Постанова

від 21.09.2006 по справі 2/155-06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/155-06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.09.06                                                                                       Справа №2/155-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Мірошниченко М.В.  , Яценко О.М.

при секретарі Шерник О.В.

за участю представників:

позивача – не з'явився;

відповідача – Верещак К.В., довіреність № 157 від 17.09.2006р. юрисконсульт;  

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 2/155/06 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південмлин», с.Райське, м.Нова Каховка Херсонської області  

на рішення господарського суду Херсонської області від 20.07.2006р. у справі № 2/155/06

за позовом Малого приватного підприємства «Базіс», м.Луганськ смт.Ювілейне  

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Південмлин», с.Райське, м.Нова Каховка Херсонської області  

про стягнення суми

Встановив:

У травні місяці 2006року Мале приватне підприємство «Базіс» звернулося в господарський суд Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південмлин» про стягнення з останнього на підставі договору № 1 від 04.01.2005р. 80000грн.00коп. – заборгованості, 5538грн. 63коп. пені, 1600грн. 00 коп. втрат від інфляції, 874,52грн. 3 % річних з урахуванням їх уточнення.   

Рішенням господарського суду Херсонської області (суддя Скобєлкін С.В.) від 20.07.2006р. у справі № 2/155/06 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південмлин» на користь Малого приватного підприємства «Базіс» 80000грн.00 коп. основного боргу, 5492грн. 61коп. пені, 1600грн.00коп. інфляційних збитків, 874,52 грн. 3 % річних. Судові витрати покладено на відповідача. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано ст. 174, ст. 193, ст. 198, ст.232 ГК України, ст.ст. 509, 530, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України та наступним: п.5.4 договору сторони встановили, що вони несуть взаємну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань. На підставі пункту 2.3.1 договору відповідач здійснив попередню оплату у розмірі 50 000грн. і зобов'язався здійснити остаточний розрахунок на протязі 20 календарних днів з моменту вивантаження устаткування, що відповідає положенням договору (п.2.3.2). Оскільки відповідач своїх зобов'язань за договором відносно остаточного розрахунку не виконав, чим  допустив порушення зобов'язання за договором, заборгованість відповідача перед позивачем складає 80000грн.00коп. Визнавши доведеною суму основного боргу суд задовольнив частково вимоги по пені та повністю по інфляційним втратам  і 3 % річних.  

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ТОВ “Південмлин”, просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 20.07.2006р. по справі № 2/155/06 у зв'язку з порушенням і неправильним застосуванням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи, крім того, скасувати арешт, який було накладено на майно відповідача ухвалою господарського суду Херсонської області від 29.06.2006р.

Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що судом не взято до уваги посилання відповідача на неукладеність договору, оскільки, на думку відповідача відповідно до ч.5 ст. 265 ГК України поставка товарів без укладання договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку передбачених законом. Також відповідач вказує на те, що до позовної заяви додана копія договору яка не відповідає справжньому договору. У зв'язку з чим, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки цьому факту.       

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що доводи заявника апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними та просить рішення господарського суду Херсонської області від 20.07.2006р. по справі № 2/155/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Крім того, позивач просить суд апеляційної інстанції розглянути апеляційну скаргу без його участі.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21 серпня 2006р. у справі № 2/155/06 апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 21.09.2006р.  

Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2637 від 20.09.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – головуючого судді Коробка Н.Д. (доповідач), суддів Мірошниченко М.В., Яценко О.М.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Суть спору:

04.01.2006року між Малим приватним підприємством «Базіс» та ТОВ “Південмлин” було укладено договір № 1. За умовами даного договору Постачальник прийняв на себе зобов'язання поставити на адресу Замовника, а Замовник прийняти та своєчасно здійснити оплату устаткування для фасування та пакування продуктів АРМ-2 (п.1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що сума договору складає 130000грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 2.3.1 договору, сторони узгодили порядок розрахунків. Передоплата у розмірі 40 % від вартості устаткування протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору та остаточний розрахунок у розмірі 60 % вартості устаткування протягом 20 календарних днів з моменту постачання устаткування (п.2.3.2 договору).

Згідно п.3.2 договору, строк постачання устаткування складає 7 банківських днів з дати надходження передоплати на розрахунковий рахунок Постачальника.

Строк дії договору, відповідно до п.8.3 встановлено, з моменту підписання і до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Сторони п.5.5 договору узгодили, що за несвоєчасне виконання Замовником зобов'язань відповідно до п.5.4 договору, останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

На виконання умов договору відповідач здійснив попередню оплату у розмірі 50 000грн. і зобов'язався здійснити остаточний розрахунок на протязі 20 календарних днів з моменту відвантаження устаткування. Відповідач не заперечує проти часткової оплати за поставлену продукцію у розмірі 50 000грн.          

Як встановлено господарським судом, накладною № 2 від 27.01.2006р. та довіреністю серії ЯЛУ № 474974 від 20.01.2006р. підтверджено, що позивач виконав зобов'язання, які обумовлені договором.

Оскільки, відповідач прийняв продукцію та не виконав свої зобов'язання згідно з умовами договору № 1 від 04.01.2005р., а саме остаточно не розрахувався за поставлену продукцію, сума заборгованості з урахуванням часткового погашення боргу позивачу склала 80 000грн., у зв'язку з чим, позивач у травні 2006року звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 80000грн.00коп. – основного боргу, 5538грн. 63коп. пені, 1600грн. 00 коп. втрат від інфляції, 874,52грн.      3 % річних за договором № 1 від 04.01.2006р. Часткове стягнення з відповідача господарським судом вказаних сум з підстав зазначених вище, стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін врегульовано договором № 1 від 04.01.2006р.

