Постанова

від 11.02.2014 по справі 818/8261/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 р. Справа № 818/8261/13-а

Головуючий 1 інстанції: Соп'яненко О.В.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Шабанова С.О.

за участю:

представників позивача - Макаренко М.А., Волик О.С., Артамонов В.О., Халупко В.М.

представників відповідача - Іващенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2013р. по справі № 818/8261/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Суми»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Богдан-Авто Суми», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми Головного управління Міндоходів у Сумській області від 04.10.13 р. № 0000582203 про збільшення зобов'язання з податку на прибуток на 1386186,0 грн. та застосовування штрафних санкцій в розмірі 346546,5 грн., № 0000592203 про збільшення зобов'язання з ПДВ на 614874,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 153718,5 грн., № 0000602203 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ в сумі 1823,0 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.13 р. по справі № 818/8261/13-a позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.13 р. по справі № 818/8261/13-a та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши судове рішення, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 690/2203/37784932/61 від 04.09.13 р. документальної позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.12 р. по 31.12.12 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 14.1.267 ст. 14, п. 138.1, п. 138.4, п. 138.10.5, п. 138.5.5 ст. 138 ПК України, які призвели до заниження зобов'язань по податку на прибуток за 1 квартал 2012 р. на 84610,0 грн., за півріччя 2012 р. на 287693,0 грн., за три квартали 2012 р. на 514824,0 грн. та за 2012 р. на 1386186,0 грн.; п. 198.1 ст. 198 ПК України, які призвели до заниження ПДВ в загальній сумі 614874,0 грн.

Виявлені порушення перевіряючі пов'язують з не включенням до складу інших доходів суми фінансової допомоги, отриманої за договорами, укладеними позивачем з ТОВ «Компанія з управління активами «Фьюжн Капітал Партнерз», яке діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Богдан-Капітал», оскільки за своєю суттю отримані кошти є позикою, а позикодавець не є фінансовою установою. За таких підстав отримані кошти слід вважати фінансовою допомогою в розумінні п. 14.1.257 ст. 14 ПК України, які були отримані від засновника та не повернуті протягом 365 днів, а тому позивач мав включити отримані суми до складу доходів.

Задовольняючи позов в цій частині вимог, суд першої інстанції процитував зміст п. 14.1.257 ст. 14, п. 135.1, п. 135.5.5 ст. 135 ПК України, ст. 29 та ст. 30 Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (діяв на момент виникнення правовідносин та укладання договорів позики) і зробив висновок про наявність у ТОВ «Компанія з управління активами «Фьюжн Капітал Партнер» права надавати позики, а у позивача відсутній обов'язок включати суми отриманої позики до доходу відповідного звітного періоду.

На обґрунтування даних висновків суд першої інстанції вказав на те, що позивачем з ТОВ «Компанія з управління активами «Фьюжн Капітал Партнерз», яке діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Богдан-Капітал», були укладені договори позики № П-47/11 від 20.10.11 р. на суму 1390000,0 грн., № П-127/11 від 28.12.11 р. на суму 1895000,0 грн., № П-20/12 від 18.01.12 р. на суму 280000,0 грн., № П-66/12 від 02.03.12 р. на суму 240683,0 грн., № П-105/12 від 18.04.12 р. на суму 950000,0 грн. (т. 1. а.с. 152-166), за якими кошти отримувались позивачем від ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Богдан-Капітал» на умовах повернення та зі сплатою за користування коштами 18% річних. Заборгованість позивача перед позикодавцем становить 3285000,0 грн.

На підставі наведених фактів суд першої інстанції визнав безпідставним твердження відповідача про те, що кошти надавались ТОВ «Компанія з управління активами «Фьюжн Капітал Партнерз», оскільки в п. 1.1 усіх зазначених договорів передбачено надання позики за рахунок активів ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Богдан-Капітал», з яким мав партнерські відносини ТОВ «Компанія з управління активами «Фьюжн Капітал Партнерз» на підставі договору (т. 3 а.с. 60-66).

Також суд першої інстанції визнав безпідставним твердження відповідача про те, що ТОВ «Компанія з управління активами «Фьюжн Капітал Партнерз» та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Богдан-Капітал» не є фінансовими установами та не мають права надавати позики, оскільки відповідно ліцензій ТОВ «Компанія з управління активами «Фьюжн Капітал Партнерз» здійснює професійну діяльність на фондовому ринку - діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами) (т. 3 а.с. 58-59), надане до матеріалів справи свідоцтво підтверджує те, що ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Богдан-Капітал» включено до Державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів та внесено до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування, тобто є фінансовою установою (т. 3 а.с. 69-70).

