

На підставі частини шостої статті 54 Митного кодексу України Ягодинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості від 9 грудня 2013 року №205000006/2013/000128/1, яким встановлено митну вартість товару на рівні 26 680 євро, що становить 292 626 грн. 11 коп. по курсу НБУ станом на 10 грудня 2013 року.

Митну вартість визначено Ягодинською митницею за резервним методом згідно із статтею 64 Митного кодексу України на підставі Методики товарознавчої експертизи із врахуванням каталогу SchwackeListe 08/13.

Декларанту був наданий перелік додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана, а саме: копія декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

10 грудня 2013 року Ягодинською митницею було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205000004/2013/00010.

Різниця між митною вартістю визначеною відповідачем та митною вартістю визначеною декларантом за другорядним методом склала 6 670 євро.

10 грудня 2013 року позивачем через декларанта подано нову ВМД №205060000/2013/029224 вказавши у графах 12 та 45 якої, митну вартість, визначену органом доходів і зборів. Митне оформлення проведено за резервним методом із застосуванням гарантійних зобов'язань - грошової застави.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою, другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування..

Надані позивачем письмові докази підтверджують, що визначення митної вартості кузова до легкового автомобіля MERCEDES BENZ, який імпортувався за ВМД від 29 листопада 2013 року №205060000/2013/028313, здійснювалося декларантом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що підтверджують митну вартість в порядку, визначеному статтею 60 Митного кодексу України.

Згідно із приписами статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів.

Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Судом встановлено, що декларуючи договірну вартість товару згідно із ВМД від 29 листопада 2013 року №205060000/2013/028313, тобто, за другорядним методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, встановленим статтею 60 Митного кодексу України, позивач керувався: контрактом №01-09/02 від 2 вересня 2013 року: інформацією з каталогу SchwackeListe 08/13 стор. 1090, згідно якого вартість автомобіля марки MERCEDES BENZ, моделі W 221, 2011 року випуску становить 33 350 євро; висновком експертного дослідження №10747 від 26 листопада 2013 року; висновком експертного авторизованого дослідження №8546 від 6 грудня 2013 року; ВМД №205060000/2013/021818 від 23 серпня 2013 року; ВМД №205060000/2013/019987 від 7 серпня 2013 року.

Пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Разом з тим, відповідно до частини восьмої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Проте, позивачем було надано митному органу всі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, що дають можливість визначити митну вартість за другорядним методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

У судовому засіданні відповідачем Ягодинською митницею не подано жодного доказу того, що в нього виникли обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митного оформлення товару та не наведено обґрунтованих підстав щодо неможливості застосувати другорядний методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Суд не заперечує права митного органу щодо самостійного визначення митної вартості товарів, однак, це повинно відбуватись із дотриманням чинного законодавства, з використанням повноважень, обґрунтовано, тобто з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, з врахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

В даному випадку при прийнятті оскаржуваного рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України органом доходів і зборів в повній мірі не виконані вищезазначені норми.

Враховуючи вищевикладене, рішення про коригування митної вартості товарів від 9 грудня 2013 року за №205000006/2013/000128/1 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 грудня 2013 року за №205000004/2013/00010 винесені з порушенням вимог чинного митного законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимоги про стягнення надмірно сплаченої суми митних платежів в розмірі 23 410 грн. 08 коп. суд зазначає наступне.

Правова позиція щодо стягнення надмірно сплаченої суми митних платежів викладена у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року (справа №21-439а13), яка в силу статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України.

Так, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши справу №21-439а13, висловила правову позицію, що суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму податку на додану вартість, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Тобто висновок суду щодо правомірності стягнення із державного бюджету на користь підприємства суми податку на додану вартість, що відповідає різниці між податком, нарахованим на митну вартість, визначену за другорядним методом, і податком, нарахованим на таку вартість, визначену за резервним методом, не ґрунтується на правильному застосування норм матеріального права.

З огляду на вказане вище, суд дійшов до висновку про невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки позивач повинен вирішувати питання про повернення сум надміру сплачених платежів в порядку, встановленому законодавством України, зокрема: Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787.

Отже, в цій частині позову відносно майнових вимог позивача слід відмовити.

Крім того, вирішуючи позовну вимогу в частині визнання неправомірними дій Ягодинської митниці щодо прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 грудня 2013 року №205000004/2013/00010 та рішення про коригування митної вартості від 9 грудня 2013 року №205000006/2013/000128/1 суд враховує, що юридичні наслідки для позивача виникли на підставі рішення про коригування митної вартості та картки відмови, а не внаслідок дій відповідача щодо прийняття таких рішень. Разом з тим, позивачем не доведено, а судом не встановлено порушення Ягодинською митницею процедури прийняття вказаних рішень.

За таких обставин суд вважає, що безпосередньо діями відповідача права та законні інтереси позивача порушені не були, а відтак позов в обумовленій частині до задоволення не підлягає.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач-1 Ягодинська митниця як суб'єкти владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 9 грудня 2013 року за №205000006/2013/000128/1 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 грудня 2013 року за №205000004/2013/00010, а тому адміністративний позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету України слід стягнути понесені позивачем витрати по сплаті судового збору відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ягодинської митниці Міндоходів про коригування митної вартості від 9 грудня 2013 року за №205000006/2013/000128/1.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Ягодинської митниці Міндоходів від 10 грудня 2013 року за №205000004/2013/00010.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Клеодора-М» (43000, м. Луцьк, вул. Індустріальна, 2, код ЄДРПОУ 35594273) в дохід держави несплачений судовий збір у сумі 1 479 (одна тисяча чотириста сімдесят дев'ять) грн. 63 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А. Я. Ксензюк