За своєю правовою природою договір № 1 від 04.01.2006р. є договором поставки.

        Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки організація-постачальник зобов'язується передати у визначені строки організації - покупцеві певну продукцію, а організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість за встановленими цінами.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні приписи містяться у ст.ст.525, 526 ЦК України.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами п.1.1 зазначеного договору Постачальник прийняв на себе зобов'язання поставити на адресу Замовника, а Замовник прийняти та своєчасно здійснити оплату устаткування для фасування та пакування продуктів АРМ-2.

Пунктом 2.3.1 договору, сторони узгодили порядок розрахунків. Передоплата у розмірі 40 % від вартості устаткування протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору та остаточний розрахунок у розмірі 60 % вартості устаткування протягом 20 календарних днів з моменту постачання устаткування (п.2.3.2 договору).

Згідно п.3.2 договору, строк постачання устаткування складає 7 банківських днів з дати надходження передоплати на розрахунковий рахунок Постачальника.

Пунктом 5.4 договору  передбачено, що сторони несуть взаємну майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором.

Матеріалами справи встановлено, що позивач накладною № 2 від 27.01.2006р. та довіреністю серії ЯЛУ № 474974 від 20.01.2006р. поставив відповідачу комплекс для пакування та фасування продуктів АРМ – 2, але відповідач умови договору № 1 від 04.01.2006р. не виконав. За поставлену продукцію Товариство з обмеженою відповідальністю «Південмлин» сплатило з обумовленими умовами договору 130 000грн. з урахуванням ПДВ сплатило лише 50000грн., даний факт відповідач не заперечує.

Дебіторська заборгованість у розмірі 80 000грн. відповідача перед позивачем за відвантажене устаткування підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.03.2006р., який підписаний сторонами та скріплений печатками.

За таких підстав колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача основного боргу за поставлену продукцію відповідно до п.п.1.1 договору, який складає 80000, 00 грн., оскільки основний борг у розмірі 130000грн.00коп. було частково сплачено відповідачем 50000грн., що відповідачем не заперечується.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 1600грн. 00 коп. втрат від інфляції  за період лютий 2006р. по травень 2006р. та 3 % річних, які складають 874,52 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки, а також три проценти річних від простроченої  суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.   

Колегія суддів, зазначає, що висновок господарського суду щодо стягнення з відповідача втрат від інфляції у розмірі 1600,00грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період лютий 2006р. по травень 2006р. у розмірі 1600грн. 00коп. та 3 % річних, у сумі 874,52грн. є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідачем було допущено порушення п.2.3.2 договору, де передбачено, що остаточний розрахунок у розмірі 60 % вартості устаткування протягом 20 календарних днів з моменту відвантаження устаткування.

Крім того, позивачем на підставі п.5.5 договору та ст. 549 ЦК України було заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 5538,63грн.

У разі порушення відповідачем строків оплати, які встановлені договором Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожен день прострочення (п.5.5 договору).    

Згідно ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.  

Відповідно до положень Закону України від 22.11.1996р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.  

Колегія суддів, також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення пені з ТОВ «Південмлин» у розмірі 5492,61грн., оскільки позивачем невірно зроблено розрахунок заявленої до стягнення пені так як, пеня як вид неустойки обчислюється у відсотках не від всієї ціни вартості товару за договором, а від несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і не більше ніж як за 6 місяців відповідно до ч.6 ст.232 ГК України.

      Посилання заявника апеляційної скарги на безпідставність стягуваної суми основного боргу та втрат інфляції, 3 % річних колегією суддів не приймається до уваги, оскільки відповідно до ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Позивач довів у судовому порядку порушення відповідачем умов за договором № 1 від 04.01.2006р.  

        Посилання заявника апеляційної скарги на те, що у договорі № 1 від 04.01.2006р. відсутні істотні умови, колегією суддів спростовуються наступним.

        Відповідно ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Істотними умовами договору поставки є предмет договору, його ціна та строк дії.

        Ретельно проаналізувавши договір поставки № 1 від 04.01.2006р., колегія суддів зробила висновок, що даний договір містить усі істотні умови і відповідає вимогам закону, а тому відсутні підстави для визнання зазначеного договору неукладеним.

        Що стосується заходів до забезпечення позову, які були накладені ухвалою господарського суду Херсонської області від 29 червня 2006р. то апеляційна інстанція  зазначає, що дана ухвала суду не була оскаржена у передбаченому законом порядку, а тому колегією суддів не  розглядається  обґрунтованість та  законність  застосування  заходів  забезпечення  позову.   

        Відповідач також зазначив, що копія договору № 1 від 04.01.2006р., яка додана до позовної заяви не відповідає оригіналу цього договору, але будь – яких інших копій договору відповідач суду апеляційної інстанції не надав.

        Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.    

        Відповідач відповідно до зазначеної норми закону не довів цю обставину.

        У зв'язку з чим, доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.

        Відповідно до Постанови Верховного Суду України №11 від 29.12.1976р. “Про судове рішення” (із змінами), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

У зв'язку з чим рішення господарського суду Херсонської області від 20.07.2006р. є законним та обґрунтованим.         

Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів.

За таких обставин підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

        Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Південмлин» не підлягає задоволенню.

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –

Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південмлин», с.Райське м.Нова Каховка Херсонської області залишити без задоволення.  

Рішення господарського суду Херсонської області від 20.07.2006р. у справі                      № 2/155/06 залишити без змін.

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д.  

 Мірошниченко М.В.  Яценко О.М.