За висновками суду першої інстанції, можливість надання ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Богдан-Капітал» позик підтверджується тим, що в інвестиційної декларації цього господарюючого суб'єкта до складу його активів можуть входити боргові зобов'язання з урахуванням вимог та/або обмежень, встановлених чинним законодавством України та нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, заставними, договорами позики та в інший спосіб, не заборонений законодавством України. Активи Фонду, крім іншого, формуються за рахунок інших доходів від інвестиційної діяльності (проценти за позиками, орендні (лізингові) платежі) (т. 3 а.с. 67). Відповідно ст. 29 Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» управління активами інститутів спільного інвестування (ІСІ) здійснює компанія з управління активами (КУА), а в ст. 30 зазначено, що КУА під час провадження нею діяльності з управління активами ІСІ не має права, зокрема: надавати позику або кредит за рахунок активів ІСІ, укладати договори купівлі-продажу, позики або кредиту з пов'язаними особами, крім договорів з торговцями цінними паперами щодо розміщення та викупу цінних паперів ІСІ. Разом з тим, в ст. 34 вказаного Закону передбачено, що до складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов'язання емітентів, частка у корпоративних правах яких входить до складу активів цього фонду. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, облігаціями (у тому числі конвертованими) та договорами позики. При цьому також зазначено, що надання позик третім особам за рахунок грошових коштів венчурного фонду не дозволяється.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції зробив висновок про те, що корпоративний інвестиційний фонд не має права надавати кредити, але має право надавати позики тим емітентам, частка у корпоративних правах яких входить до складу активів цього фонду, а протоколом № 1 від 19.09.11 р. загальних зборів учасників ТОВ «Богдан-Авто Суми» ПАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний фонд «Богдан-Капітал» увійшло до складу засновників ТОВ «Богдан-Авто Суми» та отримало частку в розмірі 9% голосів, що належала ОСОБА_1. (т. 3 а.с. 32-33). На момент укладання договорів позики частка в ТОВ «Богдан-Авто Суми» вже входила до складу активів ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Богдан-Капітал».

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що відповідно приписам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. При цьому надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа. Кредитною установою в розумінні вказаного Закону є фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик. В цьому ж Законі вказано, що фінансовою установою є юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а фінансовими послугами є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. При цьому фінансовими вважаються такі послуги: випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; довірче управління фінансовими активами; діяльність з обміну валют; залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання гарантій та поручительств; переказ грошей; послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; торгівля цінними паперами; факторинг.

Відповідно Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів і Україні» діяльність з управління активами - професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від власного імені або на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інституційним інвесторам на праві власності. Саме на виконання такої діяльності ТОВ «Компанія з управління активами «Фьюжн Капітал Партнерз» була отримана ліцензія. Оскільки вказаний суб'єкт господарювання не був внесений до Державного реєстру фінансових установ в порядку, встановленому відповідним законом, то висновки суду першої інстанції про те, що він є фінансовою установою є безпідставним.

Також слід відмітити, що в залучених до матеріалів справи договорах позики, укладених позивачем з ТОВ «Компанія з управління активами «Фьюжн Капітал Партнерз», останній діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Богдан-Капітал» на підставі договору на управління активами № 1/КУА-11 від 11.06.11 р.

