Ухвала

від 04.02.2014 по справі 820/11349/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 р.Справа № 820/11349/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Водолажської Н.С. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. по справі № 820/11349/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРТПЛАСТМАС"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРТПЛАСТМАС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000632210 від 27.08.2013 року, № 0000652210 від 27.08.2013 року, № 0001492203 від 15.11.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено частково, а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000652210 від 27.08.2013 року, № 0001492203 від 15.11.2013 року. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволенні позову, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 138, 198, 201 Податкового кодексу України та ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Представник позивача надав письмову заяву про перенесення розгляду справи у зв'язку з його відряженням.

Колегія суддів, вирішивши клопотання представника позивача, вважає, що воно задоволенню не підлягає, оскільки доводи викладені у заяві не може слугувати підставою для визначення іншої дати розгляду справи Харківським апеляційним адміністративним судом.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРПЛАСТМАС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., за результати якої складено акт № 2594/20-33-22-03-07/31642900 від 23.07.2013р.

На підставі зазначеного акту перевірки, Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області були прийняті податкові повідомлення-рішення :

- № 0000632210 від 27.08.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» з податку на додану вартість за основним платежем на 357 516,00 грн., за штрафними санкціями на 178 758,00 грн., загалом на суму 536 274,00грн.

- № 0000652210 від 27.08.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» з податку на прибуток за основним платежем на 356 110,00 грн., за штрафними санкціями на 81 421,50 грн., загалом на суму 437 531,50 грн.

Прийняття податкових повідомлень - рішень мотивовано висновками акту перевірки № 2594/20-33-22-03-07/31642900 від 23.07.2013р. про порушення позивачем: п. 198,2, п.198.3, п.198.6, ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 357 516,00 грн., та п. 14.1.11 п. 14.1. ст.. 14, п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.10.6 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на 356 110,00 грн.

ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» звернулося зі скаргою в адміністративному порядку № 187/13 від 30.08.2013 року до ГУ Міндоходів у Харківській області. За результатом розгляду даної скарги ГУ Міндоходів у Харківській області було прийняте рішення № 3110/10/20-40-10-04-17 від 30.10.2013 року, яким скасовано податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0000632210 від 27.08.2013р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 119187,00 грн. (основний платіж 79458,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 39 729,00 грн.), в іншій частині вказане рішення та податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0000652210 від 27.08.2013р. залишено без змін, а скарга ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» № 187/13 від 30.08.2013 року - без задоволення.

На підставі Рішення ГУ Міндоходів у Харківській області №3110/10/20-40-10-04-17 від 30.10.2013 року було прийнято податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0001492203 від 15.11.2013р. яким зменшено донараховану суму та визначено суму грошового зобов'язання ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» з податку на додану вартість за основним платежем на 278058,00 грн., за штрафними санкціями на 139029,00 грн., загалом на суму 417 087,00грн.

Позивач, не погоджуючись повністю із податковими повідомленнями-рішеннями № 0000632210 від 27.08.2013р., № 0000652210 від 27.08.2013р., № 0001492203 від 15.11.2013р. звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0000652210 від 27.08.2013 року, № 0001492203 від 15.11.2013 року не відповідають ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, Кодекс).

Так, підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

У відповідності з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Письмові докази свідчать, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на доводах про безпідставність включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум по взаємовідносинам з ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» через те, що відносини ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» і ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, факту реального здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, що між ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» і ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» було укладено договір постачання № 120/пс/13 від 07.06.2011р.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» відвантажило на адресу ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» у період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. сировину полімерну на загальну суму 1 668 350,00 в т.ч. ПДВ - 278 058,33 грн., що підтверджено належним чином оформленими рахунками-фактури, видатковими та податковими накладними, що містяться в матеріалах справи.

Розрахунки за відвантажену сировину здійснені в безготівковій формі та шляхом передачі векселя емітованого ТОВ «ХАРПЛАСТМАС», що підтверджується банківськими виписками та актом приймання-передачі векселя. В подальшому вексель був погашений позивачем в вересні 2012 року, що підтверджується актом пред'явлення векселя до платежу від 28.09.2012 року, актом приймання передачі векселя від 01.10.2012 року та банківськими виписками.

Доставка товару підтверджена товарно-транспортними накладними, які були додані позивачем до заперечення на висновки акту перевірки. (а.с. 128-131 т.1)

Звітами ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» про переміщення номенклатури на складах сировини і ливарного цеха за період з 01.10.2011р. по 31.07.2012р. встановлено використання придбаної у ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» сировини в господарській діяльності ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» для виробництва власної продукції, а саме виробів з пластмаси, що підтверджується даними акту перевірки (а.с. 22 т.1) Виготовлення виробів з пластмаси є основним видом діяльності позивача, що підтверджується довідкою про загальну інформацію щодо ТОВ «ХАРПЛАСТМАС», яка є додатком до акту перевірки. (а.с. 56-62 т.1)

Актом перевірки № 2594/20-33-22-03-07/31642900 від 23.07.2013р. не встановлено жодних зауважень щодо невідповідності кількості придбаної сировини, виробленої продукції і залишків сировини на складі позивача та завищення валових доходів від реалізації продукції, яка була виготовлена за рахунок отриманої сировини. Зазначене підтверджує відсутність під час проведення перевірки фактичної розбіжності між кількістю сировини придбаної, використаної при виробництві товарів та залишків сировини на складі позивача.

Як свідчать матеріали справи ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» мав господарські відносини з ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» також з червня 2011 року по серпень 2012 року.

