Ухвала

від 29.05.2014 по справі 803/2833/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року Справа № 876/2709/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Клюби В.В., Яворського І.О.

з участю секретаря судового засідання: Саламахи О.І.

представника позивача: Тарана О.П.

представника позивача: Матчука Ю.С.

представника відповідача: Пивовара В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клеодора-М» до Ягодинської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, за участю Прокурора Волинської області про визнання дій неправомірними, -

в с т а н о в и в :

В грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Клеодора-М» (далі - ТзОВ «Клеодора-М») звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправними дії Ягодинської митниці Міндоходів щодо прийняття картки відмови у прийнятті митної декларації № 205000004/2013/00010 від 10.12.2013 р., рішення про коригування митної вартості товарів № 205000006/2013/000128/1 від 09.12.2013 р., скасувати рішення про коригування митної вартості товарів, картку відмови у прийняті митної декларації та стягнути із державного бюджету на розрахунковий рахунок товариства надмірно сплачені кошти за митне оформлення товарів, мито в сумі 7315,65 грн. та податок на додану вартість в розмірі 16094,43 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 р. позов було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані рішення Ягодинської митниці Міндоходів про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржила Ягодинська митниця Міндоходів. Апеляційну скаргу мотивує тим, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом. Крім того, зазначає, що на вимогу митниці декларант не надав експортну декларацію, натомість надав лист сумнівного характеру, у якому міститься відповідь про неможливість надати експортну декларацію. Тому просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 р. скасувати та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволені позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта Пивовара В.В., який просив задовольнити апеляційну скаргу, представників позивача Тарана О.П. та Матчука Ю.С., які просили відхилити апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що 29.11.2013 р. ТзОВ «Клеодора-М» для митного оформлення кузова до легкового автомобіля «MERCEDES BENZ», модель W221, що використовувався, 2001 року випуску, номер кузова WDD2211761А413982, тип кузова - седан, чорного кольору, придбаного позивачем, що імпортуються на митну територію України згідно контракту купівлі-продажу № 01-09/02 від 02.09.2013 р., було подано митну декларацію № 205060000/2013/028313 із заявленою митною вартістю 20010 євро.

Позивачем для митного оформлення та митного контролю було подано уніфікована митна квитанція МД-1 серії 20502Е від 25.11.2013 р.; картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 205/2012/0000447 від 28.11.2012 р.; висновок експертного дослідження № 10747 від 26.11.2013 р.; рахунок-фактура (інвойс) № 2336К від 25.11.2013 р.; контракт № 01-09/02 від 02.09.2013 р.; специфікація № 2336К від 25.11.2013 р. до контракту № 01-09/02 від 02.09.2013 р.; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами від 01.10.2013 р.; рішення державного підприємства «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» № 3214д/2-5 від 26.11.2013 р.; рішення ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» № 3449д/2-5 від 01.11.2013 р.; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 25.11.2013 р.; копія сторінки 1090 із каталогу SchwackeListe 08/13.

Відповідно до другорядного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що передбачений ст.60 Митного кодексу України (далі - МК України), в графах 12 та 45 ВМД № 205060000/2013/028313 від 29.11.2013 р., декларантом було вказано митну вартість товару у розмірі 20010 євро, проте Ягодинською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості № 205000006/2013/000128/1 від 09.12.2013 р., яким встановлено митну вартість на рівні 26680 євро, за резервним методом згідно ст.64 МК України на підставі Методики товарознавчої експертизи із врахуванням каталогу SchwackeListe 08/13.

10.12.2013 р. Ягодинською митницею було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205000004/2013/00010, де різниця між митною вартістю визначеною відповідачем та митною вартістю визначеною декларантом за другорядним методом склала 6670 євро.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав митному органу всі документи, передбачені ст.53 МК України, що дають можливість визначити мину вартість за другорядним методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а відповідачем не подано жодного доказу того, що в нього виникли обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митного оформлення товару та не наведено обґрунтованих підстав щодо неможливості застосування другорядного методу митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 цього Кодексу наведено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Статтею 55 МК України визначено порядок коригування митної вартості товарів та вимоги що письмового рішення про коригування заявленої митної вартості товарів; право декларанта на проведення консультацій, в тому числі письмових, з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Статтею 57 МК України врегульовано процедуру визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту за методами, основним з яких є перший метод визначення митної вартості товарів - за ціною договору (вартість операції). Також зазначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Виходячи із зазначеного колегія суддів вважає, що у разі незгоди Митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог ст.57 МК України зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних мотивів, проте ці вимоги закону Митниця не виконала.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня, 7 лютого, 14 листопада 2011 року та 6 лютого, 11 вересня 2012 року (№№ 21-56а10, 21-76а10, 21-213а11, 21-418а11, 21-245а12 відповідно.

Згідно ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.7 ст.55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Разом з тим, відповідно до ч.8 ст.55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, що декларуючи договірну вартість товару згідно із ВМД № 205060000/2013/028313 від 29.11.2013 р., тобто за другорядним методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, позивач керувався контрактом № 01-09/02 від 02.09.2013 р.; інформацією з каталогу SchwackeListe 08/13 стор.1090, згідно якого вартість вказаного вище автомобіля становить 33350 євро; висновком експертного дослідження № 10747 від 26.11.2013 р.; висновком експертного авторизованого дослідження № 8546 від 06.12.2013 р.; ВМД № 205060000/2013/021818 від 23.08.2013 р.; ВМД № 205060000/2013/019987 від 07.08.2013 р.

Колегія суддів вважає, що митницею не доведено наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару, а тому відомості про заявлену ТзОВ «Клеодора-М» митну вартість є об'єктивними та такими, що піддаються обчисленню і підтверджуються документально.

На думку колегії суддів, відмова відповідача у визначенні митної вартості товарів за ціною, яка зазначена у поданих до ВМД № 205060000/2013/028313 від 29.11.2013р. та визначення митної вартості без дотримання вимог МК України є противоправними, спричиняє збитки суб'єкту господарювання.

Беручи до уваги встановлені факти, колегія суддів вважає, що Ягодинська митниця здійснивши митне оформлення товарів за шостим (резервним) методом, не надала доказів того, що на підставі поданих документів неможливо було визначити митну вартість за іншими методами та не довела, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, були недостатніми чи такими, що в сукупності викликали сумнів в достовірності інформації, в тому числі і щодо ціни, а не проведення консультацій обмежило право позивача щодо застосування методів, відмінного від резервного, що дає суду підстави визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 29.11.2013 р.

Аналогічна правова позиція щодо скасування відповідних рішень митного органу висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.05.2012 р. по справі № 21-91а12, яка у відповідності до ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, Ягодинською митницею не доведено правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року по справі № 803/2833/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : В.В. Клюба

І.О. Яворський

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 03.06.2014 р.