Із змісту даного договору вбачається, що сторони узгодили, що компанія з управління активами зобов'язана діяти в інтересах Фонду (формувати інвестиційний портфель відповідно до інвестиційної декларації з метою отримання максимального доходу при мінімально можливих ризиках, з урахуванням умов, зазначених у договорі про управління активами, кон'юнктури ринку цінних паперів, ризику вибору контрагента та інших факторів ризику); аналізувати інформацію щодо зміни вартості цінних паперів та приймати оперативні рішення щодо цінних паперів, які перебувають у портфелі Фонду; вимагати наступного робочого дня, після проведення операцій з цінними паперами, від торговця цінними паперами звіт про здійснення операцій з цінними паперами у формі, передбаченій відповідним договором; дотримуватися у своїй діяльності з управління активами Фонду вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; подавати до ДКЦПФР документи на зупинення обігу акцій Фонду у випадках та порядках, передбачених законодавством; готувати проекти інформаційних повідомлень про випуски акцій Фонду, що здійснюються з метою спільного інвестування; подавати на реєстрацію в ДКЦПФР регламент, проспект емісії акцій та зміни до них, укладати та розривати договори з аудитором (аудиторською фірмою), торговцем цінними паперами, депозитарієм, незалежним оцінювачем майна; організовувати розміщення та викуп розміщених акцій Фонду відповідно до регламенту та проспекту емісії акцій Фонду; залучати (у разі необхідності та відповідно до регламенту, проспекту емісії) до процесу розміщення та викупу цінних паперів Фонду торговця цінними паперами шляхом укладання відповідних договорів та контролю за їх виконанням; забезпечувати вільний доступ інвесторів до інформації, що міститься у проспекті емісії акцій Фонду, регламенті та змінах до них; розраховувати вартість чистих активів Фонду, подавати звітність про результати діяльності Фонду до ДКЦПФР, а також забезпечувати публікацію такої звітності відповідно до законодавства.

Також сторони передбачили, що компанія з управління активами має право: отримувати необхідні документи та інформацію від Фонду для здійснення управління активами Фонду; отримувати винагороду за свою діяльність відповідно до розділу 5 цього Договору; отримувати відшкодування своїх витрат в разі здійснення викупу цінних паперів Фонду за рахунок коштів Компанії з управління активами, в порядку передбаченому чинним законодавством України; від імені Фонду, без довіреності, представляти його інтереси перед третіми особами та вступати з ними в майнові та немайнові відносини; вимагати скликання позачергових зборів акціонерів Фонду у випадках, визначених чинним законодавством України та Статутом Фонду.

Наведене свідчить про те, що даним договором ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Богдан-Капітал» не уповноважувало ТОВ «Компанія з управління активами «Фьюжн Капітал Партнерз» укладати від його імені договори позики, а тому при укладанні договорів позики з позивачем діяв без належних повноважень, що суперечить приписам п. 2 ст. 203 ЦК України. Таким чином, не будучи фінансовою (кредитною) установою, не маючи повноважень від позикодавця, ТОВ «Компанія з управління активами «Фьюжн Капітал Партнерз» не мало права укладати договори позики.

Зважаючи на те, що кошти позивачем були отримані з рахунків ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Богдан-Капітал» фактично без укладання відповідного договору позики, то і вони не можуть вважати позикою, а підпадають під визначення фінансової допомоги в розумінні п. 14.1.257 ст. 14 ПК України і підлягають оподаткуванню в порядку ст. 135 ПК України.

Оскільки договори позики № П-47/11 від 20.10.11 р. на суму 1390000,0 грн., № П-127/11 від 28.12.11 р. на суму 1895000,0 грн., № П-20/12 від 18.01.12 р. на суму 280000,0 грн., № П-66/12 від 02.03.12 р. на суму 240683,0 грн., № П-105/12 від 18.04.12 р. на суму 950000,0 грн. укладені з порушенням вимог п. 2 ст. 203 ЦК України, до них підлягають застосуванню наслідки, передбачені ст. 215 та ст. 216 ЦК України, а тому у позивача відсутні законні підстави для віднесення до витрат нараховані відсотки по цим договорам.

Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла до висновку про неправомірність судового рішення в цій частині, що свідчить про наявність підстав для його скасування в цій частині.

Задовольняючи позов в решті вимог, суд першої інстанції процитував зміст пунктів 198.2-198.3 ст. 198 ПК України і зробив висновок про правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «Хюмер України», з ТОВ «Хюндай Мотор Україна» та з ТОВ «Субару Україна», оскільки у періоді, який перевірявся, позивач придбавав запасні частини та матеріали, про що оформлені видаткові та податкові накладні, документи складського обліку, що підтверджується реєстрами прибуткових документів, отриманих податкових накладних, реєстром складський документів та не спростовується відповідачем (т. 1 а.с. 208-235, т. 2 а.с. 1-59). Оплата проведена в безготівковій формі, що підтверджується випискою по рахунку в банку (т. 1 а.с. 167-183).