Відповідно до результатів планової виїзної перевірки ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011р., зазначених в акті перевірки ДПІ у Ленінському районі № 63/23-304/31642900 від 20.01.2012р., встановлено, що в червні - вересні 2011 року, ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» відвантажив ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» полімерну сировину на суму 1783000,00 грн., з них 329 000,00 грн. ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» сплатив через розрахунковий рахунок (додаток 6 акту перевірки № 63/23-304/31642900 від 20.01.2012р.,), жодних порушень податкового законодавства відносно зазначеного контрагента в акті № 63/23-304/31642900 від 20.01.2012р. не зазначено. Отже, за період червень - вересень 2011 року відповідач підтвердив наявність реальних господарських відносин між ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» і ТОВ «ХАРПЛАСТМАС».

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними, які не мають недоліків та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договору, видаткових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

На час видачі податкових накладних постачальник товару був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як вбачається з акту, в ході перевірки для доведення недотримання суб'єктом підприємницької діяльності вимог Податкового кодексу України відповідач посилається на висновок відділу податкової міліції щодо нереальності здійснення господарської діяльності ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД», при цьому будь якої перевірки вказаного підприємства не проводилась, первинні документи не досліджувались.

Ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Матеріали справи не містять доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару у ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД».

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях, а тому твердження апелянта про заниження податкового кредиту не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Також як досліджено вище матеріалами справи, факти придбання продукції, проведення розрахунків, підтверджується договорами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

Придбані у ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» товари пов'язані зі здійсненням господарської діяльності позивача, а саме виробництвом пластмасових виробів, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, позивач мав право на формування витрат по операціях з ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД», за перевіряємий період, адже дані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари були використані в господарській діяльності.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач неправомірно виключив із складу валових витрат ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» - 1 390 292,00 грн., в т.ч. у 4 кварталі 2011р. 840 292,00 грн, 1 кварталі 2012р. - 550 000,00 грн. у зв'язку з придбанням сировини у ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД», і, як наслідок, неправомірно збільшив позивачу суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000652210 від 27.08.2013р. у розмірі 366 517,00грн. (за основним платежем на 308 767,00 грн., за штрафними санкціями на 57 750,00 грн.).

Також судом встановлено, що для виконання поточних ремонтних робіт власної нерухомості ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» у 2008 році перерахував авансові платежі наступним фірмам: ПП «ТФ» Агроеліта» - 200 000,00 грн., ТОВ «Євробуд+» - 47 820,00 грн., ТОВ «Еллара-Капітал» - 22 710,20 грн., загалом на суму 270 530,20 грн. з ПДВ (225 441,74 грн. без ПДВ), здійснення авансових платежів підтверджено банківськими виписками.

В ході проведення перевірки встановлено, що станом на 01.01.2012 року на ТОВ „Харпластмас" по бухгалтерському рахунку 3711 „Розрахунки за виданими авансами (в національній валюті)" рахувалась прострочена дебіторська заборгованість та заборгованість по підприємствам, які знято з обліку на загальну суму 270 530,20 гри., в т.ч. ПДВ - 45 088,37 грн., а саме:

ПП „ТФ „Агроеліта", код 32762799, сума у розмірі 200 000,00 грн., стан платника 14 -визнано банкрутом, дата прийняття рішення про зняття з обліку - 27.04.2012 року; договір№12/8 від 12.08.2008 року про надання ремонтних робіт основних засобів, датавиникнення заборгованості -15.08.2008 року;

ТОВ „Євробуд+", код 32867055, сума у розмірі 47 820,00 грн., стан платника 16 -припинено (ліквідовано, закрито), дата зняття з обліку платника податків - 26.03.2012 року; Договір №84/ВР/08 від 07.07.2008 року про надання ремонтних робіт основних засобів, дата виникнення заборгованості - 03.09.2008 року;

ТОВ "Еллара-Капітал", код 33414515, сума у розмірі 22 710,20 грн., стан платника 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; Договір №16/ВК від 13.08.2008 року про надання ремонтних робіт основних засобів, дата виникнення заборгованості 30.09.2008 року.

Відповідно до ст. 8.7.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (чинного у той час), платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Судом встановлено, що позивач вищезазначені авансові платежі до складу валових витрат не включав, оскільки такі платежі не є проведеним поліпшенням, адже у ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» відсутні первинні документи (акти виконаних робіт), що підтверджують виконання робіт за якими проведені авансові платежі.

Факт не включення до валових витрат у 2008 році авансових платежів по фірмам ПП «ТФ» Агроеліта», ТОВ «Євробуд+», ТОВ «Еллара-Капітал» підтверджується декларацією з податку на прибуток ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» за період 2008р, в якій в рядку 04.10. декларації з відображення 10% витрат на поліпшення - відсутня сума 225 441,74 грн. (від авансових платежів по вищезазначеним фірмам), більш того рядок 04.10 декларації податку на прибуток підприємства річна за 2008р. - не заповнений.

Дослідивши зміст акту перевірки судом встановлено, що податковим органом не встановлено в якому саме податковому періоді авансові платежі були включені до складу валових витрат позивача.

Колегія суддів зазначає, що сам факт перерахування коштів, наявність такої заборгованості в бухгалтерському обліку позивача, не свідчить про врахування таких платежів в податковому обліку позивача, шляхом включення таких витрат до складу валових.

Таким чином, враховуючи, що у 2008 році ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» авансові платежі по до складу валових витрат не включало, при списанні у 1 кварталі 2012 року суми безнадійної заборгованості по таким платежам, ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» зменшення витрат на зазначену суму не здійснюється, оскільки Податковий кодекс України таких приписів не містить.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000652210 від 27.08.2013 року, № 0001492203 від 15.11.2013 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року по справі № 820/11349/13-а в частині задоволення позову прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. по справі № 820/11349/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Бенедик А.П.