Також суд першої інстанції зазначив, що використання придбаних товарів при ремонті та обслуговуванні автомобілів оформлювалось документами про рух ТМЦ, актами виконаних робіт, реєстри яких надано позивачем (т. 2 а.с. 60-135). Витрати на придбання товарів відображено позивачем в складі витрат в деклараціях з податку на прибуток підприємств, а ПДВ, сплачений в ціні товару, в складі податкового кредиту в деклараціях з ПДВ (т. 1 а.с. 147-218).

В постанові суду першої інстанції зазначено, що суд визнав безпідставними посилання відповідача на відсутність ТТН, оскільки перевірка проводилась в період з 19.08.13 р. по 28.08.13 р. Їй передував письмовий запит ДПІ у м. Сумах № 4667/18-19-22-04 від 28.08.13 р. про надання пояснень та документи на підтвердження придбання автозапчастин та транспортні документи (т. 1 а.с. 131). У відповідь на вказаний запит позивач супровідним листом вих. № 452 від 29.08.13 р. направив відповідачу запитані документи. Перелік документів в супровідному листі не наведений, однак відповідач акти про відмову надати документи у відповідності до п. 85.6 ст. 85 ПК України не складав. Крім того, позивач подав заперечення від 24.09.13 р. на акт перевірки (т. 1 а.с. 133-142) з додатковими документами, в т.ч. копії ТТН. Заперечення були розглянуті відповідачем, однак у відповіді на заперечення не наведено будь-яких мотивів неприйняття до уваги наданих ТТН, що суперечить приписам абз. 2 п. 44.6 ст. 44 ПК України.

Наведені факти суд першої інстанції визнав достатніми доказами для висновків про неправомірність проведених відповідачем донарахувань зобов'язань по ПДВ.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в постанові суду першої інстанції лише вказані договори, укладені позивачем з вищевказаними контрагентами без будь-якої правової оцінки, без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, без з'ясування використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, тобто без дослідження всіх суттєвих обставин по даній справі.

Залучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що позивач уклав з ТОВ «Хюмер України» договір № 97 від 11.10.11 р., предметом якого є поставка товару, найменування, кількість, вартість за одиницю та загальна вартість вказуються у накладних. Загальна вартість товару за цим договором не узгоджена.

В договорі також узгоджено, що товар поставляється протягом 10 днів з моменту здійснення 100% передоплати, але може бути поставлений у коротший строк. При цьому договором передбачено попереднє узгодження номенклатури товару, після чого проводиться передоплата, але можливо проведення оплати товару протягом 14 днів після поставки за домовленістю сторін. Як вказано в договорі, поставка здійснюється партіями на підставі узгоджених накладних. Поставка товару передбачена самовивозом або доставкою постачальником на склад позивача. Супровідними документами на поставлений товар визначені видаткові накладні (ТТН), податкові накладні, керівництво по експлуатації, сертифікати відповідності.

Слід відмітити, що в ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно приписам п. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що позивач не надавав докази про попереднє узгодження номенклатури товару і проведення передоплати, наявності домовленості на поставку товару без передоплати. В наданих позивачем документах взагалі відсутній перелік товарів та супровідні документи до нього, що свідчить про те, що учасники вказаного правочину не узгодили предмет договору в порядку, встановленому самим договором, тобто не дотримали приписів вищенаведених норм, а тому слід зробити висновок про невідповідність вказаного правочину вимогам п. 1 ст. 203 ЦК України і необхідність застосування до нього наслідків, передбачених ст. 215 та ст. 216 ЦК України.

Також позивачем був укладений з ТОВ «Хюндай Мотор Україна» дилерський договір № ДД0057 від 31.12.11 р., предметом якого є призначення позивача (дилера) на правах неексклюзивності для реалізації продукції виробника на території Сумської області згідно спільних попередніх узгоджених планів закупівлі продукції (додаток №1 та № 2). При цьому дилер зобов'язаний популяризувати продукцію у своєму регіоні шляхом маркетингу, забезпечення рівня культури продажу, сервісного обслуговування, забезпечення запасними частинами. За цим договором дистриб'ютор відшкодовує дилеру витрати по виконанню гарантійного ремонту автомобілів, проданих через уповноважену дилерську мережу «Hyundai», а також офіційними дилерами інших країн, згідно встановлених на них гарантійних зобов'язань виробника та дистриб'ютора, здійснює технічну та інформаційну підтримку, контролює міру відповідальності дилера, визначає ціни на продукцію, що поставляється, і вартість нормо-годин при відшкодуванні гарантійних ремонтів. В розділі «Вартість товару та порядок оплати» передбачено, що оплата здійснюється згідно виставлених рахунків-фактур, а в розділі «Заказ та поставка» узгоджено, що заказ на автомобілі оформлюється у письмовій формі, а на запасні частини та аксесуари - електронною поштою.

Позивачем до матеріалів справи не надавалися передбачені наведеним договором узгоджені плани, виставлені рахунки-фактури, заявки на поставку продукції. Наявні в матеріалах справи реєстри складських документів, руху ТМЦ, актів виконаних робіт, видаткових накладних та банківських виписок жодним чином не підтверджують того, що серед них є документи по операціям з ТОВ «Хюндай Мотор Україна» за дилерським договором № ДД0057 від 31.12.11 р., які саме товари або послуги були оплачені позивачем на користь ТОВ «Хюндай Мотор Україна», що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції про предмет даного договору і доведеність його реального виконання належним чином оформленими документами.

В постанові суду першої інстанції констатовано укладання позивачем (партнер) з ТОВ «Субару Україна» (дистриб'ютор) партнерського договору № 14-БАСУМ/01-12 від 31.01.12 р., яким постачальник зобов'язувався постачати позивачу запасні частини та матеріали для ремонту та обслуговування автомобілів (т. 1 а.с.195-207), який суд першої інстанції визнав належним чином виконаним.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи договору, його сторони узгодили, що дистриб'ютор надає партнеру право придбання автомобілів, запасних частин і аксесуарів до них та іншої продукції у дистриб'ютора, який зобов'язується їх поставити. Партнер при цьому зобов'язується продавати придбаний товар покупцям, організовувати співробітництво в сфері сервісного обслуговування, здійснювати технічне обслуговування, ремонт та гарантійний ремонт продукції. Даним договором передбачено, що дистриб'ютор поставляє позивачу продукцію, в т.ч. автомобілі за замовленням позивача, відшкодовує витрати на проведення гарантійних ремонтів, поставляє, в разі необхідності, необхідні для гарантійних ремонтів запасні частини за заявкою (замовленням) позивача. В договорі передбачено, що замовлення-специфікація обов'язково підписується представником дистриб'ютора і скріплюється печаткою, позивач зобов'язаний здійснити попередню оплату продукції. Продукція передається партнеру на підставі супровідних документів, в який вказується найменування, кількість, комплектність, асортимент та ціна продукції. Поставлена продукція супроводжується видатковими накладними, ТТН та актами приймання-передачі.

Слід відмітити, що наявні в матеріалах справи реєстри складських документів, руху ТМЦ, актів виконаних робіт, видаткових накладних та банківських виписок жодним чином не підтверджують того, що серед них є документи по операціям з ТОВ «Субару Україна» в межах партнерського договору № 14-БАСУМ/01-12 від 31.01.12 р., не вказано яка продукція і з якими супровідними документами була поставлена, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції про предмет даного договору і доведеність його реального виконання належним чином оформленими документами.

Зважаючи на те, що формування витрат та податкового кредиту по ПДВ здійснюється виключно при наявності належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку, в т.ч. податкових накладних, висновки суду першої інстанції про те, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень є хибними, оскільки зроблені без врахування фактичних обставин та без дослідження документів.

Зважаючи на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами фактичне отримання товарів від ТОВ «Хюмер України», ТОВ «Хюндай Мотор Україна» та ТОВ «Субару Україна», у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову в цій частині.

Враховуючи те, що при прийнятті Сумським окружним адміністративним судом постанови від 05.12.13 р. по справі № 818/8261/13-a були порушені норми матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2013р. по справі № 818/8261/13-а - задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2013р. по справі № 818/8261/13-а - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ТОВ «Богдан-Авто Суми» про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Суми Головного управління Міндоходів у Сумській області від 04.10.13 р. № 0000582203 про збільшення зобов'язання з податку на прибуток на 1386186,0 грн. та застосовування штрафних санкцій в розмірі 346546,5 грн., № 0000592203 про збільшення зобов'язання з ПДВ на 614874,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 153718,5 грн., № 0000602203 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ в сумі 1823,0 грн.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С. Судді (підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Тацій Л.В.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14.02.2014 року.